Постанова

від 05.04.2024 по справі 921/44/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. м. Львів Справа №921/44/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

СуддіВ.М. Гриців

О.В.Зварич

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Національного природного парку «Кременецькі гори», № 6 від 03.10.2024 (вх. № ЗАГС від 09.01.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року (суддя Стадник М.С., повний текст рішення складено та підписано 19.12.2023, м. Тернопіль)

у справі № 921/44/23

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області, в інтересах держави, в особі:

-Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

-Кременецької міської ради, м. Кременець Тернопільської області

до відповідача-1: Національного природного парку «Кременецькі гори», м. Кременець Тернопільської області

до відповідача-2: Природного заповідника «Медобори», смт. Гримайлів Чортківського району Тернопільської області

про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 60308,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2023 року на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява виконувача обов`язків керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області, в інтересах держави, в особі: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, Кременецької міської ради до Національного природного парку «Кременецькі гори» про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 60308,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме, виявлено факт незаконної порубки сироростущих дерев породи Береза повисла діаметрами зрізу від 28 до 45 см., чим завдано збитки на суму 60 308,00грн. Дані факти виявлені 08.01.2020 під час здійснення інспектором з охорони природи Маслятинського ПНДВ Свідруком П.М., начальником Маслятинського ПНДВ Лящуком І.С., провідним інженером з охорони природних екосистем Павлюком В.П. та начальником служби охорони ПЗФ Росіцьким А.Я патрулювання території природно-заповідного фонду, у кварталі 21 виділу 13 урочища «гора Гостра» Маслятинського ПНДВ «Кременецькі гори», в с. Куликів, Кременецького району на території колишньої Дунаївської сільської ради (на даний час територія Кременецької міської ради).

Відповідач, є користувачем даної земельної ділянки НПП «Кременецькі гори», згідно п.1 наказу № 27 від 28.03.2018 «Про розподіл території за природоохоронними науково-дослідними відділеннями Парку та створення природоохоронних обходів» відповідно до якого закріплено територію, що входить до складу НПП «Кременецькі гори», із вилученням у землекористувачів за природоохоронними науково-дослідними відділеннями Парку, а саме: Маслятинське природоохоронне науково-дослідне відділення, зокрема квартал 21 урочище Гора Гостра. Згідно довідки №76 від 24.03.2020 виданої в.о. директора НПП «Кременецькі гори», відповідно до зонування проекту організації території НПП «Кременецькі гори» затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №559 від 30.12.2016, кв. 21 вид 13, урочище Гора гостра, що на землях Дунаївської сільської ради, Кременецького району належить до природно-заповідного фонду НПП «Кременецькі гори».

Крім того, факт порушення встановлено за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №12020210120000010, якими встановлено, що 02.01.2020 працівниками Кременецького РЕМ здійснювалися ремонтні роботи по вул. Підгірна, с. Куликів, так як відбувся обрив лінії електропередач, внаслідок падіння одного дерева; допитуваний, як підозрюваний у кримінальному провадженні №12020210120000178 Циганюк А.С., у якого виявили на зберіганні зрізані дерева, на підставі ст. 63 Конституції України від надання показань відмовився (протокол допиту підозрюваного від 17.04.2020) та звернула увагу суду, що обставини незаконного зберігання ОСОБА_1 деревини встановлені у справі № 601/919/20 та не потребують додаткового доказування.

В процесі розгляду справи ухвалою суду першої інстанції від 16.06.2023 залучено до участі у справі відповідача-2: Природний заповідник «Медобори».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 921/44/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 до спеціального фонду місцевого бюджету Кременецької міської територіальної громади Тернопільської області (вул. Шевченка, 67, м. Кременець, Тернопільська обл., ідентифікаційний код - 04058338) отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг м. Кремен./24062100, ЄДРПОУ 377766394, рахунок UА918999980333139331000019775, призначення платежу: «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів 57476,00 грн шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Крім того, з відповідача-1 на користь Тернопільської обласної прокуратури стягнуто 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення, суд встановив, що на території відповідача-1 у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра» Маслятинського ПНДВ, що на території Дунаївської сільської ради виявлено факт незаконної порубки 17 сироростущих дерев породи береза повисла, про що складено Акт, щодо порушення вимог природоохоронного законодавства України від 08.01.2020, що не заперечується відповідачами.

Отже, відповідачем-1 не вжито покладених на нього обов`язків з організації і забезпечення охорони та захисту лісів, що є складовою частиною діяльності відповідача-1, так як останній, з моменту прийняття наказу №27 від 28.03.2018 «Про розподіл територій за природоохоронними науково-дослідними відділеннями Парку та створення природоохоронних обходів» є постійним лісокористувачем, на території якого допущено незаконну порубку дерев, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 57476,00 грн. Відтак, суд дійшов до висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою, оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач-1 мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Крім того, відповідач-1, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності, з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.

Щодо решти позовних вимог в сумі 2832,00 грн., в задоволенні яких відмовлено, суд встановив, що пень під №14 діаметром 34 см було деревом, яке пошкодило лінію електропередач 02.01.2020 та зрізано працівниками Кременецького РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго», з метою ліквідації обриву лінії електропередач, про що вбачається з Протоколу огляду місця події від 17.11.2023, а тому вина відповідача-1, в цій частині відсутня.

Відповідач-1 Національний природний парк «Кременецькі гори», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що незаконна рубка дерев відбулась на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні відповідача-2 та лише з 17.08.2021 апелянтом зареєстровано право постійного користування на таку земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 271442446 від 20.08.2021, відтак, постійним користувачем до 17.08.2021 було ПЗ «Медобори». Також апелянт звертає увагу на те, що заподіювачем шкоди був ОСОБА_1 , про що свідчить ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі № 601/919/20, а у часі здійснення незаконної порубки існує розбіжність, яка судом не взята до уваги та не з`ясована.

Прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи відповідача-1, що на момент вчинення незаконної рубки дерев відповідач-1 не був постійним користувачем, обґрунтовуючи тим, що наказом НПП «Кременецькі гори» № 27 від 28.03.2018 закріплено території, що входять до складу відповідача-1. Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта, щодо існування розбіжностей, так як такі розбіжності не спростовують обов`язок відповідача-1 здійснювати охорону лісу та природно-заповідного фонду від незаконних порубок, а також не спростовують факт того, що особу, яка здійснила незаконну порубку не встановлено.

У відповіді на відзив прокуратури відповідач-1 зазначає, що на момент виявлення незаконної порубки дерев відповідач-2 мав державні акти на право власності на земельні ділянки, що були зарезервовані для передачі відповідачу-1. Щодо розбіжностей відповідач-1 зазначає, що винним у вчиненні незаконної порубки визнано ОСОБА_1 про що свідчить ухвала районного суду.

Позивачем-1 (Державна екологічна інспекція у Тернопільській області), подано письмові пояснення, в яких останній погоджується з встановленими у оскаржуваному рішенні обставинами та просить таке рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу не подано (не надіслано), відповідно останній не скористався своїм правом визначеним ч. 1, ст. 263 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11 січня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б.) апеляційну скаргу Національного природного парку «Кременецькі гори», № 6 від 03.10.2024 (вх. № ЗАГС від 09.01.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 921/44/23 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 18.01.2024 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за наведеною вище апеляційною скаргою та ухвалено апеляційну скаргу розглядати без виклику сторін.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі № 921/44/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 18.01.2024, яка надіслана на електронну адресу сторін, відомості яких містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, відповіддю на відзив та письмовими поясненнями, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/44/23 від 24.11.2023 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 11.12.2009 №1036 створено Національний природний парк «Кременецькі гори» (відповідач-1 у справі).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №884-р Національному природному парку Кременецькі гори (далі - НПП «Кременецькі гори») надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 1000га, що перебувають у постійному користуванні Природного заповідника «Медобори» (відповідач-2 у справі) з подальшим вилученням та надання їх НПП «Кременецькі гори» у постійне користування.

13.03.2018 Природним заповідником «Медобори» (Сторона 1, відповідач-2 у справі) та Національним природним парком «Кременецькі гори» (Сторона 2 відповідач-1 у справі) було укладено договір (надалі договір).

Відповідно до п.1.1, та 2.1 якого Сторона 1 та Сторона 2 уклали цей договір про співпрацю з метою організації належної охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду на земельних ділянках державної власності природно-заповідного призначення площею 1000га, що розташовані на території Кременецького району. Служба охорони Сторони 2, яка входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України зокрема попереджує пошкодження лісових насаджень у наслідок незаконних рубок.

Так, під час проведення патрулювання 08.01.2020 на території НПП «Кременецькі гори» у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра» Маслятинського природного науково-дослідного відділення (далі Маслятинського ПНДВ), що на території Дунаївської сільської ради, виявлено факт порушення режиму території, а саме незаконна порізка сироростущих дерев породи береза повисла діаметрами зрізу 49 см, 39 см, 30см, 32 см, 37см, 28 см, 28 см, 31 см, 31 см, 34 см, 43см, 40 см, 34 см, 38см, 35 см, 37 см, 45 см на суму 60308грн, про що складено Акт щодо порушення вимог природоохоронного законодавства України від 08.01.2020.

Також, провідним інженером з охорони екосистем НПП «Кременецькі гори» Павлюком В.П. проведено розрахунок шкоди заподіяної, внаслідок незаконного порубки лісу виявленої 08.01.2020 на території Маслятинського ПНДВ НПП «Кременецькі гори» у кварталі 21 виділі 13 урочища Гора Гостра, на території Дунаївської сільської ради, згідно якого така становить 60308,00грн.

В подальшому, старшим слідчим СВ Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області, капітаном поліції Штука О.В., в присутності понятих, проведено огляд місця події яким встановлено, що у лісопосадці розташованій у с. Куликів Кременецького району, а саме кварталі 21 виділі 13, 17, яке належить НПП «Кременецькі гори» виявлено пні дерев порода береза, про що складено 08.01.2020 Протокол огляду місця події.

З наявної ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі № 601/919/20 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 246 КК України вбачається, що в останнього 02.01.2020 виник злочинний умисел на незаконне зберігання 198 колодок дерев породи береза різного діаметру та довжини на території власного господарства за місцем свого проживання, які були заготовлені внаслідок незаконної порубки, що на території НПП «Кременецькі гори», у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра», що належить до природно-заповідного фонду та розташований на землях Дунаївської сільської ради в с. Куликів Кременецького району, Тернопільської області. Внаслідок своїх протиправних дій, ОСОБА_1 завдав НПП «Кременецькі гори» матеріальної шкоди на загальну суму 60308,00 грн., про те постановлено звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною 3 статті 246 КК України на підставі статті 48 КК України, кримінальне провадження закрити та речові докази, зокрема, 198 колод різної довжини та діаметру породи береза, передати Національному природному парку «Кременецькі гори».

Національний природний парк «Кременецькі гори» прийняв на власні потреби 198 колод берези різної довжини та діаметру, що становить 3 складометри дров, що підтверджується Актом приймання від 01.04.2020.

В подальшому Національним природним парком «Кременецькі гори» зазначені 198 колод дерев використані на опалення адмінприміщення, що підтверджується Актом списання від 30.04.2021 та Звітом про рух лісопродукції за квітень 2021 року.

Разом з тим, в період розгляду справи, листом № 344 від 24.10.2023 Кременецький район електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» повідомив керівника Кременецької окружної прокуратури, що через урочище «Гора Гостра», що знаходиться на території Кременецької об`єднаної територіальної громади с. Куликів (колишньої Дунаївської сільської ради) проходила повітряна лінія напругою 0,4 кВ №3 КТП №107. На даній лінії електропередач 02.01.2020 бригадою Кременецької РЕМ проводилися ремонтні роботи, оскільки внаслідок падіння дерев, які росли поблизу, така була пошкоджена, а саме поламані опори та обірвані проводи, про кількість дерев, які впали, їх породу та діаметр Кременецькому РЕМ не відомо, на підтвердження чого додано копію витягу із журналу обліку робіт за нарядами та розпорядженнями.

17.11.2023 прокурором Кременецької окружної прокуратури (Денесюк Н.В.) проведено огляд місця події - обстеження лісового масиву кварталу 21 виділу 13 урочища Гора Гостра Маслятинського ПНДВ НПП «Кременецькі гори», з виїздом на місце проведення незаконної рубки, яка відбулася у січні 2020 року із залученням представників Кременецького РЕМ головного інженера Табачука В.П., електромонтера Бодяка О.С., представників НПП Кременецькі гори - директора Штогрина М.О., інспектора Свідрука П.М., провідного інженера з природних екосистем Павлюка В.П.; представника природного заповідника «Медобори» - головного природознавця Філя І.Я., спеціаліста Державної екологічної інспекції у Тернопільській області держінспектора з ОНПС Тернопільської області Вістряка О.В., представника Кременецької міської ради старости Дунаївського старостинського округу Кременецької територіальної громади Петлюка С.А. якими встановлено, що пень під №14 діаметром 34 см було деревом яке пошкодило лінію електропередач 02.01.2020, та було зламане на відстані 2м (висоти стовбура), що підтвердив працівник РЕМ Бодяк О.С., про що складено Протокол огляду місця події від 17.11.2023, який підписаний присутніми представниками без зауважень чи застережень.

Слід зазначити, що вищенаведені обставини сторонами не заперечуються.

Враховуючи вищенаведені обставини, прокурор зазначив, що бездіяльність відповідача-1, який є постійним лісокористувачем, призвела до самовільної порубки сироростучих дерев, чим завдано шкоди на суму 60308,00 грн.

Отже, підставою даного позову є незаконна рубка дерев на території відповідача-1, внаслідок якої заподіяно 60308,00 грн шкоди, лісу та навколишньому природному середовищу порушенням норм лісового законодавства.

Відповідно предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом розгляду даної справи, є матеріально-правова вимога прокурора в особі позивачів до відповідачів про відшкодування шкоди заподіяної лісовому фонду незаконною рубкою дерев в розмірі 60308,00 грн.

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів (стаття 25 Лісового кодексу України).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Нормою статті 63 Лісового кодексу України обумовлено що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (стаття 86 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості грунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Пунктом 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої випливає, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавай шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, неважливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що нарахований розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, шляхом незаконної рубки дерев підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що акт позапланової перевірки є неналежним доказом у справі та не доводить наявності встановленого судами в діях відповідача складу правопорушення, оскільки, по-перше, відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольних йому лісових ділянках, по-друге, такі доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.»

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом правомірно встановлено порушення відповідачем-1 вимог природоохоронного законодавства, що полягає у допущенні незаконної вирубки дерев, що підтверджено документальними доказами, а саме: Актом щодо порушення вимог природоохоронного законодавства України від 08.01.2020; розрахунком шкоди заподіяної, внаслідок незаконної порубки лісу, виявленої 08.01.2020 на території Маслятинського ПНДВ НПП «Кременецькі гори» у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра», на території Дунаївської сільської ради, згідно якого така становить 60 308,00 грн, проведеним провідним інженером з охорони екосистем НПП «Кременецькі гори» Павлюком В.П.; протоколом огляду місця події від 08.01.2020; висновком експерта № 3/2-224/20 від 17.04.2020 за результатами проведеної інженерно - екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12020210120000010 та ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 26.03.2021 у справі № 601/919/20 про обвинувачення ОСОБА_1 .

За таких обставин, в цьому спірному випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна бездіяльність відповідача-1, яка полягає у допущенні незаконної вирубки лісу; безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача-1 через недотримання природоохоронного та лісового законодавства; розміру самої шкоди.

Натомість відповідач-1, жодними доказами не спростував обставини справи, пред`явлені позовні вимоги та не довів відсутність своєї вини, яка проявилася у незаконній рубці дерев на території Маслятинського ПНДВ НПП «Кременецькі гори» у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра», на території Дунаївської сільської ради.

Всі заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не стосуються зафіксованих у акті перевірки незаконно зрубаних дерев, не спростовують чи не підтверджують законність їх рубки та суми заподіяної шкоди.

Слід зазначити, що розділом 2 положення про Національний природній парк «Кременецькі гори» встановлено, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача-1.

Разом з тим, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок, щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини, щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).

Щодо перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні відповідача-1 слід зазначити наступне:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №884-р НПП «Кременецькі гори», надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 1000га, що перебувають у постійному користуванні природного заповідника «Медобори» з подальшим вилученням та надання їх НПП «Кременецькі гори» у постійне користування.

Наказом НПП «Кременецькі гори» №27 від 28.03.2018 «Про розподіл територій за природоохоронними науково-дослідними відділеннями Парку та створення природоохоронних обходів», закріплено території, що входять до складу Національного природного парку «Кременецькі гори» із вилученням у землекористувачів за природоохоронними відділеннями Парку, а саме за Маслятинським природоохоронним науково-дослідним відділенням, зокрема квартал 21 урочище «Гора Гостра», що увійшли до складу Парку із вилученням у ПЗ «Медобори».

А наявність у справі витягу з Державного реєстру речових прав № 271442446 від 20.08.2021 про реєстрацію з 17.08.2021 за апелянтом право постійного користування на таку земельну ділянку, тобто після виявлення незаконної порубки сироростучих дерев, судова колегія вважає таким, що не змінює встановлених вище обставин, оскільки в силу статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, чи права постійного користування, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (аналогічна правова позиція викладена Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Таким, чином місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач-1 став постійним лісокористувачем зазначеної земельної ділянки, з моменту прийняття наказу №27 від 28.03.2018 «Про розподіл територій за природоохоронними науково-дослідними відділеннями Парку та створення природоохоронних обходів», який станом на сьогодні є чинним, доказів протилежного не подано не долучено, жодною із сторін.

Отже, судова колегія відхиляє твердження апелянта, про те, що останній не був постійним лісокористувачем у кварталі 21 виділі 13 урочища «Гора Гостра» Маслятинського ПНДВ на момент самовільних рубок та не мав права постійного користування даною земельною ділянкою, так як реєстрація права постійного користування здійснена лише 17.08.2021, тобто після порубки дерев.

Щодо покликань апелянта на те, що винним у заподіянні шкоди є ОСОБА_1 , про що зазначено в ухвалі Кременецького районного суду Тернопільської області, судова колегія зазнає, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 20.09.2020 у справі № 920/1106/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08 2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1216/17, порушення вимог, щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило-завдання державі збитків, внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок, щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони га збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Як уже було встановлено вище, та не заперечується сторонами у справі зокрема відповідачем-1, постійним лісокористувачем є НПП «Кременецькі гори», а тому стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища з відповідача-1 є правомірним, яке відповідає чинному законодавству.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що відповідач-1 не забезпечив охорону і збереження лісів, допустив їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 57476,00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення 2832,00 грн решти суми в задоволенні яких, суд першої інстанції відмовив, судова колегія вважає вірним, оскільки з Протоколу огляду місця події від 17.11.2023 вбачається, що пень під №14 діаметром 34 см було деревом, яке пошкодило лінію електропередач 02.01.2020 та зрізано працівниками Кременецького РЕМ, які здійснювали ремонтні роботи по вул. Підгірна, с. Куликів, а тому вина відповідача-1 в даному випадку відсутня.

Не заслуговують на увагу суду твердження апелянта, в частині існування розбіжностей, так, як такі розбіжності не спростовують обов`язок відповідача-1 здійснювати охорону лісу та природно-заповідного фонду від незаконних порубок, а також не спростовують факт того, що особу, яка здійснила незаконну порубку не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою, оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Апелянтом не доведено відсутність вини у незаконній рубці дерев та не спростовано суму шкоди, а також не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

На підставі викладеного вище в сукупності, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, наведені апелянтом доводи не спростовують обставин, установлених судом у ході розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 921/44/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу НПП «Кременецькі гори» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Національного природного парку «Кременецькі гори», № 6 від 03.10.2024 (вх. № ЗАГС від 09.01.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24 листопада 2023 року у справі № 921/44/23 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на НПП «Кременецькі гори».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

5.Матеріали справи № 921/44/23 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М.Гриців

СуддяО.В.Зварич