Рішення

від 19.03.2024 по справі 716/1754/23

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/1754/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2024 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

представника позивача адвоката Петікара А.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Павчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить постановити рішення, яким встановити факт його постійного проживання з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини з серпня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить також визнати за ним право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 45,60 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також право власності на земельну ділянку кадастровим номером 7321585200:01:001:0033, що знаходиться на території Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Підставою для звернення до суду із даною позовною заявою є та обставина, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права шляхом оформлення спадщини після смерті спадкодавця - матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останньою за життя не виготовлено правовстановлюючих документів на спадкову масу, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки, які є предметом спору. На даний час склалися обставини, які спонукають позивача звернутися до суду для вирішення вказаного спору.

Ухвалою судді від 26.09.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі в порядку загального позовного провадження.

11.12.2023 представником позивача адвокатом Петікар А.В. суду надано уточнюючу позовну заяву.

Того ж дня представником відповідача адвокатом Павчуком С.І. суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого їх сторона позовні вимог не визнала з підстав викладених в ньому.

Ухвалою суду від 12.12.2023 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Петікар А.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив наступне.

Так, вказав, що позивач ОСОБА_2 є рідним онуком спадкодавця ОСОБА_3 . Остання за життя склала заповіт на його користь, яким все своє майно заповіла саме йому. Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не був зареєстрований на момент відкриття спадщини із спадкодавцем. Дана обставина є перешкодою для оформлення спадщини, а тому просить встановити факт його проживання із ОСОБА_3 на момент її смерті.

Також вказав, що позивач постійно був зареєстрований в АДРЕСА_1 , хоча й фактично проживав з 1999 року та станом на 2008 рік в с. Кадубівці разом із спадкодавцем. При цьому, відповідач ОСОБА_1 на момент смерті своєї матері за спірною адресою не проживав, а почав там жити значно пізніше.

Відносно визнання права власності на спадкову масу, то вказав, що це питання просить вирішити саме в судовому порядку, оскільки спірний житловий будинок був збудований спадкодавцем до 1991 року, однак остання не отримувала правовстановлюючі документи на нього, що є перешкодою в оформленні спадщини. Щодо земельної ділянки, то оскільки втрачено оригінал правовстановлюючого документу, а саме державного акту про право власності на земельну ділянку, то підтвердження такого права також вимагає наявності відповідного судового рішення.

Представник відповідача адвокат Павчук С.І. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що на момент відкриття спадщини позивач ОСОБА_2 не проживав з спадкодавцем. Після її смерті не звертався до нотаріуса з вимогою про прийняття спадщини, а тому вважається таким, що її не прийняв.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію свого представника і також просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно позивач ОСОБА_2 з дитинства проживав за спірною адресою разом з його матір`ю. Однак після повернення зі служби в армії в 2001 році та подальшого одруження він перейшов жити в інший житловий будинок в с. Кадубівці, який йому придбала його матір ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_3 позивач не проживав з ними, а лише він один там проживав з матір`ю. Разом з тим, йому відомо, що покійна склала заповіт незадовго до смерті, на все своє майно, саме на ім`я позивача ОСОБА_2 . Останній же почав проживати в спірному житлі лише з 2020 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що є сусідкою покійної ОСОБА_3 . Разом з останньою з дитинства проживав в спірному житлі і позивач ОСОБА_2 . Приблизно в 2001-2002 роках матір позивача ОСОБА_4 придбала для останнього в їхньому с. Кадубівці житловий будинок в якому він почав проживати із своєю сім`єю. При цьому, з покійною ОСОБА_3 залишився проживати до її смерті відповідач ОСОБА_1 , який і в подальшому там жив. Позивач ОСОБА_2 в спірному житловому будинку почав знову проживати вже після повернення з АТО, приблизно в 2020 році, спільно із новою дружиною.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що проживає по сусідству та йому особисто відомо, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживав із матір`ю ОСОБА_3 до її смерті. Потім також продовжував там проживати до того моменту як пішов служити в АТО. Відносно позивача ОСОБА_2 , то пояснив, що він там жив в дитинстві, а на момент смерті спадкоємця проживав в їхньому с. Кадубівці з сім`єю, але за іншою адресою. В подальшому ж позивач дійсно перейшов проживати в житловий будинок за спірною адресою.

Свідок ОСОБА_7 під час надання пояснень пояснив, що він також є сусідом сторін по справі. Йому відомо, що на момент смерті ОСОБА_3 з нею разом в спірному житловому будинку проживав і позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_1 . При цьому, покійна склала заповіт саме на позивача. Разом з тим, на період смерті ОСОБА_3 він перебував за межами України, крім того, він не бував у них вдома, а тому дану інформацію він особисто не сприймав. Просто йому відомо про це.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що проживає з сторонами по сусідству. Йому відомо, що позивач з дитинства проживав за адресою місцезнаходження спірного житлового будинку. Після свого одруження він почав проживати окремо. Однак, на момент смерті ОСОБА_3 , на його думку, він вже знову проживав з нею разом із сім`єю. Відповідач ОСОБА_1 також там проживав. Також, після повернення зі служби в АТО позивач зробив ремонт в спірному житлі.

Вислухавши пояснення відповідача та представників сторін, заслухавши пояснення свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть № НОМЕР_1 , яке видано 27 серпня 2008 року Виконкомом Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області (а. с. 9).

Відповідно, після смерті останньої відкрилась спадщина на її майно та яке, згідно заповіту від 15 серпня 2008 року посвідченого секретарем виконкому Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, померла ОСОБА_3 заповіла все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось позивачу ОСОБА_2 .

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.09.2022 (а.с. 10), нотаріус відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою такої відмови послужило пропущення строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та перебування спадкоємця на реєстраційному обліку не за місцем останнього проживання померлої.

Відповідно до відмітки в паспорті позивача ОСОБА_2 (а. с. 5), то місце проживання останнього з 05.01.2000 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно довідки виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 07.11.2022 (а. с. 11) ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_1 з вересня 1989 року по даний час, але не зареєстрований.

Згідно акту опитування свідків від 07.11.2022 № 2085 (а. с. 12), то свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засвідчили власним підписом інформацію про те, що з вересня 1989 року по даний час ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 .

Зі змісту копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.08.2005 (а. с. 13-14) видно, що покійній ОСОБА_3 належала на праві власності земельні ділянка площею 1,16 га на території Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.

Зі змісту довідки Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 18.08.2023 (а. с. 15) вбачається, що згідно по господарської книги № 3 об`єкт погосподасрького обліку № 0110 сторінка № 67 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 .

На замовлення позивача ОСОБА_11 виготовлено технічний паспорт (а. с. 16-20) зі змісту якого вбачається схема розташування будівель та споруд за місцезнаходженням спірного домогосподарства, їх план, експлікацію та характеристику всіх об`єктів.

З матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 (а. с. 78-97) вбачається, що вона сформована на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 04.09.2015 та внесено відповідні відомості про це в Спадковий реєстр. Останній повідомив нотаріуса про фактичне прийняття спадщини. Про факт такого прийняття свідчить і довідка сільської ради з якої вбачається, що на момент смерті ОСОБА_3 27.08.2008 з нею в одному будинку роживав ОСОБА_1 . Тут же міститься і заява позивача ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом від 19.09.2022.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 28.11.2022 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті та відповідно відкриття спадщини.

Однак, рішенням Чернівецького апеляційного суду від 22.06.2023 вищевказане рішення суду скасовано та заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду в зв`язку з наявністю спору про спадкові права між спадкоємцями.

Постановою нотаріуса від 11.07.2023 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він не надав відповідних правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме права на спадкування та визнання права власності на спадкову масу, суд застосовує такі норми матеріального права.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, згідно ч. 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживанняфізичної особизгідно зч.ч.1,6ст.29ЦК Україниє житло,в якомувона проживаєпостійно аботимчасово.Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

У ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За змістом пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року№296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч.3 ст. 1268ЦКУкраїни підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 633/344/16-ц.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець по заповіту складеному 15.08.2008 міг би вважитися таким, що прийняв спадщину, якби він постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті, тобто 27.08.2008 та протягом шести місяців не подав би заяву нотаріусу про відмову від прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 протягом строку, що встановлений нормою ст. 1270 ЦК України, не звертався до нотаріуса із відповідною заявою про відмову від прийняття спадщини. Що є лише однією з підстав належного спадкування.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 , тобто на час відкриття спадщини, із останньою не проживав.

Це в судовому засіданні підтверджено показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які детально пояснили та повідомили суду про те, хто проживав із покійною ОСОБА_3 на момент її смерті.

Будучи допитаним в якості свідка відповідач ОСОБА_1 також детально розповів про періоди життя позивача ОСОБА_2 , підтвердивши, що останній не жив в спірному будинку на момент смерті його матері.

Ці ж покази підтверджені його заявою про фактичне прийняття спадщини та довідкою від 17.08.2015 сільської ради щодо проживання з ОСОБА_3 на момент її смерті лише сина ОСОБА_1 .

Надаючи аналіз таким письмовим доказам як довідка від 07.11.2022 № 2086 та акт опитування свідків від 07.11.2022, то суд звертає увагу на той факт, що їх зміст не відповідає поясненням самого позивача ОСОБА_2 . Оскільки останній сам пояснив, що після проходження служби в армії він одружився та тривалий час проживав в с. Кадубівці в житловому будинку, який був придбаний йому його матір`ю за іншою адресою.

У зв`язку із цим, суд вважає, що вказані письмові докази не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення. Вони не відповідають встановленим обставинам в справі, а тому оцінюються судом як недостовірні, у зв`язку із чим відхиляються.

Також, суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зокрема, останній вказав, що безпосередньо не сприймав інформацію про яку повідомив суд, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 тривалий час перебував за межами України. Щодо показів свідка ОСОБА_8 , то вони є плутаними, оскільки він не зміг точно зазначити коло осіб, які проживали з ОСОБА_3 на момент її смерті. Він повідомив також, що з позивачем проживала його сім`я, що не відповідає дійсності та показам самого позивача.

Інші, досліджені в судовому засіданні докази, не дають суду підстав вважати, що позивач ОСОБА_2 проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 спільно на момент її смерті та час відкриття спадщини.

У зв`язку з цим, така позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відносно інших позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на об`єкти спадкового майна, то суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від первинної вимоги. Та могли бути предметом вирішені лише в разі встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем. В іншому випадку, підстав для визнання за позивачем відповідного права власності на зазначені об`єкти не має.

У зв`язку із викладеним, в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання за ним права власності на спірне майно необхідно відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за заповітом відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстрований в АДРЕСА_2 , фактично проживає в с. Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області;

Представник позивача: адвокат Петікар Артем Вікторович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 272 від 05.05.2009 видане Чернівецькою обласною КДКА, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 15.09.2023 виданого згідно договору про надання правової допомоги від 28.09.2022;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Заставнівським РС УДМС України в Чернівецькій області 07.03.2014, зареєстрований в АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Павчук Святослав Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000114 від 23.02.2017 видане Радою адвокатів Чернівецької області, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.12.2023 виданого згідно договору про надання правової допомоги від 11.12.2023.

Дата складення повного судового рішення 29.03.2024.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ