Постанова

від 20.11.2024 по справі 120/9120/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9120/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

20 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Залімського І. Г. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що між ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» (Продавець) та ABERCORE LIMITED (Покупець) був укладений Контракт №SP2223-14 від 02.11.22р. (далі - Контракт), відповідно до якого позивач зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар - цукор білий кристалічний буряковий, країна походження - Україна, урожаю 2022 року (далі - Товар) (п.1.1 Контракту).

Код Товару (Українська класифікація товарів ЗЕД): 1701991000. Виробник - ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» (п.1.1 Контракту).

Кількість Товару - 528 - 550 метричних тон (п.2 Контракту).

Товар поставляється у біг-бегах на палетах вагонами або авто. Мінімальна вага нетто біг-бегів становить 1000 або 1150 кг (п.6.1 Контракту).

Якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4623:2006 (п.4.1 Контракту).

Ціна товару - 1 014,00 євро за одну метричну тону. Загальна вартість партії товару складає від 535 392,00 євро до 557 700,00 євро (п.3 Контракту).

Базис поставки - DAP Lonato del Garda (Італія), Інкотермс 2020 (п.6.4 Контракту).

Товар відвантажується в період листопад 2022 - грудень 2022 (п.6.5 Контракту).

Оплата Товару здійснюється шляхом 100% оплати протягом 3 (трьох) банківських днів після дати постачання. Дата постачання - дата прийняття товару Покупцем в місці доставки, що відображається відповідною відміткою в ЦМР (CMR) (п.9 Контракту).

На виконання Контракту Позивачем всього було поставлено покупцю Товар в кількості 546,123 тони на загальну суму 553 769 євро, в т.ч, партії товару на підставі рахунків-фактур (комерційні інвойси) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р. Вказане підтверджується роздруківками з регістрів бухгалтерського обліку «Обороти ТМІ», «Взаиморасчеты с клиентами» за період 01.11.22 по 30.06.23, а також роздруківками з SWIFT від 07.12.22р., 12.12.22р., 13.12.22р., 27.12.22р.

Партії Товару, що були поставлені на підставі рахунків-фактур (комерційних інвойсів) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р., вивезені з митної території України в режимі експорту на підставі наступних митних декларацій:

1) МД №22UA401110002067U0 від 28.11.22р., в графі 44 якої зазначено перелік документів, на підставі яких здійснено митне оформлення експорту, а саме:

-контракт №SP2223-14 від 02.11.22р.;

-рахунок-фактура (комерційний інвойс) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-сертифікат якості (Certificate of quality) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-пакувальний лист (PACING LIST) №SP2223-14-20 від 28.11.22р.

-декларація походження товару (movement certificate EUR. 1) від 28.11.22р.

-транспортна накладна (CMR) №415818 від 28.11.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - АО3500Н/А07700ХР).

Вага партії Товару - 21 612,15 кг.

2) МД №22UA401110002183U0 від 02.12.22р., в графі 44 якої зазначено перелік документів, на підставі яких здійснено митне оформлення експорту, а саме:

-контракт №SP2223-14 від 02.11.22р.;

-рахунок-фактура (комерційний інвойс) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-сертифікат якості (Certificate of quality) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-пакувальний лист (PACING LIST) №SP2223-14-26 від 02.12.22р.

-декларація походження товару (movement certificate EUR.1) від 02.12.22р.

-транспортна накладна (CMR) №26 від 02.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа -KA2309EM/A04387XP).

Вага партії Товару - 21 612,15 кг.

Однак, при приймання Товару в місці поставки (місто Лонто-дель-Грда (Lonato del Garda), Італія) Покупцем було виявлено, що упаковка (біг-бег) у вказаних партіях товару була пошкоджена.

У зв`язку з цим, з підстав невідповідності поставленого Товару вимогам упаковки по Контракту, Покупець відмовився приймати партії Товару за рахунками-фактурами (комерційними інвойсами) №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р., про що було підписано між позивачем та покупцем компанією ABERCORE LIMITED Додаткову угоду №1 від 14.12.22р. до Контракту №SP2223-14 від 02.11.22р. (далі - Додаткова угода №1) (копія додається).

В пункті 1 Додаткової угоди сторони визначили, що Покупець відмовляється приймати Товар за інвойсами №SP2223-14-20 від 28.11.22р. та №SP2223-14-26 від 02.12.22р. на загальну кількість 42 метричних тони вартістю 42 588,00 євро у зв`язку із пошкодженою упаковкою. Продавець погоджується повернути Товар на умовах FCA м. LONATO DEL GRADA і взяти на себе транспортні витрати.

Відповідно неприйнятий покупцем Товар в кількості 42 метричні тони, згідно Додаткової угоди №1, був повернутий назад позивачу автомобілями, на яких здійснювалася його доставка до місця поставки В Місто Лонто-дель-Грда (Lonato del Garda), Італія.

Повернення неприйнятого покупцем Товару здійснено згідно транспортної накладної (CMR) №415819 від 20.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - АО3500СН/А07700ХР) та транспортної накладної (CMR) б/н від 20.12.22р. (реєстраційний номер автомобіля та причепа - КА2309/АО4387Р).

26.12.2022 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці декларантом ТОВ "Джі Ті Ел" ОСОБА_1 подано до митного оформлення митні декларації типу ІМ41ДЕ №№ 22UA209230026765U0 та 22UA2092300267669, за якими в митний режим реімпорту заявлено товар «Цукор білий кристалічний, без додавання ароматичних добавок або барвників.» із застосуванням пільги по сплаті мита із кодом « 503» (Товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення). Отримувач товару: ПрАТ "Продовольча компанія "Поділля"" (ЄДРПОУ - 33143011, 24600 Вінницька обл, смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, 74А). Відправник: Maxi srl. (VAT02524520216 Via G.Galilei Bolzano, Італія).

За результатами митного органу відповідачем прийнято картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці від 27.12.2022 №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 з підстав неможливості завершення митного оформлення у зв`язку із невірним заповненням графи 36 МД (за результатами проведення митного огляду неможливо ідентифікувати товар як такий, що був раніше випущений за межі митної території України).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що був раніше експортований позивачем на виконання умов Контракту та не прийнятий Покупцем у місці поставки. Однак, відмовлено у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000843 та № UA209230/2022/000846 від 27.12.2022 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Так, картки відмови обґрунтовані тим, що митному органу не надані документи та відомості, необхідні для ідентифікації товарів, що реімпортуються.

Водночас, як вбачається з митних декларацій від 26.12.2022 позивач під час декларування товару в режимі реімпорту надавало митному органу товаросупровідні документи, а також документи, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у митному режимі експорту, і які дають можливість ідентифікувати товар як той самий товар, що експортувався товариством за митними деклараціями № 22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022, і повертається у такому самому стані, в якому він був оформлений у митний режим експорту.

Зокрема, до митних декларацій №22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022 року додавались зовнішньоекономічний контракт, специфікація до нього та додаткова угода, яка передбачає повернення нерезидентом раніше експортованого товару, які підтверджують реімпорт того самого товару, що експортувався за митними деклараціями №22UА209230026765U0 та № 22UА209230026766U9 від 26.12.2022, транспортні накладні, приймальні акти, складська відомість, які в сукупності дають можливість митному органу ідентифікувати товар як той самий, що раніше експортувався товариством за наведеними вище митними деклараціями.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надано митниці достатні та належні докази на підтвердження того, що товар, ввезення якого було задекларовано за митними деклараціями №22UА209230026765U0 та № 22UА209230026766U9 від 26.12.2022, є саме тим товаром, який раніше було експортовано згідно із митними деклараціями №22UА401110002067U0 від 28.11.2022 року та № 22UА401110002183U0 від 02.12.2022.

Відтак, наведені вище обставини та норми закону, свідчать про протиправний характер карток відмови №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при винесенні карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2022/000843 та №UA209230/2022/000846 від 27.12.2022 відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат між сторонами, сторонами не оскаржено.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Залімський І. Г. Граб Л.С.