Постанова

від 02.04.2024 по справі 903/716/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 903/716/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Єременко Д.А.

за участю представників сторін:

позивача: Василюка Є.В., представника за довіреністю від 16.02.2024

відповідача: Мохнюка М.В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2024 серія АС №1081536

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 03.01.24р. суддею Гарбар І. О. о 10:12 у м.Луцьку, повний текст складено 08.01.24р. у справі № 903/716/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище"

про стягнення 856 891,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у справі №903/716/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 42500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви представника ТОВ "Оптіма-315" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В задоволенні заяви представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище" про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

Так, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики від 09.06.2017, договір про надання правової допомоги від 03.07.2023 №03/07, додаткову угоду від 07.07.2023, акт приймання-передачі від 21.12.2023, практику Верховного Суду, рішення Європейського суду з прав людини, договір про надання правничої допомоги від 01.03.2022 №2-03-22, акти прийому передачі послуг професійної правничої допомоги від 15.08.2023, від 18.09.2023, від 22.12.2023, врахувавши висновки до яких прийшов суд першої інстанції у своєму рішенні від 19.12.2023 суд частково задоволив заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та відмовив в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 3 січня 2024 року у справі №903/716/23. Ухвалити нове рішення, яким заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище" про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю, у задоволенні заяви представника Оптіма-315 відмовити повністю.

Так, з посиланням на ст. 129 ГПК України, постанови Верховного Суду № 873/52/22 від 08.03.2023, від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21, від 24 січня 2023 року у справі 903/165/22 , від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21, від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 вказує, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зауважує, що очевидним є досягнення позитивного результату для клієнта (відповідача), що проявилося у зменшенні стягуваної суми на 80 % від ціни позову. Вважає зрозумілим вклад адвоката у дану справу, який відображений у детальному описі виконаних робіт. Основним показником необхідності всіх здійснених адвокатом у цій справі дій є її результат.

Наголошує на тому факті, що при наявності численної судової практики за участю позивача у абсолютно аналогічних справах, у цих справах взагалі не було відмовлено у частині позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, більше того, у жодній справі розмір зменшення штрафних санкцій не становив 75 % як у цій справі, що безумовно свідчить про результативність роботи адвоката та його участь у справі.

На думку сторони відповідача суд першої інстанції взагалі не обґрунтував відмову у стягнення «гонорару успіху» у будь-якому розмірі, що є обов`язковим елементом зменшення розміру «гонорару успіху» з ініціативи суду, як вбачається з практики Верховного Суду.

На думку сторони відповідача не важливо з яких саме підстав суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, адже у резолютивній частині судового рішення зазначено саме про відмову у задоволенні решти позовних вимог, що відповідно до ГПК України є підставою для пропорційного розподілу судових витрат.

Крім того, зауважує про співмірність та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу в діяльності адвокатів.

Звертає увагу, що представник позивача досягнув результату у вигляді 21 % стягнутих коштів від ціни позову, а представник відповідача зменшив розмір стягнутих з відповідача коштів на 79 % від ціни позову. При цьому робота (витрати на надання професійної правничої допомоги) представника позивача у цій справі оцінено в розмірі 42500,00 грн, а представника відповідача в розмірі 0 грн.

Разом з тим, не погоджується із частковим задоволенням заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Так, з посиланням на ст.ст. 126, 129 ГПК України вважає, що присуджений стороні позивача розмір витрат на професійну допомогу є непропорційним до розміру задоволених позовних вимог, оскільки розмір витрат на професійну правову допомогу сторони позивача становить 25 % розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду № 873/52/22 від 08.03.2023 звертає увагу на те, що судом було вказано, що підготовка процесуальних документів не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат є постійним учасником такої категорії справ, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Як неодноразово зазначалося у межах даної справи, адвокат Колісник Б.О. бере участь більш ніж в десяти аналогічних справах, де однаковими є обставини справ та процесуальні документи, які адвокат править лише в частині учасників справи. Зокрема наведене чітко прослідковується у справах № 909/648/23, № 903/744/23, № 906/977/23, № 916/3107/23, №914/2150/23, рішення по яких містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд першої інстанції не врахував той факт, що Колісник Б.О. є одночасно засновником ТОВ «Оптіма-315», а реальність оплати наданих юридичних послуг у судовому засіданні доведено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Оптіма-315» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Городище» залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у справі №903/716/23 - без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.07.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 надіслав на адресу суду позовну заяву до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище про стягнення 856891,67 грн, в т.ч.: 45179,05 грн пеня, 63715,73 грн 48% річних, 745741,93 грн штраф та 2254,96 грн інфляційні втрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ВВ10/19 від 22.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.79-80).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19.12.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище (вул.Шкільна,32, с.Городище, Луцький р-н, Волинська обл, 45656, код ЄДРПОУ 31890591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 (вул.Грушевського, б.3, кв.31, м.Київ, 07302, код ЄДРПОУ 43082778) 182687,75 грн. заборгованості (сто вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 75 коп), в т.ч: 168055,32 грн штраф, 10811,34 грн пеня, 3821,09 грн 3% річних, а також 11649,06 грн (одинадцять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 06 коп) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

22.12.2023 представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище сформував в системі Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 компенсацію понесених відповідачем Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 87420,39 грн.

Вказана заява зареєстрована 25.12.2023 за вх. №01-74/1900/23.

22.12.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 надіслав на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 91000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Вказана заява зареєстрована 26.12.2023 за вх. №01-74/1908/23.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у справі №903/716/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-315" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-315 42500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви представника ТОВ "Оптіма-315" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В задоволенні заяви представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище" про ухвалення додаткового рішення, відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, слід зазначити, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Відповідно до ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу .

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Щодо заяви представника позивача про стягнення з відповідача 91000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

03.07.2023 між адвокатом Колісником Б.О. та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю ОПТІМА-315 укладений Договір про надання правової допомоги №03/07 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. якого, адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч. але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Клієнта.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 07.07.2023 до Договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 85000,00 грн, виходячи погодженого між Клієнтом та Адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ГОРОДИЩЕ за Договором поставки №ВВ10/19 від 22.02.2019 (п.1 Додаткової угоди).

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості (гонор успіху) в розмірі 5% від стягнутої суми (п.2 Додаткової угоди).

Згідно п.3 Додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інші необхідних процесуальних документів; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої інстанцій; переговори з відповідачем з метою врегулювання спору; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання адвокатських запитів; складання необхідних процесуальних документів для захисту прав та інтересів Клієнта; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.

Згідно пункту 4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальній ГОРОДИЩЕ (ідентифікаційний код 31890591).

21.12.2023 між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі №903/716/23.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 91000,00 грн, що підтверджується Описом наданих послуг у справі та Актом приймання-передачі наданих послуг від 21.12.23 у справі №903/716/23.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 21.12.23 та опису наданих послуг, адвокатом надано Клієнту у справі №903/716/23, яка розглядалася Господарським судом Волинської області, наступні, послуги:

- 07.07.2023 9.00-10.00 1 година - ознайомлення з наявними документами; попередня консультація Клієнта з приводу заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Городище за Договором поставки №ВВІ0/19 в 22.02.19, підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва клієнта в суді;

- 07.07.2023 10.00 - 17.00 7 годин - - складання (написання) позовної заяви; формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та до господарського суду;

- 01.09.2023 16.00- 17.30 1,5 години - ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву; підготовка клопотання про витребування у відповідача оригіналів Акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.19р. та Додаткової угоди від 01.11.19;

- 02.09.2023 11.00 - 17.00 6 годин підготовка відповіді на відзив, направлення її відповідачу та до суду, а також направлення клопотання про витребування оригіналів акту звірки та додаткової угоди від 01.11.2018;

-05.09.2023 11.00-11.30 0,5 годин участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 24.09.2023 10.00- 13.00 3 години - ознайомлення з поясненнями відповідача про відсутність в нього оригіналів Акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.19 та Додаткової угоди від 01.11.19; підготовка додаткових пояснень щодо відсутності у відповідача оригіналів Акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.19 та Додаткової угоди від 01.11.19; направлення додаткових відповідачу та до суду;

- 24.09.2023, 13.00 -14.30 - 1,5 годин - ознайомлення із запереченнями відповідача на відповідь на відзив; підготовка додаткових пояснень щодо доводів відповідача у запереченнях; направлення додаткових пояснень до відповідачу та до суду;

- 26.09.2023 15.00- 15.30 - 0,5 годин участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 27.09.2023 16.00- 17.30 - 1,5 годин - ознайомлення з клопотанням відповідача про долучення до справи заяви свідка ОСОБА_1 ; підготовка додаткових пояснень щодо поданої відповідачем заяви свідка ОСОБА_1 від 22,09.23, направлення відповідачу та до суду;

- 24.10.2023, 11.00 11.30, 0,5 годин участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 01.11.2023, 16.00 - 18.00 2 години - ознайомлення з клопотанням відповідача про зупинення провадження у справі від 26.09.23; підготовка заперечення щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, направлення відповідачу та до суду;

- 03.11.2023, 10.00 10.30, - 0,5 годин участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 21.11.2023, 8.00-10.00 2 години - ознайомлення із клопотанням відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження; підготовка заперечення проти клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, направлення відповідачу та до суду;

-21.11.2023, 12.00-13.00 1 година, участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 12.12.2023, 09.30-10.30, 1 година - участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 19.12.2023, 10.00-11.00, 1 година - участь в судовому засіданні та представництво позивача;

- 21.12.2023, 13.00 - 15.00, - 2 години підготовка заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення даної заяви відповідачу та до суду.

Крім того, згідно п.2 Додаткової угоди до Договору, окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 Додаткової угоди, Клієнт також зобов`язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості (гонорар успіху) в розмірі 5% від стягнутої суми, що складає у даній справі 6000,00 грн. (120000,00 грн. х 5% = 6000,00 грн.). Загальна вартість наданих послуг становить 91000,00 грн.

Поряд з цим, підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом підтверджується: договором про надання правової допомоги №03/07 від 03.07.23; додатковою угодою від 07.07.23; актом приймання-передачі послуг від 21.12.23; детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на 21.12.23.

Усі процесуальні документи від імені позивача підписані адвокатом Колісником Б.О.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/270/21.

Також, господарським судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та у постанові від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані позивачем в суд першої інстанції, докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд вважає, що послуги адвоката з ознайомлення з наявними документами, попередня консультація Клієнта з приводу заборгованості з відповідача за Договором поставки №03/07 від 03.07.2023; підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви та представництва Клієнта в суді; підготовка первинних документів є необхідною передумовою для написання позовної заяви з додатками, а отже і є складовою послуг з складання (написання) позовної заяви.

Також, слід критично оцінити надані позивачем послуги щодо направлення позовної заяви, відзиву, додаткових пояснень (3р), заперечення та заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідачу та до суду, оскільки такі послуги не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. ст. 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про можливість не присуджувати на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зважаючи на вищенаведене та взявши до уваги матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, у позивача в наявності були всі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За вказаного, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх необхідності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; ураховуючи те, що дана справа відноситься до категорії малозначних справ, її підготовка до розгляду та юридичний супровід під час розгляду у суді, а також здійснені розрахунки заявлених до стягнення сум є не складними; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 85000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим часом на їх надання, не відповідають критерію реальності таких витрат і розумності їх розміру, а їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Що стосується стягнення "гонорару успіху" суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові КГС ВС від 24.06.2021 у справі №922/902/19.

Суд не вважає за необхідне покладати витрати позивача в частині сплати "гонорару успіху" у розмірі 6000,00 грн на відповідача. Так, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).12:02

Таким чином, ці витрати не обумовлені виконанням адвокатом будь-яких конкретних послуг, тобто є гонораром, який був визначений лише на власний розсуд сторонами договору про надання правової допомоги, а тому не може бути визнаний судом як об`єктивно необхідні витрати позивача на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи. Виходячи із таких міркувань, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачеві цих витрат.

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат.

Також, відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21, від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18, від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18, від 19.07.2023 у справі №903/1019/21.

Задоволення вимоги щодо стягнення гонорару за позитивний результат розгляду справи, на переконання суду, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, у зв`язку з чим його відшкодування матиме надмірний характер по відношенню до відповідача.

Позивач не подав до заяви доказів на підтвердження перерахування адвокату вартості наданих ним послуг.

Згідно пункту 4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальній ГОРОДИЩЕ (ідентифікаційний код 31890591).

Проте, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Такого висновку дійшла Об`єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.19 у справі №910/906/18.

Аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом в ряді постанов, наприклад, від 15.04.21р. у справі №905/717/20, від 10.06.21р. у справі №910/6360/20, від 08.07.21р. у справі №873/56/21 від 19.07.21р. у справі №910/16803/19, від 23.07.21р. у справі №910/13025/19.

Таким чином, доводи скаржника про обов`язковість подачі доказів фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині є безпідставними та власною позицією скаржника.

При цьому, суд враховує, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, а також враховуючи відсутність вартісного вираження кожної з наданих та зазначених в акті виконаних робіт послуг, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про задоволення заяви представника позивача щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу частково та стягнення з відповідача 42500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відповідно відмову в частині стягнення 48500,00 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що адвокат Колісник Б.О. є засновником ТОВ "Оптіма 315", враховується наступне.

Відповідно до додаткової ухвали Касаційного господарського суду Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №904/1408/21:

"Водночас Верховний Суд відхиляє доводи Міськради про недоведеність неминучості витрат на професійну правничу допомогу. Зазначені твердження мотивовані тим, що оскільки адвокат є одним із засновників Фірми, то представництво позивача відповідає його особистим інтересам. Однак вказане жодним чином не спростовує можливість представляти адвокатом інтереси позивача саме внаслідок укладення відповідного договору, як і не може свідчити про наявність обов`язку надавати безоплатну правову допомогу лише через належність адвоката до засновників підприємства".

У зв`язку з наведеним, доводи скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються наведеним вище.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення з позивача 87420 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

01.03.2022 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Городище та адвокатом Мохнюком М.В. укладено договір про надання правничої допомоги №2-03-22.

Згідно п.п.1.1.- 1.2.договору, за цією Угодою Адвокат зобов`язується здійснити юридичний супровід Клієнта в процесі здійснення ним господарської діяльності. Вся правова допомога надаватиметься Адвокатом безпосередньо за адресою, де він здійснює свою діяльність; допомога, яка здійснюватиметься шляхом представництва інтересів Клієнта в інших органах, перед іншими юридичними та фізичними особами - за місцезнаходженням останніх.

Відповідно до п.7.1. договору, за надану Адвокатом правову допомогу Клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається на підставі виставленого Адвокатом рахунку. Клієнт погоджується, що розмір гонорару є розумним та враховує витрачений адвокатом час, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі.

Як слідує з актів прийому передачі-послуг професійної правничої допомоги від 15.08.2023, від 18.09.2023, від 22.12.2023, адвокатом згідно договору від 01.03.2023 №2-03-22 надано клієнту наступні послуги: комплекс послуг, а саме: вивчено матеріали позову Оптіма-315 з додатками; надано необхідні усні консультації; підготовлено заяву про проведення слухання справи в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін; підготовлено відзив по справі; комплекс послуг, а саме: вивчено матеріали відповіді на відзив позивача Оптіма-315 з додатками; підготовлено заперечення по справі; підготовлено клопотання про відкладення розгляду справи; підготовлено проект пояснення на виконання ухвали суду про витребування доказів; комплекс послуг, а саме: підготовлено клопотання про долучення доказів; підготовлено клопотання про зупинення провадження у справі; підготовлено проекти клопотань про повернення до підготовчого провадження та витребування доказів; підготовлено клопотання про витребування оригіналів документів; підготовлено адвокатські запити на податкову та статистику; підготовлено клопотання про проведення судової економічної експертизи; здійснено представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Волинської області; підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення суду.

Як слідує з детального опису робіт, виконаних адвокатом від 22.12.2023 , адвокатом витрачено час для надання клієнту СТзОВ Городище 24 год, а саме: 1.Вивчено матеріали позову ТОВ Оптіма-315 з додатками; надано необхідні усні консультації -2 год.; 2. Підготовлено заяву про проведення слухання справи в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін; підготовлено відзив по справі - 4 год.; 3. Вивчено матеріали відповіді на відзив позивача ТОВ Оптіма-315 з додатками; підготовлено заперечення по справі - 3 год.; 4. Підготовлено проект пояснення на виконання ухвали суду про витребування доказів - 2 год.; 5. Підготовлено клопотання про долучення доказів - 1 год. ; 6. Підготовлено клопотання про зупинення провадження у справі - 1 год.; 7. Підготовлено проекти клопотань про повернення до підготовчого провадження та витребування доказів - 2 год.; 8. Підготовлено клопотання про витребування оригіналів документів -1 год.; 9. Підготовлено адвокатські запити на податкову та статистику; підготовлено клопотання про проведення судової економічної експертизи - 2 год.; 10. Здійснено представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Волинської області - 4 год.; 11. Підготовлено заяву про ухвалення додаткового рішення суду - 2 год.

СТзОВ Городище сплатило адвокату Мохнюку М.В. 20000,00 грн з призначенням платежу Поповнення рахунку Мохнюк М.В. гонорар та Поповнення рахунку Мохнюк М.В. гонорар згідно рахунку №1-09-23 від 18.09.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача СТОВ Городище 856891,67 грн, з яких: 45 179,05 грн пені, 63 715,73 грн 48% річних, 745 741,93 грн штраф та 2254,96 грн інфляційні втрати.

Під час розгляду справи та дослідження письмових доказів було встановлено, що в наявних у позивача та відповідача примірниках Додатку №1 від 01.04.19 до договору поставки №ВВ 10/19 від 22.02.19, а саме в пункті 3, вказано різні дати оплати відповідачем поставлених йому ТОВ Агрозахист Донбас товарів.

По вказаному Додатку №1 позивачем було заявлено до стягнення: 2 450,69 грн. інфляційні втрати, 73 520,66 грн. штраф, 1 933,69 грн. - пеня, 2 578,26 грн. 48% річних.

У зв`язку з виявленням розбіжностей в частині дати оплати відповідачем товарів в наявних у позивача та відповідача примірниках Додатку №1, 19.12.23р. в судовому засіданні представником позивача було заявлено про те, що відсутнє прострочення по Додатку №1.

За результатами розгляду справи №903/716/23, рішенням Господарського суду Волинської області від 19.12.23 стягнуто з СТОВ Городище на користь ТОВ Оптіма-315 182 687,75 грн. заборгованості, з яких: 168 055,32 грн. штраф, 10 811,34 грн. пеня, 3821,09 грн. 3% річних.

У зв`язку з тим, що строки оплати товару по Додатку №1 не порушені, то нарахування 48 % річних в розмірі 2578,26грн, пені в розмірі 1933,69 грн та штрафу в розмірі 73520,66 грн визнанні безпідставними, а тому до задоволення не підлягали. В частині стягнення заявлених ТОВ Оптіма-315 2254,96 грн інфляційних втрат судом відмовлено.

Разом з цим, судом першої інстанції визнано обґрунтованими заявлені позовні вимоги щодо пені, штрафу та 48% річних (крім додатка №1), проте судом застосовано дискреційні повноваження та зменшено їх розмір (пеню і штраф зменшено на 75%, 48% річних зменшено до 3% річних).

Крім того, витрати на підготовку заяв по суті справи (позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).

У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи (наприклад, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.21р. у справі №909/374/20, додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 09.02.22р. у справі №905/1327/21, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.23р. у справі №911/2545/22).

Враховуючи викладене, не є обов`язковими та не підлягають відшкодуванню заявлені відповідачем наступні послуги: підготовка клопотання про зупинення провадження у справі 1 год. В задоволенні даного клопотання судом відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення; підготовлення проектів клопотань про повернення до підготовчого провадження та витребування доказів 2 год. В задоволенні клопотання в частині повернення до підготовчого провадження судом відмовлено на підставі ст.207 ГПК України; підготовлення клопотання про витребування оригіналів документів 1 год. В задоволенні даного клопотання судом відмовлено на підставі ст.207 ГПК України; підготовлення клопотання про проведення судової економічної експертизи - 2 год. В задоволенні даного клопотання судом відмовлено на підставі ст.207 ГПК України; не є такою, що була необхідна також послуга з підготовки адвокатських запитів на податкову та статистику.

Відповідач у заяві просить суд стягнути 10 відсотків від різниці ціни позову та суми реально стягнутих коштів за позовом (гонорар успіху).

Разом з цим, як слідує з п.7.1. договору за надану Адвокатом правову допомогу Клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається на підставі виставленого Адвокатом рахунку. Клієнт погоджується, що розмір гонорару є розумним та враховує витрачений адвокатом час, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі.

Однак, в матеріалах справи відсутні рахунки, в яких встановлено розмір гонорару.

Щодо стягнення "гонорару успіху" суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові КГС ВС від 24.06.2021 у справі №922/902/19.

Суд не вважає за необхідне покладати витрати відповідача в частині сплати "гонорару успіху" у розмірі 67420,39 грн на позивача. Так, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).12:02

Таким чином, ці витрати не обумовлені виконанням адвокатом будь-яких конкретних послуг, тобто є гонораром, який був визначений лише на власний розсуд сторонами договору про надання правової допомоги, а тому не може бути визнаний судом як об`єктивно необхідні витрати відповідача на правничу допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи. Виходячи із таких міркувань, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на позивача обов`язку з відшкодування відповідачу цих витрат.

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, суд враховує, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 03.04.2018 р. у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Колегія суддів зауважує, що у даній справі зменшення розміру пені, штрафу та 48% річних не було наслідком необґрунтованості позовних вимог ТОВ ОПТІМА-315, а тому розподіл судових витрат повинен здійснюватися пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими в обсязі.

Отже, вимога про стягнення 67420,39 грн до задоволення не підлягає.

Колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідачем були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Про це йдеться у постанові ВП ВС у справі, яка, серед іншого, стосується порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу.

Велика Палата ВС акцентувала на етапах, у які відбувається відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України); розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат на підставі ст. 129 ГПК України. У частинах 5 7 та 9 цієї статті визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Враховуючи викладені норми ГПК України та правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що безпідставними є вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 87420,39 грн, з яких: 20 000 грн (фіксований гонорар адвоката) та 67 420,39 грн (гонорар успіху).

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Городище" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у справі № 903/716/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.01.24 у справі №903/716/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 903/716/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "05" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.