Постанова

від 11.04.2024 по справі 593/880/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/880/23Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М. Провадження № 22-ц/817/371/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №593/880/23 за апеляційною скаргою Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року, ухваленого суддею КрамаремВ.М., повний текст якого виготовлено 26 січня 2024 року, у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бережанської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Нараївської сільської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

у червні 2023 року виконувач обов`язків керівника Бережанської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Нараївської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи у кварталі №2, виділ №3 лісових насаджень Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс», на території Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в порушення ст.ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою бензопили STIHL MS 250, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання здійснив незаконну порубку п`ятьох сироростучих дерев породи «акація», діаметрами пнів 30 см, 60 см, 38 см, 32 см, 34 см та одного дерева породи «ялина» з діаметром пня 14 см. Спиляні дерева ОСОБА_1 за допомогою бензопили розпиляв на колоди, частину з яких завантажив на свій віз, але був виявлений лісником Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» ОСОБА_2 та працівниками поліції на місці скоєння кримінального правопорушення.

Внаслідок зазначеного протиправного діяння, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», ОСОБА_1 заподіяв лісу та навколишньому середовищу істотної шкоди на загальну суму 48536,63 гривень.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 16.02.2023 року по справі № 593/128/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, а в добровільному порядку відповідач не відшкодував завдані збитки.

Незважаючи на вказані порушення закону, в тому числі після повідомлення прокурором про це в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру, органом місцевого самоврядування не вжито належних заходів для відновлення порушених інтересів держави, зокрема, щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природньому середовищу самовільною порубкою деревини, що свідчить про його бездіяльність.

Посилаючись на зазначені обставини та у відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; відповідно до п.7 ч.3 ст. 29 , п. 4 ч. 1 ст. 691Бюджетного кодексу України, прокурор просив стягнути збитки завдані злочином внаслідок незаконної порубки деревини у кварталі №2, виділ №3 лісових насаджень Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс», на території Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в розмірі 48536,63 гривень та зарахувати до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Нараївської сільської ради, на території якої вчинено правопорушення для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23.01.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Нараївської сільської ради 24268,32 грн суми шкоди заподіяної злочином лісу, які перерахувано на рахунок: НОМЕР_1 , код та назва бюджету 1955300000 Нараївська сільська тг, фонд: Інші кошти спеціального фонду.

В решті позовних вимог відмовлено, за їх безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьспеціального фонду Державного бюджету України1342,00 грнсудового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Бережанська окружна прокуратура Тернопільської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року у справі №593/880/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Вказує, що згідно пункту 7 частини третьоїстатті 29 Бюджетного кодексу Україниджерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетівналежать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя -70 відсотків.

Оскільки, відповідач здійснив незаконну порубку дерев на території Нараївської сільської ради, яка є належним позивачем у справі,вина ОСОБА_1 у завданні шкоди встановлена вироком суду, який набрав законної сили і ним не оскаржувався, то завдані відповідачем збитки в розмірі 48536,63 сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної сільської ради, в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Відзив на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції не поступав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Згідно з ч.1ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третійстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 29 грудня 2022 року ОСОБА_1 , перебуваючи у кварталі №2, виділ №3 лісових насаджень Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс», на території Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області незаконно, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою бензопили STIHL MS 250, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, здійснив незаконну порубку п`ятьох сироростучих дерев породи «акація», діаметрами пнів 30 см, 60 см, 38 см, 32 см, 34 см та одного дерева породи «ялина» з діаметром пня 14 см.

Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості , укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 246 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 17000 гривень . Вирок набрав законної сили 18 березня 2023 року.

Внаслідок незаконної порубки ОСОБА_1 п`ятьох сироростучих дерев породи «акація», діаметрами пнів 30 см, 60 см, 38 см, 32 см, 34 см та одного дерева породи «ялина» з діаметром пня 14 см, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», ОСОБА_1 заподіяв лісу та навколишньому середовищу істотної шкоди на загальну суму 48536,63 гривень. Вказане підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/120-23/873-ЕЛ від 26.01.2023 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у зв`язку із здійсненням незаконної порубки дерев на території Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, спричинив шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в розмірі 48536,63 грн. Вказана шкода, підлягає зарахуванню до спеціальних фондів бюджетів: 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України; 20 відсотків до спеціального фонду обласного бюджету Тернопільської області; 50 відсотків до спеціального фонду бюджету Нараївської сільської ради.

Оскільки, прокурором подано до суду позов в інтересах держави лише в особі Нараївської сільської ради, яка зі шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в розмірі 48536,63 грн., отримає лише 50 відсотків, тому накористь Нараївської сільської ради підлягає стягненню24268,32 грн. суми шкоди, заподіяної злочином, лісу, яквідшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції в повному обсязі погодитися не може, виходячи з такого.

Статтею 13 Конституції Українивизначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Положеннямистатті 66 Конституції Українивизначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 1 ЛК Українивстановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (стаття 7 ЛК України).

Згідно із частиною 2статті 24 Лісового кодексу Українизбитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1статті 105 ЛК Українипередбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК Українивстановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно достатті 108 ЛК Українинезаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей68,69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(даліЗакон) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено устатті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2ст.1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правиламистатті 1166 ЦК Українинеобхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Пунктом 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до частини шостоїстатті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідач внаслідок вчинення кримінального правопорушення, заподіяв лісу та навколишньому середовищу істотну шкоду на загальну суму 48 536,63 гривень, яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/120-23/873-ЕЛ від 26.01.2023. Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 16.02.2023 у справі затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, визнано ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Отже, вина ОСОБА_1 встановлена вироком суду, який набрав законної сили і ним не оскаржувався, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати таку шкоду на користь держави.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. (подібні висновки суду викладені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №199/8392/16-ц (провадження №61-21521св19).

Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з матеріалів справи, що прокуратура звернулась до Нараївської сільської ради із листом №52-1895вих-23 від 18.05.2023 щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев ОСОБА_1 , у відповідь на який Нараївська сільська рада листом №333 від 23.02.2023 повідомила Бережанську окружну прокуратуру, що шкода, завдана незаконною порубкою дерев ОСОБА_1 не відшкодована та сільською радою не будуть вживатися заходи, в тому числі представницького характеру щодо стягнення вказаної шкоди.

Колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган в особі Нараївської сільської ради, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 56 ЦПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу(-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18 від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).

Як вже зазначалося, що відповідно до ст.13 Конституції України, ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських раду галузі охорони навколишнього природного середовища віднесено, зокремаформування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про рослинний світ» органи місцевого самоврядування включено до переліку органів, що здійснюють державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу.

При цьому, відповідно до пп.1 п.«б» ч.1ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доделегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема,здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 47 Закону передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини першої статті 69-1 БК України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Аналогічний висновок суду викладений у постанові Верховного суду від 27.06.2018 у справі № 364/1080/16-ц (провадження № 61-24141 св 18).

Главою IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень, бюджетних установам зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім`я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації.

Для щоденного акумулювання доходів спеціального фонду державного бюджету в Казначействі відкриваються аналітичні рахунки відповідно до законодавства,а саме: рахунки в розрізі областей, м. Києва та Казначейства за кожним видом доходів; рахунки для подальшого акумулювання доходів спеціального фонду державного бюджету в розрізі видів доходів (пункт 4.1. глави IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43).

Відповідно до п. 2.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.09.2012 за № 1569/21881 (надалі Порядок № 938), у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України та рішенням місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховують розподілені кошти місцевих бюджетів за належністю.

Згідно з пунктами 3.1.-3.3. Порядку № 938 платники сплачують платежі у національній валюті у безготівковій або готівковій формі на відповідні рахунки для зарахування надходжень або на єдиний рахунок, які відкриті в Казначействі. Платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, підприємства поштового зв`язку та органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем проживання) платника, якщо інше не встановлено законодавством.

Зарахування всіх надходжень до місцевих бюджетів, у тому числі позик місцевих бюджетів та запозичень, здійснюється виключно через рахунки, відкриті в Казначействі.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскільки незаконна порубка дерев здійснена у кварталі №2, виділ №3 лісових насаджень Бережанського районного державного агропромислового підприємства «Бережанирайагроліс» на території Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, тому збитки в розмірі 48 536,63 грн, завдані ОСОБА_1 внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 7 ч. 3 ст. 29 та ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню в повному обсязі та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідної сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, а саме, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області, слід задовольнити. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Бережанської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Нараївської сільської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь місцевого бюджету Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області суму шкоди заподіяної злочином лісу в розмірі 48536,63 грн (сорок вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 63 копійки, зарахувавши на р/р UA408999980333119331000019753 в ГУК у Терн.обл./тг. Нараїв/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599, код доходу24062100, призначення платежугрошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 та ч.13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір за суд першої інстанції в розмірі 2648,00 грн та за суд апеляційної інстанції 4026,00 грн слід стягнути з відповідача в користь держави.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бережанської окружної прокуратури Тернопільської області задовольнити.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Бережанської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Нараївської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бережанське районне державне агропромислове підприємство «Бережанирайагроліс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь місцевого бюджету Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області суму шкоди заподіяної злочином лісу в розмірі 48536,63 грн (сорок вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) гривень 63 копійки, зарахувавши на р/р UA408999980333119331000019753 в ГУК у Терн.обл./тг. Нараїв/24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599, код доходу24062100, призначення платежугрошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір за суд першої інстанції в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень) та за суд апеляційної інстанції в розмірі 4026,00 грн ( чотири тисячі двадцять шість гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н. М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О. З. Костів