Постанова

від 11.04.2024 по справі 185/10534/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1632/24 Справа № 185/10534/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан на рішення Павлоградського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства здодатковою відповідальністюСтрахова компаніяГардіан (далі ТДВ СК Гардіан), ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 по вул. І.Богуна в м.Павлограді Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй автомобіля RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням її сина, ОСОБА_3 , та автомобіля VOLKWAGEN CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , а також автомобіля «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_4 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.13 ПДР України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної ДТП, що спричинило пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Автомобіль VOLKWAGEN CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «Гардіан» згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР/3513999, яким установлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 160000 грн., франшиза 3000 грн., строк дії полісу з 25 грудня 2022 року до 24 грудня 2023 року.

13 квітня 2023 року позивачка направила на електронну пошту ТДВ «СК «Гардіан» повідомлення про вищевказану ДТП з усіма необхідними документами та фотографіями з місця ДТП.19 квітня 2023 року вона звернулась до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про виплату страхового відшкодування. 04 липня 2023 року до страхової компанії було направлено адвокатський запит з проханням направити копії акту огляду належного їй автомобіля, звіту про його оцінку, розрахунок страхового відшкодування та рішення про здійснення страхового відшкодування. Але страхова компанія відповідь на адвокатський запит не надала. 07 липня 2023 року страхова компанія перерахувала на її рахунок страхове відшкодування в розмірі 107032,50 грн.

Відповідно до замовленого нею Звіту №6223 від 19 липня 2023 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ складає 336796,77грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні 156869,55 грн. Ринкова вартість даного автомобіля до ДТП, станом на 11 квітня 2023 року, на момент оцінки, складає 167119,23 грн. Втрата товарної вартості 0грн. Оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу (336796,77 грн.) перевищують вартість транспортного засобу до ДТП (167119,23 грн.), ремонт є економічно необґрунтованим, а транспортний засіб вважається знищеним. В такому разі власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Згідно Звіту № 6223/1 від 19 липня 2023 року ринкова вартість належного їй автомобіля після ДТП складає 10249,68 грн. Витрати на евакуацію становлять 2000 грн. Шкода, пов`язана з фізичним знищенням її транспортного засобу дорівнює: 167119,23 грн. 10249,68 грн. + 2000 грн. = 158 869,55 грн., таким чином із страхової підлягає до стягнення шкода, заподіяна її майну, за відрахуванням вже сплаченого відшкодування та франшизи, в розмірі 48837, 05 грн. (158869,55 грн. 107032,50 грн. 3000 грн. = 48837,05 грн.). Діями ОСОБА_2 їй завдано моральну шкоду, яка виражається в душевних стражданнях та переживаннях, пов`язаних із знищенням її автомобіля, тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ТДВ СК Гардіан на її користь шкоду, заподіяну майну в результаті ДТП в розмірі 48837,05 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь франшизу в розмірі 3000 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду м.Дніпропетровська від 03 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну майну в результаті ДТП в розмірі 48837,05грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3000 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; стягнуто з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_1 витрати на оцінку вартості матеріального збитку в розмірі 3250 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оцінку вартості матеріального збитку в розмірі 3250 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ТДВ СК Гардіан звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ТДВ СК Гардіан відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в звіті №6223/1 при визначенні ринкової вартості ТЗ після ДТП експертом не було проведено аналізу цін ідентичних або аналогічних ТЗ. Вказує, що наданий ними звіт в цілому виконано експертом з дотриманням вимог, встановлених Методикою. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що визначення ринкової вартості автомобіля після ДТП шляхом проведення аукціону є способом визначення вартості утилізації ТЗ, а виплата власнику транспортного засобу вартості утилізації ТЗ Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачена, є безпідставними, оскільки відповідно до методики, якщо вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то відновлення такого ТЗ є економічно недоцільним, та у цьому випадку може бути визначена вартість утилізації ТЗ. Звертали увагу на те, що утилізаційна вартість це ніщо інше, як вартість автомобіля у знищеному стані.

19 січня 2024 року ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що визначення вартості ТЗ у пошкодженому стані на підставі інтернет аукціону без будь-якого корегування, пунктами 7.2, 7.3, 7.4 розділу VII. Визначення вартості КТЗ Методики не передбачено. Вказувала, що відповідно до пунктів 7.16-7.21 розділу VII. Визначення вартості КТЗ Методики вартість утилізації КТЗ не визначається шляхом проведення аукціону цього ж КТЗ, а тому визначення вартості КТЗ у пошкодженому стані, шляхом проведення аукціону суперечить вимогам Методики.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 66837,05 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 11 квітня 2023 року о 13 годині 30 хвилин по вул. І.Богуна в м. Павлограді Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем VOLKWAGEN CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку, прямо, та здійснив зіткнення, в результаті чого автомобіль RENAULT MEGAN допустив зіткнення з автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який стояв на узбіччі. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.13 ПДР України, які перебували у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року у справі № 185/5539/23.

Пошкоджений в результаті ДТП автомобіль RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 16 листопада 2016 року.

Згідно полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АР/3513999 автомобіль VOLKWAGEN CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «Гардіан», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 160000 грн., франшиза 3200 грн.

13 квітня 2023 року позивач направила ТДВ «СК «Гардіан» повідомлення про вищевказану ДТП, надала необхідні документи, а 19 квітня 2023 року звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

07 липня 2023 року ТДВ «СК «Гардіан» перерахувала позивачу страхову виплату в розмірі 107032,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 179411.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості та взяв до уваги звіти експерта ОСОБА_4 №6223 та №6223/1 від 19 липня 2023 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина третя статті 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18) вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою».

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини».

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України №1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону України №1961-IV).

Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст.89 ЦПК України).

Для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем.

Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18)».

Відповідно до статті 28 Закону України №1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка не погодилася з розміром страхового відшкодування.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі Методика).

Так, частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до частини першої статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.

Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,у наданомувідповідачем ТДВ СК Гардіан Звіті №22-D/13/08 від 28 квітня 2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, не зазначено, які комп`ютерні програми, в тому числі для складання калькуляції відновлювального ремонту КТЗ, були використані при складанні даного Звіту.

У Звіті № 24-R/13/94 від 07 вересня 2023 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, наданому відповідачем дійсна (ринкова) вартість пошкодженого транспортного засобу (Са) зазначена у розмірі 62300 грн. на підставі інтернет аукціону.

В судовомузасіданні судупершої інстанціїексперт ОСОБА_4 пояснив,що проведенняаукціону застосовуєтьсялише длявизначення вартостіутилізації КТЗ(пункти7.16 719Методики).Разом зтим,виплата власникутранспортного засобувартості утилізаціїКТЗ Законом України № 1961-IV не передбачена.

Оскільки Звіти №22-D/13/08 від 28 квітня 2023 року, № 24-R/13/94 від 07 вересня 2023 року не відповідають вимогам Методики та Закону № 1961-IV, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв їх до уваги, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги відповідача ТДВ СК Гардіан в частині того, що саме надані ними звіти повинні бути взяті до уваги, колегією суддів відхиляються з вище наведених підстав.

Відповідно донаданого позивачкоюЗвіту №6223від 19липня 2023року прооцінку вартостіматеріального збиткузавданого власникуКТЗ,вартість відновлювальногоремонту автомобіля RENAULTMEGAN,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,складає 336796,77грн.,коефіцієнт фізичногозносу -0,7,вартість відновлювальногоремонту зурахуванням коефіцієнтуфізичного зносускладових,що підлягаютьзаміні становить156869,55грн.Ринкова вартістьданого автомобілядо ДТП(станомна 11квітня 2023року)на датуоцінки складає 167119,23 грн. Втрата товарної вартості дорівнює нулю.

Згідно Звіту № 6223/1 від 19 липня 2023 року про оцінку транспортного засобу, ринкова вартість належного позивачці автомобіля у пошкодженому стані дорівнює 10249,68 грн.

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля (336796,77 грн.) більше його ринкової вартості до ДТП (167119,23 грн.), транспортний засіб вважається знищеним, що визнається позивачкою, а тому підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу: 167119,23 грн. - 10249,68 грн. + 2000 грн. = 158869,55 грн..

Доводи апеляційної скарги в частині того, що звіти надані позивачкою, є неналежними доказами відхиляються, оскільки вони оцінені судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами, які містяться у даній справі та їм надана правильна правова оцінка.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачкою доведено факт спричинення їй матеріальної шкоди та її розмір та доводи, приведені в апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог, пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 не переглядається, оскільки він з відповідною апеляційної скаргою не звертався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Гардіан залишити без задоволення.

Рішення Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 03листопада 2023року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров