Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/12946/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/12946/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Богатинська Н.О.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, повний текст якого складено та підписано 29.11.2023

у справі № 910/12946/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Креховецького Олега Богдановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд»

про стягнення 208 441, 02 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

15.08.2023 року Фізична особа - підприємець Креховецький Олег Богданович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» про стягнення заборгованості по договору - заявці № 19-1 від 03.04.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом та договору - заявці № 19-1 від 03.04.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 208 441,02 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання вказаних вище договір - заявок надано Відповідачу послуги перевезення вантажу на загальну суму 5 200 дол. США, а також з вини Відповідача допущено 4 робочі дні простою на території Європи у зв`язку з чим Позивачем додатково нараховано 500 дол. США за обидва автомобілі. Оскільки послуги не були оплачені відповідачем позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що фактично вантаж є таким що доставлений але не тому вантажоотримувачу. Факт простою позивачем не підтверджується належними доказами. На думку відповідача у нього не виникло зобов`язання з оплати послуг, оскільки позивачем не надано оригіналів транспортної накладної, а відтак провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/12946/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» на користь Фізичної особи - підприємця Креховецького Олега Богдановича заборгованість - 190 156 грн 72 коп., судовий збір - 2 852 грн 35 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 18 245 грн 61 коп. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В задоволенні відшкодування позивачу іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Рішення мотивоване наступним:

- з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності доказів погодження сторонами та повідомлення Позивача (обох водіїв) про зміну адреси доставки на Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium, суд дійшов висновку, що Позивачем належним чином виконано умови договорів в частині доставки вантажу в погоджене місце призначення - Essen, Over d'Aa 114 В-2910, яке визначене у CMR CMR № 2148332 та № 2148453 та відповідно вручено належному вантажоодержувачу - Sanylogistics;

- при отриманні вантажу у одержувача не виникло заперечень чи претензій щодо його доставки, а доказів наявності претензій у контрагента Відповідача (ТОВ «Райдотранс») щодо вказаних перевезень матеріали справи не містять;

- щодо не настання у відповідача обов`язку з оплати суд вказує, що умовами Договору - 1 та 2 закріплено виставлення Перевізником рахунку на оплату (з огляду на погодження вартості перевезення в іноземній валюті), однак умовами договорів не закріплено обов`язок надсилання таких рахунків Відповідачу. Тож Відповідач не був позбавлений права самостійно звернутися до Позивача задля отримання необхідних йому документів з метою проведення оплати наданих Відповідачу послуг перевезення, знаючи про фактичне надання Позивачем послуг;

- враховуючи погоджену ціну перевезення 2 600 доларів США окремо за кожним Договором та дату виставлення Позивачем відповідних рахунків - фактур - 22.09.2023, у Відповідача станом на дату ухвалення даного рішення виник обов`язок з оплати наданих Позивачем послуг в розмірі 190 156, 72 грн (2600 * 2 * 36, 5686 грн - курс НБУ станом на 22.09.2023) за фактом доставки Позивачем вантажу та виставленням Позивачем рахунків - фактур за Договором-1 та 2, а відтак дана вимога Позивача підлягає задоволенню;

- щодо заявленої вимоги про стягнення заборгованості з оплати понаднормового простою автомобілів по обом договорам, суд вказує, що із наявних у справі доказів не вбачається за можливе встановити вказану Позивачем дату прибуття автомобілів на місце розмитнення (15.04.2023), з якої починається відрахування простою, оскільки відповідні докази відсутні, як і відмітки у відповідних CMR, що фактично унеможливлює суд встановити такі обставини. Відтак такі вимоги не підлягають задоволенню;

- дослідивши надані Позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем витрати в розмірі 20 000 грн є обґрунтованим, розумними, співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також є такими, що фактично понесені стороною, а відтак підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також, в апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

А саме апелянт посилається на таке:

- враховуючи те, що позивач на виконання вимог встановлених договорами, укладеними між сторонами процесу, не надав для оплати належні документи (CMR та рахунок на оплату), то звернення до суду було передчасним;

- суд не звернув уваги на те, що в акті здачі-прийомки виконаних робіт б/н від 20.04.2023 та рахунку на оплату б/н від 22.09.2023 по одному із договорів-заявок державний номер транспортного засобу та причепу відрізняється від заявленого у договорі;

- в процесі виконання договорів замовником було змінено маршрут перевезення та вантажоодержувача, про що повідомлено позивача шляхом направлення через Нову Пошту документів безпосередньо водію до місця перетину кордону на митній території України, до м. Ужгород. Відповідачем не надано опис вкладення у таке відправлення через те, що Нова Пошта не складає опис надісланих документів;

- склалася спірна ситуація при якій вантаж було нібито доставлений, але не тому вантажоотримувачу і не за тією адресою, проте належним чином перевірити це до моменту пред`явлення претензії ТОВ «Райдотранс» (клієнт Відповідача) - неможливо. Тому відповідачем було запропоновано позивачу направити оригінали документів про підтвердження перевезення;

- оскільки позивач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами в договорі щодо надання відповідачу оригіналів документів, то розгляд справи підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - за відсутністю предмета спору;

- судом першої інстанції не було прийнято до уваги висновки Верховного Суду щодо електронного листування між особами в месенджері, зокрема, те, що вони можуть бути розглянуті судом як докази лише у випадку можливості встановлення авторів листування та його змісту. Однак позивачем такої інформації надано не було;

- в п. 3 договорів контактними особами визначено: при завантаженні та митному оформленні Павло, при розвантаженні та митному оформленні Володимир. Тобто жодного Тимофія, на переписку з яким посилається позивач чи його номеру, не зазначено, як і не зазначено у позовній заяві та під час розгляду справи особу, яка вела листування від імені позивача;

- на адресу відповідача не надсилались документи в підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи та заперечення позивача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на таке:

- відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що зміна маршруту перевезення саме на ту адресу про яку зазначає апелянт (Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium);

- не надано доказів, що свідчили б про прийняття вантажу не тим вантажоодержувачем та про наявність претензій зі сторони клієнта відповідача;

- відповідач не надав доказів відсутності в штаті працівників особо (Тимофія), з якою позивач здійснював переписку в застосунку Viber щодо вирішення питань спірного перевезення;

- судом вірно встановлено, що ані договір 1, ані договір 2 не містять зобов`язання позивача направити відповідачу оригінали документів та рахунків на оплату. Умовами договорів визначено, що обмін оригіналами CMR відбувається під час оплати, що є своєрідною гарантією розрахунку;

- позивачем висуното вимогу про оплату заборгованості за договорами в т.ч. шляхом направлення претензії від 11.05.2023;

- посилання апелянта на те, що наведена в листуванні особа (Тимофій) не зазначено в договорах як відповідальну особу, не спростовують належності листування позивача з відповідачем в особі логіста Тимофія в процесі виконання перевезення. Адже Павло та Володимир є контактними особами, визначеними сторонами Договору № 09-5 від 20.03.2023 (стороною якого позивач не є) саме для експедитора (відповідача) як організатора перевезення і є представниками не відповідача, а ТОВ «РАЙДОТРАНС» - клієнта за названим Договором;

- всі документи, що були оформлені на виконання договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023, містяться в Електронному суді з 13.10.2023, доступні до відкриття та огляду, а отже відповідач мав змогу ознайомитися з ними та надати свої заперечення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12946/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

28.12.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу - задоволено. Відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.02.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 12.02.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.02.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 25.03.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судове засідання 25.03.2024 не з`явився, до розгляду справи подав клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.04.2023 між Позивачем та Відповідачем укладено договір - заявку № 19-1 від 03.04.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі за текстом - Договір 1) та договір - заявку № 19-1 від 03.04.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі за текстом - Договір 2).

Пунктами 1 та 2, 5 Договору 1 та 2 визначено, що Перевізник зобов`язується доставити власним автомобільним транспортом до місця призначення довірений йому вантаж, перевезти вантаж та видати його вантажоодержувачу або іншій особі, а Клієнт зобов`язується прийняти та вчасно оплатити Послугу перевезення.

Послуга перевезення виконується відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення , Законів України « Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух», «;Про транспортно-експедиторську діяльність», а також інших нормативно правових актів, що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень.

У випадку зазначення вартості послуги перевезення в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення рахунку на оплату.

Пунктом 3 Договору - 1 визначено наступні умови перевезення:

- маршрут перевезення - с. Товстолес (Чернігівська обл..) - Dentergem (Бельгія);

- вид перевезення (авто): авто Volvo НОМЕР_4/ НОМЕР_5;

- адреса завантаження - с. Товстолес (Чернігівська обл..);

- адреса розвантаження - Dentergem;

- адреса митного оформлення - Gaston Sgul Custom B/V EUROPAWEG 16 5916 RP VENLO;

- строк доставки вантажу - 14.04.2023-16.04.2023;

- вартість послуги перевезення - 2 600 доларів;

- умови оплати - готівка по оригіналам;

- нормативний час на завантаження / розвантаження і митне оформлення: 48 годин на завантаження та 48 годин на розвантаження;

- оплата понаднормового простою за добу - 50 доларів по України / 100 доларів по Європі;

- додаткова інформація - ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_1 ).

Пунктом 3 Договору - 2 визначено наступні умови перевезення:

- маршрут перевезення - с. Товстолес (Чернігівська обл.) - Dentergem (Бельгія);

- вид перевезення (авто): авто Volvo НОМЕР_6/ НОМЕР_2 ;

- адреса завантаження - с. Товстолес (Чернігівська обл..);

- адреса розвантаження - Dentergem;

- адреса митного оформлення - Gaston Sgul Custom B/V EUROPAWEG 16 5916 RP VENLO;

- строк доставки вантажу - 14.04.2023 - 16.04.2023;

- вартість послуги перевезення - 2 600 доларів;

- умови оплати - готівка по оригіналам;

- нормативний час на завантаження / розвантаження і митне оформлення: 48 годин на завантаження та 48 годин на розвантаження;

- оплата понаднормового простою за добу - 50 доларів по України / 100 доларів по Європі;

- додаткова інформація - ОСОБА_2 (тел. НОМЕР_3 ).

Як зазначав позивач, 15.04.2023 обидва автомобілі прибули на місце розмитнення згідно заявки: Caston Sgul Customs B/V EUROPAWEG 16 5916 RP VENLO. Однак, при розмитненні вантажу виникли зміни, в результаті яких клієнтом Відповідача за договором заявки про транспортно-експедиційне обслуговування № 09-5 від 20.03.2023 - ТОВ «Райдотранс» змінено адресу місця розвантаження та вантажоодержувача з Gaston Sgul Custom B/V EUROPAWEG 16 5916 RP VENLO на Essen, Over d'Aa 114 В-2910.

В підтвердження цих обставин позивачем до матеріалів справи надано електронне листування між особами в месенджері Viber, в якому зі сторони відповідача повідомлення надсилались логістом (за доводами позивача) Тимофієм.

На виконання умов договорів-заявок позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними автотранспортними накладними:

- за договором 1: CMR № 781491 та CMR № 2148332;

- за договором 2: CMR № 849287 та CMR № 2148453.

Також позивач зазначає, що обидва автомобілі прибули на розмитнення 15.04.2023. Згідно відомостей CMR 17.04.2023 - дата розмитнення; 20.04.2023 - дата розвантаження. Тобто, за твердженнями позивача, мало місце наявність простою автомобілів повних чотири дні окремо для кожного авто.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 11.05.2023 про необхідність сплати послуг перевезення в розмірі 5 200 доларів США та 500 доларів США (за простій).

У відповідь відповідачем направлено лист № 0616 від 16.06.2023, згідно якого сторона визнає факт доставки вантажу, однак не тому вантажоодержувачу та не за тією адресою. Крім того, повідомлено позивача про необхідність надання йому оригіналів перевізних документів та рахунку на оплату із зазначенням суми еквівалентно в гривнях станом на дату його виставлення, а також доказів простою обох автомобілів.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договорами щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг перевезення, з огляду на що, позивач просить суд стягнути 208 441,02 грн основного боргу.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно CMR № 781491 та CMR № 849287 обидва автомобілі з вантажем пройшли митний контроль України через Закарпатську митницю 11.04.2023 та 24.04.2023 вантаж з обох автомобілів отриманий Sanylogistics nv Over d'Aa 114 В-2910, Essen.

Сторонами не заперечується, що в процесі здійснення перевезення клієнтом відповідача за договором заявки про транспортно-експедиційне обслуговування № 09-5 від 20.03.2023 - ТОВ «Райдотранс» змінено адресу місця розвантаження та вантажоодержувача. При цьому, сторона позивача з посиланням на електронне листування між особами в месенджері Viber зазначає, що ним належним чином виконано перевезення за належною адресою та належному вантажоодержувачу, що зазначено CMR № 781491 та CMR № 849287.

В свою чергу, відповідачем обставини зміни адреси під час перевезення визнаються, однак зазначається про те, що спілкування у застосунку Viber відбувалося не з визначеною договорами контактною особою, а новою адресою відвантаження є Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium. Тому відповідач вважає, що фактично вантаж є таким що доставлений але не тому вантажоотримувачу та не за визначеною адресою розвантаження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Також Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

В контексті наведеного, колегією суддів здійснено дослідження поданої позивачем переписки, зі змісту якої достеменно можна встановити, що вона стосується саме спірного перевезення, учасники листування обізнані з деталями такого перевезення. Також в кінці переписки представником позивача висловлено прохання надати йому адресу електронної пошти для надіслання акта звірки розрахунків. Особою, з яким велась переписка, у відповідь на це надана е-адреса, а саме kryvoruchko.t@etrade.kiev.ua. Доменне ім`я даної пошти відповідає адресі сайту в мережі інтернет компанії відповідача.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що зміст даного електронного листування між особами у месенджері Viber надає можливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника, так і отримувача таких повідомлень, якими є сторони цієї справи. Отже, має місце наявність правових підстав для того, щоб оцінювати цей доказ (переписку у месенджері Viber ) нарівні з іншими доказами у справі.

При цьому посилання апеляційної скарги на те, що зазначена переписка велась не з особами, які за договорами були визначені контактними особами, як слушно зауважено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, жодним чином не спростовують належності листування позивача з відповідачем в особі його співробітника (Тимофія) в процесі виконання спірного перевезення.

Належними, допустимими та достовірними доказами відсутності у зазначеного співробітника відповідача повноважень на здійснення дій із організації спірного перевезення відповідачем не доведено. До того ж, в п. 3 договорів, на які вказує апелянт, зазначено контактних осіб саме при завантаженні та митному оформленні / розвантаженні та митному оформленні. Тобто зазначені особи не здійснюють повний цикл організації перевезення як уповноважені особи експедитора, яким у даному випадку є відповідач з огляду на зміст договору заявки про транспортно-експедиційне обслуговування № 09-5 від 20.03.2023, що був укладений між ТОВ «Райдотранс» та відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з наданої позивачем переписки із представником відповідача в застосунку Viber вбачається, що при розмитненні вантажу виникли зміни, в результаті яких клієнтом відповідача (ТОВ «Райдотранс») змінено адресу місця розвантаження та вантажоодержувача з Gaston Sgul Custom B/V EUROPAWEG 16 5916 RP VENLO на Sanylogistics / Essen, Over d'Aa 114 В-2910.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази зміни маршруту перевезення на Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium (на яку посилається відповідач), а відтак, як слушно зауважено судом, є лише одні твердження відповідача, при тому, що у переписці в застосунку Viber адресу доставки відповідачем визначено - Essen, Over d'Aa 114 В-2910, куди і було здійснено доставку товару.

Доказів відсутності у Sanylogistics повноважень на отримання вантажу матеріали справи не містять. Судом першої інстанції вірно враховано, що при отриманні вантажу у одержувача не виникло заперечень чи претензій щодо його доставки, а доказів наявності претензій у контрагента Відповідача (ТОВ «Райдотранс») щодо вказаних перевезень матеріали справи не містять.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відхилення поданих відповідачем доказів надіслання водію позивача документів із зміненою адресою відвантаження на Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium, оскільки відсутність опису вкладених в лист документів виключає можливість встановлення доведеними таких обставин. Тоді як в силу приписів чинного процесуального закону принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Тягар доказування покладається на сторону, яка стверджує про такі обставини.

Відсутність можливості складання опису вкладення при надісланні листів засобами оператору зв`язку Нова Пошта не звільняє сторону від обов`язку дотримання стандартів доказування в господарському процесі. Тож доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за їх неспроможності.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, суд попередньої інстанції вірно виснував, що з огляду на відсутність доказів погодження сторонами та повідомлення Позивача (обох водіїв) про зміну адреси доставки на Hondschotenbaan, 16, 8630, Houtem-Veurne, Belgium, то позивачем належним чином виконано умови договорів в частині доставки вантажу в погоджене місце призначення - Essen, Over d'Aa 114 В-2910, яке визначене у CMR CMR № 2148332 та № 2148453 та відповідно вручено належному вантажоодержувачу - Sanylogistics.

Доводами апеляційної скарги зазначені висновки достатньо обґрунтованими доводами не спростовано.

За змістом частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що умовами договорів не було визначено чітких строків виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг перевезення. В рядку «умови оплати» зазначено - готівка по оригіналах.

Як вже зазначалось у цій постанові, позивачем було надіслано претензію від 11.05.2023 про необхідність сплати послуг перевезення в розмірі 5 200 доларів США та 500 доларів США (за простій). Вказана претензія, як зазначає відповідач у відповіді № 0616 від 16.06.2023, отримана ним на електронну адресу kryvoruchko.t@etrade.kiev.ua. 11 травня 2023.

Отже, виходячи із приписів положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати наданих послуг як станом на час звернення позивача з цим позовом, так і прийняття оскаржуваного рішення, є таким що настав.

У цьому зв`язку, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про передчасне звернення позивача з цим позовом та наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також не підлягають врахуванню і доводи відповідача про не надіслання йому оригіналів накладних, позаяк умовами договору не передбачено обов`язку позивача на вчинення відповідної дії, а обмін оригіналами відбувається під час оплати відповідачем послуг готівкою. Тобто відповідач, отримавши від позивача вимогу про оплату за договорами, повинен був вчинити дії щодо визначення дати запрошення уповноваженого представника позивача на отримання готівкових коштів за договорами та надання ним оригіналів документів.

Утім відповідач у своїй відповіді на претензію, що була надана ним із значним спливом семиденного строку на виконання зобов`язання, без будь-якого доказового обґрунтування здійснював посилання на неналежне виконання перевізником зобов`язань через надходження від клієнта інформації щодо невірної адреси відвантаження та вантажоодержувача. Доказів надходження цієї інформації суду також не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що враховуючи заперечення відповідача, позивачем до відповіді на відзив додано докази направлення 23.09.2023 рахунків на оплату № б/н авто BC2842PE/BC1298XF та № б/н авто BC6965MM/BC3376XF від 22.09.2023, оригінали яких надано до матеріалів справи 20.11.2023. Під час розгляду справи в суді першої інстанції в засіданні суду 20.11.2023 представником відповідача під технічну фіксацію підтверджено факт отримання рахунків.

Отже, враховуючи погоджену ціну перевезення 2 600 доларів США окремо за кожним Договором та дату виставлення позивачем відповідних рахунків - фактур - 22.09.2023, у відповідача станом на дату ухвалення даного рішення виник обов`язок з оплати наданих позивачем послуг в розмірі 190 156, 72 грн (2600 * 2 * 36, 5686 грн - курс НБУ станом на 22.09.2023) за фактом доставки позивачем вантажу. Тож колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині відсутні.

Щодо посилань апелянта на те, що на його адресу не було надіслано копій документів, що були подані до суду в якості доказів заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що відповідач зареєстрований в системі «Електронний суд», яка згідно ст. 6 ГПК України забезпечує обмін документами.

Згідно матеріалів справи, 13.10.2023 позивачем в системі «Електронний суд» сформовані документи в підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 105-113, т. 1).

Таким чином, зазначені доводи відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки він не був позбавлений можливості ознайомитись з цими документами в системі «Електронний суд», який саме і забезпечує обмін документами.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №910/12946/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 10.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков