Постанова

від 11.04.2024 по справі 420/28417/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28417/23Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного від 4 січня 2024р. по справі за адміністративним позовом Спільного підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023р. Спільне підприємство у вигляді ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» звернулося до суду із позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом відповідача за №150 від 20.06.2023р. було призначено фактичну перевірку СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ».

Позивач зазначає, що підставою для призначення фактичної перевірки СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» зазначено п.80.2.2. та п.80.2.5. ПК України. Проте, зі змісту вказаного наказу відповідача не випливає яка саме підстава, попередньо визначена в п.80.2.2. та п.80.2.5. ст.80 ПК України, слугувала призначенню саме фактичної перевірки підприємства позивача, тобто податковий орган не конкретизує суть порушення.

Також зі змісту акту перевірки не вбачається, яке саме порушення чи інформація про порушення підлягала перевірці та була перевірена в ході фактичної перевірки, що зумовлювало б виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю, а саме: право на проведення фактичної перевірки згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України.

На підставі вказаного, позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення фактичної перевірки позивача, оскільки наказ не містить конкретних фактичних підстав призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють призначення такої, що є порушенням ст.80,81 ПК України.

Окрім того, з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог «порядку обліку» за вимогами пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20- ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Позивач не погоджується з винесеними Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП податковим повідомленням-рішенням за №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р., та вважає, що оскаржуване ППР підлягає скасуванню.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного від 4 січня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р..

Стягнуто з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Спільного підприємства у вигляді ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» судовий збір у сумі 2 684грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, але вважає за необхідним змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приписами ч.4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу були відсутні правові підстави для здійснення фактичної перевірки позивача на підставі наказу №150 від 20.06.2023р. «Про проведення фактичної перевірки», в якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.

Що стосувалось встановлених порушень під час проведеної фактичної перевірки та застосування фінансової санкції за встановлені порушення, то суд першої інстанції виходив з того, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог п.63.3 ст.63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак дійшов помилкового висновку в частині визначення мотивів прийняття даного рішення.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 21 червня 2023р. по 30 червня 2023р. на підставі наказу №150 від 20.06.2023р. Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП була проведена фактична перевірка платника податків СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» за період діяльності з 1.05.2022р. по дату закінчення перевірки (направлення на перевірку за №98 та за №99 від 20.06.2023р.).

За результатами проведення вказаної перевірки, 3.07.2023р. перевіряючими складено Акт за №355/3400703/24528065, у висновках якого встановлено порушення підприємством п.8.1, п.8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 9.12.2011р. за №1588, п.63.3. ст.63 ПК України від 2.12.2010р. за №2755-VI (із змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність згідно із п.117.1 ст.117 цього Кодексу.

Не погодившись з результатами перевірки, викладеними в акті, позивачем було подано письмові заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких податковим органом було надано відповідь за вих. №2811/6/34-00-07-03 від 27.07.2023р. про залишення письмових заперечень підприємства без задоволення, а результати акту перевірки без змін.

8.08.2023р. засобами поштової кореспонденції позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення за №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р., яким встановлено порушення підприємством п.8.1., 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів №1588, п.63.3 ст.63 ПКУ, на підставі чого визначено суму штрафних санкцій в розмірі 17 340грн..

Не погодившись з вказаним ППР, позивачем в рамках адміністративного оскарження було подано скаргу за вих. за №411/23 від 11.08.2023р., за результатами розгляду якої ДПС України було прийнято рішення за №30207/6/9/99-00-06-03-01-06 від 10.10.2023р. про залишення скарги без задоволення, а ППР №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р. без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся з позовом в суд.Перевіряючи правомірність та законність прийняття оскаржуваного ППР, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Що стосується правомірності проведення фактичної перевірки у даній справі, то судова колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020р. (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст.80 ПК України.

За правилами п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно із пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

- 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

- 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Дослідивши спірний наказ Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за №150 від 20.06.2023р. про проведення фактичної перевірки СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ», судова колегія зазначає, що підстави для призначення такої перевірки сформульовані таким чином: «.. з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, в частині здійснення платниками розрахункових операцій, обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх зберігання чи реалізації, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).»

Приписами абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У питанні застосування пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Тобто, цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022р. у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022р. у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Судова колегія звертає увагу на те, що Наказ Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за №150 від 20.06.2023р. про проведення фактичної перевірки СП ТОВ «ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ» взагалі не містить посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених пп.80.2.5 п.80.5 ст.80 ПК України.

Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що формулювання підстав перевірки в Наказі Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за №150 від 20.06.2023р. не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Не зазначено в наказі й того, що перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства. Наказ взагалі не містить посилання на жодну з можливих фактичних підстав перевірки, визначених пп.80.2.5 п.80.5 ст.80 ПК України.

На підставі вказаного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про проведення фактичної перевірки позивача всупереч вимогам п.80.2 ст.80 ПК України.Що стосується оскаржуваного повідомлення-рішення за №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р., яким встановлено порушення вимог п.63.3 ст.63 ПК України та застосовано штрафні санкції згідно з п.117.1 ст.117 ПК України, то судова колегія виходить з наступного.

Приписами п.63.3 ст.63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, що в акті перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п.8.1, 8.4 Порядку обліку платника податків і зборів за №1588 та п.63.3 ст.63 ПК України, а саме перевіркою встановлено те, що товариством, як платником податків не відображено у відомостях за формою 20-ОПП орендовані автомобілі у кількості 17 штук відповідно до наданих договорів оренди.

Судова колегія зазначає, що з викладеного вбачається, що, не дивлячись на визначення в направленнях на перевірки та в наказі №150 від 20.06.2023р. на перевірку мети фактичної перевірки, а по суті і меж такої перевірки, посадові особи податкового органу фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з дотримання платником податків вимог Порядку обліку платника податків і зборів за №1588 та п.63.3 ст.63 ПК України.

Аналізуючи вказані норми податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення позивача до відповідних санкцій, то судова колегія зазначає, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог п.63.3 ст.63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Отже, судова колегія вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків протиправно та підлягає скасуванню.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що, навіть, якщо і перевіряючими було встановлено вищевказане порушення, то сам факт такого порушення міг би бути підставою для призначення іншої перевірки та притягнення платника податків до відповідної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України за №275/3400703/24528065 від 1.08.2023р..

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині з урахуванням висновків, наведених судом у цій постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316, 317, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного від 4 січня 2024р. - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного від 4 січня 2024р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко