Рішення

від 11.04.2024 по справі 910/19991/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2024Справа № 910/19991/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська 8, ідентифікаційний код 20474912)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (04053, м Київ, вул. Кудрявська, буд. 8-В, ідентифікаційний код 39669343)

про стягнення 40 283, 24 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (далі - відповідач) про стягнення 40 283, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між відповідачем (експедитор) та ТОВ "АТБ - маркет" (клієнт) договору транспортного експедирування №МГ2022-03 від 24.03.2022 було організовано перевезення вантажу по коносаменту КНІ000218351 (інвойс EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022) (далі - вантаж), однак під час розвантаження автомобіля було виявлено пошкодження контейнеру №CAIU 6513471 та псування перевезеного вантажу. При цьому, вантаж був застрахований на підставі генерального договору №04г/0д від 11.03.2020 (заява на страхування окремого перевезення вантажу №9644 від 16.09.2022), укладеного між позивачем (страховик) та ТОВ "АТБ - маркет" (страхувальник). Вказану подію визнано страховим випадком, у зв`язку з чим позивачем виплачено на користь ТОВ "АТБ - маркет" 40 283, 24 грн страхового відшкодування. Однак, як зазначає позивач, оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а пошкодження вантажу було виявлено в момент доставки, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник. Водночас, саме відповідач, як експедитор, несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які залучені ним до виконання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 залишено позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

22.01.2024 до відділу діловодства суду представником позивача подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19991/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.01.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.01.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №4г/0д (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами.

Відповідно до пункту 4.2.2. договору страховими випадками за договором, при перевезенні вантажів відповідно до п. 3.1.2. (продукти харчування), є пошкодження або втрата всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок настання однієї або декількох з наступних подій та за винятком подій, зазначених в п. 5 договору, зокрема: намокання вантажу забортною водою або атмосферними опадами (п.п. 4.2.2.4.), дія води внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних (спринклерних) систем, інших гідравлічних систем, відповідно до умов п. 6.6. договору (п.п. 4.2.4.4.).

Згідно заяви на страхування окремого перевезення вантажу (додаток №1 до договору страхування) №9644 від 16.09.2022 було застраховано перевезення вантажу: інвойс EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022 (зокрема, контейнер №CAIU 6513471), маршрут перевезення Карачі Пакистан - Одеса.

У той же час, 24.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" (далі - експедитор) був укладений договір транспортного експедирування №МГ2022-03 (далі - договір експедирування), за умовами пункту 1.1. якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати, а за необхідності - також й організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно пункту 1.2. договору експедирування конкретний перелік послуг та інформація про них зазначаються у заявці клієнта на перевезення вантажу (далі - заявка), підписаній обома сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору експедирування експедитор зобов`язаний забезпечити своєчасну подачу до пунктів навантаження технічно справних транспортних засобів, придатних для перевезення даного вантажу, які відповідають вимогам санітарних, протипожежних та інших норм, встановлених у країнах прямування вантажу, та забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред`явленого до перевезення вантажу, забезпечити належне виконання (у тому числі контроль) навантаження, розміщення, кріплення, транспортування, розвантаження вантажу тощо (п.п. 2.1.2.);

забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу від вантажовідправника до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу; нести відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження (псування) вантажу, які відбулись протягом вищезазначеного періоду часу, у розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах; відшкодовувати у повному обсязі (без урахування неустойки) збитки клієнта та сплачувати штрафні санкції, на умовах, зазначених у законодавстві України та у цьому договорі (п.п. 2.1.3.);

забезпечити усі необхідні умови (температурні тощо) для транспортування, обробки, зберігання вантажу відповідно до характеру та особливостей вантажу, зазначених у заявці (п.п. 2.1.10.);

Підпунктом 2.3.1. п. 2.3. договору експедирування погоджено, що експедитор має право змінювати вид транспортного засобу, маршрут перевезення вантажу, порядок перевезення вантажу, а також порядок надання транспортно - експедиторських послуг за цим договором, попередньо отримавши письмову згоду клієнта на ці зміни. Якщо така згода клієнта не буде отримана, експедитор не має права відступити від умов цього договору, крім випадків, коли такий відступ об`єктивно необхідний з метою запобігання втрати, недостачі, пошкодження (псування) вантажу та (або) з метою запобігання або зниження додаткових витрат експедитора, пов`язаних з виконанням цього договору (у цих випадках експедитор зобов`язаний письмово повідомити клієнта про допущені відступи від умов цього договору, як тільки це стане можливим, але у будь - якому випадку не пізніше 2-х (двох) годин з моменту вчинення вищезазначених відступів). Повідомлення про згоду або незгоду, підписане уповноваженою на те особою клієнта та скріплене печаткою клієнта, надсилається експедитору факсом або у сканованому вигляді електронною поштою з подальшим надісланням оригіналу цього повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня надіслання цього повідомлення факсом або електронною поштою.

Умовами пункту 4.3. договору експедирування встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього договору, так само, як і за свої власні дії.

14.09.2022 сторонами підписано заявку на перевезення вантажу морським транспортом №63358/220774 до договору №МГ2022-03 від 24.03.2022, за якою експедитор взяв на себе зобов`язання по організації перевезення вантажу: Рис РВ у кількості 338 місць, в об`ємі 27, 030 м3, вагою 4 899, 600 кг, за маршрутом: Карачі Пакистан - м. Одеса.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МГ-Транс Оператор" було організовано перевезення вантажу по коносаменту KHI000218351 від 15.09.2022, інвойс №EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022, (серед іншого контейнер №CAIU 6513471).

Зокрема, експедитором було організовано перевезення вказаного вантажу автомобілем ВН8469СН/ВН6567ХН за маршрутом: порт Констанца (Румунія) - м. Одеса. Вантаж прийнято перевізником без зауважень, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

11.11.2022 уповноваженими представниками ТОВ "ТРАПЕЗА" складено акт №567 про те, що 08.11.2022 на підприємство ТОВ "ТРАПЕЗА" поступила партія товару рис довгозернистий білий 5% битих зерен Пакистан, постачальник ТОВ "АТБ-маркет"; Партія товару рис довгозернистий - 22 086, 3 кг, рис довгозернистий пліснявий - 2 788, 8 кг; Номер машини ВН8469СН, контейнер CAIU 6513471; В результаті проведення лабораторного вхідного контролю була встановлена зараженість шкідниками хлібних запасів в рисовій крупі та на поверхні мішка, що не допустимо; А також при розвантаженні знайдені мішки з пліснявою (112 мішків); Під час переробки кількість пліснявого рису може збільшитись; в контейнері конденсат на стінках стелі; встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера; виявлено підвищену вологість рису, дозволяється до 14,0%; показники якості сировини: вологість - 15,8%, подрібнені - 0, 28%, пожовклі - 1, 12%, глютинозні - 12, 4%, зіпсовані - 0, 44%, сміттєва домішка - 0, 02%, мінеральна домішка - 0, 04%; червона смуга - 0, 24%, запах - властивий, зараженість - виявлено.

16.11.2022 водієм транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складено пояснювальну записку, згідно якої 01.11.2022 останній в порту Констанца здійснив завантаження контейнером CAIU 6513471 з вантажем - рис для транспортування до м. Одеса; 08.11.2022 приїхав на митницю міста Одеса, після розвантаження приїхав на вивантаження, де йому повідомили, що рис промок; Контейнер, у якому перевозився рис, не має жодних пошкоджень. Як міг рис намокнути, водієві не відомо.

Оскільки зіпсований вантаж (його частина) за інвойсом EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022 був застрахований договором добровільного страхування вантажів №4г/0д від 11.03.2020, 11.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою №1.200.22.0007517 про подію та на виплату страхового відшкодування.

06.03.2023 позивачем був складений та підписаний страховий акт №ARX3648010 від 25.04.2023, згідно з яким пошкодження вантажу визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 40 283, 24 грн.

Платіжним дорученням №968026 від 26.04.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" 40 283, 24 грн у якості страхового відшкодування згідно акту №ARX3648010.

Позивач зазначає, що оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а пошкодження вантажу було виявлено в момент доставки, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник, водночас саме експедитор є особою, відповідальною за дії та недогляд третіх осіб, залучених до перевезення, а тому відповідач несе тягар відповідальності за пошкодження вантажу, і, відповідно, повинен відшкодувати страховику суму сплаченого страхового відшкодування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року №85/96-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закону України "Про страхування"), визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Як встановлено судом, платіжним дорученням №968026 від 26.04.2023 на підставі складеного страхового акту №ARX3648010 від 25.04.2023 позивачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" страхове відшкодування у розмірі 40 283, 24 грн, внаслідок пошкодження вантажу, який знаходився у контейнері №CAIU 6513471, та був застрахований згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів №4г/0д від 11.03.2020.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дослідивши підстави звернення з даним позовом до суду, а також зміст позовних вимог, суд дійшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі є не договірними, а деліктними. Позивач не був за спірними перевізними документами ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та визначених у справі обставин, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" збиток в межах суми 40 283, 24 грн.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України унормовано, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, отже у даних позадоговірних (деліктних) правовідносинах презюмується вина перевізника у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо відповідачем не буде доведено інше.

У той же час, в спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки особи та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У статті 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов`язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.3 договору транспортного експедирування №МГ2022-03 від 24.03.2022 погоджено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього договору, так само, як і за свої власні дії.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України, експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов`язання. відповідальність за порушення зобов`язання).

Тобто, за пошкодження вантажу повну відповідальність перед клієнтом несе експедитор, як виконавець за договором транспортно-експедиційного обслуговування, в тому числі за вину третіх осіб, зокрема безпосередніх перевізників.

З наявного у матеріалах справи акту №567 від 11.11.2022, складеного працівниками ТОВ "ТРАПЕЗА", вбачається, що вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" був зіпсований внаслідок підвищеної вологості та зараження шкідниками хлібних запасів в рисовій крупі і на поверхні мішка, при цьому встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера №CAIU 6513471.

Згідно абз. 2 пункту 17.20 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 (далі - Правила) при виявлені несправності контейнера або пломби вантажоодержувач разом із представником перевізника повинен оформити ці обставини згідно з вимогами розділу 15 цих Правил, після чого зобов`язаний прийняти вантаж.

Пунктом 15.1. встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Відповідно до п. 15.3 Правил визначено, що записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Також, відповідно до пункту 17.11 Правил придатність контейнера у комерційному відношенні для перевезення вантажу визначається вантажовідправником.

Разом з цим, акт №567 від 11.11.2022 складений та підписаний лише працівниками вантажоодержувача, та матеріали справи не містять жодних доказів надання для підписання акту пошкодження вантажу, передбаченої Правилами форми, представнику перевізника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу також на суперечливість даних, наведених в акті №567, поясненням водія транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , оскільки актом встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера №CAIU 6513471, водночас у пояснювальній записці зазначено, що контейнер, у якому перевозився рис, не має жодних пошкоджень, та яким чином міг рис намокнути, водієві не відомо.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими збитками, зважаючи на те, що обов`язок доведення таких складових правопорушення покладається законом саме на позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності та враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення збитків, позивачем суду не надано, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 11.04.2024

Суддя Л.Г. Пукшин