Постанова

від 02.04.2024 по справі 924/620/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 924/620/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Єременко Д.А.

за участю представників сторін:

позивача: Бухеника І.Б., адвоката за довіреністю від 04.01.2024

відповідача: Філь О.П., представника за довіреністю від 14.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 18.01.24р. суддею Крамаром С.І. о 14:01 у м.Хмельницькому, повний текст складено 22.01.24р. та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області ухвалене 31.01.24 суддею Крамаром С.І. о 11:38 у м. Хмельницькому, повний текст складено 05.02.24р. у справі № 924/620/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

09.06.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м.Хмельницький про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС01:1471-3582-7941-9781.

Посилається на те, що згідно договору №Л/Е-20560/НЮ від 07.12.2020 відповідачем завізовані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в в повному обсязі, що свідчить про підтвердження ним відповідності фактично виконаних обсягів робіт на об`єкті проектній документації, договірній ціні, будівельним нормам та державним стандартам, в розумінні п.2.1.6 договору та п.5 порядку від 11.07.2007 № 903. Вказує, що правові підстави для непідписання зі сторони відповідача акта готовності об`єкта до експлуатації відсутні, тоді як відмова від підписання суперечить, як попередній поведінці відповідача, так і змісту завізованих ним актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Вважає, що відмова відповідача підписувати акт готовності об`єкта до експлуатації є безпідставною, необґрунтованою, а також такою, що порушує права і законні інтереси позивача щодо отримання сертифіката і прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта в частині 1-го пускового комплексу.

Зазначає, що згідно із ч.5 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата видачі сертифіката. Отримання зазначеного сертифіката, в силу п.24 та додатка 7 до порядку від 13.04.2011 №461, передбачає подання до відповідного компетентного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідної заяви, з доданим до неї актом готовності об`єкта до експлуатації, підписаним в тому числі відповідачем, в особі інженера технічного нагляду.

Чинне законодавство не передбачає іншого (альтернативного) способу (процедури) видачі сертифіката, у зв`язку із чим, відмова відповідача від підписання акта готовності об`єкта до експлуатації перешкоджає позивачу подати відповідну заяву, отримати сертифікат та прийняти об`єкт в експлуатацію в частині 1-го пускового комплексу. Порядок підписання зазначеного акта готовності об`єкта до експлуатації є нормативно визначеним, та підтверджується витягом з електронного кабінету позивача з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо статусу цього акта.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.01.24 Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції прийшов до висновку:

- заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача підписати акт прийняття об`єкта в експлуатацію не призводить до поновлення порушеного права позивача, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення;

- наведена вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права;

- предметом позову не може бути встановлення обставин;

-вимоги позивача про зобов`язання ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС 01:1471-3582-7941-9781 ґрунтуються на тому, що суд має встановити та підтвердити наявність та обґрунтованість певних фактів;

- вимога про зобов`язання ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС 01:1471-3582-7941-9781 не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності фактів. Такий акт є лише доказом належного виконання будівельною організацією робіт за договором підряду з будівництва об`єкта: "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Волинській області" І черга", а його підписання не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань, зокрема, за договором технагляду від 07.12.2020;

- предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Акт прийняття об`єкта в експлуатацію лише підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які можуть входити до підстав позову;

-до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.01.24 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З посиланням на ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, рішення Європейського Суду з прав людини, постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, суд вказав, що з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, обґрунтованими витрати ТОВ „ЛІВ-ЕНЕРГО на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 у справі № 924/620/23 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 у справі № 924/620/23 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Так, з посиланням на Закон України «Про архітектурну діяльність», порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2007 №903, порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, умови договору від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ враховуючи встановлений законодавством порядок прийняття Об`єкта до експлуатації, а також функцію технічного нагляду, зміст зазначених пунктів договору беззаперечно встановлює обов`язок відповідача з підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, що по суті є результатом виконання такої функції. Протилежне суперечило б, як вимогам зазначених вище норм законодавства, предмету договору, так і меті його укладення з відповідачем.

Відповідач у своїх заявах по суті справи, зокрема у відзиві, а також листах від 19.05.2023 № 57, 58 не заперечує наявності у нього обов`язку з підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, зазначаючи лише про зауваження, які нібито є перешкодою для цього.

Таким чином, вимога позивача до відповідача про підписання акта готовності об`єкта до експлуатації ґрунтується на положеннях законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також на умовах договору.

Отже, на думку скаржника, спосіб захисту у цій справі встановлений законом та договором, а висновки суду про відсутність нормативного та договірного регулювання обраного позивачем способу захисту є безпідставними, необґрунтованими, суперечать абзацам 1, 6 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», додатку 7 до порядку від 13.04.2011 № 461, п. 2.1.14, 2.2 договору, а також не узгоджуються з попередньою поведінкою сторін, їхнім розумінням і тлумаченням в цій частині договірних зобов`язань та дійсним обставинам справи.

Крім того, з посиланням на дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.07.2021 № ІУ013210701118, витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ013210701118 та витяг із цієї системи, накази відповідача від 07.12.2020№ АГ-13, від 30.08.2021 № АГ-13 вказує, що відповідальною особою за технічний нагляд є ОСОБА_1 (кваліфікаційні сертифікати АЕ 003001, АТ 004498, ІТ 004190, АТ 002912), відповідно зобов`язання, яке є предметом спору у справі має бути виконане відповідачем в особі ОСОБА_1 , як відповідальною особою відповідача за здійснення технічного нагляду на Об`єкті в межах договірних зобов`язань відповідача з позивачем, у спосіб, шляхом підписання в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва акта готовності об`єкта до експлуатації.

При цьому, господарська діяльність відповідача та його правовідносини з ОСОБА_1 щодо організації процесу підписання акта готовності об`єкта до експлуатації не можуть порушувати в цій частині права позивача та бути перешкодою з реалізації ним свого права на пред`явлення в цій частині вимоги до відповідача, як до боржника у зобов`язанні.

У зв`язку із цим, висновки суду щодо відсутності механізму виконання судового рішення за обраним позивачем способом захисту є також безпідставними, необґрунтованими, суперечать договірним зобов`язанням сторін та нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а також дійсним обставинам та матеріалам цієї справи.

Також, з посиланням на рішення Європейського Суду з прав людини, Конвенцію про захист прав та основоположних свобод, ГПК України, постанови Великої палати Верховного суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, порядок від 13.04.2011 №461, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» зауважує, що чинне законодавство не передбачає іншого (альтернативного) способу для прийняття об`єкта в експлуатацію, у зв`язку із чим він є єдино можливим для позивача.

Як видно із матеріалів справи, акт готовності об`єкта до експлуатації підписаний усіма учасниками будівництва (замовником, проектувальником, архітектором, підрядниками), крім технічного нагляду, у зв`язку із чим, такий акт вважається не підписаним в цілому та не може бути прийнятий Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва в якості сформованого документа, що підтверджується зокрема витягами є електронного кабінету позивача в цій системі.

Відтак, позивач позбавлений можливості подати заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, яка без підписання акта готовності об`єкта до експлуатації усіма учасниками будівництва не приймається Єдиною електронною системою у сфері будівництва, що підтверджується витягом із цієї системи.

Наслідком такого порушення є неможливість звернення позивачем у встановленому порядку до органу державного архітектурно-будівельного контролю на предмет видачі сертифіката і прийняття об`єкта в експлуатацію, в частині 1-го пускового комплексу, будівельні роботи на якому закінчені, що відповідачем не заперечується.

А тому на думку скаржника, спосіб захисту у цій справі відповідає змісту права та інтересу позивача, характеру порушення зі сторони відповідача та спричиненим наслідкам, що свідчить про ефективність та належність цього способу захисту, який забезпечить реальне поновлення порушених прав позивача.

Щодо незаконності додаткового рішення у справі вказує, що відзив на позовну заяву, а також заява про ухвалення додаткового рішення не містять обґрунтування поважності причин неможливості подання відповідачем до закінчення судових дебатів доказів, що підтверджують розмір понесення витрат на правову допомогу. Відсутність такого обґрунтування є підставою для відмови в задоволенні заяви про стягнення заявлених витрат на правову допомогу повністю.

Крім того, судом залишено поза увагою, що на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу відповідач посилається також на інші докази, які були складені задовго до моменту проведення судових дебатів і ухвалення основного рішення, а саме: договір про надання правової допомоги від 20.06.2023 № 01/06-23, додаток № 1 від 20.06.2023 до цього договору, рахунок на оплату від 20.06.2023 № 1, платіжні інструкції від 22.06.2023 № 714, від 09.08.2023 № 731.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції. Просить в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 року у справі №924/620/23 відмовити. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 року у справі №924/620/23 залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати повністю рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 у справі № 924/620/23 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 у справі № 924/620/23 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії «ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 у справі №924/620/23 відмовити. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.2024 у справі №924/620/23 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.12.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м. Хмельницький (надалі - виконавець) укладено договір №Л/Е-205560/НЮ (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору, замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов`язання з технічного нагляду за будівництвом об`єкта "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" HAT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" у Волинській області" І черга" (надалі - об`єкт) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору виконавець зобов`язався:

2.1.1. здійснювати технічний нагляд та контроль за якістю та обсягами виконаних підрядником робіт на об`єкті у встановлені Сторонами терміни;

2.1.2. при організації технічного нагляду контролювати дотримання під час будівництва (реконструкції) умов, передбачених державними будівельними нормами України та чинними законодавчими нормативами України;

2.1.3. після укладання договору надати наказ "Про призначення відповідальної особи за виконання технічного нагляду";

2.1.4 повідомляти Замовнику на його вимогу всі відомості про результати виконання договору;

2.1.5. забезпечити проведення робіт відповідно до вимог затвердженої проектної документації;

2.1.6. здійснювати перевірку відповідності обсягів робіт, включених до актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), що надаються підрядником, фактично виконаним роботам на об`єкті, згідно з затвердженою проектною документацією, договірною ціною, будівельними нормами та державними стандартами України шляхом візування відповідними спеціалістами.

2.1.7. мати відповідний кваліфікаційний сертифікат, який дає право здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельно-монтажних робіт відповідно до законодавства на весь час дії даного договору;

2.1.8. вести перевірку наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва (реконструкції) об`єкта, - технічні паспорти, сертифікати, документи, що відображають результати лабораторних випробувань, приладів і технологій відповідно до проектної документації, законодавства і граничних показників вартості робіт, тощо;

2.1.9. брати участь в контрольних обмірах, що проводяться, в перевірках органами державного нагляду, відомчими інспекціями, представляти для цього необхідні документи, а також самостійно проводити контрольні обміри виконаних робіт;

2.1.10. співпрацювати з представником авторського нагляду та здійснювати контроль за своєчасним внесенням змін в робочу документацію;

2.1.11. здійснювати контроль за веденням загального журналу виконання робіт на об`єкті встановленого зразка;

2.1.12. брати участь спільно з замовником та проектною організацією в розгляді пропозицій підрядників та/або Замовника по підвищенню якості, зниженню вартості і скороченню термінів виконуваних робіт;

2.1.13. бути присутнім на виробничих нарадах, що проводяться замовником;

2.1.14. брати участь в комісії по розгляду готовності об`єкта до експлуатації, у формуванні пакета документів, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для отримання замовником документації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил;

2.1.15. своєчасно та правильно із зазначенням податкових реквізитів складати та реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.

2.1.16. Виконавець забезпечує дотримання своїми працівниками вимог з охорони праці.

У відповідності до п.2.2. договору, виконавець зобов`язаний також виконувати інші зобов`язання, які, у відповідності з цим договором або законодавством, покладаються на виконавця.

Пунктом 2.5. договору сторони погодили обов`язки замовника:

2.5.1. надати виконавцю затверджену замовником проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання ним обов`язків за цим договором, та всі зміни до проектно-кошторисної документації, які з`явились під час будівництва об`єкта;

2.5.2. надати виконавцю перелік підрядних організацій, які будуть залучені на об`єкті;

2.5.3. попередити виконавця про виконання прихованих будівельно-монтажних робіт на об`єкті за два дні до їх виконання для їх огляду, перевірки і підписання своєчасно актів на приховані роботи;

2.5.4 прийняти належним чином та підписати акти здачі-приймання виконання технічного нагляду, та всі надані виконавцем документи про виконане ним у відповідності з договором. Після контролю за достовірністю актів здачі-приймання виконання технічного нагляду виконавцем, підписувати ці акти в трьох денний робочий термін з моменту одержання. Акт здачі - приймання виконання технічного нагляду підписується сторонами після підписання актів виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3), але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця;

2.5.5 не перешкоджати виконавцю в реалізації його права здійснювати у порядку та на умовах, визначених цим договором, контролю за відповідністю проектній документації обсягу та якості виконання робіт на об`єкті;

2.5.6. провести оплату за технічний нагляд відповідно до умов даного договору;

2.5.7. у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на виконання (припинення) робіт, повідомити про це виконавця протягом двох робочих днів з моменту таких змін.

29.12.2020 додатковою угодою №1 до договору №Л/Е-20560/НЮ від 07.12.2020, сторонами викладено п.11.1 договору у новій редакції, а саме погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків та зобов`язань визначених п.7.4. договору - до повного виконання зобов`язань.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м. Хмельницький від 23.10.2020 призначено керівником групи для координування робіт при підготовці документів та участі в конкурсному відборі виконавця робіт в тендері з технічного нагляду на об`єкті: "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" HAT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" у Волинській області" І черга" Лисого Івана Володимировича.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м. Хмельницький від 07.12.2020 призначено відповідального за технічний нагляд по підприємству ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" по об`єкту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" HAT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" у Волинській області" І черга" інженера технічного нагляду Йолтухівського Сергія Володимировича.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м. Хмельницький від 30.08.2021 внесено зміни до наказу №АГ-13 від 07.12.2020 та додано відповідальних за технічний нагляд на об`єкті будівництва. Призначено відповідальними за технічний нагляд по підприємству ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" по об`єкту "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон регіональної філії "ЛЬВІВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" HAT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" у Волинській області" І черга" інженерів з технічного нагляду Йолтухівського Сергія Володимировича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Враховуючи факт закінчення будівництва об`єкта в частині 1-го пускового комплексу та з метою подання заяви про прийняття цього комплексу в експлуатацію і видачі сертифіката позивач у встановленому порядку сформував в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації, а також на підставі платіжного доручення від 25.01.2023 №33277 здійснив відповідну оплату Акту готовності об`єкта до експлуатації присвоєний реєстраційний номер в Єдиний державній електронній системі у сфері будівництва: АС01:1471-3582-7941-9781, що підтверджується витягом з електронного кабінету позивача у цій системі.

Згідно із листом від 12.05.2023 №НГ-10/1721 позивач звернувся до відповідача з проханням підписати у встановленому порядку в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва акт готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:1471-3582-7941-9781).

На підставі листів від 19.05.2023 №57, від 19.05.2023 №58 відповідач відмовив у задоволенні зазначеного прохання. Обґрунтовуючи відмову, він зазначив, що нібито не може підписати Акт готовості об`єкта до експлуатації доки не буде приведено усі документи у відповідність та не буде здійснено оплату за виконані технічним наглядом роботи.

У зв`язку із цим Акт готовності об`єкта до експлуатації, з реєстраційним номером: АС01.1471-3582-7941-9781 відповідачем не підписаний та в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва перебуває з статусі "очікує підписання", що підтверджується витягом з електронного кабінету позивача.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано до матеріалів справи витяг з Положення про регіональну філію "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", затверджений протоколом від 18.02.2021 №Ц-56/14 Ком.т; копію договору від 07.12.2020 № Л/Е-20560/НЮ та додаткової угоди від 29.12.2021 № 1; витяг з проектної документації за проектом "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Волинській області" І черга"; копію експертного звіту від 28.03.2019 № 00-1989-18/ПБ та додатку до нього; витяг з проектної документації за проектом "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Волинській області" І черга будівництва. Коригування"; копію експертного звіту від 30.08.2022 № 00-0132/01-22/ГЗ та додатку до нього; копію наказу від 30.08.2021 № АГ-13; копію кваліфікаційних сертифікатів серії АТ №002912, №002831, №005585; копію листа від 26.07.2021 №НГ-10/5509; копію дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.07.2021 №ІУ013210701118 на початок будівельних робіт; копію акта прийому-передачі проектно-кошторисної документації по об`єкту від 25.10.2022; копію акта готовності об`єкта до експлуатації, сформованого в ЄДЕССБ та присвоєним реєстраційним номером: АС01:1471-3582-7941-9781; копію документа (платіжне доручення від 25.01.2023 №33277) на підтвердження внесення плати за розгляд заяви та видачу сертифіката; витяги з електронного кабінету позивача в ЄДЕССБ на підтвердження статусу акта готовності об`єкта до експлуатації та присвоєння йому реєстраційного номера: АС01:1471-3582-7941-9781; копію листа від 12.05.2023 №НГ-10/1721; копія листа від 19.05.2023 №57; копія листа від 19.05.2023 №58; витяги з державної інтегрованої системи електронної ідентифікації щодо неможливості подання заяви про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката без підписаного акта готовності об`єкта до експлуатації; копію договору від 02.02.2021 №Л/Ш-2113/НЮ та додатково угоди від 29.09.2021 №1; копію договору від 03.02.2021 №Л/Ш-2117/НЮ та додаткової угоди від 01.10.2021 №1; копію внутрішнього зобов`язання від 01.09.2021 №811-БМЕС-Льв/2021НФЕ; копію внутрішнього зобов`язання від 30.04.2021 №140-ЕРТ-Льв/2021-НФЕ; копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідок форми КБ-3 та доданих до них документів (розрахунки загальновиробничих витрат до актів форми КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів, акти вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, акти приймання-передачі устаткування до монтажу тощо) за період: жовтень 2021 - грудень 2022 років.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Колегія суддів зауважує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з положеннями частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Таким чином, у розумінні наведених положень чинного процесуального законодавства правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

При цьому на переконання суду апеляційної інстанції, заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача підписати Акт прийняття об`єкта в експлуатацію не призводить до поновлення порушеного права позивача, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Такий спосіб захисту, як зобов`язання органу технічного нагляду підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації не визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, постановою від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури", якою затверджено Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, яким визначено механізм здійснення технічного нагляду під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств (далі - будівництво об`єкта), на які посилається позивач, як у своїй позовній заяві так і в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що визначений п.2.1.14 договору №Л/Е-205560/НЮ від 07.12.2020 обов`язок брати участь в комісії по розгляду готовності об`єкта до експлуатації, у формуванні пакета документів, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для отримання позивачем документації про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил не слід ототожнювати з обов`язком підписання Акту про готовність об`єкту до експлуатації.

Крім того, слід зазначити, що відповідальними за технічний нагляд згідно Договору №Л/Е-205560/НЮ від 07.12.2020 були призначені конкретні особи - працівники ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО", а не Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м. Хмельницький. Як вбачається із матеріалів справи (т.1 ст.85) у сформованому позивачем у встановленому порядку в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акті готовності об`єкта до експлуатації зазначено Йолтухівського С.В., як особу, яка має підписати даний Акт.

Крім того, статтею 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на положення якого посилається позивач, визначено, що Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Водночас, суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 квітня 2023 у справі №910/21187/21).

Як вбачається із матеріалів справи, вимоги позивача про зобов`язання ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС 01:1471-3582-7941-9781 ґрунтуються на тому, що суд має встановити та підтвердити наявність та обґрунтованість таких фактів:

-якості та обсягів виконаних підрядником робіт на об`єкті у встановлені терміни, дотримання під час будівництва (реконструкції) умов, передбачених Державними будівельними нормами України та чинними законодавчими нормативами України;

-проведення робіт відповідно до вимог затвердженої проектної документації;

-відповідності обсягів робіт, включених до актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), що надаються підрядником, фактично виконаним роботам на об`єкті, згідно з затвердженою проектною документацією, договірною ціною, будівельними нормами та державними стандартами України;

-наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва (реконструкції) об`єкта, - технічні паспорти, сертифікати, документи, що відображають результати лабораторних випробувань, приладів і технологій відповідно до проектної документації, законодавства і граничних показників вартості робіт, тощо;

-контрольних обмірів, веденням загального журналу виконання робіт на об`єкті.

Отже, вимога про зобов`язання ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва Акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС 01:1471-3582-7941-9781 не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності зазначених вище фактів.

Такий акт є лише доказом належного виконання будівельною організацією робіт за договором підряду з будівництва об`єкта: "Реконструкція споруд залізниці з електрифікацією дільниці Ковель-Ізов-Держкордон" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" у Волинській області" І черга", а його підписання не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань, зокрема, за договором технагляду від 07.12.2020.

За наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Акт прийняття об`єкта в експлуатацію лише підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які можуть входити до підстав позову.

При цьому, до повноважень господарського суду не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди відкривають провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що технічний нагляд полягає в контролі за процесом будівництва, під час якого, суб`єкт, який здійснює такий контроль наділений широким обсягом повноважень, зокрема щодо обліку та перевірки відповідності будівельних робіт встановленим вимогам і стандартам, перевірки наявності усіх необхідних підтвердних документів, проведення огляду та оцінки результатів тощо. Крім того, такий контроль не обмежується лише функцією візування актів форми КБ-2в, а передбачає постійне та безпосереднє (в реальному часі) перебування відповідача на об`єкті під час виконання будівельних робіт та прямий контакт з підрядниками робіт і замовником.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що у позові Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО", м.Хмельницький про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" підписати в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва акт готовності об`єкта до експлуатації, якому присвоєний реєстраційний номер: АС01:1471-3582-7941-9781 належить відмовити.

Щодо оскарження додаткового рішення, судом враховується таке.

22.01.2024 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно з якої відповідач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00грн.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.01.24 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВ-ЕНЕРГО" 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач до закінчення судових дебатів, а саме у відзиві ТОВ "ЛІВ-ЕНЕРГО" від 29.06.2023 у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України, подав заяву, згідно якої вказав про необхідність здійснення розподілу судових витрат, зазначив орієнтовний розрахунок суми витрат у розмірі 20 000,00грн, а також повідомив суд, що докази, які підтверджують розмір судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

22.01.2024 (через систему „Електронний суд) на адресу суду представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та просив суд стягнути з позивача 40 000,00грн.

Судом враховано, що відповідачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України та заявлено про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів і подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення 18.01.2024 рішення суду у справі №924/620/23.

Як убачається із матеріалів справи, в якості доказу надання правничої допомоги та її обсягу відповідачем надано акт №1 від 19.01.2024, яким його сторони визначили орієнтовний час на надання правової допомоги по справі №924/620/23 та її вартість.

За наведеного, доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у стягненні витрат на правову допомогу з підстав необґрунтування відповідачем поважності причин неподання доказів витрат до закінчення судових дебатів не беруться судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема доказ, що підтверджує розмір судових витрат на правову допомогу по справі №924/620/23 був складений відповідачем та Адвокатським об`єднанням вже після ухвалення рішення.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, Адвокатське об`єднання „ЕС.ЕЛ.ЕЙ надавало послуги відповідачу - ТОВ „ЛІВ-ЕНЕРГО" на підставі договору про надання правової допомоги №01/06-23 від 20.06.2023, додатку №1 від 20.06.2023 до договору та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1411230 від 26.06.2023.

Згідно акту №1 від 19.01.2024 про надання правової допомоги, адвокатським об`єднанням вказано обсяг наданих, а клієнтом - відповідачем, прийнятих послуг в розмірі 40 000,00грн.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивачем в суді першої інстанції були заявлені заперечення щодо судових витрат на правову допомогу відповідача та зауважено на їх не співмірності та необґрунтованості.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2020р. у справі №922/2869/19, від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про стягнення на користь ТОВ „ЛІВ-ЕНЕРГО витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.24 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.24 у даній справі прийняті з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.24 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.24 у справі № 924/620/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.24 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.01.24 у справі № 924/620/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 924/620/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "08" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.