Постанова

від 28.03.2024 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2024 р. Справа №914/2450/22(914/2632/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю представників сторін від:

апелянта Тележинський М.М. (адвокат) в режимі ВКЗ;

позивача Коваль В.М. (ліквідатор);

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сокар Україна від 08.12.2023 (вх. ЗАГС №0105/3768/23 від 11.12.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 15.11.2023, повний текст 21.11.2023 , суддя Чорній Л.З.)

у справі№914/2450/22 (914/2632/23)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БНК- Україна, м. Львів

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Сокар Україна, м. Київ

простягнення 12 272 413, 96 грн

у межах справи№914/2450/22

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ, м. Львів

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА м. Львів

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Визнано грошові вимоги ТОВ «БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ» до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «БНК-Україна» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Коваля В.В.; затверджено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Коваля В.В. за виконання ним повноважень розпорядника майна за період з 02.11.2022 по 22.05.2023 на загальну суму 134 000,00 грн; ТОВ «БНК-Україна» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коваля В.В.

Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ «БНК-Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

28.08.2023 через систему «Електронний суд» ТОВ «БНК-Україна» подало позовну заяву до ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», в якій просило стягнути заборгованість за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору №433-ДТ-21/Д поставки товару від 29.01.2021 у розмірі 8 045 150, 57 грн., заборгованість із сплати 3 % річних (за період із 23.09.2022 по 28.08.2023) в сумі 224 823,39 грн, інфляційні нарахування (за період із 23.09.2022 по 28.08.2023) в сумі 647 530,14 грн та пеню в розмірі 3 354 909,86 грн; визначити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 8 045 150, 57 гривень за період з 29.08.2023 до моменту виконання рішення суду відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «БНК-УКРАЇНА» здійснено поставку товару на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» кількох партій товару в загальному обсязі 1251,75 т на загальну суму 83 290 150,57 грн, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» здійснено оплату в розмірі 75 245 000,00 грн. В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності встановлено наявність непогашеної дебіторської заборгованості у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за додатковою угодою №14 від 23.12.2021 до договору №433-ДТ-21/Д поставки товару від 29.01.2021. У зв`язку із наявністю простроченої заборгованості позивач також нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Господарський суд Львівської області рішенням від 15.11.2023 позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» на користь ТОВ «БНК-УКРАЇНА» 8 045 150,57 грн - основного боргу, 224 823,39 грн - 3% річних, 525 832,61 грн - втрат від інфляції, 3 354 827,78 грн - пені та 145 796,28 грн - судового збору; визначив органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення (в тому числі приватному виконавцю) право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 8 045 150,57 гривень за період з 29.08.2023 до моменту виконання рішення суду. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідачем не спростовано факт виконання ТОВ "БНК-УКРАЇНА" умов договору щодо поставки товару повністю. При цьому, суд зазначив, що відповідачем здійснено оплату товару у розмірі 75 245 000,00 грн, а отримано товар на загальну суму 83 290 150,57 грн. Відтак позовні вимоги є обґрунтованим, у зв`язку із чим правомірним є нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального права та не надано оцінку усім обставинам справи. Покликається на те, що позивачем, в порушення умов п. 4.3 договору, не було зменшено суму заборгованості за відвантажений товар у розмірі 8 045 150, 57 грн, а також ліквідатором неправомірно відмовлено відповідачу в зарахуванні зустрічних однорідних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, який ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 залишено без розгляду як такий, що поданий поза межами встановленого строку.

Також апелянтом подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки вказані додаткові пояснення подано апелянтом поза межами визначеного строку і клопотання про його поновлення не заявлено, а також відсутні докази надсилання таких позивачу у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення додаткових пояснень без розгляду.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

28.03.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, а представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд з використанням власних технічних засобів. Вказані представники навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.01.2021 між ТОВ «БНК-УКРАЇНА» як постачальником та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА», як покупцем укладено договір №433-ДТ-21/Д поставки товару (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити у період: з лютого 2021 року по грудень 2021 року паливо дизельне ДТ-Л/3-К5, сорт С/F (з поліпшеними температурними характеристиками у період лютий 2021 - березень 2021, листопад 2021 - грудень 2021 гранична температура фільтрування не вище «-26»°С, гранична температура помутніння не вище «-16»°С) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ»/ВАТ «Нафтан» (Республіка Білорусь), надалі - товар, у кількості до 17 360 тонн (+/-10 % в опціоні постачальника).

Як визначено в абз. 2 пп. 1.1.1. договору, кількість товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначаються відповідними додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору і укладаються сторонами на місячний період в порядку, передбаченому п.1.1.2 договору, якщо інше не буде погоджено сторонами.

Пунктом 1 додаткової угоди №14 до договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти паливо дизельне ДП-3-К5, сорт F (надалі - товар) та оплатити його за попередньою ціною і в обсягах, визначених в таблиці п.1 додаткової угоди №14.

Як вбачається з матеріалів справи, за додатковою угодою №14 ТОВ «БНК-УКРАЇНА» здійснено поставку товару на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» кількох партій товару в загальному обсязі 1251,75 т на загальну суму 83 290 150,57 грн., що підтверджується видатковою накладною №587 від 16.01.2022, видатковою накладною №603 від 17.01.2022, видатковою накладною №776 від 17.01.2022, видатковою накладною №824 від 22.01.2022, видатковою накладною №1217 від 31.01.2022, видатковою накладною №1230 від 31.01.2022, видатковою накладною №1489 від 31.01.2022, видатковою накладною №1491 від 21.01.2022.

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» здійснено оплату в розмірі 75 245 000,00 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 3 додаткової угоди №14 розрахунок остаточної ціни за поставлений товар здійснюється після поставки узгодженої партії товару і закінчення коригувального періоду, що зазначені у додатковій угоді, і формується в місяці, коли стали відомі всі складові остаточної ціни та оформляється сторонами доповненням до відповідної додаткової угоди.

Як визначено в пп. «а» п. 3.16 договору, якщо за результатами звіряння буде встановлено, що сума здійсненої оплати за товар недостатня для покриття (оплати) остаточної вартості поставленого товару, покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами акта звіряння взаєморозрахунків перерахувати суму нестачі.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період січень-вересень 2022, підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками юридичних осіб 14.09.2022.

Отже, кінцевим днем терміну оплати заборгованості відповідача на користь позивача (з врахуванням пп. «а» п. 3.16 договору) за додатковою угодою № 14 було 22.09.2022, однак у вказаний строк зобов`язання відповідачем не виконане, заборгованість не повернута.

04.08.2023 позивачем на адресу відповідача відправлена вимога вих. № 01-27/914/2450/22/260 про сплату заборгованості протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги, проте відповідач не виконав зобов`язання.

У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав лист вих. № 99 від 26.08.2023, у якому просив погодити зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем у розмірі 8 045 150, 57 грн.

25.08.2023 ліквідатор повідомив відповідача, що до повноважень ліквідатора не відноситься погодження зарахування зустрічних однорідних вимог кредитора, а також роз`яснено відповідачу право ініціювати питання зарахування перед зборами кредиторів ТОВ «БНК-УКРАЇНА».

Враховуючи наведене, заборгованість ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» перед ТОВ «БНК-УКРАЇНА» за додатковою угодою № 14 становить 8 045 150,57 грн.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з приписами ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано факт виконання ТОВ "БНК-УКРАЇНА" умов договору №433-ДТ-21/Д поставки товару від 29 січня 2021 в рамках додаткової угоди №14 щодо поставки товару повністю, що підтверджується належними доказами, які долучені до матеріалів справи. Відповідачем здійснено оплату товару у розмірі 75 245 000,00 грн, а отримано на загальну суму 83 290 150,57 грн.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що ліквідатором неправомірно відмовлено відповідачу в зарахуванні зустрічних однорідних вимог до позивача. Вказані доводи суд апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на таке.

Згідно із ст. 602 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2023 р. у справі №914/2450/22 визнано грошові вимоги відповідача до позивача в процедурі банкрутства на загальну суму 24 935 328, 07 грн.

Відповідно до ч. 5. ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи межі доказування у цій справі, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що у відповідача перед позивачем наявне чинне зобов`язання щодо невиконаного грошового зобов`язання, яке не припинене шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на ч. 1 ст. 602 ЦК України.

Окрім цього, у спростування означених вище заперечень відповідача, судом апеляційної інстанції також береться до уваги, що у разі, якщо б відповідач правомірно вважав, що він, в силу зазначених обставин, не повинен сплачувати позивачу суму боргу, яка є підставою позовних вимог основного боргу у цій справі, то логічно і правомірно мав би подати до боржника в межах справи про банкрутство ТОВ "БНК-УКРАЇНА" заяву з кредиторськими вимогами на суму 8 045 150, 57 грн менше і така сума мала б бути внесена до реєстру вимог кредиторів. Проте, оскільки сума до такого реєстру щодо вимог відповідача внесена у більшій сумі, а саме - 24 935 328, 07 грн, то відповідно заперечення позовних вимог основного боргу у цій справі свідчить про непослідовну та недобросовісну поведінку відповідача.

Верховний Суд, правові висновки якого, в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, повинні бути враховані судами апеляційної інстанції під час здійснення правосуддя, у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20 вказав на необхідності застосування доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду).

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем, в порушення вимог пункту 4.3 договору поставки товару не зменшено суму заборгованості, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із вказаним пунктом договору сторони узгодили, що при отриманні коштів від покупця постачальником, заборгованість покупця зменшується в наступному порядку: зменшується сума заборгованості за відвантажений товар (при цьому в першу чергу зменшується сума за товар, який був відвантажений раніше), зменшується узгоджена сторонами сума нарахованої пені та нарахованих штрафних санкцій. Сума пені та розмір штрафних санкцій вказується у претензії, виставлені постачальником.

Таким чином, вказаний пункт договору стосується порядку зменшення основної суми заборгованості та штрафних санкцій в разі отримання коштів від покупця.

Як вбачається з копії акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за грудень 2021 року за додатковою угодою №12 від 26.10.2021 до договору №433-ДТ-21/Д поставки товару від 29.01.2021, він не містить посилань на пункт 4.3 договору.

Відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу на загальну суму 8 045 150,57 грн.

Щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за укладеними договорами, а саме: 3% річних за період з 23.09.2022 по 28.08.2023 у розмірі 224 823,39 грн, інфляційних нарахувань за період 23.09.2022 по 28.08.2023 у розмірі 647 530,14 грн та пені за період 23.09.2022 по 28.08.2023 у розмірі 3 354 909,86 грн, апеляційний господарський суд вказує таке.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правильно здійснено перерахунок розміру втрат від інфляції за спірний період, який становить 525 832,61 грн та 3% річних у розмірі 224 823,39 грн, а тому вимога позивача про стягнення вказаних сум є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Як визначено в п. 4.2.2. договору, у разі порушення покупцем терміну перерахування грошових коштів, що узгоджений сторонами в договорі та відповіднійд угоді, Покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити пеню в розмірі до 0,05% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати, включаючи день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а при простроченні платежу понад 50 (п`ятдесят) банківських днів від дати відвантаження - розмір пені становить 2% від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати.

Відповідно до п. 4.4. договору сторони узгодили, що до нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 (три) роки. Також сторонами погоджено, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій становить 3 (три) роки.

Відтак за період із 23.09.2022 по 11.11.2022 пеня розраховується Позивачем на підставі вказаних положень договору розмір пені розраховується за ставкою 0,05 % від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період і становить 201 128,77 грн. За період з 12.11.2022 по 28.08.2023 розрахунок здійснюється за ставкою 2 % від несплаченої вчасно суми за кожен календарний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період і складає 3 153 699, 01 грн.

З огляду на вказане, правомірним є висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 3 354 827,78 грн.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо стягнення на користь позивача 8 045 150,57 грн - основного боргу, 224 823,39 грн - 3% річних, 525 832,61 грн - втрат від інфляції та 3 354 827,78 грн - пені, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Сокар Україна залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 у справі №914/2450/22 (914/2632/23) без змін.

2.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 11.04.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК