Ухвала

від 11.04.2024 по справі 369/5940/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5940/24

Провадження №2/369/5082/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5940/24 за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння загальною площею 182,2 кв.м., житлова площа 86,2 кв.м. та земельну ділянку кадастровий номер 3222482401:01:001:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1005540732224, що належить ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 369/5940/24 за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович про визнання недійсним договору дарування.

Так, 09.06.2015 року заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/6828/15 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк» 77149,96 шв.франків та 3654,00 грн судового збору.

У подальшому, 09.08.2016 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/6828/15 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Ухвалено скасувати заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09.06.2015 року.

За результатами перегляду рішення суду, 02.10.2017 року заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/6828/15 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк» 77149,96 шв.франків та 3654,00 грн судового збору.

На підстав заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва 17.01.2018 року було видано виконавчі листи № 759/6828/15 стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Виконавчий лист стосовно ОСОБА_1 було передано на виконання до приватного виконавця Лановенко Л.О., якою 08.10.2020 було відкрито виконавче провадження № 63255451.

У ході виконавчого провадження, на підставі отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державним виконавцем було з`ясовано, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належало наступне нерухоме майно: домоволодіння та земельна ділянка кадастровий номер 3222482401:01:001:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, згідно Інформаційної довідки № 363720950 від 30.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, заявнику стало відомо, що 19.08.2016 року ОСОБА_1 відчужено будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору дарування (серія та номер 453) від 19.08.2016 з ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим Артемом Володимировичем.

На підставі вище зазначеного, на переконання заявника вбачається, що відповідач 1 була обізнана про наявність у неї невиконаного зобов`язання за кредитним договором, скористалась моментом коли ухвалою суду від 09.08.2016 року було скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва № 759/6828/15 від 09.06.2015 та справу передано до канцелярії суду, для перерозподілу та подальшого розгляду справи. Так, уклавши спірний договір дарування з відповідачем 2, вчинила дії спрямовані на відчуження майна, з метою ухилитись від виконання майбутнього судового рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування.

Враховуючи те, що відповідачем 1 було проведено ряд дій, які суттєво порушують права АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та свідчить про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за зобов`язаннями перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а майно яке належало ОСОБА_1 на теперішній час зареєстрований на підставі договору дарування за її сином ОСОБА_2 , крім того, зважаючи на те, що за час розгляду позовної заяви АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» особа, за якою нині зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, може змінитися повторно, тому заявник вважає за потрібне вжити заходи забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість продажу спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, наведені у заяві про забезпечення позову підстави представника позивача ґрунтуються лише на припущеннях, тоді як забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, доказів чого представник не надав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння загальною площею 182,2 кв.м., житлова площа 86,2 кв.м. та земельну ділянку кадастровий номер 3222482401:01:001:0011, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1005540732224, що належить ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_1 , слід відмовити, оскільки зазначений заявником захід забезпечення позову не є співмірним заявленій позовній вимозі.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не надано суду відомостей про вартість майна, тому суд позбавлений можливості встановити співмірність між заявленою позивачем вимогою та вартістю усього майна відповідача.

Крім того, суд зауважує, що надана заявником Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна виготовлена 30.01.2024 року, а позов подано до суду 08.04.2024 року, тому суд позбавлений можливості встановити хто є власником спірного майна на момент подання позовної заяви і чи не будуть порушенні права третіх осіб при забезпеченні позову

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5940/24 за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович про визнання недійсним договору дарування відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко