Рішення

від 11.04.2024 по справі 420/28679/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/28679/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попова В.Ф.

секретар Церковний В.Я.,

за участю:

прокурора Тунік В.М.,

представниці позивача Ткачук В.М.,

представника відповідача Кобелєва О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект"</a>, третя особа на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури,

встановив:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації (далі позивач, Департамент культури) до ТОВ Універсал Дірект (далі відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, в якій просить про таке:

- зобов`язати ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року позовну заяву було залишено без розгляду у зв`язку з відсутністю права звернення до суду з таким позовом.

Постановою П`ятого ААС від 06.02.2024 року ухвалу сулу першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

26.03.2024 року судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що ТОВ "Універсал Дірект" будучи власником будівлі, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення та за наявності охоронного договору не забезпечено її утримання у належному технічному стані, зокрема, не виконали зобов`язання щодо проведення першочергових протиаварійних, ремонтних та реставраційних робіт, що призвело до руйнування об`єкту. Оскільки Департамент культури неналежним чином здійснював захист інтересів держави в галузі охорони об`єктів культурної спадщини, то в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру" подали цей позов в інтересах держави. Прокурор просить задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач не вчиняє жодних дій, щодо збереження пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.

Представниця Департаменту культури ООВА позовні вимоги підтримала та зазначила, що з ТОВ «УНІВЕРСАЛ ДІРЕКТ» укладений охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини, який не виконується протягом тривалого часу. У липні 2021 року Департаментом було погоджено науково-проектну документацію «Протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1-Б)». Листом від 05.08.2021 №21 Департаментом надано дозвіл на проведення вищезазначених робіт, але роботи не були проведені і 21 січня 2023 року сталося руйнування частини конструкцій зазначеної будівлі, внаслідок чого залишились лише дві стіни. Після цього, Департамент вживав заходи та приймав розпорядження по спонуканню відповідача до проведення протиаварійних робіт, розглянуто та погоджено науково-проектну документацію ««Реставрація будівлі (Особняк Гавсевича), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1 (1-Б) (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення», розроблену у 2023 ТОВ «ЕКОСТРОЙ і К». Постановою Одеської ОДА накладені фінансові санкції на ТОВ «Універсал Дірект» за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, але вжиті заходи не спонукали відповідача до відновлення пам`ятки. Інші заходи передбачені ЗУ Про охорону культурної спадщини не вживались. Просять задовольнити позовні вимоги.

Третя особа по справі Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОМР письмові пояснення по справі не надали, в судове засідання представник не з`явився, що не є перешкодою для розгляду справи.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Будівля по вул. Чорноморська, 1 - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора С.С. Гальперсона. Під охорону держави прийнята рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 22.05.1990 №160 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення значення та зареєстрована в реєстрі пам`яток місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму від 16.06.2007 № 662/0/16-07 (охоронний номер 41-Од).

На підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2018 вказаний об`єкт культурної спадщини відчужено ТОВ «Міський андрологічний центр» на користь ТОВ «Універсал Дірект».

Пунктом 8 вищевказаного договору купівлі-продажу повідомлено покупця, що предмет договору є об`єктом культурної спадщини, а також передбачена необхідність: виконання першочергових протиаварійних робіт протягом 2018 - 2019 років, проведення комплексу реставраційних робіт протягом 2019 - 2021 років, здійснення благоустрою прилеглої території та виконання оздоблювальних робіт протягом 2021 - 2022 років.

Пунктом 9 договору купівлі-продажу передбачено, що порушення умов договору є підставою для його розірвання, та предмет договору підлягає поверненню до спільної власності територіальних громад області. У разі розірвання договору купівлі-продажу або визнання його недійсним повернення покупцю коштів, сплачених за предмет договору, проводиться на підставі рішення суду з коштів, отриманих від повторного продажу предмета договору.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 07.09.2018 №337 адресу нежитлової будівлі-пам`ятки за заявою ТОВ «Універсал Дірект» змінено на м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.

Відповідний охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини укладено 12.10.2018 між управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ «Універсал Дірект» .

Відповідно до п. 5 охоронного договору, власник зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані.

Згідно з п. 9 охоронного договору, власник зобов`язаний негайно повідомляти орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці, і своєчасно вживати заходів для приведення пам`ятки в належний стан.

Пунктом 10 охоронного договору на власника покладено зобов`язання своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження її території, а також виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п. 12 договору, а у разі потреби в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони.

Пунктом 12 охоронного договору зобов`язано власника виконати такі роботи:

- розроблення науково-проєктної документації на реставрацію будівлі- пам`ятки - протягом 6 місяців з моменту підписання охоронного договору;

- проведення робіт згідно з науково-проєктною документацією - протягом 2 років з моменту підписання охоронного договору.

На замовлення ТОВ «Універсал Дірект» у 2021 році розроблена науково-проектна документація «Протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1-Б)», яка погоджена листом Департаменту від 12.07.2021.

Незважаючи на одержання ТОВ «Універсал Дірект» дозволу Департаменту від 05.08.2021 на проведення протиаварійних робіт, вони не були розпочаті, внаслідок чого у січні 2023 року сталося руйнування частини конструкцій зазначеної будівлі-пам`ятки. Як зазначили сторони в судовому засіданні станом на сьогоднішній день від будівлі залишились лише дві стіни.

В ході проведеного представником Департаменту огляду 30.06.2023 зафіксовано, що більшість несучих конструкцій будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі демонтовано, що не відповідає рішенням, викладеним у погодженій науково-проектній документації, у зв`язку з чим Департаментом видано розпорядження № 10 про припинення будь-яких робіт на об`єкті.

Розпорядженням Департаменту від 06.07.2023 №11 зобов`язано ТОВ «Універсал Дірект» розробити та надати на погодження до Департаменту науково-проектну документацію, спрямовану на реставрацію та відновлення зазначеної будівлі-пам`ятки.

У строк, визначений розпорядженням, ТОВ «Універсал Дірект» було надано на розгляд Департаменту науково-проектну документацію ««Реставрація будівлі (Особняк Гавсевича), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1 (1-Б) (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення». Листом від 14.09.203 №2267 зазначену документацію погоджено.

Враховуючи, що власником не вживались заходи щодо утримання будівлі-пам`ятки в належному стані, що, відповідно, призвело до її пошкодження та руйнації, обласною державною адміністрацією видано постанову про накладення фінансових санкцій на ТОВ «Універсал Дірект» за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини від 07.07.2023 № 6646/1/01-33/6807/2-23.

Згідно з висновком судового експерта №009/23 від 24.08.2023, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 42023163030000045 від 30.06.2023, будівельні роботи, проведені на будівлі-пам`ятці, не відповідають погодженій науково-проектній документації «Протиаварійні роботи на будівлі - пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1 -Б)», а також вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, роботи з демонтажу конструктивних елементів будівлі-пам`ятки проведені без відповідного дозволу органу архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином судом встановлено, що в порушення вимог ЗУ «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 року, договору купівлі-продажу та охоронного договору, ТОВ «Універсал Дірект» як власник будівлі-пам`ятки не забезпечило її утримання у належному технічному стані, зокрема, не виконало зобов`язання щодо проведення першочергових протиаварійних, ремонтних та реставраційних робіт.

Всі вищезазначені обставини не спростовуються представником відповідача в судовому засіданні, який зазначив, що ТОВ «Універсал Дірект» не можливостей виконати вказані роботи та свої зобов`язання.

Заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши надані докази та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 року (далі Закон №1805-ІІІ).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону використання пам`ятки повинно здійснюватися у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо

Відповідно до статті 27 Закону у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону №1805-ІІІ, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження.

2. Якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки позов про її викуп може бути пред`явлено без попередження.

4. Викуплена пам`ятка переходить у власність держави.

Викупна ціна пам`ятки визначається за згодою сторін, а в разі спору - судом.

Відповідно до частини третьої статті 47 Закону №1805-ІІІ юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Виходячи з положень Закону №1805-ІІІ, КАС України, Закону України «Про прокуратуру», Конституції України, суд приходить до висновку, що у цій справі у органу уповнаженого на здійснення заходів контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини» тобто у Департаменту ООВА відсутні повноваження щодо звернення до суду з вимогами про зобов`язання ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення, а відповідно такі вимоги не можуть бути заявлені і прокурором при зверненні до суду в інтересах держави в особі цього органу.

При цьому, суд зазначає, що у прокурора наявні підстави для подання позову в інтересах держави в особі вказаного органу, але не із зазначеними у цьому позові вимогами, а тільки з тими, що передбачені Закону №1805-ІІІ, а саме позов про викуп або відшкодування шкоди.

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Такий обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований і в пункті 5 частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено можливість звернення суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою ВП ВС від 19 жовтня 2023 року у справі № 9901/96/21 щодо застосування вказаної норми Конституції зазначено наступне.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. (п.72)

При цьому вжите законодавцем словосполучення «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. (п.73)

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. (п.74)

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. (п.75)

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 800/414/17 та від 27 червня 2019 року у справі № 9901/920/18.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Консультативна рада європейських прокурорів, створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

У контексті сказаного, ураховуючи роль прокуратури в демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, суд наголошує, що підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). (ВП ВС Постанова від 05.03.2020 року справа №9901/511/19)

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє суду дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням не тільки того в чому саме полягає порушення інтересів держави, обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором, але і закон який наділяє позивача (не прокурора) процесуальною дієздатністю, тобто надає йому право звернення до суду.

При цьому суд зазначає, що КАС України не є тим законом, що визначає право звернення суб`єкта владних повноважень до суду, оскільки право звернення до суду повинно бути передбачено окремим законом який врегульовує спірні правовідносини, що віднесенні до компетенції цього суб`єкта владних повноважень та визначені цим же законом.

КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАСУ), а не визначає процесуальну дієздатність сторін, оскільки така визначається окремими законами, що врегульовують відповідні правовідносини, яким в даному випадку є ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Законом, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ від 08.06.2000 року (далі Закон №1805-ІІІ)

Статтею шостою вказаного закону визначені повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, серед яких відсутнє право звернення у цих органів до суду взагалі.

В той же час, статтею 21 Закону №1805-ІІІ, передбачено, що якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам`ятки їй загрожує пошкодження або знищення, відповідний орган охорони культурної спадщини робить власнику пам`ятки відповідне попередження, а якщо власник пам`ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп.

Суд зазначає, що системний аналіз всіх норм Закону №1805-ІІІ, дає підстави стверджувати що вказаний закон не передбачає право звернення до суду Департаменту культури з іншими позовними вимогами окрім зазначених у статті 21 цього закону, а тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, який не має права на звернення до суду із зазначеними у цьому позові вимогами, що свідчить про відсутність процесуальної дієздатності у позивача на подачу цього позову, а відповідно і у прокурора також.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22 та у постанові від 05.9.2023 року у справі № 260/4044/22.

В судовому засіданні представниця позивача на питання суду зазначила, що позов до суду з вимогами про викуп пам`ятки культури не подавали за відсутності коштів, що на думку суду не є належним обґрунтуванням позиції сторони та свідчить про невжиття органом контролю всіх передбачених законом заходів для збереження об`єкту за умови, що на протязі тривалого часу встановлено невиконання відповідачем обов`язків визначених як законом так і охоронним договором.

Крім вищезазначених підстав для відмови у задоволенні позовних вимог як відсутність права звернення до суду з такими вимогами, суд зазначає, що і заявлені вимоги не є ефективним способом відновлення порушених інтересів держави.

Прокурор не спростовував факту відсутності у ЗУ Про охорону культурної спадщини права звернення до суду Департаменту культури, але зазначив, що таке право надано всім органам місцевого самоврядування, а що стосується ефективності захисту порушеного закону шляхом зобов`язання ТОВ Універсал Дірект відновити будівлю-пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення, то позивач та прокурор самостійно обирають спосіб захисту і не можуть бути в цьому обмежені.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що заявлені позовні вимоги «зобов`язати ТОВ «Універсал Дірект» відновити будівлю-пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення є ефективним способом захисту інтересів держави, оскільки в разі не вчинення таких дій, виникають підстави для відкриття кримінального провадження та притягнення до кримінальної відповідальності осіб відповідальних за невиконання рішення суду.

У постанові від 23 грудня 2021 року у справі №370/2759/18 Верховний Суд наголосив, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

На думку суду, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Адміністративний суд, отримавши позовну заяву, повинен встановити наявність факту порушення права та застосувати конкретний спосіб захисту порушеного права, інтересу, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Для ефективного поновлення порушеного права, захисту інтересу необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

При цьому необхідно наголосити, що покарання винної особи не входить до мети захисту права у публічно-правових відносинах, а тому не входить до складу способу захисту права.

У цій справі вимоги прокурор просить суд зобов`язати відповідача вчинити дії які він вже зобов`язаний вчиняти відповідно до вимог ст. ст. 24, 27, 47 ЗУ Про охорону культурної спадщини, а саме привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування), відновити у разі пошкодження а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону. Такі ж зобов`язання взяв на себе відповідач у охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 12.10.2018 №04-02/2455сп

Саме таке зобов`язання відповідача, на думку суду, не є ефективним і це підтверджується приписами вказаного закону, який передбачає інші способи захисту це викуп, або стягнення шкоди.

Суд зазначає, що в разі задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача відновити будівлю таке рішення суду жодним чином не породжує для нього інші зобов`язання крім вже існуючих та визначених Законом №1805-ІІІ, що свідчить про неефективність визначеного способу захисту.

Обгрунтування прокурором ефективності захисту шляхом притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду не є належним способом захисту інтересів держави, суперечить принципу верховенства права та правової визначеності.

Як зазначено в п.44 доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська комісія) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 26 березня 2011 року), принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; для досягнення цієї довіри держава повинна складати тексти законів так, щоб вони були доступними; держава також зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; прогнозованість означає, що закон повинен, коли це можливо, бути оприлюдненим до його виконання і бути передбачуваним у тому, що стосується його наслідків: він має бути сформульований достатньо точно для того, щоб людина могла регулювати свою поведінку.

Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

Враховуючи викладене, кожен громадянин, юридична особа, мають правомірні очікування, що до них буде застосований саме той порядок та спосіб врегулювання інтересів, який чітко визначений законом та що в разі порушення закону до них не можуть бути застосовані механізми, які не передбачені законом.

Таким чином, "використання" рішення суду як способу тиску на відповідача з метою примусу його до виконання покладених на нього обов`язків, за умови існуючих інших правових механізмів захисту інтересів держави чітко визначених у законі - є порушенням вказаних принципів.

Як встановлено судом, Заступником керівника Одеської обласної прокуратури до Господарського суду Одеської області заявлено позов в інтересах держави і особі Одеської обласної ради до ТОВ «Універсал Дірект та ТОВ «Міський андрологічний центр», третя особа Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно, а саме пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.

Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №916/378/24.

Зазначене, є підтвердженням вищенаведених висновків суду, щодо неналежного обрання способу захисту інтересів держави у цій справі та застосування прокурором тих механізмів, що передбачені Законом №1805-ІІІ.

Таким чином. суд відхиляє всі обґрунтування позивача та прокурора на підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім того суд зазначає, що є недоречними посилання на практику ЄСПЛ як підставу для здійснення судового розгляду по суті, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.

Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб`єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов`язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Суд вважає за необхідне також зазначити про те, що скасовуючи ухвалу суду від 27 листопада 2023 року про залишення цього позову без розгляду, апеляційний суд у постанові від 06.02.2024 року відхиляючи аргументи суду та посилання на правові позиції ВС КАС та ВП Верховного суду, зазначив що колегія їх не приймає, оскільки застосуванню підлягає остання правова позиція викладена у справі 420/10218/22 від 30.01.2024 року.

Суд зазначає, що у справі № 420/10218/22 та у цій справі правовідносини дійсно є ідентичними, але ВС КАС розглядалось лише питання щодо представництва прокурора, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, що і у цій справі суд не заперечує про таке право прокурора.

У цій справі суд зазначає, що у прокурора наявні підстави для подання позову в інтересах держави в особі вказаного органу, але в порядку та у спосіб, що передбачені ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

А тому, застосовувати вказану постанову ВС КАС до цього спору не можна, оскільки ВС КАС висновок, щодо права звернення до суду з вимогами які заявлялись у тій справі та їх відповідність положенням ЗУ «Про охорону культурної спадщини» не приймався.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем та прокурором не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал Дірект"</a> про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено та підписано 11.04.2024 р..

Суддя Попов В.Ф.

.