Постанова

від 01.04.2024 по справі 480/5731/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 р.Справа № 480/5731/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.01.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі №480/5731/22

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№56)"

про надання дозволу на погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Головне управління ДПС у Сумській області (надалі відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Сумській області, податковий орган, контролюючий орган), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№56)" (надалі відповідач, ДП «Підприємство ДКВС України (№56)»), в якому просить надати ГУ ДПС у Сумській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 2129528 грн ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ДПС у Сумській області до ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» про надання дозволу на погашення податкового боргу відмовлено.

ГУ ДПС у Сумській області не погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує на наявність у відповідача непогашеного податкового боргу у сумі 2 129 528 грн, яка підтверджена, у тому числі судовими рішеннями, які набрали законної сили. Податковий орган повідомив суд, що вчинені ним дії у спосіб стягнення грошових коштів відповідача з рахунків у банках не призвели до повного погашення заборгованості, у зв`язку з чим керівником податкового органу ухвалено рішення про опис майна у податкову заставу та уповноваженою особою позивача складено акт опису майна від 24.05.2021, які на цей момент є чинними. З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2020 по справі № 822/1262/17, від 15.04.2020 по справі № 1340/3692/18, від 22.01.2020 по справі № 826/12587/17, стверджував про наявність у податкового органу права звертатися до суду із позовами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків. Покликався на те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 480/3130/21 задоволено аналогічний позов ГУ ДПС у Сумській області до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№116)".

У додаткових поясненнях також покликався на наявність судових рішень по справі № 480/4504/20 на користь апелянта з питань надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі. Наполягав на тому, що податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2020 по справі №826/18574/14 та від 23.04.2020 по справі № 813/4030/15.

ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року залишити без змін, апеляційну скаргу податкового органу без задоволення. Зазначило, що у силу приписів чинного законодавства заборонено звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та доводів відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Сумській області задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

ГУ ДПС у Сумській області до ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» рекомендованою поштовою кореспонденцією направлено податкову вимогу форми "Ю" від 13.03.2018 №2959-17 (т. 1 а.с. 145).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 по справі №480/1147/19 стягнуто з ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий у розмірі 1199804,29 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 по справі №480/4158/20 стягнуто з ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у загальному розмірі 669884.

31.05.2019 ГУ ДПС у Сумській області ухвалено рішення №1 про опис майна у податкову заставу. На підставі зазначеного рішення податковим керуючим був складений акт опису майна від 24.05.2021 №25 (т. 1 а.с. 147-150).

Податкова застава відповідно до акту опису майна від 24.05.2021 №25 була внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (т. 1 а.с. 151-154).

Також Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 21.01.2022 №40 (т. 1 а.с. 179).

На виконання вказаних рішень суду позивачем вживались заходи щодо списання коштів з рахунків платника, шляхом направлення до банківських установ, що обслуговують відповідача інкасових доручень: від 30.09.2021 №7830, №7831 від 30.09.2021, №8306 від 21.10.2021, №8300 від 11.10.2021, №9682 від 05.11.2021, №1003 від 31.01.2022 №185, від 03.02.2022 №3015, від 03.02.2022 №3035, від 03.02.2022 № 3020, від 23.02.2022 №3004, від 22.02.2022 №3189, від №3216 від 22.02.2022, №6532 від 13.06.2022 №6532, але вказані інкасові доручення було повернуто банками без виконання (а.с. 180-193).

Оскільки заходи щодо погашення податкового боргу ДП «Підприємство ДКВС України (№56)» шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не призвели до повного погашення наявної заборгованості, ГУ ДПС у Сумській області звернулося до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з встановленої законодавчої заборони та заборонено звернення стягнення на майно органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України та їх підприємств.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України)

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 2, 3 п. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Вказані приписи дають підстави для висновку про наявність у податкового органу права звертатися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Отже, вказані приписи фактично дозволяють податковим органам застосовувати інститут податкової застави на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні), з метою його подальшої реалізації для погашення податкового боргу платника податків.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, вказаною нормою встановлено, що ПК України та інші законодавчі акти можуть встановлювати обмеження щодо майна, яке є джерелом погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об`єктом застави. Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я не допускається.

Таким чином, ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" прямо забороняє звернення стягнення на майно відповідача, яке є підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України.

Разом з цим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизації не підлягають майно та об`єкти Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цьому випадку податковий орган повинен вживати заходи, передбачені ст. 96 ПК України - погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств: звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу та інше.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2020 по справі № 822/1262/17, від 15.04.2020 по справі № 1340/3692/18, від 22.01.2020 по справі № 826/12587/17, від 10.04.2020 по справі №826/18574/14 та від 23.04.2020 по справі № 813/4030/15, оскільки вони ухвалювалися у подібних правовідносинах стосовно суб`єктів господарювання, які були утворені не Державною кримінально-виконавчою службою України, а приватними особами та іншими юридичними особами, зокрема Державною службою геології та надр України, Міністерством енергетики України, Міністерством оборони України, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» на яких, відповідно, не розповсюджуються приписи Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України". Відповідно вказані постанови Верховного Суду не містять висновків стосовно застосування приписів ч. 5 ст. 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" у контексті спірних правовідносин.

Безпідставним також є посилання апелянта на висновки, викладені у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 480/3130/21 та судових рішеннях по справі № 480/4504/20, з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи, що судові рішення по справах № 480/3130/21 та № 480/4504/20 ухвалені не Верховним Судом, а висновки, викладені у них, фактично є правовою оцінкою подібних правовідносин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для їх врахування при розгляді цієї справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 січня 2023 року по справі №480/5731/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.04.2024.