Рішення

від 02.04.2024 по справі 918/728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/728/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури (вул. Гарна, 29. м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради (пл. В. Плютинського, 1 , с. Зоря, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35314, код ЄДРПОУ 04387220) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) про визнання недійсними додаткових угод та про стягнення 350 793,52 грн

у судове засідання з`явились представники:

від прокуратури - Рункевич І.В.;

від Зорянської сільської ради - не з`явився;

від відповідача ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"- Гуз О.С.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради із позовом до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод №№1/1, 2, 3, 5-14 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020 та про стягнення 350 793,52 грн - переплати коштів, що відбулась у зв`язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перша додаткова угода №1/1 від 09.02.2021 укладена без належних доказів збільшення тарифу на електричну енергію. Підставою її укладення слугувала зміна тарифу на передачу електричної енергії з посиланням на Постанову НКРЕКП від 09.12.2020 №2353. За умовами даної постанови, тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи зменшився з 312,76 до 293,93 грн/МВт-год.

В даному випадку постачальником документально не підтверджено підставу збільшення ціни її коливання ціни на ринку в бік збільшення.

Аналогічними прокурор вважає підстави для визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 10.02.2021, зазначаючи, що з даних веб-порталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що ціна на електроенергію, з моменту укладення Договору (22.12.2020) зменшилась в порівнянні на дату на яку розповсюджується додаткова угода №2 (01.01.2021)

Так, станом на 22.12.2020 середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 1375,20 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 1496, 36 грн/МВт.год (без ПДВ). Проте, станом на 01.01.2021 ціна електричної енергії на ринку РДН становить - 872,82 грн/МВт.год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 48,36%), а на ринку ВДР - 914,95 грн/МВт.год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 50,56%).

Прокурор вважає, що ключовим у п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", який дає змогу змінювати ціну товару після укладення договору, є те, що для збільшення ціни має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Усі подальші спірні додаткові угоди (№№3, 5-14) були укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Всупереч даній нормі, укладення додаткової угоди №3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 23, 3% відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди №5 - на 33,7%, додаткової угоди №6 - на 45%; додаткової угоди №7 - на 57,6%. додаткової угоди №8 - на 71,3%, додаткової угоди №9 - на 84,9%, додаткової угоди №10 - на 97,5%, додаткової угоди №11 - на 113,2%, додаткової угоди №12 - на 132,5%, додаткової угоди №13 - на 153,8%, додаткової угоди №14 на 177,1%.

Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№1/1, 2, 3, 5-14 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною у Договорі про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020 (1,48 грн./кВт*год без ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 350 793,52 грн, які мають бути стягнуті з відповідача на підставі ст. 670 ЦК України, згідно якої якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Свою правову позицію пов`язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.

Так, тендерна пропозиція ТОВ "РОЕК" розроблена у період, коли тариф на послугу передачі, як складова ціни електроенергії, був встановлений Постановою НКРЕКП №1329 від 11.07.2020 на рівні 240,23 грн/МВт*год і діяв з 01.08.2020 до 30.11.2020.

Датою проведення торгів на закупівлю є 27.11.2020, а тому відображений у тендерній пропозиції ТОВ "РОЕК" тариф на послугу у розмірі 240,23 грн/МВт*год є обґрунтованим нормативними документами та, відповідно був відображений в укладеному між сторонами Договорі про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020.

Оскільки тариф на послугу передачі з 01.01.2021 зріс до 293,93 грн/МВт*год (постанова НКРЕКП №2353 від 09.12.2020), сторонами правомірно було підписано Додаткову угоду №1/1 від 09.02.2021.

Також, у період дії Договору склалася ситуація, коли ціни на ринку електричної енергії стрімко зростали. Приводом для зростання стало прийняття НКРЕКП Постанови №1227 від 30.07.2021 "Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766". Зміни були внесені до п.5 Постанови НКРЕКП №766. У п.5 Постанови НКРЕКП №766 було визначено, що учасники ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Підставою укладання додаткових угод №№2, 3, 5-14 стало зростання ціни на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, що в кожному конкретному випадку було документально підтверджено.

Відповідач наголошує на тому, що з кожною наступною додатковою угодою, підняття ціни відбувалось в межах 10%, що відповідає вимогам ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка обмежує лише збільшення ціни за одиницю товару, але не обмежує кількість таких збільшень до 10% та строк протягом якого відбувається така зміна ціни.

Відтак здійснення прокурором розрахунку відсотків від початкової ціни договору, а не від попередньо узгодженої є безпідставним.

Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов`язання ТОВ "РОЕК" повернути Зорянській сільській раді 350 793,52 грн, яка є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради є безпідставним, оскільки прокурором не підтверджено саме факт використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства.

У відповіді на відзив прокуратура заперечила обґрунтованість аргументу відповідача, що сукупність внесених змін до договору про закупівлю може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, оскільки це суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Окрім того, прокурор вважає, що враховуючи діяльність відповідача, останній не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії на момент підписання основного договору і не міг не знати про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Це стосується і укладення Додаткової угоди №1/1 від 09.02.2020, адже постанова НКРЕКП №1998, якою з 01.12.2020 змінено тариф з 240,23 на 293,93 грн/МВт*год, оприлюднена 04.11.2020, тобто до проведення тендеру.

Відтак, підприємство, основних видом діяльності якого є торгівля електроенергією, подаючи 28.11.2020 тендерну пропозицію на участь у відкритих1 торгах UA-2020-11-13-004786-с, будучи обізнаним про зміну тарифу через 3 дні, повинен був передбачити це при формуванні цінової пропозиції.

Вказану поведінку ТОВ "РОЕК" як учасника закупівлі прокурор трактує як свідоме умисне заниження цінової пропозиції, внаслідок чого відбулось нівелювання результатів відкритих торгів.

Також ТОВ "РОЕК" не погоджується з законністю права прокурора на ініціювання даного позову, оскільки не доведено використання бюджетних коштів.

У додаткових поясненнях ТОВ "РОЕК" зазначає, що відповідно до п.2 Постанови НКРЕКП №1998 від 04.11.2020 ця постанова набирає чинності з 01.12.2020, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП, тобто ця постанова (на яку посилається прокурор) та не могла поширювати свою дію на правовідносини між учасниками торгів на момент подання Тендерних пропозицій - 27.11.2020.

Також, прокурором не вказано в позовній заяві та не підтверджено належними доказами, що саме в порушення вимог законодавства, Зорянською сільською радою здійснено розрахунок по спірних додаткових угодах саме бюджетними коштами.

Процесуальні дії у справі.

20.07.2023 позов в.о. керівника Рівненської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 08.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.08.2023.

23.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 14.09.2023.

01.09.2023 від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

12.09.2023 від ТОВ "РОЕК" надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю являються запереченнями на відповідь на відзив.

Ухвалою від 14.09.2023 закрито підготовче провадження у справі №918/728/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2023.

04.10.2023 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №918/728/23.

Ухвалою від 05.10.2023 задоволено клопотання ТОВ "РОЕК" і зупинено провадження у справі №918/728/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі у подібних правовідносинах №922/2321/22.

Ухвалою від 05.10.2023 задоволено клопотання ТОВ "РОЕК", вирішено повернутися до розгляду справи на стадію підготовчого провадження і зупинити провадження у справі №918/728/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №922/2321/22.

02.02.2024 від керівника Рівненської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №918/728/23, у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення: постановою Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 було задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, і ухвалено нове рішення, яким позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів - задоволено, визнано недійсними спірні додаткові угоди і стягнуто з відповідача на користь позивача 473 758,34 грн - надмірно сплачених коштів.

Ухвалою від 12.02.2024 провадження у справі було поновлено зі стадії проведення підготовчого засідання, яке призначене на 05.03.2024.

Ухвалою від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду по суті на 02.04.2024.

02.04.2024, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач не забезпечив явку у судове засідання уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 08.08.2023, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Зорянською сільською радою проведено закупівлю UA-2020-11-13-004786-с за предметом: "Електрична енергія".

Між Зорянською сільською радою (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №12161-ВЦ на постачання електричної енергії від 22.12.2020.

Згідно з п.1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ).

Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору становить 820 512,00 грн з ПДВ (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами згідно з обраною Споживачем коменціною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одинию товару) становить 1,48 грн./кВт*год без ПДВ.

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

У якості документального підтвердження даних. Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповдний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

У разі дотримання вище викладених умов та лише за взаємною згодою Сторін підписується відповідна додаткова угода про внесення змін до Договору.

Згідно з п.14.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2021.

В подальшому, між сторонами підписувався ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшувалась ціну за одиницю товару:

- додатковою угодою №1/1 від 09.02.2021 визначено, що (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії становить 1,5331 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 3,5%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з січня 2021 року;

- додатковою угодою №2 від 10.02.2021 - 1,68692 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 13,9%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з січня 2021 року;

- додатковою угодою №3 від 10.03.2021 - 1,82608 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 23,3 %). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року;

- додатковою угодою №5 від 09.08,2021 - 1,97974 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 33,7 %). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2021;

- додатковою угодою №6 від 19.08.2021 - 2,14749 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 45%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021;

- додатковою угодою №7 від 27.08.2021 - 2,33267 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 57,6%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021;

- додатковою угодою №8 від 31.08.2021 - 2,53634 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 71,3%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021;

- додатковою угодою №9 від 28.09.2021 - 2,73793 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 84,9%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2021;

- додатковою угодою №10 від 28.09.2021 - 2,92245 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 97,5%), Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.09.2021;

- додатковою угодою №11 від 06.10.2021 - 3,15612 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 113,2%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15.09.2021;

- додатковою угодою №12 від 29.10.2021 - 3,44206 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 132,5%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 20.10.2021;

- додатковою угодою №13 від 29.10.2021 - 3,75656 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 153,8%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.10.2021;

- додатковою угодою №14 від 30.11.2021 - 4,10248 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 177,1%). Вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05.11.2021.

Також встановлено, що ТОВ "РОЕК", на виконання Договору поставлено 257 881 кВт*год електричної енергії на загальну суму 808 790, 18 грн., а саме:

- згідно акту приймання передачі за січень 2021 року - 27 427 кВт*год на суму 55 520,63 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№50,52 від 10.02.2021;

- згідно акту приймання-передачі за лютий 2021 року - 33 396 кВт*год на суму 67 603,70 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№120, 126 від 11.03.2021;

- згідно акту приймання-передачі за березень 2021 року - 17 200 кВт*год на суму 43 267,13 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень від 13.04.2021;

- згідно акту приймання-передачі за квітень 2021 року - 19 905 кВт*год на суму 43 617,78 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень від 12.05.2021;

- згідно акту приймання-передачі за травень 2021 року - 18 297 кВт*год на суму 40 094,08 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№334, 336 від 09.06.2021;

- згідно акту приймання-передачі за червень 2021 року - 9 150 кВт*год на суму 20 050,34 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень від 13.07.2021;

- згідно акту приймання-передачі за липень 2021 року - 13 238 кВт*год на суму 29 008,32 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№513, 515 від 10.08.2021;

- згідно акту приймання-передачі за серпень 2021 року - 14 131 кВт*год на суму 45 440,69 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№562, 564 від 10.09.2021;

- згідно акту приймання-передачі за вересень 2021 року - 26 496 кВт*год на суму 94 341,95 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №666 від 19.10.2021 та №665 від 22.10.2021;

- згідно акту приймання-передачі за жовтень 2021 року - 27 107 кВт*год на суму 117 904,95 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№774, 776 від 15.11.2021;

- згідно акту приймання-передачі за листопад 2021 року - 31 867 кВт*год на суму 155 120,45 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№513, 515 від 17.12.2021;

- згідно акту приймання-передачі за грудень 2021 року - 19 667 кВт*год на суму 96 820,16 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №№513, 515 від 28.12.2021;

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-13- 004786-с, що сформований 31.12.2021 на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.

На переконання прокуратури, уклавши додаткові угоди №1/1, 2, 3, 5-14 до Договору та збільшивши ціну товару на 177,1% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь Зорянської сільської ради.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п.З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та ТОВ "РОЕК".

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження №12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргу ментованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Прокурор визначив позивачем Зорянську сільську раду.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Зорянської сільської ради відповідний лист №50-56-4010вих-23 від 17.05.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Відповідно наданої Зорянською сільською радою інформації, заходи щодо оскарження додаткових угод та стягнення коштів з постачальника сільською радою не вживались.

Вказане відповідно до ст. 53 ГГІК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Зорянської сільської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом в інтересах саме Зорянської сільської ради.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч.5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання Додаткової угоди №1/1 від 09.02.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару, останню укладено у зв`язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії з посиланням на Постанову НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2021 рік".

У розрізі даного питання слід звернути увагу на те, що п.1 додатку №2 до Договору "Комерційна пропозиція" встановлено ціну на електричну в розмірі 1,48 грн,/кВт*год. без ПДВ.

До вказаної ціни включаються наступні складові:

- закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період грн./кВт*год.;

- ціна на послугу пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу грн./кВт*год;

- тариф на послугу з передачі.

Встановлення тарифу на послугу з передачі віднесено до компетенції НКРЕКП.

Звертаючись до хронології встановлення і зміни тарифів на послугу,судом встановлено наступне:

- у період з 01.08.2020 до 30.11.2020 діяв тариф 240,23 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №1329 від 11.07.2020;

- у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 діяв тариф 312,76 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №1998 від 04.11.2020;

- з 01.01.2021 тариф на послугу передачі склав 293,93 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020.

Згідно позиції відповідача, оскільки тендерна пропозиція сформована 27.11.2020 - у період дії тарифу 240,23 грн/МВт*год, а датою початку поставки електроенергії є 01.01.2021, тобто після введення в дію вищого тарифу 293,93 грн/МВт*год, підвищення ціни одиниці товару, яке відображене в оскаржуваній Додаткової угоди №1/1 від 09.02.2021 документально підтверджене.

В той же час, з таким твердженням суд не погоджується, оскільки метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї! сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за ] таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

При цьому, постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника' самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обгрунтувати, чому таке підвищення пін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов, Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2022 у справі №927/491/19.

Вищезгадана постановою НКРЕКП від 04.11.2020 №1998 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668", якою внесено зміни до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2020 рік", та збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 240,23 на 312,76 грн/МВт*год, хоча і набирала чинності з 01.12.2020 ("після" внесення тендерної пропозиції однак "до" укладення Договору), проте її прийнято та офіційно оприлюднено ще 04.11.2020 ("до" внесення тендерної пропозиції).

Отже, ТОВ "РОЕК" як підприємство, основних видом діяльності якого є торгівля електроенергією, подаючи 27.11.2020 тендерну пропозицію на участь у відкритих торгах UA-2020-11-13-004786-с, було обізнане про заплановане підвищення тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.12.2020, однак не врахувало це при визначенні цінової пропозиції.

При цьому, ТОВ "РОЕК" подано у складі тендерної пропозиції лист №2679/9 від 27.11.2020 про ознайомлення та згоду з проектом договору та гарантійний лист №2679/8, у якому, серед іншого, гарантує вчасне та повне інформування споживача про ціни на електричну енергію, ведення точних та прозорих розрахунків.

Крім того, ключовим у п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на підставі якого укладались оскаржувані додаткові угоди, є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

В той же час, з аналізу вищевикладеного можна дійти висновку, що на момент підписання договору (20.12.2020) діяв вищий тариф на послуги з передачі електричної енергії (312,76 грн/МВт*год) ніж на момент укладення Додаткової угоди від 09.02.2021 (293,93 грн/МВт*год)

На переконання суду, ТОВ "РОЕК" не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання Додаткової угоди №1/1 від 09.02.2021, а укладена угода суперечить ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються» такі зміни (кількість підписаних додаткових угод.

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Cуд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№2,3,5-14 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення додаткових угод №2,3,5-14 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (1,48 грн./кВт*год без ПДВ):

- Додатковою угодою №2 від 10.02.2021 на 13,9%: до 1,68692 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №3 від 10.03.2021 на 23,3 %: 1,82608 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 09.08.2021 на 33,7%: до 1,97974 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №6 від 19.08.2021 на 45%: до 2,14749 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №7 від 27.08.2021 на 57,6%: до 2,33267 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №8 від 31.08.2021 на 71,3%: до 2,53634 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №9 від 28.09.2021 на 84,9%: до 2,73793 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №10 від 28.09.2021 на 97,5%: до 2,92245 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №11 від 06.10.2021 на 113,2%: 3,15612 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №12 від 29.10.2021 - на 132,5%: 3,44206 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №13 від 29.10.2021 - на 153,8%: 3,75656 грн./кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №14 від 30.11.2021 - на 177,1%: 4,10248 грн./кВт*год без ПДВ.

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що Додаткові угоди №1/1,2,3,5-14 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 350 793,52 грн.

Обгрунтовуючи зазначену вимоги, як на підставу стягнення прокурор посилається на ч.1 ст. 670 ЦК України, згідно якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 257 881 кВт*год, тоді як Зорянської сільською радою оплачено 808 790, 18 грн.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№1/12,3 №1/1,2,3,5-14 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у 2021 році повинен здійснюватися за ціною 1,48 грн без ПДВ. Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 457 996,67 грн (257881*1,48+20%), що на 350 793,52 грн менше фактично сплаченого.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч.1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 350 793,52 грн (808790,18-457996,67).

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 350 793,52 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020 (№1/1 від 09.02.2021, №2 від 10.02.2021, №3 від 10.03.2021, №5 від 09.08.2021, №6 від 19.08.2021, №7 від 27.08.2021, №8 від 31.08.2021, №9 від 28.09.2021, №10 від 28.09, №11 від 06.10.2021 №12 від 29.10.2021, №13 від 29.10.2021, №14 від 30.11.2021) укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання їх недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата позивачем грошових коштів в розмірі 350 793,52 грн, а відтак вимога прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню порядку ст. ст.216, 1212 ЦК України.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 40 153,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1128 від 05.07.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1/1 від 09.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 10.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 10.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 09.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 19.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 27.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 31.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №9 від 28.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною Додаткову угоду №10 від 28.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

11. Визнати недійсною Додаткову угоду №11 від 06.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

12. Визнати недійсною Додаткову угоду №12 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

13. Визнати недійсною Додаткову угоду №13 від 29.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

14. Визнати недійсною Додаткову угоду №14 від 30.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №12161-ВЦ від 22.12.2020, укладеного між Зорянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

15. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Зорянської сільської ради (пл. В. Плютинського, 1 , с. Зоря, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35314, код ЄДРПОУ 04387220) кошти у розмірі 350 793 (триста п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто три) грн 52 коп.

16. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 40 153 (сорок тисяч сто п`ятдесят три) грн 90 коп.

17. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК