Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/5751/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5751/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/5751/23

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/5; код ЄДРПОУ 32094126)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1; код ЄДРПОУ 43525950)

про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно;

представники сторін:

від позивача - Михальченко Н.А.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" (відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати недійсним фраудаторний правочин оформлений Актом приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 26.02.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4Б/5, ідентифікаційний код юридичної особи - 32094126) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПСК» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1, ідентифікаційний код юридичної особи - 43525950);

2) скасувати державну реєстрацію права власності, оформлену записами про право власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПСК» (65033, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1, ідентифікаційний код юридичної особи - 43525950) на нерухоме майно, яким є:

- магазин, загальною площею 269,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521429251101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:44:30. Номер відомостей про речове право: 35773192.

- магазин, загальною площею 283,8 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521483251101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:50:28. Номер відомостей про речове право: 35773552.

- нежитлове приміщення виставочного салону та офісно-складського приміщення, загальною площею 5747,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, будинок 3/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1479268551101, Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 15:56:00. Номер відомостей про речове право: 35774099.

- самостійне приміщення № 501, загальною площею 177,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 100. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490757551101, Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:06:52. Номер відомостей про речове право: 35774459.

- магазин, загальною площею 277,6 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/3. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521596551101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:36:09. Номер відомостей про речове право: 357747753.

- магазин, загальною площею 286,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521663751101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:48:58. Номер відомостей про речове право: 35775570.

- магазин, загальною площею 733,9 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521327451101. Дата, час державної реєстрації: 27.02.2020 16:53:12. Номер відомостей про речове право: 35776440.

В обґрунтування позову посилається на наявність у ТОВ "ОЗКИ" заборгованості за недовраховану електричну енергію відповідно до Акту про перевірку № 8009815 від 22.08.2019, розглянутого комісією 11.09.2019 в присутності директора ТОВ «ОЗКИ», з прийняттям комісією рішення про направлення приладу обліку на експертизу, прийняттям в подальшому рішення від 30.03.2021 про нарахування ТОВ «ОЗКИ» заборгованості за недовраховану електричну енергію у розмірі 613 560,94 грн, стягнення вказаної заборгованості рішенням господарського суду від 03.05.2023 у справі № 916/3017/21, відкриття виконавчих проваджень на виконання вказаного рішення та встановлення приватним виконавцем станом на дату відкриття виконавчих проваджень відсутності грошових коштів, рухомого та нерухомого майна у ТОВ «ОЗКИ». Також зазначає про належність ТОВ "ОЗКИ" до лютого 2020 р. на праві приватної власності вищезазначеного нерухомого майна, а також на передання вказаного майна ТОВ «ОПСК» в якості майнового вкладу (внеску) до статутного капіталу товариства у відповідності зі спірним актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020. Вважає, що ТОВ «ОЗКИ», не виконавши зобов`язання щодо оплати боргу по Акту № 8009815 від 22.08.2019 та, передавши нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ «ОПСК», вчинило фраудаторний правочин. На переконання позивача, про фраудаторність правочину свідчить: 1) момент укладення договору, у даному випадку після виявленого АТ «ДТЕК Одеські електромережі» порушення, зафіксованого Актом № 8009815 від 22.08.2019; 2) контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (афілійована юридична особа) - статутний капітал ТОВ «ОПСК» було створено за рахунок внесків учасників - ТОВ «ОЗКИ» (у якості внеску до статутного капіталу вищеперерахованого майна) та засновників ТОВ «ОЗКИ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за рахунок їх внесків до статутного капіталу); 3) ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2020 передане майно було оцінено в 177 984,00 грн. (так було оцінено нерухоме майно загальною площею 7775,9 м.кв.), що не є ринковою ціною оскільки є значно заниженою порівняно з ринковою.

Разом із позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2-1932/24 від 28.12.2023), у задоволенні якої ухвалою суду від 01.01.2024 відмовлено.

Ухвалою від 01.01.2024 позовну заяву (вх. № 6340/23 від 28.12.2023) Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5751/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.01.2024, запропоновано відповідачам подати відзиви на позовну заяву.

30.01.2024 представником відповідача-1 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, а також відзив на позовну заяву.

У відзиві (а.с. 104-107) представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає про відсутність у діях ТОВ «ОЗКИ» ознак існування протиправного умислу під час укладення спірного правочину, оскільки на час його укладення жодної заборгованості не існувало. Звертає увагу на хронологію подій: 1) 22.08.2019 року уповноваженими представниками АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» було проведено перевірку на об`єкті відповідача, в ході якої було виявлено порушення ПРРЕЕ; 2) 30.03.2021 року відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок у відповідності з ПРРЕЕ та з урахуванням результатів Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження № 28363/28364 від 20.01.2021 року; 3) 05.10.2021 року АТ «ДТЕК Одеські електромережі» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію; 4) 03.05.2023 року господарським судом ухвалено рішення про стягнення з ТОВ «ОЗКИ» заборгованості у загальному розмірі 643 155,98 грн. Представник відповідача-1 вказує, що майно було переоформлено з ТОВ «ОЗКИ» на ТОВ «ОПСК» актом приймання-передачі 26.02.2020. Вважає, що моментом виникнення у відповідача зобов`язання із повернення суми коштів ДТЕК є 30.03.2021 року, коли відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів отримання такого рішення комісії відповідачем, який не знав та не міг знати про наявність у нього зобов`язання щодо необхідності сплати на користь ДТЕК будь-яких коштів.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 відкладено підготовче судове засідання на 21.02.2024, оскільки представником позивача було заявлено усне клопотання про надання часу для оформлення та подачі до суду відповіді на відзив.

09.02.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с. 134-138), в якій зазначено, що відповідачу-1 було відомо про наявність порушення та, розуміючи наслідки останнього, уповноважені особи ТОВ «ОКЗКИ» навмисно відмовлялись від підписів у документах, що складались представниками AT «ДТЕК Одеські електромережі». Представник позивача зауважує, що формула розрахунку вартості необлікованої електричної енергії міститься в ПРРЕЕ та даний розрахунок може провести будь-яка особа без спеціальних навичок та знань. Наголошує, що визначальним моментом, коли ТОВ «ОЗКИ» стало відомо про понесення відповідальності щодо зобов`язання оплатити борг за недовраховану електричну енергію, стало виявлення самого порушення, що мало місце 22.08.2019. Інші доводи, наведені у відповіді на відзив, зокрема, щодо пов`язаності відповідачів та заниження вартості майна при вчиненні спірного правочину, є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві.

21.02.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача-1, в якому він просив провести підготовче судове засідання без його участі, а також закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 21.02.2024 суд, з`ясувавши думку представника позивача щодо виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

06.03.2024, після стадії дослідження доказів, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 25.03.2024.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.03.2024, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Від представника відповідача-1 до суду надійшла заява (вх. № 12317/24 від 25.03.2024) про розгляд справи без його участі, в якій він просив також відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

25.03.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютвну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За змістом частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18).

Так, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3017/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію у розмірі 643 155,98 грн, з яких: 613 560,94 грн - недоврахована електрична енергія; 23 264,89 грн - пеня; 4 488,24 грн - 3 % річних; 1 841,91 грн - інфляційні втрати.

Рішенням від 03.05.2023, позов у справі № 916/3017/21 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» 613 560,94 грн вартості недоврахованої електричної енергії, 23 264,89 грн пені, 4 488,24 грн 3 % річних, 1 841,91 грн інфляційних втрат. Також стягнуто 24 801,12 грн витрат на проведення експертного дослідження та 9 647,34 грн судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили 24.07.2023.

Як вбачається із рішення, при дослідженні доказів у справі № 916/3017/21, суд встановив, зокрема, наступне:

«… між ВАТ ЕК «Одесаобленерго» (в подальшому перейменованого на АТ «ДТЕК Одеські Електромережі») та ТОВ «ОЗКИ», укладено договір про постачання електричної енергії № 7239.

22.08.2019 року уповноваженими представниками АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» було проведено перевірку на об`єкті відповідача - нежитлове приміщення механічного цеху за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, 4 В. Під час проведення перевірки було виявлено порушення п. п 5 та п.п 8 пункту 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.03.2018 року №312, а саме (мовою оригіналу): «подозрение в фальсификации пломб госповерителя и завода - изготовителя, а также имеется подозрение в конструктивном изменении схемы прибора учета. Ток, потребляемый прибором учета 1а- 5 мА, 1в- 5 мА, 1с- 56 мА. При контрольном съеме показаний выявить невозможно».

Відповідно до вимог п.8.2.5 ПРРЕЕ було складено Акт про порушення № 8009815 від 22.08.2019 року.

Листом від 28.08.2019 року відповідача було запрошено на засідання комісії з розгляду актів про порушення яке повинно було відбутись 11.09.2019 року.

11.09.2019 року комісія з розгляду актів про порушення AT «ДТЕК Одеські Електромережі» у присутності директора ТОВ «ОЗКИ» - Криницького Ю.І. розглянула Акт №8009815 та прийняла рішення направити прилад обліку №02037679, який було упаковано у сейф пакет та опломбований пломбою UA00087808, на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз. Вказане рішення було оформлене протоколом №55.

У зв`язку з відмовою директора Криницького Ю.І. підписати протокол комісії, протокол № 55 було направлено відповідачу листом від 13.09.2019 року за № 101/29/03-4739 про що свідчить рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення за № 6502307224302. Вказане поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».

За результатами експертного дослідження було складено Висновок комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364 від 20.01.2021 року. В результаті проведених досліджень Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз на поставлені питання було надано наступні висновки:

- цілісність сейф пакета №UA00087808, в який упаковано наданий для дослідження прилад обліку електричної енергії типу MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не порушено. Безпосередній доступ до об`єктів, що знаходяться всередині зазначеного сейф-пакету, відсутній.

- відтиск тавра на пломбі повірника, що на момент дослідження встановлена на стяжному гвинті приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не відповідає відтиску тавра повірника, наданого в якості зразка, за ознаками, наведеними в дослідницькій частині висновку, тобто відтиск тавра повірника на пломбі, встановленій на наданому приладу обліку електроенергії, та відтиск тавра повірника наданого в якості зразка, залишені різними плашками пломбувальник тисків.

- відтиски тавра на двох пломбах заводу-виробника, що на момент дослідження встановлені на стяжних гвинтах приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679, не відповідають відтиску тавра заводу-виробника наданого в якості зразка, за ознаками, наведеними дослідницькій частині висновку, тобто відтиск тавра на пломбах заводу-виробника, встановлених на наданому приладу обліку електроенергії, та відтиск тавра заводу-виробника, наданого в якості зразка, залишені різними плашками пломбувальних тисків.

- у наданому на дослідження приладу обліку електричної енергії MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679 встановлено пристрій, що не передбачено конструктивним виконанням заводу-виробника.

- зазначений пристрій дозволяє дистанційно блокувати процес обліку електроенергії лічильником MTX 3R30.DH.4ZI-C4 №02037679 шляхом подачі сигналу відповідної частоти.

Після отримання результатів експертизи комісія була призначена на 30.03.2021 року, про що повідомлено відповідача листом №130/03-163 від 15.03.2021 року, однак відповідач на комісію не з`явився.

30.03.2021 року відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок у відповідності до п.п 3 п. 8.4.2 за формулою 4 п. 8.4.10 ПРРЕЕ враховуючи також результати Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження №28363/28364 від 20.01.2021 року. Рішення комісії було оформлено протоколом № 476 та разом з розрахунком та рахунком направлено споживачу листом № 130/03-303 від 31.12.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення №6512102621550.

Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, 262800 кВт*год. (розрахункове споживання) - 36668 (кількість спожитої електроенергії за вказаний період) = 226132кВт.год (кількість недоврахованої електроенергії). Всього сума заборгованості за недовраховану електроенергію з урахуванням ПДВ складає 613 560,94 грн.».

Як вже було зазначено, вказану суму заборгованості, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати стягнуто рішенням від 03.05.2023 у справі № 916/3017/21.

03.08.2023 на виконання рішення від 03.05.2023 у справі № 916/3017/21 господарським судом видано відповідні накази.

Із матеріалів справи № 916/5751/23 вбачається, що АТ «ДТЕК Одеські електромережі» пред`явило вищезазначені накази до виконання приватному виконавцю Качурці В.В., у зв`язку з чим останнім було відкрито виконавчі провадження № 72718414 та № 72717628 (а.с. 35-38).

Як вказав позивач, під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем Качуркою В.В. було встановлено, що станом на дату відкриття виконавчих проваджень грошові кошти на рахунках Боржника відсутні, рухоме та нерухоме майно, зареєстроване за боржником також відсутнє

З аналізу наявної у матеріалах справи інформації про виконавчі провадження судом з`ясовано, що станом на дату отримання позивачем вказаної інформації (26.12.2023) накази господарського суду від 03.08.2023 № 916/3017/21 не виконані.

Судом встановлено, що до 21.02.2020 Товариству з обмеженою відповідальності «ОЗКИ» на праві власності належали наступні об`єкти нерухомого майна:

- магазин, загальною площею 269,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/1. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521429251101;

- магазин, загальною площею 283,8 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521483251101;

- нежитлове приміщення виставочного салону та офісно-складського приміщення, загальною площею 5747,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, будинок 3/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1479268551101;

- самостійне приміщення № 501, загальною площею 177,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 100. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1490757551101;

- магазин, загальною площею 277,6 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/3. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521596551101;

- магазин, загальною площею 286,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521663751101;

- магазин, загальною площею 733,9 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1521327451101.

21.02.2020 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» та визначення розміру внеску Товариства; надано згоду директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» на підписання установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК». Вказані рішення оформлені протоколом № 1/20 від 21.02.2020 (а.с. 41).

21.02.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» проведено загальні збори, на яких прийнято рішення, зокрема:

1) створити Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПСК» з місцезнаходженням: 65033, Україна, Одеська обл., м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1;

2) сформувати статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» у розмірі 370 800,00 грн в грошовій та майновій формі з наступним розподілом часток:

- ОСОБА_1 має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 96 408,00 грн, що становить 26% статутного капіталу та формується за рахунок грошового вкладу у розмірі 96 408,00 грн;

- ОСОБА_2 має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 96 408,00 грн, що становить 26% статутного капіталу та формується за рахунок грошового вкладу у розмірі 96 408,00 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» має частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 177 984,00 грн, що становить 48% статутного капіталу та формується за рахунок майнового вкладу (внеску) у розмірі 177 984,00 грн. Майновий внесок у вигляді:

магазин, загальною площею 269,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/1 . Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 17 000,00 грн;

магазин, загальною площею 283,8 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/2 . Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн;

нежитлове приміщення виставочного салону та офісно-складського приміщення, загальною площею 5747,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Онезька, будинок 3/5 . Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 49 984,00 грн;

самостійне приміщення № 501, загальною площею 177,3 м.кв., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 100. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 12 000,00 грн;

магазин, загальною площею 277,6 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/3. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн;

магазин, загальною площею 286,5 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/4. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 18 000,00 грн;

магазин, загальною площею 733,9 м.кв., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, будинок 4-Б/5. Одностайно прийнято рішення про затвердження вартості майнового вкладу у 45 000,00 грн.

Рішення загальних зборів оформлено протоколом № 1 від 21.02.2020 (а.с. 39-40).

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020 нерухоме майно, що належало на праві приватної власності ТОВ «ОЗКИ» було передано ТОВ «ОПСК» в якості розміру майнового вкладу (внеску) до Статутного капіталу Товариства (а.с. 42-43).

Згідно з листом Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради від 22.11.2023 № вх.7641-23, станом на 21.02.2020 ТОВ «ОЗКИ» входило до складу учасників (засновників) ТОВ «ОПСК». При цьому, 20.03.2020 державним реєстратором іншого суб`єкту державної реєстрації на підставі поданих заявником документів, зокрема актів приймання-передачі частини частки від 19.03.2020 року виключено ТОВ «ОЗКИ» зі складу учасників (засновників) юридичної особи ТОВ «ОПСК». Таким чином, на 20.11.2023 року ТОВ «ОЗКИ» не є учасником (засновником) юридичної особи ТОВ «ОПСК».

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним фраудаторного правочину, оформленого Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020, а також скасування державної реєстрації права власності, оформленої записами про право власності ТОВ «ОПСК» на нерухоме майно.

Як зазначає позивач, розуміючи наслідки невиконання зобов`язання щодо оплати боргу по акту №8009815 від 22.08.2019 року та інших платежів, а саме реалізації майна під час здійснення примусового виконання рішення суду, ТОВ «ОЗКИ» прийняло рішення про відчуження наявного майна шляхом передачі його у власність іншому Товариству - ТОВ «ОПСК». АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» звертається до суду із даною позовною заявою про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна та скасування запису про держану реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки саме Акт приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020 року став підставою для переоформлення права власності на інше Товариство - ТОВ «ОПСК» у зв`язку з тим, що вказаний правочин вважається позивачем фраудаторним.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених позивачем вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься в пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

Поняття "фраудаторний правочин" у законодавстві України не вживається, але, починаючи з 2019 року і надалі, воно активно використовується Верховним Судом для позначення правочинів, які шкодять кредиторам. Критеріями фраудаторності правочинів зазначаються склад осіб правочину, форма розрахунку, шкода кредиторам, зловживання правом тощо.

У постанові від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18 Верховний Суд зазначив, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві; у неплатоспроможності банків; у виконавчому провадженні).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 910/7976/17, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 04 серпня 2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Разом з вищезазначеним, відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості, тобто момент укладення договору (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь пов`язаної чи афілійованої юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Проте сама по собі ця обставина не дає права кваліфікувати такий правочин як фраудаторний, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло. Разом з тим, сам по собі факт пред`явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення, а таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред`явлено позов, зокрема можливість розпоряджатися майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі № 904/648/22.

У якості ознак фраудаторності спірного правочину позивач наводить наступні:

- момент укладення договору, у даному випадку після виявленого АТ «ДТЕК Одеські електромережі» порушення, зафіксованого Актом № 8009815 від 22.08.2019;

- контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (афілійована юридична особа) - статутний капітал ТОВ «ОПСК» було створено за рахунок внесків учасників - ТОВ «ОЗКИ» (у якості внеску до статутного капіталу вищеперерахованого майна) та засновників ТОВ «ОЗКИ» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за рахунок їх внесків до статутного капіталу);

- ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, як вбачається з акту приймання-передачі від 26.02.2020 передане майно було оцінено в 177 984,00 грн. (так було оцінено нерухоме майно загальною площею 7775,9 м.кв.), що не є ринковою ціною оскільки є значно заниженою порівняно з ринковою.

Як встановлено судом, спірний правочин у вигляді приймання-передачі нерухомого майна за Актом було вчинено відповідачами 26.02.2020, тобто в момент, коли провадження у справі № 916/3017/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗКИ» про стягнення нарахувань за необліковану електроенергію ще не існувало.

Крім того, посилання позивача на те, що відповідач-1 знав про наявність боргових зобов`язань з 22.08.2019 (з моменту складення акту перевірки) оцінюються судом критично, оскільки Актом № 8009815 від 22.08.2019 хоч і було зафіксовано порушення ПРРЕЕ відповідачем-1, між тим, вказаний Акт не містив розрахунку суми заборгованості за виявлене порушення та інших даних, які б свідчили про наявність будь-якого боргу перед позивачем. Більше того, після складання цього Акту, комісія АТ «ДТЕК Одеські електромережі» 11.09.2019 у присутності директора ТОВ «ОЗКИ» прийняла рішення про направлення приладу обліку № 02037679 на експертизу до Харківського НДІ судових експертиз. Лише після отримання результатів експертизи, 30.03.2021 відбулось засідання комісії та позивачем було прийнято рішення провести розрахунок, з урахуванням також і результатів Висновку комплексного експертного трасологічного та електротехнічного дослідження № 28363/28364 від 20.01.2021. Згідно розрахунку вартість необлікованої електричної енергії склала 613 560,94 грн. Рішення комісії було оформлено протоколом № 476 та разом з розрахунком та рахунком направлено ТОВ «ОЗКИ» листом № 130/03-303 від 31.12.2021. Таким чином, слід виснувати, що про наявність заборгованості відповідач-1 міг дізнатися лише з 30.03.2021 року, коли відбулось засідання комісії та прийнято рішення провести розрахунок. В той же час, майно було передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПСК» Актом приймання-передачі 26.02.2020 року. Тобто, станом на дату переходу права власності (26.02.2020 року) у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, яка мала б бути погашена.

За таких обставин твердження позивача про те, що передача відповідачем-1 нерухомості у якості внеску до статутного капіталу відповідача-2 відбулася саме з метою невиконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваного правочину. Адже жодних доказів наявності у відповідача-1 мети ухилитися від сплати заборгованості за недовраховану електричну енергію, й тим самим завдати шкоди позивачу як кредитору, матеріали справи не містять.

Відтак, момент укладення спірного правочину у даному випадку не може вважатися ознакою фраудаторності цього правочину.

Посилання позивача на ті обставини, що розрахунок заборгованості за необліковану електричну енергію може провести будь-яка особа без спеціальних навичок та знань, оскільки формули відповідного розрахунку містяться у ПРРЕЕ та перебувають у вільному доступі, судом відхиляються з таких підстав.

Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312, регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил;

оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу;

споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п. 1.1.2. ПРРЕЕ).

Пунктом 8.4.2. ПРРЕЕ передбачено, що визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відтак, слід зазначити, що відповідач-1, хоча і мав можливість здійснити розрахунок необлікованої електричної енергії, застосувавши відповідну формулу, проте, не був зобов`язаний проводити такий розрахунок, оскільки він здійснюється саме оператором системи, я то передбачено п. 8.4.2. ПРРЕЕ.

Щодо такої ознаки фраудаторності спірного правочину, як заниження вартості переданого за актом нерухомого майна, слід зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Крім того, за приписами ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Стверджуючи про обставину заниження вартості переданого нерухомого майна, позивач водночас не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про таке заниження, у зв`язку з чим доводи позивача не знайшли свого підтвердження та розцінюються судом як припущення.

Щодо пов`язаності відповідачів як ознаки фраудаторності спірного правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, засновниками ТОВ «ОЗКИ» є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Засновниками (кінцевими бенефіціарними власниками) ТОВ «ОПСК» також є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній водночас є керівником юридичної особи.

Вказані обставини дійсно свідчать про пов`язаність відповідача-1 та відповідача-2.

Однак, сама лише пов`язаність відповідачів у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 904/648/22 та від 05.12.2023 у справі № 903/178/22.

За таких обставин, доводи позивача щодо наявності таких ознак фраудаторності спірного правочину як момент його вчинення та заниження вартості переданого нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а такої ознаки як пов`язаність відповідачів недостатньо для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного, у зв`язку з чим у задоволенні позову в частині визнання недійсним фраудаторного правочину, оформленого Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2020, слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ «ОПСК, яка у даному випадку є похідною від вимоги про визнання недійсним фраудаторного правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б; код ЄДРПОУ 00131713) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗКИ" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/5; код ЄДРПОУ 32094126), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПСК" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, буд. 4-Б/1; код ЄДРПОУ 43525950) про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25 березня 2024 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 04 квітня 2024 р. по 09 квітня 2024 р., повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков