Рішення

від 11.04.2024 по справі 120/9120/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 квітня 2024 р. Справа № 120/9120/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до: Львівської митниці про: визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що був раніше експортований позивачем на виконання умов Контракту та не прийнятий Покупцем у місці поставки. Однак, відмовлено у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000843 та № UA209230/2022/000846 від 27.12.2022 року.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого просить у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свою правову позицію представник відповідача зазначив, що 26.12.2022 до митного оформлення №1 митного поста "Львів-північний" Львівської митниці декларантом ТОВ "Джі Ті Ел" ОСОБА_1 подано до митного оформлення митні декларації типу ІМ41ДЕ №№ 22UA209230026765U0 та 22UA209230026665U9, за якими в митний режим реімпорт заявлено товар "Цукор білий кристалічний, без додавання ароматичних добавок або барвників" із застосуванням пільги по сплаті мита із кодом "503" (Товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточне вивезення). Отримувач товару: ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля" (ЄДРПОУ 33143011). Відправник: Maxi srl. (МФЕ 02524520216 Via G.Galiliei Bolzano, Італія).

У зв`язку із тим, що за результатами проведення митного огляду неможливо було ідентифікувати товар як такий, що був раніше випущений за межі митної території України, що відповідно до ч. 1 ст. 79 МКУ є умовою поміщення товарів в митний режим реімпорту, посадовими особами відділу митного оформлення 1 митного поста "Львів-північний" Львівської митниці оформлено оскаржувані картки відмови в митному оформленні.

Інших заяв по суті до суду подано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» (Продавець) та ABERCORE LIMITED (Покупець) був укладений Контракт №SP2223-14 від 02.11.22р. (далі - Контракт), відповідно до якого позивач зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар - цукор білий кристалічний буряковий, країна походження - Україна, урожаю 2022 року (далі - Товар) (п.1.1 Контракту).

Код Товару (Українська класифікація товарів ЗЕД): 1701991000. Виробник - ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» (п.1.1 Контракту).

Кількість Товару - 528 - 550 метричних тон (п.2 Контракту).

Товар поставляється у біг-бегах на палетах вагонами або авто. Мінімальна вага нетто біг-бегів становить 1000 або 1150 кг (п.6.1 Контракту).

Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4623:2006 (п.4.1 Контракту).

Ціна товару - 1 014,00 євро за одну метричну тону. Загальна вартість партії товару складає від 535 392,00 євро до 557 700,00 євро (п.3 Контракту).

Базис поставки - DAP Lonato del Garda (Італія), Інкотермс 2020 (п.6.4 Контракту).

Товар відвантажується в період листопад 2022 - грудень 2022 (п.6.5 Контракту).

Оплата Товару здійснюється шляхом 100% оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після дати постачання. Дата постачання - дата прийняття товару Покупцем в місці доставки, що відображається відповідною відміткою в ЦМР (CMR) (п.9 Контракту).

На виконання Контракту Позивачем всього було поставлено покупцю Товар в кількості 546,123 тони на загальну суму 553 769 євро, в т.ч, партії товару на підставі рахунків-фактур (комерційні інвойси) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р. Вказане підтверджується роздруківками з регістрів бухгалтерського обліку «Обороти ТМІ», «Взаиморасчеты с клиентами» за період 01.11.22 по 30.06.23, а також роздруківками з SWIFT від 07.12.22р., 12.12.22р., 13.12.22р., 27.12.22р.

Партії Товару, що були поставлені на підставі рахунків-фактур (комерційних інвойсів) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р., вивезені з митної території України в режимі експорту на підставі наступних митних декларацій:

1) МД №22UA401110002067U0 від 28.11.22р., в графі 44 якої зазначено перелік документів, на підставі яких здійснено митне оформлення експорту, а саме:

-контракт №SP2223-14 від 02.11.22р.;

-рахунок-фактура (комерційний інвойс) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-сертифікат якості (Certificate of quality) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-пакувальний лист (PACING LIST) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-декларація походження товару (movement certificate EUR. 1) від 28.11.22р.

-транспортна накладна (CMR) №415818 від 28.11.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - АО3500Н/А07700ХР).

Вага партії Товару - 21 612,15 кг.

2) МД №22UA401110002183U0 від 02.12.22р., в графі 44 якої зазначено перелік документів, на підставі яких здійснено митне оформлення експорту, а саме:

-контракт №SP2223-14 від 02.11.22р.;

-рахунок-фактура (комерційний інвойс) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-сертифікат якості (Certificate of quality) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-пакувальний лист (PACING LIST) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-декларація походження товару (movement certificate EUR.1) від 02.12.22р.

-транспортна накладна (CMR) №26 від 02.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа -KA2309EM/A04387XP).

Вага партії Товару - 21 612,15 кг.

Однак, при приймання Товару в місці поставки (місто Лонто-дель-Грда (Lonato del Garda), Італія) Покупцем було виявлено, що упаковка (біг-бег) у вказаних партіях товару була пошкоджена.

У зв`язку з цим, з підстав невідповідності поставленого Товару вимогам упаковки по Контракту, Покупець відмовився приймати партії Товару за рахунками-фактурами (комерційними інвойсами) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р., про що було підписано між позивачем та покупцем компанією ABERCORE LIMITED Додаткову угоду №1 від 14.12.22р. до Контракту №SP2223-14 від 02.11.22р. (далі - Додаткова угода №1) (копія додається).

В пункті 1 Додаткової угоди сторони визначили, що Покупець відмовляється приймати Товар за інвойсами №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р. на загальну кількість 42 метричних тони вартістю 42 588,00 євро у зв`язку із пошкодженою упаковкою. Продавець погоджується повернути Товар на умовах FCA м. LONATO DEL GRADA і взяти на себе транспортні витрати.

Відповідно неприйнятий покупцем Товар в кількості 42 метричні тони, згідно Додаткової угоди №1, був повернутий назад позивачу автомобілями, на яких здійснювалася його доставка до місця поставки В Місто Лонто-дель-Грда (Lonato del Garda), Італія.

Повернення неприйнятого покупцем Товару здійснено згідно транспортної накладної (CMR) №415819 від 20.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - АО3500СН/А07700ХР) та транспортної накладної (CMR) б/н від 20.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - КА2309/АО4387Р).

26.12.2022 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці декларантом ТОВ "Джі Ті Ел" ОСОБА_1 подано до митного оформлення митні декларації типу ІМ41ДЕ №№ 22UA209230026765U0 та 22UA2092300267669, за якими в митний режим реімпорту заявлено товар «Цукор білий кристалічний, без додавання ароматичних добавок або барвників.» із застосуванням пільги по сплаті мита із кодом «503» (Товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення). Отримувач товару: ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля"" (ЄДРПОУ - 33143011, 24600 Вінницька обл, смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, 74А). Відправник: Maxi srl. (VAT02524520216 Via G.Galilei Bolzano, Італія).

За результатами митного органу відповідачем прийнято картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 27.12.2022 №UA209230/2022/000843 та № UA209230/2022/000846 з підстав неможливості завершення митного оформлення у зв`язку із невірним заповненням графи 36 МД (за результатами проведення митного огляду неможливо ідентифікувати товар як такий, що був раніше випущений за межі митної території України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, картки відмови обґрунтовані тим, що митному органу не надані документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.

Водночас, як вбачається з митних декларацій від 26.12.2022 позивач під час декларування товару в режимі реімпорту надавало митному органу товаросупровідні документи, а також документи, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у митному режимі експорту, і які дають можливість ідентифікувати товар як той самий товар, що експортувався товариством за митними деклараціями № 22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022, і повертається у такому самому стані, в якому він був оформлений у митний режим експорту.

Зокрема, до митних декларацій №22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022 року додавались зовнішньоекономічний контракт, специфікація до нього та додаткова угода, яка передбачає повернення нерезидентом раніше експортованого товару, які підтверджують реімпорт того самого товару, що експортувався за митними деклараціями №22UА209230026765U0 та № 22UА209230026766U9 від 26.12.2022, транспортні накладні, приймальні акти, складська відомість, які в сукупності дають можливість митному органу ідентифікувати товар як той самий, що раніше експортувався товариством за наведеними вище митними деклараціями.

Отже, позивачем було митниці достатні та належні докази на підтвердження того, що товар, ввезення якого було задекларовано за митними деклараціями №22UА209230026765U0 та № 22UА209230026766U9 від 26.12.2022, є саме тим товаром, який раніше було експортовано згідно із митнимми деклараціями №22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022.

Наведені вище приписи Митного кодексу України та обставини справи, підтверджені документально, свідчать про протиправний характер карток відмови № №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесенні карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022 відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 5368,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18 зазначено, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Встановлено, що на підтвердження понесення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 20000 грн, представник позивача суду надав: договір №07/12 про надання правової допомоги від 07.12.2022; додаткову угоду від 23.06.2023 та від 20.12.2023 до договору про надання правової допомоги; акт надання правової допомоги від 26.02.2024; опис робіт виконаних адвокатом від 26.02.2024.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України, суд виходить із того, що розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження, дана справа не потребувала встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом даної справи підлягають відшкодуванню у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" (24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, буд. 74А, код ЄДРПРУ 33143011)

Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (79000, Львівська обл., м Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 4391343)

СуддяКомар Павло Анатолійович