Постанова

від 11.04.2024 по справі 127/17920/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/17920/22

Провадження № 22-ц/801/884/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 рокуСправа № 127/17920/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство зобмеженою відповідальністю«Дідков», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Волинця Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Венгрин О. О., у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

30 січня 2024 року представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 адвокат Чернякова М. А.звернулась в суд із заявами про розподіл судових витрат між сторонами і ухвалення додаткового рішення, у яких просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 по 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

30 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Чернілевська Р. В. звернулась в суд із заявою про розподіл судових витрат між сторонами і ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_6 15000 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 було стягнуто по 6 000 грн витрат на правничу допомогу кожному. У стягненні решти витрат на правничу допомогу було відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, адвокат Волинець В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні судових витрат у повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 березня 2024 року справу призначено до розгляду на 11 квітня 2024 року о 10 год. 20 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що клопотання адвоката Чернякової М. А. про стягнення витрат на правничу допомогу разом із доказами, що підтверджують їх розмір, у порушення вимог ст. 83 ЦПК України не були надіслані позивачу, що позбавило його можливості подати до суду клопотання про зменшення заявленого розміру таких витрат.

Окрім того як видно із долучених адвокатами Черняковою М. А. та ОСОБА_12 договорів, вони не містять належної інформації щодо осіб, які є підписантами цих договорів, до них не долучено копій документів, що їх ідентифікують, а також підписи цих осіб викликають сумніви.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Адвокат Чернілевська Р. В. в інтересах ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від інших учасників справи відзиви не надходили.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник ТОВ «Дідков» в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає не у повній мірі.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3ст. 137 ЦПК Українивказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

На підтвердження понесених ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції адвокат Чернілевська Р. В. надала суду:

-ордер АВ №1048648 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Чернілевською Р. В. відповідачу ОСОБА_6 (а. с. 39, том 4);

-договір про надання правової допомоги від 30 вересня 2022 року відповідно до якого вартість правової допомоги становить 15 000 грн. (зворот а. с. 39, зворот а. с. 40, том 4);

-акт виконаних робіт від 30 січня 2024 року, відповідно до якого загальна вартість витрат на правничу допомогу становить 15 000 грн. (а. с. 40, том 4);

-квитанцію до прибуткового касового ордера №03-01/24 від 30 січня 2024 року про оплату послуг адвокату Чернілевській Р. В. відповідно до договору про надання правової допомоги у розмірі 15 000 грн (а. с. 41, том 4).

Також до заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу долучено докази її надсилання ОСОБА_1 від 30 січня 2024 року (зворот а. с. 41, том 4).

Проте ОСОБА_1 своїм правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу не скористалася.

Оскільки додаткове рішення переглядається судом апеляційної інстанції у межах вимог апеляційної скарги, а ОСОБА_6 розмір стягнутих на її користь понесених витрат на правничу допомогу не оспорює, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., є таким, що відповідає обставинам справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наданий адвокатом Чернілевською Р. В. договір не містить належної інформації про ОСОБА_6 , до нього не долучено копій документів, які її ідентифікують, а також стосовно того, що її підпис викликає сумніви. Такі твердження скаржника є надуманими та не узгоджуються із вимогами закону.

Водночас щодо висновків суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як уже зазначалося вище, що однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань, тож подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви про стягнення на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу (а. с. 26-27, 29-31, 33-35, том 4) адвокат Чернякова М. А. не додала доказів направлення (надання), зокрема, позивачу ОСОБА_1 копії такого клопотання разом із додатками на підтвердження заявленого розміру понесених витрат.

За правилами частини дев`ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порівняльний аналіз правил частини дев`ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев`ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд має керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Також Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Такого ж висновку Верховний суд дійшов у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19 (провадження № 61-9749св23).

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20, (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Отже, оскільки до поданих адвокатом Черняковою М. А. в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 заяв не було долучено доказів надсилання стороні позивача їх копій з додатками, колегія суддів приходить до висновку, що таке клопотання підлягало залишенню без розгляду, і відповідно суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення таких заяв.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зістаттею 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення у частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 і ухвалення у цій частині нового рішення про залишення заяв адвоката Чернякової М. А. про стягнення судових витрат на правничу допомогу без розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Волинця Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішенняВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від08лютого 2024року участині стягненняз ОСОБА_1 судових витратна правничудопомогу,понесених ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Залишити без розгляду заяви адвокатаЧернякової Марії Андріївнив інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дідков», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів.

У решті додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді Л. О. Голота

С. Г. Копаничук