Ухвала

від 08.04.2024 по справі 501/4732/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/467/24

Справа № 501/4732/21, 1-кс/501/1144/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власників майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Іллічівського міськсуду Одеської обл. від 14.12.2021 про арешт майна у к/п № 12021162160000739 від 22.08.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п № 12021162160000739 від 22.08.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України було частково задоволено клопотання слідчого ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та було накладено арешт на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425, шляхом заборони користування земельною ділянкою в частині проведення будь-яких будівельних робіт та/або її відчуження по наявному шляху з твердим покриттям з боку провулку загального користування, який виходить на вул. Центральну, шляхом проїзду через територію земельної ділянки.

Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя вказував на те, що у вказаному провадженні існує необхідність в забезпеченні його збереження, окрім того зауважив, що земельна ділянка відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки зберегла на собі сліди кримінального правопорушення здійснення будівельних робіт всупереч ухвалі Іллічівського міськсуду Одеської обл. від 31.12.2020.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що істотно порушує права власників майна з таких підстав:

- всупереч приписів ч. 2 ст. 64-2 КПК України із клопотання про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, а не прокурор;

- слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна лише через 4 місяці після проведення обшуку, більш того не довів існування будь-яких ризиків та не довів, що земельна ділянка відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України;

- застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не є пропорційним завданням кримінального провадження, більш того власники земельної ділянки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не є підозрюваними у вказаному провадженні;

Посилаючись на викладені обставини, представник власника майна ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 14.12.2021 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні його клопотання про арешт майна.

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 свою апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 не заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно дост. 2 КПКУкраїни завданнями кримінального провадження серед іншого є те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Так, як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. перебувають матеріали досудового розслідування №12021162160000739 від 22.08.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що між сторонами існує спір з приводу користування земельною ділянкою (встановлення сервітуту) за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5110800000:03:001:0325, яка належить Бурлачобалківській сільській адміністрації Чорноморської міськради, та з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425, загальної площі 0,6245 га, яка належить ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:03:001:0486 знаходиться в користуванні громадської організації спортивне-оздоровче товариство рибалок-аматорів МАЯК на підставі договору оренди №76 від 25.07.2018, укладеного між ГО МАЯК та Чорноморською міською радою Одеської області.

Представники ГО МАЯК стверджують, що члени їх організації більше 50 років здійснювали прохід та проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0486 через земельні ділянки з кадастровими номерами 5110800000:03:001:0325, 5110800000:03:001:0425.

01.11.2020 проїзд до території ГО МАЯК було перекрито, інші альтернативні варіанти проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0486 відсутні.

Згодом, представник ГО МАЯК11.12.2020 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_12 , Бурлачобалківської сільської адміністрації Чорноморської міської ради Одеської області про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи свою заяву тим, що не застосування відповідних заходів забезпечення позову може призвести до неможливості використання ГО МАЯК власного майна.

Відповідно до ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2020 (справа №501/4258/20, провадження 2/501/1599/20) було прийнято рішення про заборону проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425 по наявному шляху з твердим покриттям з боку провулку загального користування, який виходить на вул. Центральна, шляхом проїзду через територію земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425.

Однак, 21.08.2021 невстановлені особи умисно не виконали ухвалу Іллічівського міськсуду Одеської обл. (справа №501/4258/20, провадження 2/501/1599/20) від 25.01.2021, що набрала законної сили від 31.12.2020, про заборону проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим №5110800000:03:001:0425.

Завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий визначив запобігання можливості втрати слідів злочину та необхідність збереження речового доказу.

Натомість, апеляційному суду було надано копію рішення Іллічівського райсуду Одеської обл. від 19.01.2024, якою у позовіГО спортивне оздоровче товариство рибалок аматорів «МАЯК» до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , Бурлачобалківської сільської адміністрації Чорноморської міськради Одеської обл. (третя особа: ТОВ «Техношипсервіс») про встановлення земельного сервітутувідмовлено повністю.

В обґрунтування зазначеного рішення, суд вказував на те, що закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Суд зазначив, що доводи позивача щодо неможливості нормального користування земельною ділянкою без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки і встановленням найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:03:001:0425, спростовується висновком експерта №ЕС-2502-1-1755.21 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 25.06.2021, згідно якого встановлено, що- фактичний проїзд, під`їзд до земельної ділянки площею 0,90 га по АДРЕСА_2 , кадастровий №5110800000:03:001:0486 може здійснюватися двома шляхами - через земельну ділянку №5310800000:03:001:0258 по АДРЕСА_3 існуючій ґрунтовій дорозі через ворота або через земельну ділянку№ 5110800000:03:001:0425 по бетонному покриттю, яке перебуває у власності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та станом на даний час у строковому платному користуванні ТОВ ТЕХНОШИПСЕРВІС, та далі через земельну ділянку кадастровий № 5110800000:03:001:0352. Водночас, на переконання експерта другий варіант є найменш доцільним.

Таким чином, оскільки підставою для накладення арешту було рішення суду про забезпечення позову, яке на теперішній час втратило актуальність з огляду на прийняття остаточного рішення у цивільній справі по суті позовних вимог, апеляційний суд не вбачає правових підстав для подальшого арешту земельну ділянку.

Окрім того, апеляційний суд приймає до увагу думку прокурора ОСОБА_6 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника власника майна та скасування арешту на майно.

Водночас, у рішенні «Проніна проти України» ЄСПЛ зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

За таких обставин, враховуючи той факт, що апеляційний суд не вбачає необхідності у подальшому арешті земельної ділянки, колегія суддів вважає за можливе не надавати оцінку доводам апеляційної скарги щодо порядку звернення із клопотанням про арешт майна.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже,апеляційний судвважає,що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_13 ,. підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді від 14.12.2021 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_13 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Іллічівського міськсуду Одеської обл. від 14.12.2021 к/п № 12021162160000739 від 22.08.2021 про арешт земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 про накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5110800000:03:001:0425, що перебуває у спільній частковій власності (1/5) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4