Постанова

від 16.10.2024 по справі 320/4087/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2024 року

Київ

справа №320/4087/23

адміністративне провадження №К/990/18649/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/4087/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОБІОКЕАР-УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року (головуючий суддя Мельничук В. П., судді: Василенко Я. М., Костюк Л. О.),

ВСТАНОВИВ:

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2023 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13 жовтня 2022 року № 00263190702, №00263240702.

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 320/4087/23.

Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач) 26 грудня 2023 року о 15:52.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 25 січня 2024 року подало апеляційну скаргу (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.1-6).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.9-10).

Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 26 січня 2024 року о 15:02, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.11).

31 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просило продовжити строк на усунення недоліків на десять днів. Мотивувало свої вимоги тим, що з метою сплати судового збору було сформовано та направлено службовий лист № 204/26-15-05-03-09 від 09 січня 2024 року, проте, відповідь від управління інфраструктури та бухгалтерського обліку станом на граничну дату усунення недоліків не надійшла (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.12-15).

Ухвалою від 05 лютого 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання ГУ ДПС та продовжив апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.19-20).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 06 лютого 2024 року о 12:47, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.21).

12 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просило відстрочити сплату судового збору до завершення апеляційного перегляду даної справи. Зазначало, що станом на дату подання означеної заяви не може виконати вимоги суду в частині оплати судового збору з незалежних від апелянта причин (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.22-24).

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2024 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Зазначив, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування, проте, надані апелянтом докази не є достатніми для відстрочення йому сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.27).

Ухвалою від 14 лютого 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року особі, яка її подала. Підставою для повернення апеляційної скарги стало те, що станом на дату постановлення вказаної ухвали недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуті (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.28).

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 14 лютого 2024 року о 22:14, про що складено довідку про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк, а.с.31).

20 березня 2024 року ГУ ДПС повторно подало апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року. Документ про сплату судового збору апелянт до скарги не долучав, в той же час, за змістом апеляційної скарги просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Посилався на норму статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо права на повторне звернення з апеляційною скаргою, а також те, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (матеріали апеляційного оскарження на 45 арк, а.с.1-15).

Ухвалою від 22 березня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення із відповідними доказами на їх підтвердження, а також надати документ про сплату судового збору (матеріали апеляційного оскарження на 45 арк, а.с.19-23).

Оцінюючи наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд зауважив, що ГУ ДПС не надало доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку із сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у цій адміністративній справі.

Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 25 березня 2024 року о 18:51, про що складена довідка про доставку електронного листа (матеріали апеляційного оскарження на 45 арк, а.с.24).

01 квітня 2024 року ГУ ДПС подало до апеляційного суду заяву, відповідно до якої просило визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити цей строк, а також продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник просив врахувати, що у Конституції України встановлено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Послався на постанову Верховного Суду від 02 березня 2018 року у справі №804/706/16, відповідно до якої суд виснував, що при обмеженні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також апелянтом були наведені витяги з ухвал Верховного Суду, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 квітня 2024 року відмовив у задоволенні клопотань ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (матеріали апеляційного оскарження на 45 арк, а.с.37-43).

В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що право на повторне подання апеляційної скарги не може розумітися таким чином, що повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку і строк на звернення до суду апеляційної інстанції в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин. Звертаючись із апеляційною скаргою вдруге, ГУ ДПС так і не дотрималось вимог статті 296 КАС України і не додало до скарги документ про сплату судового збору. Доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність ГУ ДПС сплатити судовий збір за подання первинної та повторної апеляційних скарг, також надано не було. При цьому апелянтом не було надано й доказів регулярного і послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов`язку зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у цій адміністративній справі, та які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у найкоротші строки.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. При цьому повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. Скаржник наполягає, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою повторно відбулось в найкоротші строки. ГУ ДПС також зверталось до суду із заявою про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору та долучало відповідні докази на підтвердження неможливості надання платіжного доручення: копію службового листа, копії виписок по рахунках. Проте, ці документи не були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ним вчинялась сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України. Наводить посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 02 березня 2018 року у справі №804/706/16, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, а також практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 18 червня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги порушення судом норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду ухвали суду про відмову у відкритті апеляційного провадження судом касаційної інстанції.

Касаційний перегляд справи №320/4087/23 здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судами першої та апеляційної інстанцій, та матеріалів апеляційного оскарження, що формувались в паперовій формах (матеріали апеляційного оскарження на 31 арк; матеріали апеляційного оскарження на 45 арк) та надійшли до суду касаційної інстанції 27 вересня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у період з 26 грудня 2023 року (дати ухвалення рішення судом першої інстанції) по 10 квітня 2024 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (25 січня 2024 року; 20 березня 2024 року). Проте, у жоден з указаних разів відповідач не долучив до апеляційної скарги документ про сплату судового збору у будь-якому розмірі.

Вперше подана апеляційна скарга залишалась судом без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. В подальшому суд апеляційної інстанції надав відповідачу додатковий строк на усунення недоліків, задовольнивши його клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Проте у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, що обґрунтовано слугувало підставою для її повернення.

До повторно поданої апеляційної скарги ГУ ДПС знову як не долучило документ про сплату судового збору, так і не навело жодних пояснень щодо причин його відсутності. При цьому колегія суддів зауважує про відсутність підстав вважати, що звернення до суду з апеляційною скаргою повторно відбулось у стислі строки. Так, копія ухвали про повернення апеляційної скарги була отримана ГУ ДПС 15 лютого 2024 року (з урахуванням правил частини шостої статті 251 КАС України), тоді як вдруге апеляційну скаргу було подано до суду лише 20 березня 2024 року, тобто, більше, ніж через один місяць. Характер недоліку скарги, факт його неусунення при поданні повторної скарги, термін її подання у сукупності із періодом, що сплинув від початку строку апеляційного оскарження, в цьому випадку не дають підстав для висновку про добросовісну реалізацію ГУ ДПС права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.

Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження саме обставинами відсутності у нього коштів на сплату судового збору та доводить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував копію службового листа про виділення коштів на сплату судового збору та копії виписок по рахунках, які, на його переконання, доводять факт вчинення послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.

Разом з тим, наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Так, за змістом виписки з рахунку за 15 березня 2024 року вхідний залишок по рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» становив 28992,83 грн. Проте, станом на дату формування виписки ГУ ДПС не вчинило будь-яких дій щодо сплати судового збору в частині. При цьому означена виписка не свідчить про відсутність відповідних коштів на рахунку для сплати судового збору у період з 26 грудня 2023 року по 14 березня 2024 року, а також з 16 березня 2024 року по 10 квітня 2024 року. Не надано скаржником і доказів того, що у вказаний період він вживав залежних від нього заходів для сплати судового збору. Подання 09 січня 2024 року до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ ДПС службового листа «Про сплату судового збору по справі № 320/4087/23» не може розцінюватись саме як сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання належного фінансування з метою сплати судового збору.

Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №804/706/16 суд касаційної інстанції зазначає, що остання ухвалена за обставин, відмінних від обставин цієї справи. Так, у наведеній скаржником справі підставою для постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження слугувало те, що представник позивача був присутнім у судовому засіданні та знав, що розгляд справи буде продовжено в порядку письмового провадження цього ж дня. Проте, протягом значного проміжку часу позивач не звертався за отриманням копії судового рішення. Верховний Суд не погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначив, що перебіг процесуального строку на подання апеляційної скарги у даному випадку починається з дня наступного після отримання копії судового рішення суду першої інстанції і апелянт цей строк не пропустив. Разом з тим, у справі, що розглядається, скаржник про такі обставини не вказує і вони не вбачаються з матеріалів справи.

У постанові від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами, як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведеній постанові Верховного Суду, проте, у межах цієї справи відсутні підстави вважати, що розмір належного до сплати судового збору може об`єктивно ускладнити своєчасне виконання відповідної процесуальної дії.

Посилання скаржника на незастосування апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження також підлягають відхиленню. Як зазначає указаний Суд, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Отже, сукупність обставин у цій справі (звернення до суду із апеляційною скаргою повторно через значний проміжок часу; неусунення недоліку попередньо поданої скарги під час повторного звернення з апеляційною скаргою) вказує на те, що ГУ ДПС дійсно у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Отже, така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк