Постанова

від 21.12.2020 по справі 826/14798/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 грудня 2020 року

справа № 826/14798/16

адміністративне провадження № К/9901/39446/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.

за участю представників

позивача - Мамась М. О. адвокат за ордером серії КВ №427655 від 21 грудня 2020 року,

відповідача - Грищенко О. В. в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року у складі судді Бояренцової М. А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів Василенка Я. М., Файдюка В. В., Чаку Є. В.

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство Разнобитпродукт (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило зобов`язати податковий орган здійснити облікову операцію з коригування облікових показників інтегрованої картки Товариства платника податків з податку на прибуток шляхом виключення з них суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року; зобов`язати податковий орган здійснити облікові операції з коригування облікових даних Товариства в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів 17 травня 2016 року, згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 328 про сплату податку на додану вартість в сумі 429 000 гривень, згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, від 17 травня 2016 року № 326 про сплату податку на прибуток в сумі 5 300 гривень, згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, від 17 травня 2016 року № 327 про сплату податку на прибуток в сумі 1 318 000 гривень, згідно декларації з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та 19 травня 2016 року, згідно платіжного доручення від 19 травня 2016 року № 329 про сплату податку на прибуток в сумі 194 300 гривень, згідно декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зіславшись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України Про банки і банківську діяльність , Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Національного банку України від 22 січня 2004 року № 22, Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 липня 2012 року № 2, зазначає, що Приватне акціонерне товариство Разнобитпродукт виконало свій обов`язок щодо сплати податків та зборів та подало платіжні доручення до установи банку з метою сплати відповідних зобов`язань, проте ПАТ Фідобанк платіжні доручення не виконало.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Як зазначили суди, сплата позивачем сум податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та податку на додану вартість та травень 2016 року було своєчасною, що свідчить про те, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства.

Окрім того, суди попередніх інстанцій, зіславшись на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зазначили про наявність судового рішення у справі №826/9310/16, яке набрало законної сили, в якому визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17, прийняту Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт у податкову заставу від 27 травня 2016 року № 6512-17. При цьому, обґрунтовуючи наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 27 травня 2016 року №6512-17 та рішення про опис майна в податкову заставу від 27 травня 2016 року №6512-17, суди у справі №826/9310/16 звернули увагу на тому, що факт своєчасної сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств №9070346777 від 05 травня 2016 року підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученнями від 17 травня 2016 року №326 та №327, від 19 травня 2016 року №329. Не надходження зазначеної суми до бюджету не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, звільняє позивача від відповідальності.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги податковий орган звертає увагу на тому, що внесення інформації про сплату позивачем у справі сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств можливо лише за умови зарахування зазначених коштів на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства та отримання від таких органів відомостей про зарахування та повернення коштів з відповідних рахунків. Згідно відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків у вигляді технологічного файлу, які надходять з Державної казначейської служби України, кошти по платіжному дорученню від позивача станом на 15 березня 2018 року не надходили, в зв`язку з чим відсутня технічна можливість, внести відповідні суми до картки платника податків або виконати будь-які дії щодо зазначених позивачем сум.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_1 (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Хохуляк В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №826/14798/16.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду 10 липня 2018 року позивач звертає увагу на тому, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи правильно встановлено, що Товариством не було допущено порушень вимог податкового законодавства. Зазначає, що судами правильно зроблено висновок про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити облікові операції з коригування облікових даних Товариства в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач у справі звертає увагу на тому, що в касаційній скарзі відповідачем не наведено жодного доводу чи доказу, який би спростовував висновки суди попередніх інстанцій, тому просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

23 березня 2020 року податковий орган заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві замінити на Головне управління ДПС у м.Києві у зв`язку з реорганізацією податкового органу.

Суд визнає заявлене клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на Головне управління ДПС у м.Києві.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2020 року у справі визначено новий склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Ханова Р. Ф. (суддя-доповідач), Гончарова І. А., Олендер І. Я.

10 грудня 2020 року до Суду надійшли пояснення у справі від позивача.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що приватне акціонерне товариство Разнобитпродукт є юридичною особою та перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 05 травня 2016 року за І квартал 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 554 068, 00 гривень.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 25 липня 2016 за півріччя 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 600 848, 00 гривень.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17 червня 2016 року за травень 2016 року Товариство самостійно визначило суму податкового зобов`язання в розмірі 279 335, 00 гривень.

З метою сплати задекларованих податкових зобов`язань та у відповідності до договорів від 23 лютого 2001 року № 475/01 на здійснення розрахунково-касового обслуговування та від 18 грудня 2001 року № ПС 121/02 на розрахункове обслуговування за допомогою програмного комплексу Клієнт-Банк , укладених між Закритим акціонерним товариством Разнобитпродукт та Акціонерним банком АЖІО , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Фідобанк , позивачем направлено публічному акціонерному товариству Фідобанк платіжні доручення про сплату податку на прибуток № 326 від 17 травня 2016 року на суму 5 300, 00 гривень, № 327 від 17 травня 2016 року на суму 1 318 000 гривень, № 329 від 19 травня 2016 року на суму 194 300 гривень та про сплату податку на додану вартість № 328 від 17 травня 2016 на суму 429 000, 00 гривень.

Платіжні доручення від 17 травня 2016 року № 326, № 327 та № 328 прийняті банком, що підтверджується відміткою банку на платіжних дорученнях.

Платіжне доручення від 19 травня 2016 року №329 направлено банку за допомогою системи Клієнт-банк , що підтверджується скріншотом з системи дистанційного обслуговування.

Однак, публічне акціонерне товариство Фідобанк не виконало платіжні доручення позивача.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено наявність достатньої суми коштів на поточному рахунку приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт для сплати відповідних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

30 травня 2016 року позивач через систему Клієнт-Банк отримав від банківської установи повідомлення про повернення платіжних доручень без виконання у зв`язку з тим, що згідно з підпунктом 1.26 розділу 3 Положення виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, під час виконання своїх повноважень Фонд або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень не пізніше п`ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку.

При цьому, позивач неодноразово звертався до публічного акціонерного товариства Фідобанк з претензією щодо невиконання банком платіжних доручень Приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт (листи від 27 травня 2016 року № 23/05, від 15 червня 2016 року № 7/06).

Враховуючи невиконання банком платіжних доручень, не зарахування банком суми переказу на рахунок отримувача та відображення в інтегрованих картках обліку платника податків інформації щодо наявності заборгованості у Товариства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом.

Окрім того судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві з метою стягнення податкового боргу, направлено приватному акціонерному товариству Разнобитпродукт податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 6512-17 від 27 травня 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі № 826/9310/16 за позовом приватного акціонерного товариства Разнобитпродукт до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2017 року, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року №6512-17, прийняту Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головним управлінням ДФС у м. Києві та визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна Товариства у податкову заставу від 27 травня 2016 року № 6512-17, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У вказаному рішенні зазначено, що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, однак на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Щодо вимог позивача стосовно зобов`язання податкового органу здійснити облікові операції з коригування облікових даних Товариства в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів 17 травня 2016 року, згідно платіжних доручень від 17 травня 2016 року № 328 про сплату податку на додану вартість в сумі 429 000 гривень, згідно декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року, від 17 травня 2016 року № 326 про сплату податку на прибуток в сумі 5 300 гривень, згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, від 17 травня 2016 року № 327 про сплату податку на прибуток в сумі 1 318 000 гривень, згідно декларації з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та 19 травня 2016 року, згідно платіжного доручення від 19 травня 2016 року № 329 про сплату податку на прибуток в сумі 194 300 гривень, згідно декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року, Суд звертає увагу на наступному.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків та інших платежів, визначена у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Приписами пункту 3 розділу 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту пункту 1 розділу 2 Порядку вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Пунктом 1 розділу 3 Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. При цьому єдиною підставою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Зазначене узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №826/14107/16.

Враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані щодо фактичної оплати податку на додану вартість та податку на прибуток в інтегрованій картці платника - позивача, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача в цій частині позовних вимог відсутня.

Зазначене свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання податкового органу здійснити облікові операції з коригування облікових даних Товариства в інтегрованих картках обліку платника податків з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом відображення записів про фактичну сплату грошових коштів згідно відповідних платіжних доручень.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання податковий орган здійснити облікову операцію з коригування облікових показників інтегрованої картки Товариства платника податків з податку на прибуток шляхом виключення з них суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступному.

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено статтею 109 Податкового кодексу України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 111 Податкового кодексу України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, у Податковому кодексі України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Разом з тим положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.

Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.

Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Крім того, слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Відтак у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 01 липня 2020 року у справі №804/4602/16.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо того, що виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, оскільки, як вже зазначалося вище, належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є саме надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували наявність судового рішення, яке набрало законної сили, в якому визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17, якою визначено наявність у позивача податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями 551871,75 гривень.

В той же час, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не врахували відсутність в матеріалах справи витягів з інтегрованої картки платника податків за відповідний період, які, з огляду на предмет позову, є основними доказами у справі, та, відповідно не надали їм належну правову оцінку.

Судами застосовано положення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при цьому, не з`ясовано період виникнення у позивача грошового зобов`язання з податку на прибуток, в результаті невиконання якого винесено податкову вимогу від 27 травня 2016 року № 6512-17 станом на 26 травня 2016 року, склад та структуру цього податкового боргу, а також можливість застосування судових рішень, якими скасовано зазначену вимогу, як преюдицію, при вирішенні питання про виключення з інтегрованої карти платника податків суми податкового боргу по постійно визначеним податковим зобов`язанням, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди не з`ясували суму наявного податкового боргу з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2016 року та з податку на додану вартість за травень 2016 року, наявність певних рішень контролюючого органу, які б зобов`язували Товариство виконати грошові зобов`язання за весь цей період, рішень прийнятих за результатами адміністративного або судового оскарження.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів про задоволення позовних вимог не ґрунтуються на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи при вирішенні позовних вимог, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі №826/14798/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та н е може бути оскаржена.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер