Постанова

від 27.09.2024 по справі 910/19991/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. Справа № 910/19991/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 (повний текст складено 11.04.2024) (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 910/19991/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Транс Оператор»

про стягнення 40 283, 24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ-Транс Оператор» (відповідач) про стягнення 40283,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між відповідачем (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (клієнт) договору транспортного експедирування № МГ2022-03 від 24.03.2022 було організовано перевезення вантажу по коносаменту КНІ000218351 (інвойс EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022) (далі - вантаж), однак під час розвантаження вантажного автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 було виявлено наскрізне пошкодження стінки контейнера № CAIU-6513471 та псування частини перевезеного вантажу. При цьому, вантаж був застрахований на підставі генерального договору № 04г0д від 11.03.2020 (заява на страхування окремого перевезення вантажу № 9644 від 16.09.2022), укладеного між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (страхувальник). Вказаний випадок визнано страховою подією, що підтверджується страховим актом № ARX3648010 від 25.04.2023, у зв`язку із чим позивачем виплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 40 283,24 грн страхового відшкодування. Однак, як зазначив позивач, оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а пошкодження вантажу було виявлено в момент доставки, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник. Водночас, саме відповідач як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які залучені ним до виконання договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що акт № 567 від 11.11.2022 складений та підписаний лише працівниками вантажоодержувача, та матеріали справи не містять жодних доказів надання для підписання акта пошкодження вантажу, передбаченої Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, форми, представнику перевізника.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив про суперечливість даних, наведених в акті № 567, поясненням водія транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , оскільки актом встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера №CAIU-6513471, водночас у пояснювальній записці зазначено, що контейнер, в якому перевозився рис, не має жодних пошкоджень, та яким чином міг рис намокнути, водієві не відомо.

Суд першої інстанції звернув увагу також на те, що матеріали справи не містять, а позивачем, у свою чергу, не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими збитками, зважаючи на те, що обов`язок доведення таких складових правопорушення покладається законом саме на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справ № 910/19991/23 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

- висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи;

- оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а в момент доставки вантажу було виявлено пошкодження вантажу, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник;

- виходячи з приписів ст. 932 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор є особою, відповідальною за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, а тому саме експедитор несе тягар відповідальності за пошкодження вантажу, і, відповідно, повинен відшкодувати страховику суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 40 283,24 грн;

- суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини даної справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.06.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, планові та екстрені відключення електроенергії по місту Києву, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.03.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № 4г0д (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами.

Відповідно до пункту 4.2 Договору страхування, страховими випадками за Договором є:

- п. 4.2.2.: при перевезенні вантажів відповідно до п. 3.1.2 Договору страховими випадками є пошкодження або втрата всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок настання однієї або декількох з наступних подій та за винятком подій, зазначених в п. 5 Договору, зокрема: дорожньо-транспортна пригода (ДТП) (підп. 4.2.2.1), викрадення вантажу відповідно до умов п. 6.6 Договору (підп. 4.2.2.2), пожежа, вибух (підп. 4.2.2.3), намокання вантажу забортною водою або атмосферними опадами (підп. 4.2.2.4), посадка судна на мілину (підп. 4.2.2.6), перевертання судна (підп. 4.2.2.7.), змиття вантажу за борт (підп. 4.2.2.8), аварія на судні (підп. 4.2.2.9), удар блискавки (підп. 4.2.2.10), повінь (підп. 4.2.2.11), землетрус (підп. 4.2.2.12), ураган (підп. 4.2.2.13), виверження вулкана (підп. 4.2.2.14), падіння пілотованих апаратів або їх частин (підп. 4.2.2.15);

- п. 4.2.3.: при перевезенні вантажів відповідно до п. 3.1.2 Договору, страховим випадком є пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок впливу температури відповідно до умов п. 6.9 Договору;

- п. 4.2.4.: пошкодження або повна загибель (втрата) всього вантажу або його частин під час проміжного складського зберігання вантажу у приміщенні складу, зазначеному в п. 3.5.2.1, Договору внаслідок однієї або декількох з наступних подій: пожежі, відповідно до умов п. 6.11 Договору (підп. 4.2.4.1), вибуху, відповідно до умов п. 6.12 Договору (підп. 4.2.4.2), викрадення вантажу, відповідно до умов п. 6.6 Договору (підп. 4.2.4.3), дія води внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних (спринклерних) систем або інших гідравлічних систем, відповідно до умов п. 6.13 Договору.

Згідно із заявою на страхування окремого перевезення вантажу (додаток № 1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020) № 9644 від 16.09.2022 було застраховано перевезення вантажу: інвойс EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022 (зокрема, контейнер № CAIU-6513471), маршрут перевезення: Карачі, Пакистан - Одеса.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МГ-Транс Оператор» (далі - експедитор) був укладений договір транспортного експедирування № МГ2022-03 (далі - Договір експедирування), за умовами пункту 1.1 якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати, а за необхідності - також й організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та в порядку, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору експедирування конкретний перелік послуг та інформація про них зазначаються в заявці клієнта на перевезення вантажу (далі - заявка), підписаній обома сторонами, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору експедирування експедитор зобов`язаний:

- забезпечити своєчасну подачу до пунктів навантаження технічно справних транспортних засобів, придатних для перевезення даного вантажу, які відповідають вимогам санітарних, протипожежних та інших норм, встановлених у країнах прямування вантажу, та забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред`явленого до перевезення вантажу; забезпечити належне виконання (в тому числі контроль) навантаження, розміщення, кріплення, транспортування, розвантаження вантажу тощо (підп. 2.1.2);

- забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу від вантажовідправника до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу; нести відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження (псування) вантажу, які відбулись протягом вищезазначеного періоду часу, у розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах; відшкодовувати у повному обсязі (без урахування неустойки) збитки клієнта та сплачувати штрафні санкції, на умовах, зазначених у законодавстві України та в цьому договорі (підп. 2.1.3);

- забезпечити усі необхідні умови (температурні тощо) для транспортування, обробки, зберігання вантажу відповідно до характеру та особливостей вантажу, зазначених у заявці (підп. 2.1.10).

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Договору експедирування погоджено, що експедитор має право:

- змінювати вид транспортного засобу, маршрут перевезення вантажу, порядок перевезення вантажу, а також порядок надання транспортно-експедиторських послуг за цим Договором, попередньо отримавши письмову згоду клієнта на ці зміни. Якщо така згода клієнта не буде отримана, експедитор не має права відступити від умов цього Договору, крім випадків, коли такий відступ об`єктивно необхідний з метою запобігання втрати, недостачі, пошкодження (псування) вантажу та (або) з метою запобігання або зниження додаткових витрат експедитора, пов`язаних із виконанням цього Договору (у цих випадках експедитор зобов`язаний письмово повідомити клієнта про допущені відступи від умов цього Договору, як тільки це стане можливим, але в будь-якому випадку не пізніше 2-х (двох) годин з моменту вчинення вищезазначених відступів). Повідомлення про згоду або незгоду, підписане уповноваженою на те особою клієнта та скріплене печаткою клієнта, надсилається експедитору факсом або у сканованому вигляді електронною поштою з подальшим надісланням оригіналу цього повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня надіслання цього повідомлення факсом або електронною поштою.

Умовами пункту 4.3 Договору експедирування встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього Договору, так само, як і за свої власні дії та бездіяльність.

Пунктом 4.4 Договору експедирування передбачено, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність у розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах, за повну або часткову втрату, пошкодження або псування вантажу у період перевезення (підп. 2.1.3 п. 2.1 цього Договору) та відшкодовує у повному обсязі (без урахування неустойки) усі збитки, завдані клієнту такою втратою, пошкодженням або псуванням вантажу. Крім того, у випадку повної або часткової втрати, пошкодження або псування вантажу у період перевезення (підп. 2.1.3 п. 2.1 цього Договору) експедитор сплачує клієнту штраф у розмірі 1 % від вартості втраченого, пошкодженого або зіпсованого вантажу за кожний випадок такої втрати, пошкодження або псування. За згодою сторін строк позовної давності для стягнення цього штрафу становить три роки.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.09.2022 сторонами підписано заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 63358/220774 до договору № МГ2022-03 від 24.03.2022, за якою експедитор взяв на себе зобов`язання з організації перевезення вантажу: рис РВ у кількості 338 місць, об`єм 27,030 м3, вага 4 899,600 кг, за маршрутом: Карачі, Пакистан - м. Одеса.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «МГ-Транс Оператор» було організовано перевезення вантажу по коносаменту KHI000218351 від 15.09.2022, інвойс № EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022, (серед іншого контейнер № CAIU-6513471).

Зокрема, експедитором було організовано перевезення вказаного вантажу автомобілем НОМЕР_1/ВН6567ХН за маршрутом: порт Констанца (Румунія) - м. Одеса. Вантаж прийнято перевізником без зауважень, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

08.11.2022 при розвантаженні автомобіля НОМЕР_1/ НОМЕР_2 у місці розвантаження було виявлено, що 112 мішків (2 788,8 кг) рис довгозернистий пліснявий. Виявлено наскрізне пошкодження стінки контейнера. Виявлено підвищену вологість 15,8 %, дозволено 14 %.

11.11.2022 уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА» складено акт № 567 про те, що 08.11.2022 на підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА» поступила партія товару - рис довгозернистий білий 5 % битих зерен Пакистан, постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет». Партія товару рис довгозернистий - 22 086,3 кг, рис довгозернистий пліснявий - 2 788,8 кг. Номер машини НОМЕР_1, контейнер CAIU-6513471. У результаті проведення лабораторного вхідного контролю була встановлена зараженість шкідниками хлібних запасів у рисовій крупі та на поверхні мішка, що недопустимо. А також при розвантаженні знайдені мішки з пліснявою (112 мішків). Під час переробки кількість пліснявого рису може збільшитись. У контейнері конденсат на стінках та стелі. Встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера. Виявлено підвищену вологість рису, дозволяється до 14,0 %. Показники якості сировини: вологість - 15,8 %, подрібнені - 0,24 %, пожовклі - 1,12 %, глютинозні - 12,4 %, зіпсовані - 0,44 %, сміттєва домішка - 0,02 %, мінеральна домішка - 0,04 %; червона смуга - 0,24 %, запах - властивий, зараженість - виявлено.

16.11.2022 водієм транспортного засобу НОМЕР_1/ НОМЕР_2 складено пояснювальну записку, згідно з якою 01.11.2022 останній в порту Констанца здійснив завантаження контейнером CAIU-6513471 з вантажем - рис, для транспортування до м. Одеси. 08.11.2022 приїхав на митницю міста Одеса, після розмитнення приїхав на розвантаження, де йому повідомили, що рис промок. Контейнер, в якому перевозився рис, не має жодних пошкоджень. Як міг рис намокнути, водієві не відомо.

Оскільки зіпсований вантаж (його частина) за інвойсом EXP/AHR/064/22 від 09.09.2022 був застрахований генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11.03.2020, 11.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» із заявою № 1.200.22.0007517 про подію та на виплату.

11.11.2022 представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» у присутності страхувальника проведено огляд пошкодженого вантажу з метою визначення об`єму пошкоджень, про що складено акт огляду пошкодженого вантажу.

Відповідно до страхового акта № ARX3648010 від 25.04.2023 пошкодження вантажу визнано страховою подією та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 40 283,24 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 968023 від 26.04.2023 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» 40 283,24 грн в якості страхового відшкодування згідно з актом № ARX3648010.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а пошкодження вантажу було виявлено в момент доставки, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник, водночас відповідно до чинного законодавства, саме експедитор є особою, відповідальною за дії та недогляд третіх осіб, залучених до перевезення, а тому відповідач несе відповідальність за пошкодження вантажу, і, відповідно, повинен відшкодувати страховику суму сплаченого страхового відшкодування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною другою статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 16 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України «Про страхування») визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, згідно з платіжним дорученням № 968023 від 26.04.2023 на підставі складеного страхового акта № ARX3648010 від 25.04.2023 позивачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» страхове відшкодування в розмірі 40 283,24 грн, внаслідок пошкодження вантажу, який знаходився у контейнері № CAIU-6513471 та був застрахований згідно з генеральним договором добровільного страхування вантажів № 4г0д від 11.03.2020.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1166 ЦК України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є не договірними, а деліктними. Позивач не був за спірними перевізними документами ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 228 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та визначених у справі обставин, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» збиток, у межах суми 40 283,24 грн.

Статтею 1192 ЦК України (в редакції чинній, до 01.01.2024) унормовано, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024) необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди;

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, отже, у даних позадоговірних (деліктних) правовідносинах презюмується вина перевізника у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо відповідачем не буде доведено інше.

У той же час, у спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки особи та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 316 ГК України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У статті 306 ГК України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов`язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.3 договору транспортного експедирування № МГ2022-03 від 24.03.2022 погоджено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього Договору, так само, як і за свої власні дії.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, відповідно до статті 934 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2024), експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу ("Правові наслідки порушення зобов`язання. відповідальність за порушення зобов`язання").

Тобто, за пошкодження вантажу повну відповідальність перед клієнтом несе експедитор як виконавець за договором транспортно-експедиційного обслуговування, в тому числі за вину третіх осіб, зокрема безпосередніх перевізників.

Із наявного в матеріалах справи акта № 567 від 11.11.2022, складеного працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА», вбачається, що вантаж Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» був зіпсований внаслідок підвищеної вологості та зараження шкідниками хлібних запасів у рисовій крупі і на поверхні мішка, при цьому встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера № CAIU-6513471.

Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила).

Згідно з абз. 2 п. 17.20 Правил, при виявлені несправності контейнера або пломби вантажоодержувач разом із представником перевізника повинен оформити ці обставини згідно з вимогами розділу 15 цих Правил, після чого зобов`язаний прийняти вантаж.

Пунктом 15.1 встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (підпункт 15.2 пункту 15 Правил).

Відповідно до п. 15.3 Правил записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

За приписами підпункту 15.4 пункту 15 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (підпункт 15.5 п. 15 Правил).

Аналіз наведених положень свідчить, що в разі наявності розбіжностей між перевізником і вантажовідправником щодо обставин, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності учасника перевезення, такі обставини мають бути оформлені актом у передбаченій Правилами формі. Акт засвідчуються підписами вантажовідправника і водія. При відмові однієї із сторін від складання акта він складається за участю представника незацікавленої сторони.

Відповідно до пункту 15.6 Правил для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: «Про недостачу місць», «Про порушення пломби» та ін.).

Також, відповідно до пункту 17.11 Правил перевізники повинні подавати під завантаження справні контейнери, які придатні для перевезення конкретного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття. Придатність контейнера у комерційному відношенні для перевезення вантажу визначається вантажовідправником. Не можна перевозити вантаж в контейнерах, які мають перекошені каркаси, несправності запірних пристроїв або пристроїв для пломбування, тріщини або надриви підйомних серег, пошкодження обшивки або покрівлі та інші несправності, які можуть спричинити недостачу, зіпсуття або пошкодження вантажу.

Разом із цим, акт № 567 від 11.11.2022 складений та підписаний лише працівниками вантажоодержувача, та матеріали справи не містять жодних доказів надання для підписання акта пошкодження вантажу, передбаченої Правилами форми, представнику перевізника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що жодних актів щодо пошкодження вантажу, посвідчених підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія, матеріали справи № 910/19991/23 не містять, докази його складання матеріали справи не містять, відтак, наданий позивачем акт № 567 від 11.11.2022, за відсутності акта, оформленого відповідно до норм чинного законодавства, не є належним доказом на підтвердження факту пошкодження спірного вантажу.

При цьому, як слушно зауважив місцевий господарський суд, існує суперечливість даних, наведених в акті № 567, поясненням водія транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , оскільки актом встановлено наскрізне пошкодження стінки контейнера № CAIU-6513471, водночас у пояснювальній записці зазначено, що контейнер, в якому перевозився рис, не має жодних пошкоджень, та яким чином міг рис намокнути, водієві не відомо.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять, а позивачем, у свою чергу, не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів у розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими збитками, зважаючи на те, що обов`язок доведення таких складових правопорушення покладається законом саме на позивача.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у справі № 910/19991/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко