Постанова

від 27.06.2024 по справі 642/6485/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 642/6485/23

Номер провадження 22-ц/818/2329/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року в складі судді Пашнєва В.Г. у справі № 642/6485/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про визнання протиправним та скасування наказу про зміну істотних умов праці, стягнення моральної шкоди та недоотриманих коштів, обумовлених трудовим і колективним договором.

Позов обґрунтовано тим, що з 1992 року він працює у виробничому підрозділі «Харківське відділення» філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр» (далі- ГІОЦ») АТ «Укрзалізниця».

На підставі наказу виробничого підрозділу «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» № 110/к/тр від 07 вересня 2023 року «Про запровадження неповного робочого часу ОСОБА_2 » з 11 вересня 2023 року та на весь період дії воєнного стану, змінено істотні умови праці шляхом встановлення графіка роботи з одним робочим днем на тиждень (п`ятниця) з тривалістю робочого дня з 8.00 год по 15.45 год та з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Копію даного наказу йому вручено не було.

Вважає, що зміна істотних умов праці є незаконною, оскільки роботодавець не зазначив причин такої зміни, не вніс відповідні зміни в його посадову інструкцію.

Зміна умов праці суттєво вплинула на фінансове положення позивача, оскільки його заробітна плата є меншою від прожиткового мінімуму. Зазначеними діями йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює в 10000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ керівника підприємства Виробничий підрозділ «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» від 11 вересня 2023 року про зміну істотних умов праці та встановлення робочого тижня тривалістю один день (в п`ятницю з 8.00 по 15.45 годину); стягнути 10000 грн моральної шкоди, витрати на правничу допомогу, а також неотриманні грошові виплати, обумовлені трудовим і колективним договором.

03 січня 2024 року АТ «Українська залізниця» подано відзив на позовну заяву, в якому позов просило залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що наказу № ГІОЦВПХК-01-07/14 від 28 лютого 2022 року інженера-електроніка 1 категорії ОСОБА_1 було виведено у простій, оскільки упродовж останніх 4 років в системі АСК ПП УЗ суттєво зменшилась кількість терміналів для продажу квитків по всій мережі регіональної філії «Південна залізниця», істотно скоротилась кількість кас в дальньому сполученні. Зазначені зміни обумовлені введенням нових технології по обслуговуванню пасажирів (в тому числі продаж квитків через мережу Internet), що призвело до зменшення обсягу робіт, які виконував відповідач.

Також, відповідно Витягу з протоколу № Ц-54/58 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 20 червня 2022 року ухвалено рішення про запровадження тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві до відміни за окремим рішенням правління працівникам АТ «Укрзалізниця» роботу за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт. (п.1.1.).

На виконання рішення правління згідно наказу № 66/ОС від 29 червня 2022 року по філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» з 01 липня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві запроваджено роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт.

На підставі наказу начальника філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» № 66/ОС від 29 червня 2022 року згідно наказу № ГІОЦВПХК-01-07/31 від 29 червня 2022 року у ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» з 01 липня 2022 року запроваджено на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт.

Наказом № 108 К/ТР «Про припинення простою» від 05 вересня 2023 року інженер електронник 1 категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 виведений з простою з 11 вересня 2023 року. Згідно з наказом № 110 К/ТР від 07 вересня 2023 року «Про запровадження неповного робочого часу» для інженера - електронника 1 категорії відділу технічної підтримки користувачів ОСОБА_1 запроваджений неповний робочий час (неповний робочий тиждень) з 11 вересня 2023 року, а саме робочий день п`ятниця, до дня припинення або скасування воєнного стану з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Позивач після візуального ознайомлення з наказами № 108 К/ТР від 05 вересня 2023 року та №110 К/ТР від 07 вересня 2023 року відмовився проставити свій підпис про ознайомлення з наказами.

При зміні істотних умов праці позивача було дотримано вимоги діючого трудового законодавства у період дії воєнного стану, а тому відсутні підстави для скасування спірного наказу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміни в організації виробництва та праці АТ «Укрзалізниця» були обґрунтованими, їх запровадження було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

06 травня 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у 2019 році його було фактично переведено до відділу технічної підтримки користувачів, оскільки було доручену роботу за посадою, не передбаченою трудовим договором. Зазначені дії були здійснені без його згоди та без ознайомлення з відповідним наказом, а тому переведення відбулося з порушенням вимог чинного на той час законодавства, що унеможливлює правомірність всіх подальших наказів, які стосуються його як співробітника вказаного відділу.

Вказував, що після винесення відповідачем оспорюваного наказу будь-яких змін в його посадову інструкцію не вносилось, що свідчить про фактичне скорочення відповідачем його робочого часу, зменшення посадового окладу без зменшення посадових обов`язків та позбавляє його засобів для існування.

Наказ начальника філії «ПОЦ» AT «Укрзалізниця» № 66/ОС від 29 червня 2022 року, на підставі якого запроваджено режим неповного робочого тижня, сформульований нечітко та з його змісту не випливають подальші дії роботодавця щодо запровадження саме режиму роботи «робочий день - п`ятниця».

АТ «Укрзалізниця» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач неодноразово звертався до Головного управління держпраці у Харківський області, та Півнично - Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, у тому числі зі скаргою на дії АТ «Укрзалізниця» у зв`язку із порушенням роботодавцем вимог ст. 32 КЗпП України та неправомірного переведення у відділ технічної підтримки користувачів, проте контролюючими органами з питань праці, порушень чинного законодавства України виявлено не було.

Питання неправомірного переведення позивача у відділ технічної підтримки не було предметом розгляду судом першої інстанції.

Переведення Позивача у відділ технічної підтримки відбувалась у 2019 році, не було оскаржено в судовому порядку та не є предметом судового розгляду, а тому оцінка неправомірності дій підприємства є особистою думкою ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог чинного законодавства, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а тому підстави для втручання в господарську та іншу діяльність підприємства відсутні. Також, чинним законодавством не передбачено норм, якими прямо визначено, що саме є змінами в організації виробництва і праці, такого переліку та критеріїв законодавчо не встановлено.

У судове засідання апеляційного суду представник відповідача АТ «Українська залізниця» не з`явився.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 27 червня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адресу АТ «Українська залізниця» в електронному вигляді про розгляд справи отримана 14 червня 2024 року (том 1, а.с. 223).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах АТ «Укрзалізниця», працює у виробничому підрозділі «Харківське відділення» філії «Головний Інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця».

21 червня 2022 року правлінням АТ «Укрзалізниця» схвалено запровадження тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві до відміни за окремим рішенням правління працівникам АТ «Укрзалізниця» роботу за режимом неповного робочого дня/тижня з урахуванням обсягів виконаних робіт, про що складено відповідний протокол № Ц-54/58 (а. с. 108 - 109).

Наказом № 66/ОС від 29 червня 2022 року запроваджено з 01 липня 2022 року по філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт (а. с. 110 111).

Наказом Начальника відділення ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» № ГІОЦВПХК-01-07/31 від 29 червня 2022 року з 01 липня 2022 року по ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» запроваджено на період дії правового режиму воєнного стану та нормалізації ситуації в товаристві роботи за режимом неповного робочого дня / тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт (а. с. 112- 113).

Наказом Начальника відділення ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» №110/к/тр від 07 вересня 2023 року у зв`язку зі зменшенням обсягу робіт з технічного обслуговування білетно-касової апаратури запроваджено неповний робочий час (неповний робочий тиждень) ОСОБА_1 інженеру - електроніку 1 категорії відділу технічної підтримки користувачів з 11 вересня 2023 року, а саме робочий день п`ятниця з режимом роботи: початок роботи - 8.00 год, перерва на обід з 12.00 до 12. 45 год, закінчення роботи 15.45 год до дня припинення або скасування воєнного стану з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (а.с. 80).

11 вересня 2023 року в.о. головного інженера ОСОБА_3 , в.о. заступника начальника відділення ОСОБА_4 , в.о. начальника відділу ХК ТП Анатолієм Роденко, начальником сектору роботи з персоналом ОСОБА_5 , провідним інженером з охорони праці ОСОБА_6 ВП «Харківське відділення» філії «ГІОЦ» АТ «Укрзалізниця» складено акт, відповідно до якого 11 вересня 2023 року після візуального ознайомлення з текстом наказу № 110/к/тр від 07 вересня 2023 року «Про запровадження неповного робочого часу ОСОБА_2 » позивач ОСОБА_1 відмовився проставити свій підпис про ознайомлення з наказом та висловив незгоду з цим наказом (а.с. 81-82)

Відповідно до частини 3 статті 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Статтею 31 КЗпП України встановлено, що роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, аналіз частини 3 статті 32 КЗпП України свідчить, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов`язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним.

Істотними можуть вважатися й інші умови праці, як свідчить судова практика, це зокрема зменшення педагогічного навантаження, введення контрактної форми трудового договору, зміна посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді тощо.

Зазначені зміни можуть застосовуватися до окремого працівника, відділу або до всього підприємства.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частини 3,4 статті 32 КЗпП України).

24 лютого 2022 року в Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022, введено військовий стан.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

15 березня 2022 року прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності ігалузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами 1 та 2 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

У постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року в справі № 6-2748цс15 вказано, що: «згідно з пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Пунктами 3 та 4 статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Зміна істотних умов праці, передбачена частиною 3 статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що: «зміна істотних умов праці, передбачена частиною 3 статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) наголошував, що: «у статті 32 КЗпП України наведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) вказано, що: «… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною 3 статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною 3 статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що: «за пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За частиною 2 статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (частина 3 статті 64 ГК України).

Частиною 2 статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (провадження № 61-1350св17).

Зважаючи, що зміна умов праці та встановлення нового робочого часу здійснено на час воєнного стану та обумовлені зменшенням обсягу робіт, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного наказу № 110/к/тр від 07 вересня 2023 року «Про запровадження неповного робочого часу ОСОБА_2 » неправомірним.

Щодо доводів позивача щодо незаконності його переведення у 2019 року до відділу технічної підтримки користувачів, то вказані обставини не є предметом розгляду даної справи, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, вимог про скасування наказів про переведення до зазначеного підрозділу позовна заява не містить.

Посилання ОСОБА_1 , що наказ начальника філії «ГІОЦ» AT «Укрзалізниця» № 66/ОС від 29 червня 2022 року є нечітким спростовується матеріалами справи, оскільки вказаним наказом передбачено можливість тимчасового запровадження неповного робочого дня / тижня саме з урахуванням обсягів виконуваних робіт. Обґрунтовуючи позов, позивач не зазначав, що обсяг робот є більшим та недостатнім для виконання роботи, ніж робочий час, який визначено підприємством для вказаної посади.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення виплат задоволенню не підлягають як похідні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина