Рішення

від 27.03.2024 по справі 910/18306/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2024Справа № 910/18306/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина»доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним та скасування рішенняСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Марченко О.Г.від відповідача:Ігнатов Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» (надалі - «Товариство») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «Комітет») про визнання недійним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним та скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/37-р/к від 20.04.2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач пропустив строк на оскарження рішення Комітету, а також вказує на правомірність прийнятого рішення про накладення на Товариства штрафу за порушення приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вказаний відзив поданий з пропуском строку, встановленого на його подання, у зв`язку з чим позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою - четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням того, що приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновлено може бути виключно строк, встановлений законом, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на подання відзиву (який, в свою чергу, був встановлений судом).

В той же час, з метою дотримання прав учасників судового процесу, передбачених процесуальним законом, та враховуючи наявність у суду права на продовження строку для вчинення процесуальних дій, судом з власної ініціативи було продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.01.2024.

У відповіді на позовну заяву позивач вказує на пропуск відповідачем встановленого строку на подання відзиву, а також на відсутність в матеріалах відзиву належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання уповноваженим представником Товариства як вимоги Комітету про надання інформації №60-02/3812 від 01.12.2022, так і самого оскаржуваного рішення.

Протокольною ухвалою суду від 13.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні 27.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Так, оскаржуваним у даній справі рішенням адміністративної колегії Комітету №60/37-р/к від 20.04.2023 за наслідками розгляду справи №226/60/2-рп/к.23:

- визнано дії Товариства, які полягають у неподанні інформації на вимогу Голови Комітету від 01.12.2022 №60-02/3812 у встановлений ним строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 13. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Комітету у встановлений його головою строк;

- за порушення, визначене в п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 51 000,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що Головою Комітету у зв`язку з розглядом заяви представника Обслуговуючого кооперативу «Котеджне містечко Сонячна долина» від 29.06.2022 №29/06 щодо можливого порушення Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Сонячна» законодавства про захист економічної конкуренції на адресу Товариства було направлено вимогу про надання інформації від 01.12.2022 №60-02/3812.

У встановлений головою Комітету строк Товариство не надало запитувану інформацію та копії документів; заперечень чи клопотань щодо продовження строку надання інформації на вказану вимогу до Відділення не надходило.

За результатами розгляду справи №226/60/2-рп/к.23 вказані дії Товариства кваліфіковано як порушення, передбачене п. 13. ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач не погодився із вказаними висновками Комітету, зробленими у Рішенні, та звернувся із даним позовом до суду, оскільки вважає, що Рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваного рішення була надіслана позивачу на адресу: 01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, 5, оф. 6, разом з супровідним листом від 60-02/1899 від 20.04.2023 «Про надсилання копії рішення адміністративної колегії Комітету у справі №226/60/2-рп/к.23».

Судом встановлено, що представник позивача за вказаною адресою отримав рішення 16.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303515090013.

Твердження позивача про те, що вказане зворотне повідомлення не є належним доказом отримання Товариством копії оскаржуваного рішення судом не приймається до уваги з огляду на наявну в матеріалах справи копію довіреності, виданої Товариством на ім`я ОСОБА_1 строком до 31.10.2025.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене вище, двомісячний строк з дня одержання позивачем рішення для його оскарження закінчився 16.07.2023.

При цьому, позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірного рішення лише 29.11.2023, що відміткою з системи «Електронний суд».

В даному випадку встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції» строк для оскарження рішення чітко визначений у статті 60, і його перебіг розпочинається саме з моменту одержання особою такого рішення, і внутрішні правила реєстрації поштової кореспонденції не можуть бути підставою для його перенесення чи відтермінування.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», судам роз`яснено у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону враховувати, що за цими приписами, передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 у справі №922/4646/16 також зазначив, що строки оскарження рішень органів Комітету є присічними та відновленню не підлягають. Пропуск встановленого частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» двомісячного присічного строку є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення органу Комітету.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 у справі №922/327/18 зазначив, що строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України є присічними та відновленню не підлягають. Закінчення присічного строку, незалежно від причини його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів, при цьому на спірні правовідносини не поширюють свою дію приписи статті 257 Цивільного кодексу України та положення про загальну позовну давність.

Отже, суд зазначає, що строк, встановлений ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є присічним і закінчення такого строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Враховуючи, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження Рішення, а пропущений строк не може бути відновлено, оскільки він є присічним, відповідно у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, судом не можуть братися до уваги доводи позивача, з приводу незаконності та/або необґрунтованості оскаржуваного рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», закінчення зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Матеріалами справи доведено, що позивач звернувся до суду із пропущенням присічного строку на оскарження рішення відповідача, що є безумовною підставою для відмови у позові, без дослідження судом інших обставин справи.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Долина» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.04.2024.

Суддя В.П. Босий