Ухвала

від 08.04.2024 по справі 344/5614/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/5614/24

Провадження № 11-сс/4808/113/24

Категорія ст. 309 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 27 березня 2024 року та,

в с т а н о в и в :

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

1.1. Слідчий суддя продовжив підозрюваному у скоєнні кримінальнго правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України строк тримання під вартою до 30.05.2024 включно.

1.2. Ухвала слідчого судді мотивована тим, що в судовому засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не виключатимуть ризики впливу підозрюваного на потерпілого і свідків та не буде співмірним тяжкості інкримінованого злочину.

2.1. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 :

- вирішення питання про «обґрунтованість підозри», як передбачена законом умова продовження строку тримання під вартою, є неможливим без встановлення питання чи є конкретні дії особи, сформульовані у повідомленій їй підозрі («формулювання підозри»), хоча б якимось злочином;

- порушення норм матеріального права в оскаржуваній підозрі полягає в тому, що слідчий та прокурор не врахували, що відповідно до норм матеріального права з урахуванням формулювання повідомленої ОСОБА_8 підозри, такого злочину в період 2015-2017 роки не міг вчинити незалежно від його дій та наявних доказів, оскільки інкриміновані ОСОБА_8 дії на той період (2015-2017 роки) вже були вчинені іншими особами, до нього і без нього;

- зміст повідомленої ОСОБА_8 підозри (час, місце та спосіб - як вони сформульовані у повідомленні про підозру) при зіставленні зі змістом норми кримінального закону свідчить про необґрунтованість повідомлення про підозру через відсутність складу злочину в діях у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 ;

- в аспекті об`єктивної та суб`єктивної сторін злочину, передбаченого статтею 110-2 КК України та змісту повідомленої підозри, принаймні за часовим критерієм, ОСОБА_8 не міг мати відношення до фінансування незаконних збройних формувань на тимчасово окупованих територіях Криму та міста Севастополя оскільки станом на 2015-2017 роки ці дії та події вже відбулись;

- після підписання довіреності ОСОБА_8 , як керівник підприємства ні фактично, ні юридично не мав жодного впливу на діяльність філії в тимчасово окупованому Криму, що підтверджується одночасно багатьма доказами, відомими стороні обвинувачення. Враховуючи наведені обставини, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

2.1. Доводи апеляційної скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 :

- при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею не були враховані аргументи захисту та істотні обставини, які безпосередньо спростовують та/або послаблюють позицію обвинувачення, а тому сторона захисту не погоджується із ухвалою слідчого судді, вважає її необґрунтованою, продовжений строк тримання під вартою занадто суворим, непропорційним, а тому ухвала слідчого судді підлягає оскарженню в апеляційному порядку;

- слідчим та прокурором не було доведено слідчому судді обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 , наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, що відповідно до ч.2 ст. 194 КПК України повинно було стати підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, або принаймні для застосування більш м`якого запобіжного заходу;

- слідчим та прокурором не доведено слідчому судді обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання підозрюваного під вартою та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу;

- органом досудового розслідування в обґрунтування підозри не надано доказів, які б об`єктивно могли свідчити про зв`язок ОСОБА_8 із кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого він підозрюється, які б були в розумній мірі достатніми та пропорційними, щоб як повідомлену підозру, так і запропонований запобіжний захід - тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави;

- зміст підозри ОСОБА_8 взагалі не містить чіткого і зрозумілого опису обставин щодо наслідків у виді шкоди в особливо великому розмірі, а також причинний зв`язок між конкретним діянням ОСОБА_8 і настанням цих негативних наслідків;

- відношення ОСОБА_8 до усіх дій ОСОБА_12 та договорів про постачання електричної енергії, які зазначені в підозрі, характеризується бездіяльністю, а тому ця підстава є самостійною, яка свідчить про знаходження вказаних обставин за межами об`єктивної сторони інкримінованого підозрюваному злочину.

- бездіяльність ОСОБА_8 у обставинах підозри за участю ОСОБА_13 та щодо підписання договорів на постачання електричної енергії, не може формувати для підозрюваного спільних дій із ОСОБА_12 або іншими особами, а відповідно дана кваліфікуюча ознака вказана в підозрі безпідставно;

- всі дії щодо створення та організації діяльності ПАТ ЕК «Севастопольенерго» та його філії вчинялися без участі ОСОБА_8 , який не є акціонером або членом наглядової ради, рішення про створення філії 25.12.2014 року ОСОБА_8 не приймав та приймати не міг. мети вчиняти будь-які дії щодо створення філії не мав;

- виконання ОСОБА_8 процесуальних обов`язків під час перебування на свободі без застосування жодного запобіжного заходу є фактом, що підтверджує можливість досягнення мети запобіжного заходу, закріпленої в ч. 1 ст.177 КПК України, без застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу та який не може бути проігнорований, як у клопотанні слідчого, так і судом при розгляді цього клопотання;

- задоволення слідчим суддею прохання слідчого про обмеження конституційного права ОСОБА_8 на свободу і недоторканість є свавільним і несправедливим, не переслідує легітимну мету, не обумовлене суспільною необхідністю досягнення цієї мети, не є пропорційним і обґрунтованим:

- слідчий суддя не вмотивував своє рішення в частині неможливості визначення застави, обмежившись цитуванням процесуальної норми;

- слідчий суддя у своєму рішенні не мотивував, чому саме більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 ;

- ОСОБА_8 має ряд важких хронічних захворювань, переніс оперативні втручання, має вкрай незадовільний стан здоров`я, потребує постійного догляду та інколи негайного лікування;

- посилання суду на те, що в умовах установи попереднього ув`язнення ОСОБА_8 може бути надана у разі необхідності медична допомога, не заслуговує на увагу, оскільки наявні у підозрюваного захворювання є вкрай серйозними та важкими, у зв`язку із чим навіть у спеціалізованих медичних установах надання якісної допомоги хворому не завжди є можливим;

Враховуючи наведені обставини, просять оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у клопотанні слідчого про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність продовження застосування запобіжного заходу - застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 будь-який інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту.

3. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.

3.1. В судовому засіданні захисники і підозрюваний апеляційні скарги підтримали, дали пояснення відповідно до їх змісту.

3.2. Прокурор апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_8 просив залишити без задоволення.

4. Апеляційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.

4.1. Нормою ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання законних підстав для утримання особи під вартою на суд покладено обов`язок установити: 1) обґрунтованість підозри (ст. 177 КПК України); 2) наявність ризиків (ст. 177 КПК України); 3) можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів (ч.1. ст. 183 КПК України).

4.2. Щодо обґрунтованості підозри.

4.2.1. 30.01.2024 ОСОБА_8 оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2 КК України: фінансування дій, учинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, безальтернативне покарання за який передбачає позбавлення волі на від восьми до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

4.2.2. У справі є документарні дані (ст. 84, 98, 99 КПК України), які можуть пов`язувати підозрюваного з інкримінованими йому діями ( т. 1 а.п. 8 - 75, т.2 а.п. 4 - 13).

4.2.3. На момент розгляду скарги апеляційний суд не може дати правову оцінку їх достовірності з точки зору належності та допустимості відповідно до приписів ст. 84 - 88, 89 КПК України з огляду на стадію провадження, але констатує, що такі дані є, і порушень КПК України по їх отриманню на час розгляду справи, немає.

4.2.4. Сторона захисту указала, що ОСОБА_8 не міг мати відношення до фінансування незаконних збройних формувань на тимчасово окупованих територіях Криму та міста Севастополя, оскільки станом на 2015-2017 роки окупація вже відбулась, а продаж та розподіл електроенергії на цих територіях на той момент був дозволений законом.

Агресія відбувалася в той час і продовжується тепер. Будь-які дії з її фінансування можуть бути оцінені ймовірно злочинними, як і є в цьому випадку. Це ж стосується і видачі довіреності на підставі ст. 95 ЦК України та вчинення інших дій, оскільки жодним чином не спростовує підозр у можливому злочинному їх характері.

При цьому не має значення чи мали такі дії вигляд формального легальних, а має значення чи такі дії були.

Тому такі аргументи не можуть бути взяті до уваги при оцінці обґрунтованості підозр під час розгляду питання щодо запобіжного заходу.

4.2.5. Щодо інших доводів обґрунтованості підозри. Їх грунтовний аналіз, наданий стороною захисту, є передчасним для оцінки в цьому судовому засіданні, оскільки зіставлення дій підозрюваного з диспозиціями матеріальних норм повинні відбуватися на підставі дослідження доказів і оцінюватися судом під час розгляду обвинувачення по суті. На момент розгляду апеляційних скарг немає підстав для висновку про недостатній рівень обгрунтованості підозри, оскільки розслідування незавершене, але факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, в цій справі є: підписання довіреності № 954 від 24.04.2015 року та підписання у квітні 2015 року Положення про «Филиал Публичного акционерного общества «Энергетическая Компания «Севастопольэнерго» в г.Севастополь», затвердженого протоколом Наглядової ради ПАТ «ПК «Севастопольенерго» № 03 від 10.04.2015 року.

Як ці та інші дорозслідувані дії по забезпеченню електроенергією окупаційних органів влади і підрозділів збройних сил РФ, будуть оцінені в подальшому судом по суті перебуває поза межами компетенції апеляційного суду на стадії досудового розслідування.

4.3. Щодо ризиків і можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

4.3.1 Злочин тяжкий (ч. 4 ст. 110-2 КК, ст. 12), покарання суворе і є висока ймовірність виникнення намірів уникнути виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Матеріали цього провадження містять відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_8 у 2109 - 2023 за кордон ( а.п. 5, 6 т. 2). Провадження було зареєстроване в ЄРДР 18.01.2024, а вже 23.01.24 ОСОБА_8 намагався виїхати за межі країни.

Колегія суддів погоджується з обгрунтуваннями ризиків (ст. 177 КПК), які наведені слідчим суддею в оскарженій постанові, зокрема те, що вікових перешкод для перетинання державного кордону в умовах воєнного стану для підозрюваного немає; він має паспорт громадянина РФ та закордонний паспорт України; обізнаний з інформацією про свідків, а значить матиме можливість впливати на них.

4.3.2. Слідчий суддя правомірно послався на ч. 6 ст. 176, КПК України, яка передбачає необхідність застосування до такого злочину тримання під вартою без визначення застави (ч. 4 ст. 183 КПК), констатувавши наявність ризиків. Жоден інший альтернативний запобіжний захід за цих умов не може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .

4.3.3. У справі є дані про захворювання ОСОБА_8 , їх серйозність поза сумнівом. Але категоричних заборон перебувати під вартою в Івано-Франківській УВП №12 немає. Це питання слідчий суддя ретельно дослідив і дійшов обґрунтованого висновку про можливість лікування підозрюваного в цій установі.

4.3.4. Обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, а ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження ще не зменшився.

4.4. В якості супутньо висловленого апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу на таке.

У державі діє воєнний стан, проводяться бойові дії високої інтенсивності, співмірні за масштабом з бойовими діями 2-ї світової війни, які загрожують самому існуванню країни.

Ворогом є країна, у фінансуванні збройних сил якої на тимчасово окупованій території підозрюється ОСОБА_8 .

Це не було враховано ні законодавцем під час прийняття чинного КПК, ні навіть ЄСПЛ у рішеннях прецедентного характеру, які стосуються запобіжних заходів. Тому практика ЄСПЛ, на яку звернула увагу сторона захисту, не може бути в повній мірі релевантною дійсному стану справ у даному провадженні.

5. Висновки.

5.1. За умов, коли злочин тяжкий, підозра обгрунтована, існують ризики невиконання підозрюваним процесуальних обов`язків, є положення процесуального закону про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави під час воєнного стану, та відсутні належні документарні про медичні протипоказання щодо перебування особи в умовах установи виконання покарань, рішення слідчого судді відповідає всім вимогам законності, обгрунтованості, вмотивованості згідно зі ст. 370 КПК України.

5.2. Апеляційний суд вважає, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 27.03.2024 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5