Ухвала

від 10.04.2024 по справі 320/4087/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4087/23

УХВАЛА

10 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П., суддів Василенка Я.М., Костюк Л.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРОБІОКЕАР-УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС м. Києві повторно подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону.

Позивачем в адміністративному позові заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 6156247,34 грн.

Отже виходячи зі змісту позовної заяви, Головне управління ДПС у Київській області при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинне було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, тобто 40260,00 грн., (1,5% ціни позову) але не більше ніж 40260,00 грн. (2684,00 грн.*15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб))

Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не було дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Так, 26 грудня 2023 року судом першої інстанції ухвалено зазначене вище рішення за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційну скаргу Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало до суду апеляційної інстанції 15 березня 2024 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, вказаною особою разом з повторною апеляційною скаргою було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначено, що в строк, передбачений ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, вперше було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року вказану апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаній особі було надано строк для усунення зазначених вище недоліків, шляхом звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, де необхідно було вказати причини пропуску строку, зазначити підстави для його поновлення, надати докази на підтвердження вказаного, а також надати документ про сплату судового збору.

01 квітня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та продовжити строк на усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

Щодо сплати судового збору Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що відповідач позбавлений можливості виконати вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у даній справі у всановлений судом строк з незалежних від нього причин, а саме у зв`язку з обмеженим фінансуванням та недостатнім залишком коштів на рахунках по КЕКВ 2088 «Інші поточні видатки».

Також зазначає, що здійснюються всі необхідні заходи щодо сплати судового збору, однак у зв`язку зі складністю виконання сплати судового збору, Головне управління ДПС у м. Києві просить суд продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Статтею 119 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Також, пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Отже, органи державної влади, в тому числі Головне управління ДПС у м. Києві, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів також звертає увагу, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Однак належних і відповідних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у м. Києві сплатити судовий збір та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, а також доказів об`єктивної неможливості сплати судового збору у наданий судом строк, до вказаного клопотання не додано.

Колегія суддів звертає увагу, що в додана Головним управлінням ДПС у м. Києві до клопотання копія Виписки Державної казначейської служби України за 15 березня 2024 року лише містить інформацію щодо залишку коштів на рахунках станом на вказану дату, що не є належним доказом відсутності коштів та можливості для сплати судового збору, а також не може вважатися достатнім для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги поза строками встановленими процесуальним законодавством.

Також вказаною особою не надано доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній адміністративній справі, та які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі у найкоротші строки.

Необхідно зазначити, що обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо неналежного фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України, відсутність достатньої кількості коштів, які призначені для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника не можуть вважатися достатніми для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги поза строками встановленими процесуальним законодавством, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

Крім цього, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що Головним управлінням ДПС у м. Києві для сплати судового збору, не було вчинено усіх залежних та можливих від неї дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Таким чином, вказані Головним управлінням ДПС у м. Києві причини для продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та сплати судового збору не приймаються судом, оскільки обставини, на які посилається відповідач, пов`язані з внутрішньою організацією роботи органу державної влади, тобто мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.

Клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги колегія суддів розцінює як зловживання Головним управлінням ДПС у м. Києві своїми процесуальними правами та навмисне затягування строку, наданого для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки останнім не надано доказів наявності поважних причин неможливості виконання вимог ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, Головне управління ДПС у м. Києві повторно зазначає, що податковим органом вчинено усі необхідні та залежні від нього дії спрямовані на своєчасне оскарження рішення суду першої інстанції, однак відсутність коштів для сплати судового збору унеможливлювало вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, які вказані Головним управлінням ДПС у м. Києві, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з апеляційною скаргою вдруге та втретє до закінчення річного строку.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а в даному випадку з апеляційною скаргою до суду після повернення такої скарги, яка була залишена судом без руху.

Разом з тим, повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного апеляційного оскарження судового рішення за умови усунення підстав, які зумовили повернення апеляційної скарги. Відповідно, у разі, якщо скаржник невідкладно після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги повторно звертається до суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою, він має право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Таким чином, право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше скаргу було подано у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк і у подальшому повернуто, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до суду апеляційної інстанції в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено права та обов`язки учасників справи.

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Органи державної влади, в тому числі Головне управління ДПС у м. Києві, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Так, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Так, звертаючись з апеляційною скаргою вдруге Головним управлінням ДПС у м. Києві не усунуто недоліки первинної апеляційної скарги, яку було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, а саме: не дотримано вказані вимоги ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України та не додано документ про сплату судового збору.

Колегія суддів наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Крім цього, особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Водночас доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у м. Києві сплатити судовий збір за подання первинної та даної апеляційних скарг та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, вказаною особою не надано.

Обставини пов`язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду справа № 804/2979/17 від 15 травня 2018 року, №822/276/17 від 07 червня 2018 року.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 № 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також необхідно зазначити, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній адміністративній справі, та які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі у найкоротші строки.

Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги у передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строки, а також за звернення з апеляційною скаргою вдруге у найкоротші строки.

Таким чином, наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак не підтверджені належними доказами, а саме: відсутність належного фінансування на сплату судового збору та неможливість сплатити судовий збір за подання первинної апеляційної скарги, як наслідок її повернення судом апеляційної інстанції, є неповажними, оскільки це є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для поновлення вказаного строку.

Колегія суддів також звертає увагу, що на виконання вимог ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного від 22 березня 2024 року, вказаною особою не було зазначено жодних інших причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, крім тих, які були зазначені в апеляційній скарзі та висновки яким викладені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного від 22 березня 2024 року.

Таким чином, розглянувши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали апеляційної скарги в частині, що стосується порушеного питання, беручи до уваги, що звертаючись з повторною апеляційною скаргою вказаною особою не усунуто недоліки первинної апеляційної скарги, яку було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного від 14 лютого 2024 року, а саме не надано документу про сплату судового збору, враховуючи висновки викладені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги та поновлення такого строку.

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строки - неповажними.

Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (одноособово)" від 22 березня 2024 року по справі № 320/4087/23 було надіслано Головному управлінню ДПС у м. Києві в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 25 березня 2024 року.

Колегія суддів звертає увагу, що Головному управлінню ДПС у м. Києві було надано достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, вказавши поважні причини його пропуску, зазначивши підстави для його поновлення та надати докази на підтвердження вказаного, а також для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Однак Головним управлінням ДПС у м. Києві недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2024 року в наданий строк та в розумний строк надходження кореспонденції не усунуто.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 299, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРОБІОКЕАР-УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

Л.О. Костюк