Рішення

від 11.04.2024 по справі 826/14798/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м.Київ № 826/14798/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ПрАТ «Разнобитпродукт» до ГУ ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Разнобитпродукт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснити облікову операцію з коригування облікових показників інтегрованої картки ПрАТ «Разнобитпродукт» платника податків з податку на прибуток шляхом виключення з них суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснити облікові операції з коригування облікових даних ПрАТ «Разнобитпродукт» в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів 17 травня 2016 року, згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 328 про сплату податку на додану вартість в сумі 429 000 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, від 17 травня 2016 року № 326 про сплату податку на прибуток в сумі 5 300 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, від 17 травня 2016 року № 327 про сплату податку на прибуток в сумі 1 318 000 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та 19 травня 2016 року, згідно платіжного доручення від 19 травня 2016 року № 329 про сплату податку на прибуток в сумі 194 300 грн., згідно декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Національного банку України від 22 січня 2004 року № 22, Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2, та зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Разнобитпродукт» виконало свій обов`язок щодо сплати податків та зборів та подало платіжні доручення до установи банку з метою сплати відповідних зобов`язань, проте ПАТ «Фідобанк» платіжні доручення не виконало з незалежних від позивача обставин. А відтак вважає, що у нього відсутній податковий борг.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Порядку ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, та зазначив, що нормами чинного законодавства не визначено процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС у разі не зарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов`язань з вини банку та вказав на те, що єдиною підставою для внесення інформації про сплату ПрАТ «Разнобитпродукт» сум ПДВ та з податку на прибуток підприємств можливо лише за умовою зарахування зазначених коштів на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства та отримання від таких органів відомостей про зарахування та повернення коштів з відповідних рахунків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 року позов задоволено; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснити облікову операцію з коригування облікових показників інтегрованої картки ПрАТ «Разнобитпродукт» платника податків з податку на прибуток шляхом виключення з них суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснити облікові операції з коригування облікових даних ПрАТ «Разнобитпродукт» в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів 17 травня 2016 року, згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 328 про сплату податку на додану вартість в сумі 429 000 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, від 17 травня 2016 року № 326 про сплату податку на прибуток в сумі 5 300 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, від 17 травня 2016 року № 327 про сплату податку на прибуток в сумі 1 318 000 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та 19 травня 2016 року, згідно платіжного доручення від 19 травня 2016 року № 329 про сплату податку на прибуток в сумі 194 300 грн., згідно декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2020 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №826/14798/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів, Верховний суд зазначив, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

12.06.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.06.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Ухвалою суду 16.06.2023 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального провадження.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2013 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 19.03.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ст. 194, 205 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Разнобитпродукт» є юридичною особою та перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 05 травня 2016 року за І квартал 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 554 068, 00 гривень.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 25 липня 2016 за півріччя 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 600 848, 00 гривень.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17 червня 2016 року за травень 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 279 335, 00 гривень.

З метою сплати задекларованих податкових зобов`язань та у відповідності до договорів від 23 лютого 2001 року № 475/01 на здійснення розрахунково-касового обслуговування та від 18 грудня 2001 року № ПС 121/02 на розрахункове обслуговування за допомогою програмного комплексу «Клієнт-Банк», укладених між Закритим акціонерним товариством «Разнобитпродукт» та Акціонерним банком «АЖІО», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк», позивачем направлено публічному акціонерному товариству «Фідобанк» платіжні доручення про сплату податку на прибуток № 326 від 17 травня 2016 року на суму 5 300, 00 гривень, № 327 від 17 травня 2016 року на суму 1 318 000 гривень, № 329 від 19 травня 2016 року на суму 194 300 гривень та про сплату податку на додану вартість № 328 від 17 травня 2016 на суму 429 000, 00 гривень.

Платіжні доручення від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та № 328 прийняті банком, що підтверджується відміткою банку на платіжних дорученнях.

Платіжне доручення від 19 травня 2016 року №329 направлено банку за допомогою системи «Клієнт-банк», що підтверджується скріншотом з системи дистанційного обслуговування.

Однак, публічне акціонерне товариство «Фідобанк» не виконало платіжні доручення позивача.

При цьому, у позивача була достатня суми коштів на поточному рахунку для сплати відповідних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

30 травня 2016 року позивач через систему «Клієнт-Банк» отримав від банківської установи повідомлення про повернення платіжних доручень без виконання у зв`язку з тим, що згідно з підпунктом 1.26 розділу 3 Положення виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень не пізніше п`ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

При цьому, позивач неодноразово звертався до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з претензією щодо невиконання банком платіжних доручень Приватного акціонерного товариства «Разнобитпродукт» (листи від 27 травня 2016 року № 23/05, від 15 червня 2016 року № 7/06).

Враховуючи невиконання банком платіжних доручень, не зарахування банком суми переказу на рахунок отримувача та відображення в інтегрованих картках обліку платника податків інформації щодо наявності заборгованості у Товариства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві з метою стягнення податкового боргу, направлено приватному акціонерному товариству «Разнобитпродукт» податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 6512-17 від 27 травня 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі № 826/9310/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Разнобитпродукт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року №6512-17, прийняту Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головним управлінням ДФС у м. Києві та визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна Товариства у податкову заставу від 27 травня 2016 року № 6512-17, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У вказаному рішенні зазначено, що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, однак на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків та інших платежів, визначена у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. При цьому єдиною підставою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Зазначене узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №826/14107/16.

А тому, суд вважає, що враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані щодо фактичної оплати податку на додану вартість та податку на прибуток в інтегрованій картці платника - позивача.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання податковий орган здійснити облікову операцію з коригування облікових показників інтегрованої картки позивача - платника податків з податку на прибуток шляхом виключення з них суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та здійснити облікові операції з коригування облікових даних ПрАТ «Разнобитпродукт» в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів 17 травня 2016 року, згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 328 про сплату податку на додану вартість в сумі 429 000 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, від 17 травня 2016 року № 326 про сплату податку на прибуток в сумі 5 300 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, від 17 травня 2016 року № 327 про сплату податку на прибуток в сумі 1 318 000 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та 19 травня 2016 року, згідно платіжного доручення від 19 травня 2016 року № 329 про сплату податку на прибуток в сумі 194 300 грн., згідно декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 36.1 та п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 Податкового кодексу України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, у Податковому кодексі України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Разом з тим положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.

Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.

Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Також, згідно із положеннями статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Відтак у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 01 липня 2020 року у справі №804/4602/16.

Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку відомості з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість за умови наявності лише платіжного доручення, але без фактичного надходження коштів до державного бюджету, а тому у цій частині слід відмовити.

При цьому, як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, в якому визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17, якою визначено наявність у позивача податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями 551871,75 гривень.

Як убачається з витягу з інтегрованої картки платника податків 20.05.2016 позивачем нараховано податкові зобов`язання у розмірі 554068,00 грн. з податку на прибуток (декларація від 20.05.2016 №9070346777), у зв`язку з переплатою податку на прибуток у розмірі 2196,25 грн. податковий борг склав 551871,75 грн.

У зв`язку з несплатою позивачем самостійно визначеного з податковою декларацією податку на прибуток за 1 квартал 2016 року податкового зобов`язання ДПІ у Печерському районі винесено податкову вимогу від 27.05.2016 №6512-17. Також, 27.05.2016 Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Позивач оскаржив зазначені рішення до суду та останні скасовані у судовому порядку.

Скасовуючи рішення податкового органу, суд зазначив, що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання у визначений ПК України строк, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла з вини не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Суд звертає увагу, що пунктом 129.7 Податкового кодексу України передбачено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Таким чином, суди дійшли висновку у межах розгляду №826/9310/16, що подання позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, обов`язок позивача щодо сплати такого грошового зобов`язання у вказаних сумах припинився, а тому у податкового органу відсутні підстави для надсилання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу від 27.05.16р.

У той же час, станом на день розгляду даної справи, кошти на рахунок податкового органу не надійшли, а тому у даному випадку не можливо застосування судових рішень, якими скасовано зазначену вимогу, як преюдицію, при вирішенні питання про виключення з інтегрованої карти платника податків суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року.

При цьому, судом встановлено, що у травні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Разнобитпродукт» (далі - ПАТ «Разнобитпродукт», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якій просило визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не вилучення з інтегрованої картки обліку платника податків ПАТ «Разнобитпродукт» відомостей про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн та зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві скасувати (вилучити) у інтегрованій картці ПАТ «Разнобитпродукт» відомості про податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 024,29 грн. та пені у сумі 245 003,72 грн.

Позивач у межах розгляду справи № 640/10296/20 зазначив, що факт своєчасної сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9070346777 від 05 травня 2016 року (за терміном сплати 20 травня 2016 року) підтверджується платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329, що встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 826/9310/16 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 826/14798/16.

Суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позов, однак Верховний суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/10296/20 вказав, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок, у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі основне податкове зобов`язання. Скасовуючи рішення судів, Верховний суд вказав, що про помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо того, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, оскільки, як вже зазначалося вище, належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є саме надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок. А умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок. Отже, враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані щодо оплати податку на прибуток в інтегрованій картці платника - позивача, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача вносити зміни до інтегрованої картки особового рахунку відомості з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 838 021,29 грн. за умови наявності лише платіжного доручення але без фактичного надходження коштів до державного бюджету, а тому у цій частині слід відмовити. За встановленими судами обставинами справи, спрямовані підприємством кошти платіжними дорученнями від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та від 19 травня 2016 року № 329 до зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

А тому, враховуючи вищевикладене, та встановлені обставини в межах розгляду справ № 826/9310/16 та № 640/10296/20, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.