Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/15854/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/15854/23

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін матеріали господарської справи №910/15854/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, приміщення 115, код ЄДРПОУ: 32820284)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (04050, м Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ: 36050407)

про стягнення 550 047, 72 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Саламаха Р. Р. - адвокат, ордер серії АІ №1472645 від 03.09.2023;

Від відповідача: Мамот В. Л. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ, наказ №10-к від 06.03.2024, посадова інструкція; Селюк Н. Г. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» (позивач) вернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (відповідач) про стягнення 550 047, 27 грн, що складається з суми основного боргу у розмірі 132 018, 24 грн, 3 % річних у розмірі 1 245,48 грн та неустойки у розмірі 416 784, 00 грн.

16.10.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 16.10.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

23.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач частково усунув недоліки, встановлені ухвалою від 16.10.2023.

24.11.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/15854/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зобов`язано позивача надати: 1) обґрунтування нарахування пені (неустойки) у відповідності до пункту 3.2.11 Договору, окремо щодо кожного вагону з зазначенням періоду початку нарахування, закінчення нарахування, кількістю днів та сумою щодо кожного з вагону. В підсумку зазначити загальну суму; 2) обґрунтування визначення позивачем строку оплати 122 841, 60 грн (умови Договору, норми актів законодавства) на яку позивач нараховує 3% річних.

19.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, окрім цього, відповідач до відзиву долучив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.01.2024 суд ухвалою задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін про що призначив судове засідання на 30.01.2024.

25.01.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.01.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесення судових витрат.

У судовому засіданні 30.01.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті справи на 12.03.2024.

У судове засідання 12.03.2024 прибули представники сторін. Заслухавши усні пояснення учасників справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

25.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (відповідач, клієнт) укладено Договір транспортного експедирування №903/10-22 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого експедитор зобов`язується за плату (винагороду) і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у внутрішньодержавному та/або міждержавному сполученні за допомогою наземного, як правило, залізничного транспорту. Детальні умови конкретного перевезення узгоджуються сторонами, шляхом складання Заявки до договору, яка міститься в додатку №1 до цього Договору. Клієнт гарантує, що володіє достатнім обсягом прав на вантаж, який передається для перевезення експедитору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що заявка на здійснення конкретного перевезення має бути узгоджена сторонами до початку перевезення в погоджений з експедитором термін.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що заявка вважається узгодженою сторонами після її підписання обома сторонами та надання експедитором клієнту відповідного рахунку для проведення оплати за заявкою.

14.04.2023 між сторонами погоджено заявку №3 на перевезення вантажу залізничним транспортом, а саме 68 т. цукру у кількості 5 вагонів зі станції відправлення Тараса Шевченка (УЗ 420008, Україна) до станції призначення MAV Мандюк (промислова гілка 55-158758, Угорщина).

Позивач стверджує, що на виконання заявки №3 від 14.04.2023 експедитор організував подачу вагонів до місця завантаження товару на станції Тараса Шевченка (УЗ 420008, Україна):

18.04.2023 згідно залізничної накладної №34609222 (вагон №29777794);

18.04.2023 згідно залізничної накладної №34616763 (вагон №29777992 та вагон №29218070);

22.04.2023 згідно залізничної накладної №34629006 (вагон №29046851);

22.04.2023 згідно залізничної накладної №41043316 (вагон №29046844).

Пунктом 3.2.11. Договору визначено, що клієнт має забезпечити завантаження (розвантаження) вагону протягом 2 (двох) діб після його подачі в місце завантаження (розвантаження). У випадку порушення цього строку, експедитор вправі вимагати від Клієнта сплати неустойки у розмірі, що компенсує його (експедитора) можливі збитки (штрафи), але не менше ніж сума еквівалентна 50 (п`ятдесят) доларів США за кожну повну добу додаткового простою.

Позивач зазначає, що в порушення строку, який визначений пунктом 3.2.11. Договору, вагони №29777794, №29777992, №29218070 були завантажені відповідачем лише 03.06.2023, а вагони №29046851 та №29046844 не були завантажені та відповідач відмовився від їх завантаження, про що повідомив позивача листом №11256 від 07.06.2023.

Таким чином, у порядку п. 3.2.11. Договору позивач нараховує неустойку за прострочення строку завантаження (розвантаження) всіх 5-ти вагонів за період з 21.04.2023 по 03.06.2023 (по вагонам №29777794, №29777992, №29218070) та з 23.04.2023 по 07.06.2023 (по вагонам №29046851, №29046844) у сукупному розмірі 409 472, 00 грн (з розрахунку встановленого курсу 1 дол. США у розмірі 36, 56 грн за весь час простою).

Додатково щодо вагонів №29046851, №29046844, від яких відповідач відмовився, позивач нараховує неустойку у порядку п. 3.2.14. Договору, яким встановлено, що у випадку непередбачуваної і непрогнозованої відмови клієнта від завантаження вантажу до вагону, експедитор вправі вимагати від клієнта сплати неустойки у розмірі, що компенсує його (експедитора) можливі збитки (штрафи), але не менше ніж сума еквівалентна 100 (сто) доларів США.

Таким чином, у порядку п. 3.2.14. Договору позивач також нараховує неустойку за непередбачувану відмову від завантаження вагонів №29046851, №29046844 у розмірі 7 312, 00 грн (з розрахунку встановленого курсу 1 дол. США у розмірі 36, 56 грн - 2 вагони* 100 дол. США (3 656, 00 грн).

Таким чином, загальний розмір неустойки за простій трьох вагонів та за відмову від завантаження двох вагонів становить 416 784, 00 грн (409 472, 00 грн+7 312, 00 грн).

Пунктом 3.2.6. Договору визначено, що клієнт зобов`язаний відшкодувати залізницям, через експедитора, документально підтверджені витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць-учасниць перевезення: через неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; не додавання до залізничної накладної (у т.ч. СМГС) документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших процедур або неправильне їх оформлення; несвоєчасним завантаженням і розвантаженням вантажів; пов`язаних з перевіркою вантажів митними та іншими органами контролю; іншими причинами, що не залежать від експедитора протягом п`яти календарних днів з дати отримання відповідного рахунку від експедитора.

Пунктом 3.2.17. Договору передбачено, що клієнт зобов`язується компенсувати експедитору, усі додаткові витрати, які він поніс внаслідок порушення клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Позивач стверджує, що внаслідок виникнення понад нормованого простою вагонів, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 132 018, 24 грн, що складаються з:

- 9 176, 64 грн (витрати позивача за підсил порожніх вагонів №29046851 та №29046844, що списані на користь АТ «Укрзалізниця»);

- 122 841, 60 грн (простій вагонів та внаслідок цього понесення витрат позивача на оренду вагонів №29777794 (44 дні з 20.04.2023 по 03.06.2023), №29777992 (44 дні з 20.04.2023 по 03.06.2023), №29218070 (44 дні з 20.04.2023 по 03.06.2023) , №29046851 (46 дні з 24.04.2023 по 07.06.2023) та №29046844 (46 дні з 24.04.2023 по 07.06.2023) за 224 дні сукупного простою всіх п`яти вагонів, що сплачено на користь ТОВ «Індустріальні рішення» (власник вагонів) з розрахунку 548,40 грн на добу за оренду 1 вагона);

Додатково позивач зазначає, що обов`язок зі сплати простою вагонів №29777794, №29777992, №29218070 за 44 дні кожного (132 дні скупного простою трьох вагонів) настав у відповідача з 04.06.2023 (тобто на наступний день після відвантаження вагонів 03.06.2023). Проте, такий обов`язок відповідач не виконав, у зв`язку з чим, позивач у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 743, 72 грн за період з 04.06.2023 по 06.10.2023.

Обов`язок зі сплати простою вагонів №29046851 та №29046844 за 46 днів кожного (92 дні сукупного простою двох вагонів), на думку позивача, розпочався з 08.06.2023 (тобто на наступний день після «відвантаження» вагонів від яких відповідач відмовився). Проте, такий обов`язок відповідач не виконав, у зв`язку з чим, позивач в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 501, 76 грн за період з 08.06.2023 по 06.10.2023.

Таким чином, загальний розмір 3 % річних за прострочення сплати вартості простою вагонів становить 1 245, 48 грн.

Також, суд констатує, що у відповіді на відзив, позивач фактично викладає вже інші підстави позову щодо стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з відшкодування понесених додаткових витрат на оренду вагонів.

Зокрема, у відповіді на відзив позивач вже стверджує, що зобов`язання відповідача з відшкодування вартості оренди вагонів передбачено пунктом 4.3. Договору яким встановлено, що якщо під час виконання Договору експедитором були здійснені інші витрати в інтересах клієнта з метою виконання Договору, які не були узгоджені в заявці, відшкодування витрат має відбутись протягом 3 (трьох) банківських днів з дня встановлення факту надання таких послуг. Отже, на думку позивача, рахунок №94 від 14.06.2023, на підставі якого відповідач повинен був відшкодувати вартість понаднормової оренди вагонів, повинен був бути оплачений у порядку п. 4.3. Договору, а саме до 19.06.2023, а отже з 20.06.2023 розпочинається перебіг нарахування 3 % річних.

Оскільки, позивач звертався до відповідача з претензією №04-23/1 від 04.08.2023 про сплату понесених відповідачем додаткових витрат пов`язаних з простоєм вагонів, а також неустойки, визначеної пунктами 3.2.11. та 3.2.14. Договору, яка не була задоволена відповідачем, позивач звертається до суду з метою стягнення відповідних сум з відповідача у судовому порядку.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 132 018, 24 грн додаткових витрат у порядку п. 3.2.6. та 3.2.17. Договору внаслідок простою п`яти вагонів (основна заборгованість), 416 784, 00 грн передбаченої неустойки пунктами 3.2.11. Договору (внаслідок прострочення строку завантаження вагонів) та 3.2.14. Договору (внаслідок відмови від завантаження вагонів), а також передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 1 245, 48 грн за прострочення виконання обов`язку зі сплати вартості простою вагонів (додаткових витрат позивача, що понесені у порядку п. 3.2.17. Договору).

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань визначених пунктом 3.2.11. Договору щодо забезпечення завантаження (розвантаження) вагонів протягом 2 (двох) діб після їх подачі в місце завантаження (розвантаження) на станції ім. Тараса Шевченка (Код станції 420008), відповідач зобов`язаний у порядку пункту 3.2.17. Договору відшкодувати додаткові витрати експедитора на оренду вагонів внаслідок їх простою та у порядку п. 3.2.6 Договору витрати на підсил вагонів, у порядку пунктів 3.2.11. та 3.2.14. Договору неустойку за прострочення строку завантаження (розвантаження) вагонів та за непередбачувану відмову від завантаження вагонів, а також у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за прострочення зобов`язання з відшкодування вартості додаткових витрат.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначає наступне:

(1) протягом всього часу простою, позивач не міг використовувати орендовані у третьої особи вагони на власний розсуд чи повернути їх власнику. Таким чином, витрати позивача на оренду п`яти спірних вагонів є додатковими витратами, що понесені у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань визначених пунктом 3.2.11. Договору та підлягають відшкодуванню у порядку п. 3.2.17. Договору;

(2) відповідач утримував у своєму користуванні 3 вагони протягом 44 днів, а 2 вагони - повернув порожніми після 46 днів користування. Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість оренди 5-ти вагонів, що сплачена позивачем на користь їх власника у порядку п. 3.2.6. Договору;

(3) до листа відповідача №11294 від 06.09.2023, що є відповіддю на претензію позивача №04-23/1 від 04.08.2023, відповідач долучив мирову угоду, в якій фактично визнав порушення ним строків завантаження (розвантаження) наданих вагонів;

(4) відтак, вимоги щодо стягнення суми додаткових витрат у розмірі 132 018, 24 грн є обґрунтованими та фактично визнані відповідачем при листуванні сторін у досудовому порядку;

(5) відповідач не повідомляв позивача про настання обставин форс-мажору у порядку п. 6.2. Договору. При цьому, наявність таких обставин не вплинула на можливість відповідача своєчасно повідомити про відмову від завантаження вагонів;

(6) відповідач не оспорював умови пункту 3.2.11. чи 3.2.14. Договору, а відтак такі пункти є чинними та підлягають виконанню відповідачем;

(7) рахунок №94 від 14.06.2023, який включає витрати позивача на оренду вагонів повинен був бути оплачений у порядку п. 4.3. Договору, тобто до 19.06.2023, а отже з 20.06.2023 розпочинається перебіг нарахування 3 % річних.

4. Заперечення відповідач щодо суті позовних вимог.

(1) пункт 3.2.6. Договору не передбачає обов`язку клієнта компенсувати експедитору його витрати на підсил вагонів, а також на оренду вагонів власникам таких вагонів;

(2) сплата позивачем вартості оренди вагонів у розмірі 122 841, 60 грн власнику вагонів на підставі договору оренди вагонів №2 від 24.01.2020 є частиною власної господарської діяльності позивача, та позивач сплачував би таку вартість оренди незалежно від виконання або не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором транспортного експедирування;

(3) відповідачем було сплачено позивачем вартість послуг перевезення трьох вагонів (№29777794, №29777992, №29218070) сукупно за 132 дні у розмірі 81 000, 00 грн, або 613, 64 грн за вагон на добу. В той же час, оренда таких вагонів за твердження позивача становила 548, 40 грн, отже плата за оренду вагонів була початково включена позивачем у вартість послуг позивача з організації перевезення. Відтак, відповідач безпідставно вимагає повторну сплату вартості оренди трьох вагонів;

(4) щодо двох інших вагонів (№29046851 та №29046844), то вказані вагони не були завантажені, та перевезення у вказаних вагонах не відбулось з незалежних від відповідача причин, а саме через дії уряду Угорщини. Оскільки, послуги з перевезення зазначених двох вагонів надані не були, то заявка №3 щодо таких вагонів вважається не погодженою, а відтак, і обов`язок оплати будь-яких витрат позивача у відповідача відсутній;

(5) витрати позивача у розмірі 9 176, 64 грн за підсил вагонів №29046851 та №29046844 не можуть бути відшкодовані позивачеві також і у порядку п. 3.2.17. Договору, оскільки, такі витрати понесені не з вини відповідача, а позивачем в свою чергу не надано підтверджуючих документів понесення відповідних витрат;

(6) відповідач неодноразово повідомляв позивача, що причиною затримки навантаження вагонів є дії уряду Угорщини та уряду України щодо встановлення заборон на імпорт-експорт цукру з України до Угорщини. Вказані обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Київської торгово-промислової палати від 05.09.2023 №17/13-4/854, листом АТ «Продовольча компанія «Поділля» №71-5 від 23.08.2021, копією листа угорської залізниці від 21.04.2023 №SSP\974\2023, постановою Уряду Угорщини №130/2023 (IV.18) «Про заходи, пов`язані з транспортуванням певної сільськогосподарської продукції, що походить з України», постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1466 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квот на 2023 рік» в редакції станом на 30.05.2023, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №545 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1147 і від 27.12.2022 №1466»;

(7) згідно умов п. 3.1.7. Договору саме позивач зобов`язаний своєчасно сповіщати клієнта про прийняття нових або про зміну діючих нормативних актів, що стосуються організації узгоджених перевезень вантажів клієнта. Позивач вказаного обов`язку не виконав, проте був обізнаний про наявність обставин непереборної сили, оскільки, такі обставини були наслідком офіційних дій органів державної влади України та Угорщини;

(8) у випадку, якщо суд встановить відсутність у спірних правовідносинах обставин форс-мажору та визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення неустойки, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки до 50 000, 00 грн.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов`язку здійснити оплату вартості додаткових витрат позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи мало місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язань передбачених п. 3.2.11. Договору;

- чи підтверджено належними та допустимими доказами факт понесення позивачем додаткових витрат внаслідок порушення відповідачем умов договору та у якому розмірі;

- чи настав (коли саме настав) обов`язок відповідача з відшкодування вартості додаткових витрат експедитора у прядку п. 3.2.6. та 3.2.17. Договору;

- чи наявні у спірних правовідносинах сторін форс-мажорні обставини, а відтак чи підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми неустойки у порядку п. 3.2.11. та 3.2.14. Договору;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України).

Аналогічна норма міститься в ст. 316 ГК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Матеріалами справи підтверджено, що згідно п. 2.3. Договору №903/10-22 транспортного експедирування від 25.10.2022 між сторонами 14.04.2023 було погоджено та підписано заявку №3 на організацію перевезення цукру у кількості 68 т. у 5 вагонах зі станції відправлення Тараса Шевченка УЗ, 420008. Вказаною заявкою №3 від 14.04.2023 погоджено, що завантаження вагонів повинно відбутись у квітні.

Долученими до позову залізничними накладними підтверджується та відповідачем не заперечується, що на виконання заявки №3 від 14.04.2023 позивач організував подачу 5-ти вагонів до місця завантаження товару на станції ім. Тараса Шевченка (УЗ 420008, Україна) у Черкаській області:

18.04.2023 згідно залізничної накладної №34609222 (вагон №29777794);

18.04.2023 згідно залізничної накладної №34616763 (вагон №29777992 та вагон №29218070);

22.04.2023 згідно залізничної накладної №34629006 (вагон №29046851);

22.04.2023 згідно залізничної накладної №41043316 (вагон №29046844).

Пунктом 3.2.11. Договору визначено, що клієнт має забезпечити завантаження (розвантаження) вагону протягом 2 (двох) діб після його подачі в місце завантаження (розвантаження). У випадку порушення цього строку, експедитор вправі вимагати від клієнта сплати неустойки у розмірі, що компенсує його (експедитора) можливі збитки (штрафи), але не менше ніж сума еквівалентна 50 (п`ятдесят) доларів США за кожну повну добу додаткового простою.

Таким чином, у відповідності до п. 3.2.11. Договору строк завантаження (розвантаження) вагонів №29777794, №29777992, №29218070 настав 20.04.2023 включно, а строк завантаження (розвантаження) вагонів №29046851, №29046844 настав 24.04.2023 включно.

Позивач стверджує, що вагони №29777794, №29777992, №29218070 були завантажені відповідачем лише 03.06.2023. Щодо вказаного факту відповідач у своїх заявах по суті справи, а також безпосередньо у судових засіданнях не заперечував, жодних доказів на підтвердження протилежного в матеріали справи не надав.

Листом №11256 від 07.06.2023 відповідач відмовився від завантаження вагонів №29046851, №2904684. Зокрема, у листі відповідач проінформував про те, що відмова обумовлена форс-мажорними обставинами, а саме введенням заборони ЄС на імпорт ряду агропромислової продукції, що дестабілізувало ринок, та запровадженням 05.06.2023 Кабінетом Міністрів України заборони на експорт цукру.

Таким чином, суд вважає, що відповідач допустив прострочення виконання власного обов`язку передбаченого п. 3.2.11. Договору щодо завантаження (розвантаження) всіх 5-ти спірних вагонів протягом двох діб з моменту їх подачі під навантаження.

(1) Щодо основного боргу (додаткових витрат експедитора у порядку п. 3.2.6. та 3.2.17. Договору).

Позивач визначаючи суму основного боргу, яку він просить стягнути з відповідача зазначає, що внаслідок виникнення понаднормового простою вагонів, позивач поніс додаткові витрати у розмірі 132 018, 24 грн, що складаються з:

- 9 176, 64 грн (витрати позивача за підсил порожніх вагонів №29046851 та №29046844, що списані на користь АТ «Укрзалізниця»);

- 122 841, 60 грн (простій вагонів та внаслідок цього понесення витрат позивача на оренду вагонів за 224 дні сукупного простою всіх п`яти вагонів, що сплачено на користь ТОВ «Індустріальні рішення» (власник вагонів) з розрахунку 548,40 грн на добу за оренду (№29777794, №29777992, №29218070 (44 дні простою з 20.04.2023 по 03.06.2023), та вагони №29046851, №29046844 (46 днів простою з 24.04.2023 по 07.06.2023));

Витрати позивача на підсил порожніх вагонів у розмірі 9 176, 64 грн позивач просить стягнути на підставі п. 3.2.6. Договору, в якому визначається, що клієнт зобов`язаний відшкодувати залізницям документально підтверджені витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станціях залізниць-учасниць перевезення.

Суд констатує, що з суті позовних вимог випливає, що витрати за підсил порожніх вагонів, не є витратами залізниці, а є витратами безпосередньо експедитора, відшкодування яких не передбачено пунктом 3.2.6. Договору.

Пунктом 3.2.17. Договору встановлено, що клієнт зобов`язується компенсувати експедитору, усі додаткові витрати, які він поніс внаслідок порушення клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

В підтвердження понесення позивачем витрат за підсил вагонів, позивач надав Перелік №20230414 від 14.04.2023 щодо вагону №29046844 та Перелік №20230417 від 17.04.2023 щодо вагону №29046851. Натомість, як стверджує сам позивач зазначені спірні вагони були подані до завантаження (розвантаження) лише 22.04.2023, а з 25.04.2023 (наступний день після останнього терміну завантаження) відповідач є таким, що допустив неналежне виконання договірних зобов`язань щодо завантаження (розвантаження) вагонів №29046851, №29046844.

У зв`язку із зазначеним, саме з 25.04.2024 у позивача можуть виникати додаткові витрати внаслідок порушення клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором, відшкодування яких передбачено пунктом 3.2.17. Договору, на який посилається позивач у позові. Таким чином, витрати, що понесені до 25.04.2024, не можуть вважатись такими, що підлягають відшкодуванню клієнтом у порядку п. 3.2.17. Договору.

Отже, витрати позивача на підсил порожніх вагонів, що за його ж твердженнями понесені 14.04.2023 та 17.04.2023 (тобто до порушення відповідачем умов договору), на переконання суду, є тими витратами, які були понесені позивачем в рамках здійснення власної господарської діяльності та в будь-якому разі були б понесені позивачем, навіть за умови належного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Можливість відшкодування витрат позивача на підсил порожніх вагонів на підставі інших пунктів Договору (в тому числі п. 4.3. Договору щодо відшкодування витрат експедитора в інтересах клієнта під час виконання умов договору) судом не оцінюється з огляду на межі позовних вимог (зокрема підстави позову) та закріплений принцип змагальності сторін, оскільки, позовні вимоги в цій частині були заявлені саме на підставі пунктів 3.2.6. та 3.2.17. Договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 9 176, 64 грн витрат позивача на підсил порожніх вагонів не підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначені висновки суду, щодо допущення відповідачем прострочення строку завантаження (розвантаження) вагонів, суд констатує, що відповідач у порядку п. 3.2.17. Договору зобов`язаний компенсувати позивачеві додаткові витрати, що понесені позивачем внаслідок порушення відповідачем умов Договору та є підтвердженими належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи.

Керуючись п. 3.2.17. Договору позивач, на підтвердження додаткових витрат позивача на оренду вагонів у сукупному розмірі 122 841, 60 грн, що понесені внаслідок порушення позивачем договірних зобов`язань, надав суду: Договір оренди вагонів №2 від 24.01.2020 з Додатковими угодами, що укладений між позивачем (орендарем) та ТОВ «Індустріальні рішення» (орендодавець, власник вагонів), Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2023, Акти виконаних робіт, що підписані між орендодавцем та позивачем за період березень, травень, червень 2023, платіжні інструкції №10974 від 31.05.2023, №11025 від 30.06.2023, №11082 від 31.07.2023, №11059 від 19.07.2023, якими здійснено оплати Актів виконаних робіт щодо оренди вагонів.

24.01.2020 між ТОВ «Ефі-Транс» (позивач, орендар) та ТОВ «Індустріальні рішення» (орендодавець) укладено Договір оренди вагонів №2 від 24.01.2020. В подальшому, Додатковою угодою №18 від 31.03.2023, сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору оренди вагонів №2 від 24.01.2020, якими погодили чіткий перелік вагонів, що орендується (в тому числі і вагони №29777794, №29777992, №29218070, №29046851, №29046844), а також ціну оренди одного вагона на рівні 15, 00 дол. США за одну добу.

З наданих суду Актів виконаних робіт №497 від 30.04.2023, №631 від 31.05.2023 та №800 від 30.06.2023 вбачається, що ціна оренди одного спірного вагона за добу становить 457, 00 грн без ПДВ (548, 40 грн з ПДВ).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт понесення позивачем додаткових витрат з оренди спірних вагонів, що понесені внаслідок порушення відповідачем умов Договору транспортного експедирування, а отже такі витрати повинні бути відшкодовані відповідачем у порядку п. 3.2.17. Договору. Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження протилежного суду не надав.

Отже, відповідач повинен компенсувати позивачеві додаткові витрати за строк додаткового простою вагонів №29777794, №29777992, №29218070 з 21.04.2023 (наступний день після подачі вагонів на станцію завантаження) по 02.06.2023, оскільки день фактичного виконання зобов`язання (завантаження вагонів 03.06.2023) не включається до такого строку (тобто 43 дні простою кожного вагона або 129 днів в сукупності). А також за строк додаткового простою вагонів №29046851, №29046844 з 25.04.2023 (наступний день після подачі вагонів на станцію завантаження) по 06.06.2023, оскільки, день фактичного припинення між сторонами зобов`язань щодо перевезення таких вагонів (відмови відповідача від завантаження вагонів 06.06.2023) не може включатись до дня додаткового простою (43 дні простою кожного вагона або 86 днів в сукупності).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем 30.06.2023 підписано Акт наданих послуг №57 на загальну суму 107 500, 00 грн з ПДВ. Згідно платіжної інструкції №546 від 30.06.2023 та №541 від 05.07.2023, відповідач здійснив повну оплату Акту наданих послуг №57 від 30.06.2023 на суму 107 500, 00 грн з ПДВ, що включав вартість послуг перевезення вагонів №29777794, №29777992, №29218070, №29046851, №29046844 (навіть з урахуванням того, що фактично послуги з перевезення вагонів №29046851, №29046844 надані не були, внаслідок відмови відповідача від їх завантаження).

Оскільки, відповідач не заявляє зустрічний позов щодо правомірності оплати вартості послуг перевезення за вагонами №29046851, №29046844, то суд не вбачає підстав вважати необґрунтованою здійснену оплату, а відтак і вважати, що частина оплаченої суми є відшкодуванням клієнта за додаткові витрати експедитора внаслідок додаткового простою (в тому числі з оренди вагонів у порядку п. 3.2.17. Договору).

Щодо тверджень відповідача про те, що у вартість послуги позивача з організації перевезення вантажів, що вказана у Акті наданих послуг №57 від 30.06.2023 початково включено, в тому числі, вартість оренди вагонів, то суд вважає їх необґрунтованими.

Згідно погодженого між сторонами Акту наданих послуг №57 від 30.06.2023 вбачається, що вартість транспортно-експедиційних послуг включає в себе вартість залізничних перевезень територією України на суму 95 332, 00 грн з ПДВ, вартість залізничних перевезень в міжнародному сполученні на суму 8 943, 00 грн з ПДВ та винагороду експедитора на суму 3 225, 00 грн з ПДВ.

Дійсно, загальновідомим фактом є те, що система ціноутворення послуг на будь-якому ринку включає в себе можливі витрати кредитора при виконанні умов договору, натомість з п. 4.3. Договору вбачається, що розмір плати (винагороди) експедитору визначається як різниця між ціною послуг, погодженою сторонами у відповідних додаткових угодах, додатках, протоколах, що є невід`ємною частиною договору, та/або рахунку, виставленому на підставі відповідної заявки і ціною, по якій експедитор укладе угоди з транспортними та іншими підприємствами щодо перевезення вантажу клієнта. В той же час, п. 3.2.17. Договору виокремлює зобов`язання клієнта зі сплати додаткових витрат експедитора внаслідок порушення клієнтом зобов`язань, що визначається окремо на підставі відповідних доказів, що підтверджують такі витрати, але з Акту наданих послуг №57 від 30.06.2023 не вбачається, що до нього включено в тому числі такі послуги як «додаткові витрати експедитора на оренду вагонів».

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що у вартість послуг з організації перевезення, що оплачені відповідачем згідно Акту наданих послуг №57 від 30.06.2023 в повному обсязі, включено вартість оренди п`яти спірних вагонів за час їх додаткового простою.

Відтак, суд вважає доведеними та обґрунтованими доводи позивача щодо понесення ним додаткових витрат позивача на оренду вагонів, що понесені ним внаслідок порушення відповідачем зобов`язань визначених п. 3.2.11. Договору, а саме внаслідок простою вагонів:

- №29777794, №29777992, №29218070 з 21.04.2023 по 02.06.2023 (129 днів), що становить 70 743, 60 грн з ПДВ додаткових витрат оренди (з розрахунку 548, 40 грн*129 днів простою);

- №29046851, №29046844 з 25.04.2023 по 06.06.2023 (86 днів), що становить 47 162, 40 грн з ПДВ додаткових витрат оренди (з розрахунку 548,40 грн*86 днів простою);

Суд погоджується з відповідачем в тій частині, що пунктом 3.2.17. Договору не визначений строк оплати відповідачем додаткових витрат експедитора.

Разом з тим, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач надіслав відповідачеві претензію №04-23/1 від 04.08.2023 в тому числі щодо сплати вартості простою п`яти спірних вагонів. З листа відповідача №11294 від 06.09.2023 вбачається, що претензію від 04.08.2023 відповідач отримав 07.08.2023. Відтак, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України суд констатує, що строк оплати додаткових витрат експедитора, що понесені ним у порядку п. 3.2.17. Договору настав 14.08.2023, а не з 04.06.2023 та 08.06.2023 як зазначає позивача у позові, або з 19.06.2023 як зазначено вже у відповіді на відзив.

Внаслідок вище встановленого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача у порядку п. 3.2.17. Договору основного боргу у розмірі 117 906, 00 грн, а не 132 018, 24 грн як зазначає позивач.

(2) Щодо 3 % річних у розмірі 1 245, 48 грн за прострочення виконання обов`язку зі сплати вартості простою вагонів.

За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на вище викладений висновок суду щодо настання строку відшкодування додаткових витрат експедитора у розмірі 117 906, 00 грн, що понесені ним у порядку п. 3.2.17 Договору, суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних в межах позовних вимог (а саме в межах визначених позивачем боргових періодів, проте з корегуванням початку періодів прострочення) за період прострочення оплати додаткових витрат експедитора з 15.08.2023 по 06.10.2023, за допомогою ІПС «Прецедент» встановив, що дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 503, 93 грн, а не 1 245, 48 грн як зазначає позивач.

(3) Щодо нарахованої неустойки у порядку п. 3.2.11. та 3.2.14. Договору.

З огляду на встановлений судом вище факт прострочення відповідачем строку завантаження (розвантаження) всіх 5-ти вагонів, суд зазначає, що пунктом 3.2.11. Договору визначено, що у випадку порушення цього строку, експедитор вправі вимагати від клієнта сплати неустойки у розмірі, що компенсує його (експедитора) можливі збитки (штрафи), але не менше ніж сума еквівалентна 50 (п`ятдесят) доларів США за кожну повну добу додаткового простою.

Таким чином, у порядку п. 3.2.11. Договору позивач нараховує неустойку за прострочення строку завантаження (розвантаження) віх 5-ти вагонів за період з 21.04.2023 по 03.06.2023 (по вагонам №29777794, №29777992, №29218070) та з 23.04.2023 по 07.06.2023 (по вагонам №29046851, №29046844) у сукупному розмірі 409 472, 00 грн.

Додатково щодо вагонів №29046851, №29046844, від яких відповідач відмовився, позивач нараховує неустойку у порядку п. 3.2.14. Договору, яким встановлено, що у випадку непередбачуваної і непрогнозованої відмови клієнта від завантаження вантажу до вагону, експедитор вправі вимагати від клієнта сплати неустойки у розмірі, що компенсує його (експедитора) можливі збитки (штрафи), але не менше ніж сума еквівалентна 100 (сто) доларів США.

Таким чином, у порядку п. 3.2.14. Договору позивач також нараховує неустойку за непередбачувану відмову від завантаження вагонів №29046851, №29046844 у розмірі 7 312, 00 грн.

Розрахунки неустойки здійснені позивачем з врахуванням курсу 1 дол. США на рівні 36,56 грн, що встановлений постановою Правління НБУ від 24.02.2022 №18 з подальшими змінами.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

До відзиву відповідач додав Сертифікату Київської ТПП №17/13-4/854 від 05.09.2023. Вказаним сертифікатом Київська ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: неможливість відвантажити цукор на адресу отримувача в Угорській Республіці, через введення обмеження на імпорт цукру відповідно до Постанови Уряду Угорщини №130/2023 (IV.18) та обмеження на експорт цукру з України введене Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 №545 щодо обов`язку ТОВ «Карго-Експрес» із забезпечення завантаження спірних вагонів протягом 2 (двох) діб після їх подачі на місце завантаження відповідно до п. 3.2.11. Договору. Період дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) встановлено з 19.04.2023 по 07.07.2023.

Згідно п. 6.1. Договору - сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, а саме: пожежі, паводку, землетрусу, урагану, снігового замету, інших стихійних лих, масових захворювань (епідемій, епізоотій), страйків, військових дій будь-якого характеру, блокади, ембарго, дій органів державної влади та управління, валютних обмежень, інших внутрішньодержавних та міжнародних санкцій чи обмежень, що виникли після укладення Договору та незалежних від волі сторін.

Пунктом 6.2. Договору - сторона, для якої створилась неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором, повинна у письмовій формі повідомити іншу Сторону про настання дії вищезазначених обставин протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх настання. У повідомленні повинні бути вказані дані про характер обставин та їх тривалість, оцінка їх впливу на можливість виконання зобов`язань за Договором.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача у порядку п. 6.2. Договору про наявність обставин форс-мажору. Проте, на переконання суду, відсутність повідомлення відповідача про дію органів державної влади Угорщини та України не вплинуло на обізнаність позивача про настання відповідних обставин форс-мажору, оскільки, в силу п. 3.1.7. Договору саме експедитор (позивач) зобов`язаний сповіщати клієнта про прийняття нових або про зміну діючих нормативних актів, що стосуються організації узгоджених перевезень вантажів, з огляду на господарську діяльність яку експедитор провадить.

У зв`язку з вище наведеним, суд приходить до висновку про те, що відповідач допустив неналежне виконання взятих на себе пунктом 3.2.11. Договору зобов`язань з завантаження (розвантаження) вагонів впродовж 2 (двох) діб після їх подачі в місце завантаження у зв`язку з наявністю обставин форс-мажору, які мали місце з 19.04.2023 по 07.07.2023.

Відтак, у вказаний період відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобов`язань та суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у порядку п. 3.2.11. та 3.2.14. Договору, що нарахована за період, в якому виникли обставини форс-мажору.

За обставин вище встановленого, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 8 250, 72 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.

Оскільки, суд задовольнив позовні вимоги частково, то судовий збір згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що позивачем в якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 35 000, 00 грн долучено до матеріалів справи копії: договору №024/7 про надання правової допомоги від 03.08.2023 з додатковою угодою №1 від 01.09.2023; рахунки на оплату №032/8 від 07.08.2023 та №б/н від 03.10.2023; виписки по особовому рахунку АБ «Ростислава Саламахи» за 07.08.2023 та за 03.10.2023 на загальну суму оплати вартості правової допомоги 35 000, 00 грн; Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.01.2024 на суму 35 000, 00 грн з обсягом наданої правової допомоги.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем наданими суду доказами доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» про стягнення 550 047, 72 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго-Експрес» (04050, м Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ: 36050407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ефі-Транс» (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, приміщення 115, код ЄДРПОУ: 32820284) 117 906 (сто сімнадцять тисяч дев`ятсот шість) грн 00 коп. - основного боргу, 503 (п`ятсот три) грн 93 коп. - 3 % річних, а також 1 768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн 59 коп. - судового збору та 7 502 (сім тисяч п`ятсот дві) грн 45 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні інших позовних вимог в частині стягнення 14 112, 24 грн основного боргу, 416 784, 00 грн неустойки та 741, 55 грн 3 % річних - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.04.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких