Окрема думка

від 20.03.2024 по справі 910/5371/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5371/23

на постанову Верховного Суду від 20.03.2024, прийняту за результатами розгляду касаційних скарг Міністерства юстиції України та Офісу Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним та скасування наказу.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про" (далі - Готель) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним і скасування наказу останнього від 20.02.2023 № 665/7 у частині скасування рішення державного реєстратора Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацької Лесі Вікторівни (далі - реєстратор) від 07.10.2022 № 65064778.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що цей наказ МЮ суперечить вимогам пункту 5 абзацу 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів, затвердженого наказом МЮ від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

3. 25.07.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, про задоволення позову.

4. МЮ та Офіс Генерального прокурора оскаржили ці судові рішення і в касаційних скаргах просили їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.

5. 20.03.2024 Верховний Суд прийняв постанову про залишення без змін цих судових рішень, із якою не погоджуюся, та на підставі статті 34 цього ж Кодексу висловлюю окрему думку з огляду на таке.

6. Як убачається з матеріалів справи, 16.08.2021 між Готелем як іпотекодержателем і Приватним Вінницьким обласним акціонерним товариством по турі та екскурсіях "Вінницятурист" (далі - ПрАТ "Вінницятурист") як позичальником та іпотекодавцем укладений іпотечний договір на нерухоме майно.

7. 14.12.2021 на це майно було зареєстровано обтяження (арешт) на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 757/55407/21-к, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 21.12.2021 за наслідком розгляду апеляційної скарги ПрАТ "Вінницятурист".

8. У 2022 році унаслідок неповернення позичальником позики Готель звернувся до реєстратора за реєстрацією за собою права власності на іпотечне майно, яка відбулася 07.10.2022.

9. Оскільки рішення реєстратора від 07.10.2022 про реєстрацію за позивачем права власності на назване вище майно прийняте за наявності активного запису від 14.12.2021 про арешт цього майна, вчиненого згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 757/55407/21-к за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора, то 11.01.2023 Офіс Генерального прокурора звернувся до МЮ зі скаргою № 31/1/2-43546-20.

10. 20.02.2023 за наслідком розгляду цієї скарги МЮ видало наказ про її задоволення, скасувало рішення реєстратора від 07.10.2022. Позивач не погодився з цим наказом і звернувся до суду.

11. До моменту прийняття скасованого наказом МЮ рішення реєстратора власником спірного майна було ПрАТ "Вінницятурист", тоді як Готель посилається на те, що він є власником об`єкта на підставі названого рішення реєстратора і МЮ не вправі було скасовувати це рішення.

12. Разом з тим за наслідком прийняття МЮ наказу не установлено особи, якій повернулося у власність спірне майно. Оскільки у разі, якщо право на нерухомість спочатку було зареєстроване за ПрАТ "Вінницятурист", згодом за рішенням реєстратора від 07.10.2022 - за Готелем, а Офіс Генерального прокурора оскаржив до МЮ цю реєстрацію, за наслідком розгляду скарги якого МЮ видало наказ про її скасування, то, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій із підстав відсутності права у прокурора оскаржувати реєстраційні дії, Верховний Суд не звернув увагу на недослідження судами обставин того, чиї права порушені станом на час звернення Готелю з цим позовом та чи належним відповідачем має бути МЮ або особа, за якою на виконання наказу МЮ зареєстроване право.

13. Згідно з абзацом вісімнадцятим частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції у разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).

14. У випадку скасування наказом МЮ державної реєстрації права власності на спірне майно за позивачем, якщо державну реєстрацію оскаржив Офіс Генерального прокурора і на час звернення до суду з цим позовом таке право ні за ким не зареєстроване, то першочергово мало бути перевірено, чи є належним у цій справі склад учасників.

15. Тому суди попередніх інстанцій також мали перевірити, чи є держава в особі МЮ належним відповідачем у спорі, в якому позивач прагне повернути реєстрацію права власності, і якого позбавлено цього внаслідок виконання наказу МЮ. Адже за наслідком видання спірного наказу МЮ за скаргою прокурора реєстрація права власності мала бути повернута ПрАТ "Вінницятурист", відповідно не установлено, чи не мало бути останнє належним відповідачем у спорі, оскільки це товариство взагалі не бере участі у цій справі. Лише за наслідком з`ясування наведених вище обставин мало бути перевірено правильність застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права (пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

16. З наведених підстав вважаю передчасними висновки судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим Верховному Суду слід було скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Суддя Є. В. Краснов