Рішення

від 11.04.2024 по справі 678/1763/23

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія Справа №678/1763/23

Провадження №2-678-129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 квітня 2024 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цибульського Д.В.,

при секретарі судового засідання Іськовій Т.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Остапчук Олександр Олександрович до ПАТ «Термопластавтомат» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

встановив:

29.12.2023 року після задоволення заяви про самовідвід судді Ходоровського І.Б. (ухвала Летичівського районного суду Хмельницької області 25.12.2023 року №678/1763/23) на розгляд надійшла вищевказана позовна заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапчука О.О. від 15.12.2023 року, в якій позивач та його представник просять визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на приміщення бетонно-змішувального вузла, що розташований в АДРЕСА_1 , і складається з приміщення змішувального вузла (1) площею 130,6 кв.м, приміщення механічного цеху (2) площею 71,7 кв.м, приміщення кладової (3) площею 31,9 кв.м, приміщення кладової (4) площею 5,7 кв.м та приміщення кладової (5) площею 5,8 кв.м., а всього площею 245,7 кв.м.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник посилаються на те, що 14.12.1998 року під час проведення прилюдних торгів по продажу майна у смт.Летичів, які проводилися судовим виконавцем Летичівського районного суду Волосяною Н.М. згідно акту про накладення арешту від 22.10.1996 року, позивачем була придбана у власність будова бетонно-розчинного вузла, розташована на земельній ділянці 800 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , вартістю 2100 грн. Вказана будова бетонно-розчинного вузла розташована на земельній ділянці площею 0,08 га, яка на даний час має кадастровий номер 6823055100:07:005:0006. Про придбання вищевказаного майна з прилюдних торгів позивачу було видано акт від 14.12.1998 року, складені судовим виконавцем Летичівського районного суду Волосяною Н.М. і затверджені суддею цього ж суду, а про передачу йому придбаного нерухомого майна в натурі Летичівським заводом пресових вузлів Хмельницького виробничого об`єднання «Термопластавтомат» видано відповідні накладні. Передача даного майна була зафіксована накладними від 11.01.1999 року, які мають кутовий штамп та завірені круглою печаткою Летичівського заводу пресових вузлів Хмельницького виробничого об`єднання «Термопластавтомат». В актах проведення прилюдних торгів від 11.11.1998 року та від 14.12.1998 року вказано, що з торгів реалізовувалося майно Летичівського заводу пресових вузлів ВАТ «Термопластавтомат», тобто власником цього майна, на момент його придбання, мною, було саме ВАТ (на даний час ПАТ) «ТЕРМОПЛАСТАВТОМАТ». Таким чином, документами, що підтверджують факт придбання позивачем у власність вказаних об`єктів нерухомого майна з прилюдних торгів є: акт прилюдних торгів від 14.12.1998 року, накладна від 11.01.1999 року, довідка банку про оплату вартості, здійсненої шляхом безготівкового переказу коштів. Після придбання даних споруд та представлення позивачем квитанцій про оплату їх вартості відповідач передав їх йому згідно накладних і з цього часу я використовую вищевказану будову бетонно-розчинного вузла. Листом від 07.03.2006 року, адресованого директору ВАТ «Термопластавтомат», позивач просив забезпечити явку повноважного представника товариства у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу придбаного майна. 28.03.2006 року ВАТ «Термопластавтомат» повідомило позивача про те, що воно не виступало продавцем у даному випадку, а тому не може вчиняти дії з посвідчення договору купівлі-продажу та вказувало, що придбання приміщення здійснювалось через проведення публічних торгів, які проводились судовим виконавцем Летичівського районного суду, який і повинен був оформити відповідні документи. Листом від 13.07.2006 року, позивач просив Відділ ДВС Летичівського РУЮ забезпечити явку повноважного представника Відділу у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна. Хмельницьке бюро технічної інвентаризації листом №10563/01-15 від 26.12.2008 року повідомило позивача про те, що надані ним документи не є правовстановлюючими, на підставі яких видається свідоцтво про право власності. 18.09.2010 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило господарський суд про те, що згідно електронних та документальних даних БТІ право власності на спірний об`єкт не зареєстровано. Згідно листа державного нотаріуса Летичівської державної контори від 19.02.2010 року акт від 11.11.1998 року та від 14.12.1998 року не відповідає законодавству України на теперішній час, зокрема розділу 25 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», оскільки не вказано ким, коли, і де проводились прилюдні торги чи аукціон, немає характеристики реалізованого майна, адреси боржника і покупців не вказано, немає даних про правовстановлюючий документ на нерухоме майно. В зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва на придбання майна на аукціоні, а також через заперечення права власності на придбані об`єкти нерухомості з боку відповідача ПАТ «Термопластавтомат», позивач будучи фізичною особою-підприємцем звернувся до Господарського суду просив визнати за ним право власності на будову бетонно- розчинного вузла. 09.12.2010 року Житомирським апеляційним господарським судом прийнято настанову у справі №22/1250-10, якою визнано за мною право власності на нежитлове приміщення - будову бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м. 26.01.2011 року його право власності на приміщення було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про факт реєстрації свідчить і Витяг про державну реєстрацію прав від 26.01.2011 року реєстратора Хмельницького БТІ. 12.08.2015 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року у справі за №22/1250-10 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 16.02.2016 року рішенням Господарського суду Хмельницької області, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року, у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ПАТ «Термопластавтомат» про визнання права власності на приміщення (будову бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м. - відмовлено. На даний час в державному реєстрі прав міститься реєстрація його права власності на будову бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 . З технічного паспорта на приміщення бетонно-змішувального вузла, що розташований в АДРЕСА_1 , який виданий Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 20.07.2006 року, вбачається, що його власником є ОСОБА_1 , і складається з приміщення змішувального вузла (1) площею 130,6 кв.м, приміщення механічного цеху (2) площею 71,7 кв.м, приміщення кладової (3) площею 31,9 кв.м, приміщення кладової (4) площею 5,7 кв.м та приміщення кладової (5) площею 5,8 кв.м., а всього площею 245,7 кв.м. Однак, у зв`язку із скасуванням постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року у справі №22/1250-10, позивач не має можливості розпоряджатися належним йому майном, незважаючи на те, що з грудня 1999 року по даний час (тобто майже 24 роки), приміщення (будова бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м перебуває у його фактичному користуванні та володінні як власника. За таких умов його право власності на вищевказане приміщення підлягає захисту шляхом визнання права власності на нього за набувальною давністю.

02.01.2024 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області дану позовну заяву прийнято до провадження з проведенням її розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.03.2024 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Остапчук О.О. подав письмову заяву від 11.04.2024 року про розгляд справи за його та позивача відсутності, без фіксування судового засідання технічними засобами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в зв`язку з неодноразовою неявкою належним чином повідомленого відповідача не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якою передбачено розгляд справи за відсутності учасника справи при умові належного його повідомлення про судове засідання проте він не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини неявки, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи на 01.02.2024 року, 19.02.2024 року, 04.03.2024 року, 20.03.2024 року, та на 11.04.2024 року в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через офіційний веб-сайт судової влади України Летичівського районного суду Хмельницької області, проте в судові засідання не прибув, причину неприбуття не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзиву на позовну заяву не надав, і відповідно до ст.280 ЦПК України, яка передбачає заочне вирішення справи в разі неявки відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, який не повідомив причини неявки, не подав відзив і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, та в порядку ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності . Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Судом встановлено, що 14.12.1998 року були проведені прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна Летичівського заводу пресованих вузлів ВАТ «Термопластавтомат», а саме: будови бетонно-змішувального вузла, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м, переможцем на яких визнано ОСОБА_2 , який зобов`язався сплатити 2100 грн., про що свідчить акт від 14.12.1998 року затверджений суддею Летичівського районного суду.

Відповідно до накладної від 11.01.1999 року вищевказана будівля була передана ОСОБА_3 , а саме будова БСУ.

07.03.2006 року позивач ОСОБА_1 надіслав лист на адресу ВАТ «Термопластавтомат», в якому просив забезпечити явку повноважного представника товариства у Летичівську районну нотаріальну контору для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гуртожитку - будови бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м.

28.03.2006 року ВАТ «Термопластавтомат» повідомило позивача ОСОБА_1 про те, що товариство не є продавцем у даному випадку, а тому не може вчиняти дії щодо посвідчення даного договору.

18.12.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького БТІ із заявою щодо видачі свідоцтва про право власності на приміщення - будови бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м. Однак Хмельницьке БТІ відмовило у видачі вказаного свідоцтва, оскільки надані позивачем документи, зокрема акт від 14.12.1998 року та накладна від 11.01.1999 року не є правовстановлюючими, на підставі яких видається свідоцтво про право власності, про що свідчить лист Хмельницького бюро технічної інвентаризації №10563/01-15 від 26.12.2008 року.

18.09.2010 року Хмельницьке бюро технічної інвентаризації повідомило господарський суд про те, що згідно електронних та документальних даних БТІ право власності на спірний об`єкт не зареєстровано.

Згідно листа державного нотаріуса Летичівської державної контори від 19.02.2010 року акт від 11.11.1998 року та від 14.12.1998 року не відповідає законодавству України на теперішній час, зокрема р.25 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», оскільки не вказано ким, коли, і де проводились прилюдні торги чи аукціон, немає характеристики реалізованого майна, адреси боржника і покупців не вказано, немає даних про правовстановлюючий документ на нерухоме майно.

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 року у справі №22/1250-10 відмовлено в позові приватного підприємця ОСОБА_1 до ВАТ «Термопластавтомат» та приватного підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Летичівської сільської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення - будови бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року у справі №22/1250-10 рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 року скасовано та постановлено нове, відповідно до якого позов задоволено частково, визнано право власності підприємця ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - будівлю бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м. У позові до приватного підприємця ОСОБА_4 було відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 12.06.2015 року у справі №22/1250-10 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення господарського суду Хмельницької області від 21.09.2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 рокускасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий господарський суд України у постанові вказав, що при новому розгляді справи суду слід більш ретельно з`ясувати питання щодо характеристики будівлі, придбаної позивачем з прилюдних торгів, зокрема, витребувати документи щодо площі бетонно-змішувального вузла на час його продажу з прилюдних торгів (що було зроблено під час нового розгляду справи).

16.02.2016 року рішенням господарського суду Хмельницької області під час нового розгляду, з підстав наведених в даному рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову у справі №22/1250-10 в частині позовних вимог до ВАТ «Термопластавтомат» про визнання права власності на приміщення (будову бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м), у зв`язку з цим припинено провадження у справі № 22/1250-10 в частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ВАТ «Термопластавтомат».

17.05.2016 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2016 року у справі № 22/1250-10 було залишено без задоволення,а рішення господарського суду Хмельницької області від 16.02.2016р. у справі №22/1250-10 залишено без змін.

Також у вищевказаній постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року колегія суддів зауважила, що позивачем ОСОБА_1 не подано суду належних та допустимих доказів для визнання за ним права власності на нежитлові приміщення - будови бетонно-змішувального вузла за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м., так як не подано доказів щодо права ОСОБА_1 як власника даного майна на звернення до суду з метою захисту порушеного права.

Судова колегія констатує, що рішення суду про визнання права власності є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності. Водночас, в супереч нормам діючого законодавства, спрямованих на захист права власності, недоведення Позивачем наявності у нього суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, даний ж позов спрямований на встановлення факту, що виключає можливість задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст.392 ЦК України.

Відтак доказів на спростування вищезазначеного Позивачем не подано, а тому позовні вимоги суд вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються із нормами чинного законодавства та суперечать матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач, всупереч вимог ст.ст.33-34 ГПК України, не довів належним чином своїх позовних вимог, а тому колегія суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача щодо визнання за ним права власності на нежитлові приміщення - будови бетонно-змішувального вузла за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 245,7 кв.м.

Також колегія суддів вважає, що пред`явлений позов про визнання права власності поданий безпідставно та нормативно необгрунтовано (з метою уникнення встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на спірне майно).

Згідно ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним,якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і немогла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником вказаного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

При цьому необхідно враховувати, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивачі, як незаконні володільці, протягом всього часу володіння майном повинні бути впевнені, що на це майно не претендують інші особи і вони отримали це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто, об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто, є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України).

Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто, бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

У постанові від 01.08.2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

З огляду на викладене, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 року у справі №293/1061/21 (провадження №61-4347св22).

Зазначене свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 знав, що ПАТ «Термопластавтомат» є власником спірного нерухомого майна, а отже знав, що він користується чужою річчю, тому його володіння не призводить до набуття права власності, незалежно від тривалості такого володіння.

Враховуючи вище наведене, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.15, 328, 344 ЦК України, 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 82, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Остапчук Олександр Олександрович до ПАТ «Термопластавтомат» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Хмельницького апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Остапчук Олександр Олександрович, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження АДРЕСА_3 , емейл: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: ПАТ «Термопластавтомат», код ЄДРПОУ 22773151, місцезнаходження м.Хмельницький, вул.Курчатова, 8, Хмельницької області, п.і.29025.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2024 року.

Суддя: підпис Д.В.Цибульський

Суддя Летичівського районного суду

Хмельницької області Д.В.Цибульський