Постанова

від 02.04.2024 по справі 870/111/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 870/111/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином

в судове засідання з`явилися представники ТОВ "МАНІ ФЛОУ" - адвокат Барила К.В. та арбітражний керуючий Козирицький А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця Білецького І.М.

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

від 22.01.2024

у складі судді Зварич О. В.

у справі № 870/111/20

за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича б/н від 02.01.2024 року (вх. № 01-05/33/24 від 03.01.2024 року) про звернення стягнення на нерухоме майно у виконавчому провадженні ВП № 64233309 щодо примусового виконання наказу Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021

у справі № 870/111/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрис" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Корпорації "Інверіта" від 17.11.2020 року

у третейській справі №13-2110/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрис"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бррент"

про стягнення 2 990 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Корпорації "Інверіта" від 17.11.2020 у третейській справі № 13-2110/20 частково задоволено позов ТОВ "Інрис". Стягнуто з ТОВ "Бррент" на користь ТОВ "Інрис" 2 790 000,00 грн., та третейський збір в сумі 2 799,00 грн.

2. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду 21.12.2020 задоволено заяву ТОВ "Інрис" про видачу наказу на примусове виконання вказаного рішення Постійно діючого Третейського суду.

3. 02.01.2024 від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича надійшло подання про звернення стягнення на нерухоме майно з метою виконання наказу Західного апеляційного господарського суду, в якому просить надати дозвіл на звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку нерухоме майно.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 870/111/20 відмовлено у задоволенні вказаного подання приватного виконавця.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду

5. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 у складі колегії суддів: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., серед іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 870/111/20 за апеляційною скаргою Приватного виконавця Білецького І.М. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги на 02.04.2024 о 10:45 год.

6. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2024 № 32.2-01/538 у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 870/111/20.

7. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, справу № 870/111/20 за апеляційною скаргою Приватного виконавця Білецького І.М. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

8. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 прийнято апеляційну скаргу Приватного виконавця Білецького І.М. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 870/111/20, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я. до свого провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнений виклад позиції учасників у справі щодо поданої апеляційної скарги.

9. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватним виконавцем Білецьким І.М. подано апеляційну скаргу в якій останній просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення яким дозволити звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку нерухоме майно з метою виконання наказу у справі № 870/111/20.

10. Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Помилковими є посилання суду на наявність спору щодо нерухомого майна у справі № 914/2150/18, оскільки постановою Верховного Суду від 27.09.2023 остаточно вирішено вказаний спір.

10.2 Помилковими є висновки суду про те, що приватним виконавцем не доведено, що боржнику належать на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, а також те, що боржник фактично володіє вказаним майном однак право власності за ним не зареєстровано, оскільки до матеріалів справи подано копію договору купівлі - продажу вказаного нерухомого майна від 29.01.2020 згідно якого власником цього майна є ТОВ "Бррент".

Розгляд клопотань Верховним Судом

11. ТОВ "МАНІ ФЛОУ" подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких викладено клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

12. Представники ТОВ "МАНІ ФЛОУ" в судовому засіданні 02.04.2024 підтримали вказане клопотання.

13. Вказане клопотання мотивовано тим, що згідно відомостей із Державних реєстрів підтверджується, що у власності ТОВ "МАНІ ФЛОУ" знаходиться нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73.

14. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків.

15. Згідно частини першої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

16. Відповідно до частини третьої статті 50 Господарського процесуального кодексу України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

17. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

18. Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

19. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

20. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

21. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

22. Всупереч наведеному ТОВ "МАНІ ФЛОУ" до вказаного клопотання не додано жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у цьому клопотанні.

23. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "МАНІ ФЛОУ" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позиція Верховного Суду

24. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи № 870/111/20 та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25. Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно з метою виконання наказу Західного апеляційного господарського суду.

27. Відповідно до частини другої статті 25 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

28. Згідно частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

29. Як вже було зазначено, 02.01.2024 від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича надійшло подання про звернення стягнення на нерухоме майно з метою виконання наказу Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, в якому зазначено, що вказаний наказ перебуває у нього на примусовому виконанні (ВП № 64233309), просить надати дозвіл на звернення стягнення на незареєстроване в законному порядку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73.

30. Вказане подання мотивоване тим, що, у боржника ТОВ "Бррент" відсутні кошти для повернення стягувачу. В той же час, приватним виконавцем встановлено та підтверджено поясненнями директора ТОВ "Бррент", що у боржника наявне нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, однак не зареєстроване за ним в установленому порядку, оскільки право власності зареєстровано за ТОВ "Мані Флоу" на підставі скасованого рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі № 914/2150/18. З огляду на те, що боржник добровільно не сплачує заборгованість, приватний виконавець вважає, що відповідно до частини десятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, що належать на праві власності ТОВ "Бррент".

31. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

32. Відповідно до статті 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

33. Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

34. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

35. Статтею 10 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

36. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

37. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

38. Згідно частини першої статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

39. Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстровано у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 336 Господарського процесуального кодексу України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

40. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 Закону № 1404-VІІІ У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

41. Згідно частини десятої статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

42. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 Цивільного кодексу України).

43. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-ІV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

44. У своєму поданні приватний виконавець посилається на судові рішення у справі господарського суду Львівської області № 914/2150/18.

45. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі № 914/2150/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 повністю задоволено позов ТОВ "Мані Флоу" до ТОВ "Оптімус+" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Корпало Ганни Василівни, ТОВ "БРРЕНТ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 258008746101 та всі послідуючі/пов`язані індексні номери про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний № 50879952 від 29.01.2020 та індексний № 51284819 від 24.02.2020. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Оптімус+" на нежитлові приміщення, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013 та всі послідуючі/пов`язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020 та номер запису: 35627627 від 24.02.2020, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ "Мані Флоу".

46. Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 вказані судові рішення залишені без змін.

47. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023) рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі № 914/2150/18 скасовано і ухвалено нове, яким позов ТОВ "Мані Флоу" до ТОВ "Оптімус+" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9623076 від 27.12.2013 щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул.Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ Оптімус+ на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013, з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013 про право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ " Мані Флоу ". В решті в задоволенні позову відмовлено.

48. Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 914/2150/18 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.06.2023) у справі № 914/2150/18 в частині задоволення позову ТОВ "Мані Флоу". Прийнято у цій частині нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

49. Окрім того, як убачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ".

50. 18.02.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ "Мані Флоу" до відповідача-1: ТОВ "Оптімус +", відповідача-2: ТОВ "Бррент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович, про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус+" та ТОВ "Бррент".

51. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 справу № 914/411/21 прийнято до свого провадження в межах справи № 916/4659/23 про банкрутство ТОВ "Мані Флоу" із присвоєнням справі № 916/4659/23(914/411/21). Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядника майна ТОВ "Мані Флоу".

52. Наведеним спростовуються аргументи апелянта (пункти 10.1, 10.2 цієї постанови), оскільки із вказаного убачається, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/4659/23(914/411/21) предметом позову у якій є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус+" та ТОВ "Бррент", тобто договору на який скаржник посилається як на підставу набуття ТОВ "Бррент" права власності на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73.

53. З огляду на викладене, правильними є висновки Західного апеляційного господарського суду про те, що право власності на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, упродовж тривалого часу оспорюється в судовому порядку.

54. Також, Західним апеляційним господарським судом правильно встановлено, що приватний виконавець не надав належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що боржнику - ТОВ "Бррент" належать на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, а також доказів про те, що боржник фактично володіє відповідним нерухомим майном, однак право власності на яке за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.

55. За вказаних обставин, у Західного апеляційного господарського суду не було правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про звернення стягнення на вказане нерухоме майно.

56. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

57. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, який діяв як суд першої інстанції.

58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

59. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

61. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

62. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

63. Вказані вимоги судом апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваної ухвали були дотримані.

64. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. 25, 240, ч. 2 ст. 253, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного виконавця Білецького І.М. на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 870/111/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 870/111/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк