ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.04.2024Справа № 910/15096/23За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОАЛЬЯНС-ІНВЕСТ"
про стягнення 692 675, 67 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Дубчак С.Є.;
від відповідача: Мехедок Т.С.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОАЛЬЯНС-ІНВЕСТ» (надалі - відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 692 675, 67 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 16, 22 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором № 11/01/1045-МТР від 27.07.2018, в частині реєстрації податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Справу визнано малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.10.2023 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.02.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача та Головного управління ДПС у місті Києві докази та інформацію.
01.01.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові пояснення.
12.01.2024 від Головного управління ДПС у місті Києві, на виконання вимог ухвали суду, надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 07.02.2024 з`явились представники сторін, представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки до суду не надійшов відзив, який направлений поштою. Суд, з урахуванням думки представника позивача, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача та відклав підготовче засідання на 05.03.2024.
13.02.2024 від представника відповідача надійшла заява про поновлення строків на подання відзиву на позов, разом з відзивом. Так, у поданому відзиві відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що відсутня його вина і протиправна поведінка в нереєстрації податкової накладної, оскільки саме позивач не підписав акт виконання робіт/послуг і сплатив кошти за таким актом лише на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №910/10006/21. Крім того вказує, що позивач не звертався до податкового органу зі скаргою, в зв`язку з несвоєчасним оформленням та реєстрацією відповідної податкової накладної.
26.02.2024 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує щодо обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних та останній не надав суду жодного доказу щодо неможливості виконання ним такого обов`язку. Також вказує, що податкове законодавство не встановлює залежність моменту виникнення податкового зобов`язання, з моменту підписання первинних документів.
У підготовче засідання 05.03.2024 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою судом задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзив, поновлено строк на подання відзиву та долученого його до матеріалів справи. Також представник відповідача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки не отримував відповідь на відзив, яке суд, з урахуванням думки представника позивача протокольно задовольнив та відклав підготовче засідання на 19.03.2024.
У підготовче засідання 19.03.2024 з`явились представники сторін, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2024.
У судовому засіданні 02.04.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 02.04.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
28.11.2022 рішенням Господарського суду міста Києва в справі № 910/10006/21, яке набрало законної сили 15.02.2023, задоволено частково первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноальянс-Інвест» та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноальянс-Інвест» борг у розмірі 11 801 384, 58 грн, 3% річних у розмірі 87 297,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 237 101,62 грн та судовий збір у розмірі 181 886,76 грн. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Також даним рішенням частково задоволено зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноальянс-Інвест» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» штраф у розмірі 1 564 500,00 грн та судовий збір у розмірі 23 467,50 грн. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.
Так, у межах справи №910/10006/21 судом було встановлено, що 27.07.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноальянс-Інвест» (надалі - постачальник) укладено договір № 11/01/1045-МТР (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник в межах загальної вартості цього договору, визначеної у п. 2.1., зобов`язується поставити систему комплексної автоматизації нафтових родовищ для моніторингу і автоматичного керування всіма типами глибинного насосного обладнання (УШГН, УЕВН, ГВН) (надалі - обладнання) та оперативного контролю видобутку нафти на основі програмного комплексу диспетчеризації типу SCADA та виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.12.2019, постачальник зобов`язується поставити обладнання, програмне забезпечення, виконати роботи, перелік яких наведено у додатку 1 до цього договору, на 77 свердловинах структурної одиниці покупця - НГВУ «Охтирканафтогаз» (надалі - об`єкт), з яких 25 свердловин мають бути обладнані контролером з частотним регулюванням і 52 свердловини - контролером УШГН без частотного регулювання. Поставка обладнання здійснюється силами постачальника.
Виконати роботи по монтажу та пусконаладці обладнання для системи комплексної автоматизації нафтових родовищ для моніторингу і автоматичного керування всіма типами глибинного насосного обладнання (УШГН, УЕВН, ГВН) (далі за текстом договору - роботи).
Відповідно до п. 1.4 договору, покупець зобов`язується в межах загальної вартості цього договору, визначеної у п. 2.1., прийняти та оплатити обладнання, програмне забезпечення та виконані роботи в порядку та строки, визначені цим договором.
У п. 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість цього договору складає - 26 250 000,00 грн., в т.ч, ПДВ - 4 208 880,67 грн, із них:
- вартість обладнання в розмірі 21 097 230,25 грн., в т.ч. ПДВ - 3 516 205,04 грн, яка сформована виходячи з курсу євро на МБВРУ станом на 06.02.2018 (1євро/34,06 грн),
- вартість робіт/послуг у розмірі - 4 156 053,75 грн., в т.ч. ПДВ - 692 675,63 грн.
- вартість програмного забезпечення в розмірі - 996 716,00 грн. в т.ч.0% ПДВ.
У п. 2.2 договору сторони погодили порядок розрахунків за обладнання, роботи/послуги, програмне забезпечення:
Перший етап оплати:
- 50% вартості обладнання в розмірі 10 548 615,13 грн, в тому числі ПДВ 1 758 102,52 грн. сплачується покупцем авансовим платежем після отримання підписаного оригіналу договору.
Другий етап оплати:
- протягом 15 (п`ятнадцять) банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання програмного забезпечення та виконаних робіт/послуг (по всім свердловинам), на підставі яких покупець приймає програмне забезпечення та виконання усіх робіт за цим договором, покупець сплачує постачальнику:
- решта 50% вартості обладнання в розмірі 10 548 615, 12 грн, в тому числі ПДВ 1 758 102,52 грн,
- 100% вартості програмного забезпечення в розмірі 996 716,00 грн, в т.ч.0% ПДВ,
- 100% вартості виконаних робіт в розмірі 4 156 053,75 грн, в т.ч. ПДВ - 692 675,63 грн.
Згідно з п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 10.12.2018, строки поставки обладнання - протягом 70-150 календарних днів з моменту отримання передоплати, згідно п. 2.2 цього договору, з правом дострокової доставки та з обов`язковим повідомленням покупця про заплановану дату постачання.
Згідно з п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 03.12.2019, строки виконання робіт/послуг та встановлення ПЗ (монтаж, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу): виїзд спеціалістів протягом 15-ти календарних днів після отримання Замовником пакету документів про сертифікацію обладнання та 50 календарних днів з моменту прибуття спеціалістів на об`єкти, але не пізніше 01.03.2020 р.
Цей договір набирає чинності з моменту надання банківської гарантії постачальником покупцю на суму передоплати в розмірі 10 548 615,13 грн, у тому числі ПДВ 1 758 102,52 грн і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 13.1 договору)
Додатковою угодою № 2 від 03.12.2019 до договору сторони внесли зміни в додаток № 1 до договору, виклавши його в новій редакції.
28.01.2021, відповідно до п.п. 7.4.-7.9 договору, постачальником було направлено ПАТ «Укрнафта» (покупцю) на розгляд у 2-х екземплярах акти здачі-приймання програмного забезпечення «NaftaSCADA» в складі системи комплексної автоматизації нафтових родовищ для моніторингу і автоматичного керування всіма типами глибинного насосного обладнання на 77 свердловинах Бугруватівського та Рибальского родовищ структурної одиниці ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» від 25.01.2021 на суму 996 716, 00 грн та акти виконання робіт/послуг по монтажу та пусконаладці для системи комплексної автоматизації нафтових родовищ для моніторингу і автоматичного керування всіма типами глибинного насосного обладнання на 77 свердловинах Бугруватівського та Рибальского родовищ структурної одиниці ПАТ «Укрнафта» НГВУ «Охтирканафтогаз» від 25.01.2021 на суму 4 156 054,02 грн, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної № 0405200215400 та фіскального чека від 28.01.2021.
Як підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошти за наслідками відстеження вказаного поштового відправлення, зазначені документи ПАТ «Укрнафта» було отримано 29.01.2021.
Оскільки зазначені акти ПАТ «Укрнафта» отримано, обґрунтованої відмови від прийняття виконаних робіт за цими актами ТОВ «ТЕХНОАЛЬЯНС-ІНВЕСТ» не надано, то в силу п. 7.9 договору ці акти вважаються підписаними покупцем 20.02.2021, а роботи - прийнятими ним і підлягають оплаті.
Отже, на підставі викладеного суд у справі № 910/10006/21 встановив, що факт поставки обладнання, виконання монтажних, пусконаладжувальних робіт та навчання персоналу, передачі програмного забезпечення SKADA підтверджується документами, які судом прийнято в якості належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на умови п. 2.2 договору, виконання зобов`язань з оплати решти обладнання вартістю 6 648 614, 87 грн (згідно з межами заявлених позивачем вимог), програмного забезпечення вартістю 996 716, 00 грн та виконаних робіт вартістю 4 156 054,02 грн за другим етапом мало бути виконано в строк до 12.03.2021.
Отже, рішення в справі № 910/10006/21 стосується правовідносин між тими самими сторонами, що і в даній справ та за тим самим правочином, що в тому числі є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, судове рішення в справі №910/10006/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в даній справі, не можуть йому суперечити.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем, як постачальником не було виконано своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в ЄДРПН відповідно до вимог Податкового кодексу України та договору, що стало причиною втрати податкового кредиту та спричинення збитків на загальну суму 692 675, 67 грн.
Пунктом 8.2 договору № 11/01/1045-МТР сторони встановили, що при виконанні цього договору виконавець зобов`язаний своєчасно та правильно, із зазначенням податкових реквізитів замовника, виписувати та реєструвати податкові накладні відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Так, вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи зі змісту рішення по справі № 910/10006/21, відповідач виконав роботи згідно договору вартістю 4 156 054,02 грн, в т.ч. ПДВ - 692 675, 67 грн, що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг від 25.01.2021.
На виконання вказаного рішення, з вирахуванням суми, яку судом стягнуто з відповідача, позивач здійснив оплату в розмірі 10 719 703, 37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9403-УГБ23 від 01.03.2023.
Проте, відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо здійснення реєстрації податкових накладних на вказані роботи в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивача позбавлено права податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 692 675, 67 грн. Факт не реєстрації податкових накладних відповідачем у даній справі не заперечується.
У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Отже, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, у порушення ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 692 675, 67 грн.
Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
При цьому суд зазначає, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом, а тому посилання відповідача на те, що позивач не звертався до податкового органу зі скаргою, в зв`язку з несвоєчасним оформленням та реєстрацією відповідачем відповідної податкової накладної є необґрунтованими.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Відсутність реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Реєстрі не дає покупцю можливості (права) включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
Відповідач у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкову накладну, що ним не заперечується, в зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 692 675, 67 грн.
При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на те, що відсутня його вина і протиправна поведінка в не реєстрації податкової накладної, оскільки саме позивач не підписав акт виконання робіт/послуг від 25.01.2021 і сплатив кошти за таким актом лише на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №910/10006/21 є необґрунтованими, оскільки:
по-перше, законодавство не встановлює залежність моменту виникнення податкового зобов`язання, з моменту підписання первинних документів іншою стороною та їх оплатою;
по-друге, саме на відповідача, який виконав роботи було покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної чого ним зроблено не було;
по-третє, як установлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №910/10006/21, оскільки акти Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» отримано та обґрунтованої відмови від прийняття виконаних робіт за ними надано не було Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноальянс-Інвест» не надано, то в силу п. 7.9 договору ці акти вважаються підписаними 20.02.2021, а роботи - прийнятими ним і підлягають оплаті.
Доказів того, що відповідач був позбавлений можливості зареєструвати податкову накладну з причин, що не залежали від його волі або доказів того, що така податкова накладна не була зареєстрована податковим органом відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.
Також суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що ним реєструвались податкові накладні №1 від 15.03.2019 та №1 від 04.04.2019 на поставлену позивачу продукцію, однак контролюючим органом було зупинено реєстрацію таких податкових накладних, внаслідок чого відповідач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання дій щодо зупинення протиправними та скасування рішень податкового органу і рішенням від 25.11.2021 у справі №640/11990/20 адміністративний позов було задоволено. Вказані податкові накладні не стосуються предмета позову в даній справі та стосуються інших господарських операцій між сторонами, а підставами даного позову є саме господарська операція за виконані роботи згідно акту виконання робіт/послуг від 25.01.2021.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ у розмірі 692 675, 67 грн до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи, а отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 692 675, 67 грн збитків.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОАЛЬЯНС-ІНВЕСТ" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 56, ідентифікаційний код 38825602) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 692 675 (шістсот дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн 67 коп. збитків та 10 390 (десять тисяч триста дев`яносто) грн 14 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 11.04.2024.
Суддя Я.А.Карабань
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.04.2024 |
Оприлюднено | 15.04.2024 |
Номер документу | 118291485 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Карабань Я.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні