Ухвала

від 11.04.2024 по справі 448/593/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/593/24

Провадження № 2-о/448/34/24

У Х В А Л А

іменем України

11.04.2024 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

Про: усиновлення повнолітньої особи,

в с т а н о в и в:

Громадянин ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену цивільну справу передано в провадження судді Мостиського районного суду Львівської області Білоусу Ю.Б.

Ухвалою судді від 04.04.2024 року дану позовну заяву було залишено без руху, оскільки така не відповідала вимогам Цивільного процесуального кодексу України.

Зокрема у вищевказаній ухвалі суду зазначено про відсутність медичного висновку про стан здоров`я заявника, не обґрунтовано виняткового випадку за наявності якого суд вирішує питання про можливість усиновлення повнолітньої особи, а також не долучено висновку органу опіки і піклування про усиновлення повнолітньої особи.

Цією ж ухвалою, стороні Позивача надано строк у 7-м днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.

Одночасно стороні Позивача роз`яснено, що у випадку невиконання вимог суду до вказаного терміну, позовна заява буде вважатись неподаною і така буде повернута.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

10.04.2023 року на виконання вимог вищевказаної ухвали суду стороною Позивача подано заяву, до якої окрім іншого додано медичний висновок про стан здоров`я заявника, а також обґрунтовано винятковий випадок за наявності якого суд вирішує питання про можливість усиновлення повнолітньої особи. З огляду на наведене, просили відкрити провадження по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Разом з тим, проаналізувавши поданий стороною позивача позов, а також на виконання ухвали без руху заяви сторони позивача від 10.04.2024р., приходжу до переконання, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху від 04.04.2024 року не виконано в повному обсязі, зокрема не долучено до матеріалів справи висновок органу опіки і піклування про усиновлення повнолітньої особи.

За наведеного вбачається, що позовна заява підлягає поверненню стороні Позивача.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме, не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

Як убачається із судової практики, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що позовні вимоги, які стосуються скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, а не конкретно вимоги про скасування арешту майна, - є тотожними поняттями.

З огляду на те, що стороною Позивача недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 04.04.2024 року, за таких обставин вбачається, що позовна заява визнається не поданою та підлягає поверненню, з наведених вище мотивів та підстав.

Окрім цього, стороні Позивача слід роз`яснити, що згідно ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, Ї

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 та Мостиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про усиновлення повнолітньої особи, - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити стороні Позивача, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Суддя Юрій БІЛОУС