Постанова

від 03.04.2024 по справі 208/5799/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 208/5799/23

провадження № 61-18638св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року у складі судді Івченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 7» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що він працював на посаді заступника медичного директора загальнолікарняного персоналу у Комунальному некомерційному підприємстві Кам`янської міської ради «Міська лікарня № 7» (далі - КНП КМР «Міська лікарня № 7») у період з 01 жовтня 2021 року по 28 травня 2023 року.

28 березня 2023 року йому було вручено повідомлення про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Також він був попереджений про майбутнє звільнення 17 травня 2023 року безпосередньо головою ліквідаційної комісії, розмову з якою він записав на свій телефон.

28 травня 2023 року його звільнено із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з наказом голови комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» від 29 травня 2023 року № 02-27/123-ос «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Вважав, що при його звільненні відповідачем було порушено норми трудового законодавства, оскільки датою його звільнення є дата вихідного дня, а саме 28 травня 2023 року, проте у понеділок - 29 травня 2023 року він був на роботі та працював, що підтверджується графіком обліку робочого часу підрозділу загального персоналу на травень 2023 року (НСЗУ). Із зазначеним наказом про його звільнення він також був ознайомлений у понеділок 29 травня 2023 року.

При цьому, за період з 28 березня по 29 травня 2023 року КНП КМР «Міська лікарня № 7» йому не запропоновано жодної посади.

Відповідач не врахував фах та досвід позивача як лікаря, який має стаж роботи 30 років та освіту. Також вважав неналежним повідомлення про рішення Кам`янської міської ради від 30 вересня 2022 року про припинення юридичної особи телефонним дзвінком від 05 жовтня 2023 року.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ голови комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» від 29 травня 2023 року № 02-27/123-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді заступника медичного директора загально лікарняного персоналу в КНП КМР «Міська лікарня № 7»; стягнути з КНП КМР «Міська лікарня № 7» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10 серпня 2023 року рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позов задоволено частково.

Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника медичного директора КНП КМР «Міська лікарня № 7» у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, зазначену в наказі голови комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» ОСОБА_2 «Про звільнення ОСОБА_1 » від 29 травня 2023 року за № 02-27/123-ос, з «28» на «29» травня 2023 року.

Зобов`язано КНП КМР «Міська лікарня № 7» здійснити нарахування та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 за 29 травня 2023 року, як останній робочий день на посаді заступника медичного директора КНП КМР «Міська лікарня № 7», здійснивши нарахування податків і платежів на користь держави. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, щоу КНП КМР «Міська лікарня № 7» дійсно мало місце скорочення чисельності і штату працівників, відповідач попередив позивача про наступне звільнення за два місяця. Позивач не довів наявність на момент його звільнення у відповідача іншої вакантної посади чи роботи, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти та кваліфікації та яка не була йому запропонована.

21 листопада 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щоКНП КМР «Міська лікарня № 7» дотрималося вимог законодавства щодо попередження позивача про майбутнє вивільнення через скорочення штату, запропонувало всі вакантні посади, а тому відповідач вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо обов`язку з працевлаштування ОСОБА_1 , який у встановленому законом порядку не виявив бажання зайняти жодну із запропонованих йому вакантних посад, що не заперечується позивачем, але підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Доказів того, що на підприємстві була вакантна інша посада чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку ОСОБА_1 міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду:

- від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц (провадження № 61-19724св18), про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюванийпрацівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення;

- від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21), про те, що утрудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець, мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності;

- від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), про те, що власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював;

- від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц (провадження № 61-508св18), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), про те, що, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Працевлаштування попередженого про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівника є обов`язком роботодавця і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин;

- від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18 (провадження № 61-2029св21), про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Зазначив, що до його звільнення 23 травня 2023 року у штатному розписі Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» (далі - КНП КМР «МЛШМД») з`явилася посада заступника медичного директора, на яку він мав переважне право і яка на момент його попередження про звільнення була відсутня. Оскільки діяльність відповідача на час розгляду справи не припинена, він має право на поновлення на посаді.

Доводи інших учасників справи

12 лютого 2024 року КНП КМР «Міська лікарня № 7» звернулося до Верховного суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому зазначило, що позивач намагається ввести суд в оману, заперечуючи про належне повідомлення про майбутнє звільнення. У КНП КМР «Міська лікарня № 7» не відбулося масового скорочення, тому не було підстав ні проводити консультації з профспілкою, ні повідомляти центр зайнятості про майбутнє масове вивільнення працівників. Відповідач не мав права пропонувати працівнику посади, які не відповідають його кваліфікації та спеціалізації, а в штатних розписах були відсутні вакансії, які б можна було запропонувати позивачу.

Звертало увагу на висновок у постанові Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 707/818/20, що переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій й посад та не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Рішенням Кам`янської міської ради від 31 березня 2023 року № 856-31/VIII та від 30 березня 2023 року № 867/31-VIII рухоме та нерухоме майно та земельна ділянка вилучені у КНП КМР «Міська лікарня № 7» та передані на праві оперативного управління з 23 травня 2023 рокуКНП КМР «МЛШМД». Станом на 12 лютого 2024 року КНП КМР «Міська лікарня № 7» продовжує існувати в складі трьох членів ліквідаційної комісії на громадських засадах, приміщення та фінансування відсутнє, медичні послуги не надаються.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

15 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 208/5799/23 та витребувано її із Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

19 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював на посаді заступника медичного директора загальнолікарняного персоналу у КНП КМР «Міська лікарня № 7» у період з 01 жовтня 2021 року по 28 травня 2023 року.

Має загальний трудовий стаж 30 років і фахову освіту, а саме здобув освітній рівень магістра за спеціальністю «Державне управління», диплом № 14303633 від 28 лютого 2001 року; кваліфікаційну категорію зі спеціальністю «Організація і управління охороною здоров`я», посвідчення від 25 травня 2020 року № 26/355-о/20; кваліфікацію лікаря-педіатра вищої категорії, що підтверджується посвідченням № 16/453-0/18. За час своєї роботи отримував подяки та грамоти.

23 червня 2021 року рішенням Кам`янської міської ради № 210-08/VІІІ «Про припинення юридичної особи - КНП КМР «Міська лікарня № 5» шляхом приєднання» відбулося приєднання КНП КМР «Міська лікарня № 5» до КНП КМР «Міська лікарня № 7», на посаді генерального директора якої працював позивач.

01 жовтня 2021 року позивача призначено на посаду заступника медичного директора КНП КМР «Міської лікарні № 7».

30 вересня 2022 року рішенням Кам`янської міської ради № 673-23/VІІІ «Про припинення юридичної особи - КНП КМР «Міська лікарня № 7» розпочато процедуру припинення КНП КМР «Міська лікарня № 7» шляхом приєднання до КНП КМР «МЛШМД» та створено ліквідаційну комісію (т.1, а. с. 126-128).

04 жовтня 2022 року головою ліквідаційної комісії видано наказ № 259, яким доручено начальнику відділу кадрів довести до відома всіх працівників зазначене рішення власника, попередити працівників про внесення змін до істотних умов праці з моменту завершення етапу реорганізації та попередити працівників про можливе скорочення на дублюючих посадах або посадах, які не будуть передбачені штатним розписом КНП КМР «МЛШМД» (т. 1, а. с. 155).

У період з 01 по 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, що підтверджується витягом з наказу від 27 вересня 2022 року № 60-вд (т. 1, а. с. 129).

05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 перебував за кордоном, тому в телефонному режимі йому було повідомлено, що Кам`янською міською радою було прийнято рішення від 30 вересня 2022 року № 673-23/VІІІ та його зміст, а також зміст наказу від 04 жовтня 2022 року № 259, про що було складено відповідний акт (т.1, а. с. 130, 131).

24 лютого 2023 року рішенням Кам`янської міської ради № 810-30/VIII затверджено статут КНП КМР «МЛШМД», код ЄДРПОУ 01985854 (т. 2, а. с. 85-94), згідно з пунктом 1.2 якого КНП КМР «МЛШМД» створене за рішенням Кам`янської міської ради від 04 вересня 2019 року № 1532-35/VII відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» у комунальне некомерційне підприємство.

КНП КМР «МЛШМД» є правонаступником усього майна та активів, всіх прав та обов`язків Комунального закладу «Кам`янська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01985854).

Штатний розпис КНП КМР «МЛШМД» від 01 березня 2023 року не передбачав посади заступника медичного директора. Загальнолікарняний персонал включав такі посади як: генеральний директор, медичний директор, медичний директор з ортопедо-травматичної допомоги, медичний директор з невідкладних станів та реабілітації, лікарі за фахом та інші (т. 2, а. с. 133).

28 березня 2023 року головою ліквідаційної комісії КНП КМР «Міська лікарня № 7» Касюрою О.Л. на ім`я ОСОБА_1 складено попередження про майбутнє звільнення в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України 30 квітня 2023 року (т. 1, а. с. 17).

28 березня 2023 року ОСОБА_1 вручено зазначене попередження про майбутнє звільнення, але в день попередження позивач відмовився від його підпису, що підтверджено актом, складеним 28 березня 2023 року (т. 1, а. с. 134).

30 березня 2023 року КНП КМР «Міська лікарня № 7» складено акт про те, що у попередження про майбутнє звільнення ОСОБА_1 у його присутності внесено уточнюючий запис про дату звільнення, а саме - 28 травня 2023 року. Вказано, що позивач приніс підписане попередження про майбутнє звільнення та надав його начальнику відділу кадрів, яка помітила, що в шаблоні зазначена неправильно дата майбутнього вивільнення та внесла в присутності позивача зміну в попередження та наголосила про дату звільнення 28 травня 2023 року (т. 1, а. с. 132, 133).

Станом на 28 березня 2023 року у КНП КМР «МЛШМД» були наявні такі вакантні посади: лікар-кардіолог; лікар-анестезіолог; лікар-ультразвукової діагностики; сестра медична стаціонару; підсобний робітник; двірник; молодша медична сестра (санітарка); водій; ліфтер вантажного ліфта, що підтверджено відповіддю КНП КМР «МЛШМД» від 05 липня 2023 року № 744 (т. 1, а. с. 136).

31 березня 2023 року рішенням Кам`янської міської ради № 856-31/VIII «Про закріплення майна на праві оперативного управління за КНП КМР «МЛШМД» (т. 1, а. с. 154) рухоме та нерухоме майно вилучене у КНП КМР «Міська лікарня № 7» та передано КНП КМР «МЛШМД» на праві оперативного управління з 23 травня 2023 року.

31 березня 2023 року рішенням Кам`янської міської ради № 867-31/VІІІ «Про вилучення з постійного користування земельної ділянки за адресою: вул. Сергія Слісаренко, 3» (т. 1, а. с. 152, 153) земельну ділянку вилучено у КНП КМР «Міська лікарня № 7» та передано КНП КМР «МЛШМД» в оперативне управління.

17 травня 2023 року головою комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» особисто попереджено про майбутнє звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та запропоновано можливість переведення на посаду завідувача відділу інфекційного контролю у КНП КМР «МЛШМД», на що позивач згоди не надав.

17 травня 2023 року зафіксовано відмову ОСОБА_1 від переведення на іншу посаду, останній наголошував на його згоді на звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України 28 травня 2023 року, мотивуючи родинними планами на літо, про що складено акт (т. 1, а. с. 138).

17 травня 2023 року ОСОБА_1 повідомив голову комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» про те, що він буде зайнятий у червні, липні 2023 року та має інші плани, і наполягав на його звільненні саме 28 травня 2023 року за скороченням штату, що підтверджено аудіозаписом, долученим позивачем (т. 2, а. с. 38-а).

Станом на 22 травня 2023 року у КНП КМР «МЛШМД» були наявні такі вакантні посади: лікар-кардіолог; лікар-анестезіолог; лікар-ультразвукової діагностики; сестра медична стаціонару; підсобний робітник; двірник; молодша медична сестра (санітарка); водій; ліфтер вантажного ліфта, що підтверджено відповіддю КНП КМР «МЛШМД» від 05 липня 2023 року № 745 (т. 1, а. с. 135).

За час проведення процедури припинення КНП КМР «Міська лікарня № 7» станом на 22 травня 2023 року було звільнено 17 фізичних осіб за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатних одиниць, що підтверджується довідкою від 05 липня 2023 року № 19 (т. 1, а. с. 140).

У штатному розписі КНП КМР «МЛШМД» від 23 травня 2023 року передбачено такий загальнолікарняний склад персоналу, як: генеральний директор, 2 посади медичного директора, заступник медичного директора, лікарі за фахом та інші (т. 2, а. с. 137).

23 травня 2023 року між Кам`янською міською радою та КНП КМР «МЛШМД» укладений договір про закріплення майна, що перебуває у комунальній власності Кам`янської міської територіальної громади, на праві оперативного управління за КНП КМР «МЛШМД» (т. 1, а. с. 141-146).

29 травня 2023 року головою комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «Міська лікарня № 7» ОСОБА_2 видано наказ № 02-27/123-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 , заступника медичного директора, звільнено із займаної посади 28 травня 2023 року у зв`язку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 19).

29 травня 2023 року ОСОБА_1 ознайомлений із наказом від 29 травня 2023 року № 02-27/123-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », що підтверджується його підписом в наказі (т. 1, а. с. 156).

Згідно з графіком обліку робочого часу на травень 2023 року у КНП КМР «Міська лікарня № 7» 28 травня 2023 року був вихідним днем для ОСОБА_1 , а робочим днем є ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 18).

У період з 07 березня по 16 листопада 2022 року включно, тобто 07 місяців і 27 днів, ОСОБА_1 перебував у відпустках, що підтверджується довідкою від 05 липня 2023 року № 20 (т. 1, а. с. 139).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 584,52 грн на час звільнення, що підтверджено довідкою (т. 2, а. с. 38).

У процесі процедури припинення КНП КМР «Міська лікарня № 7» податковою інспекцією було проведено перевірки господарської діяльності КНП КМР «Міська лікарня № 7», за результатами якої були виявлені порушення та виписані податкові повідомлення-рішення, з якими КНП КМР «Міська лікарня № 7» не погодилась та направила в порядку адміністративного оскарження до податкової інспекції заперечення на вказані податкові повідомлення-рішення (т. 1, а. с. 137).

Із 01 червня 2023 року КНП КМР «Міська лікарня № 7» об`єднано пакети НСЗУ та отримання фінансування відбувається КНП КМР «МЛШМД», в яку переведені всі співробітники КНП КМР «Міська лікарня № 7» (т. 1, а. с. 147-151).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21 (провадження № 61-6741св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 302/181/20 (провадження № 61-10794св23) та інших.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У постановах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), Верховного Суду від20 лютого 2024 року у cправі № 915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21 (провадження № 61-6741св23) вказано, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2023 року у справі № 295/11190/21 (провадження № 61-10240св23), від 06 грудня 2023 року у справі № 519/617/21-ц (провадження № 61-6199св23).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що у відповідача КНП КМР «Міська лікарня № 7» дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників з підстав проведення процедури по припиненню юридичної особи на виконання рішення Кам`янської міської ради від 30 вересня 2022 року за № 673-23/VIII.

Вказуючи, що позивача було попереджено про майбутнє звільнення в порядку пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП Україниза два місяці, суди залишили поза увагою, що у попередженні про наступне звільнення позивача від 28 березня 2023 року вказана дата звільнення - 30 квітня 2023 року і у примірнику попередження, наданому суду позивачем (т. 1, а. с. 17) відсутня помітка про звільнення з 28 травня 2023 року, яку, у свою чергу, містить примірник попередження про звільнення, наданий суду відповідачем (т. 1, а. с. 133).

Разом з тим вказана обставина не впливає на висновки суду, оскільки сам позивач не заперечував, що його повідомлено про наступне звільнення саме 28 березня 2023 року, а звільнення відбулося 28 травня 2023 року, тобто через два місяці після попередження, як цього вимагає стаття 49-2 КЗпП України.

Крім того, суди зазначили, що станом на 28 березня 2023 року у КНП КМР «Міська лікарня № 7» були відсутні вільні посади, які не підлягали б скороченню, а в КНП КМР «МЛШМД» були наявні вільні ставки на посади: лікар-кардіолог; лікар-анестезіолог; лікар-ультразвукової діагностики; сестра медична стаціонару; підсобний робітник; двірник; молодша медична сестра (санітарка); водій; ліфтер вантажного ліфта.

17 травня 2023 року головою комісії з припинення юридичної особи КНП КМР «МЛ №7» ОСОБА_2 було запропоновано позивачу переведення на посаду завідувача відділу інфекційного контролю у КНП КМР «МЛШМД», на що позивач згоди не надав. Інші вакантні посади, які б позивачу могли бути запропоновані за його кваліфікацією та спеціалізацією були відсутні.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що у штатному розписі від 23 травня 2023 року з`явилися нові посади, у тому числі посада заступника медичного директора (т. 2, а. с. 137). Доказів того, що ці посади не були вакантними та були запропоновані позивачу, відсутні. У попередньому штатному розписі посада заступника медичного директора відсутня.

З урахуванням такої обставини не можна вважати роботодавця таким, що виконав належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо обов`язку працевлаштувати працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення - 29 травня 2023 року.

Зазначене суди попередніх інстанцій не врахували і не перевірили, не застосували висновки Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17), Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21 (провадження № 61-6741св23).

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування висновків Верховного Суду, без належної перевірки обставин справи та з неправильним застосуванням норм права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд касаційну скаргу задовольняє, скасовує оскаржувані судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк