Постанова

від 11.04.2024 по справі 640/18866/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18866/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Перепелиця А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кобаля М.І., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку;

- зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на заяву позивача №31830 від 26.09.2022 по суті звернення;

- зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства три листа зобов`язального характеру по справі №2а-6873/11 цінним листом (з описом вкладення).

- стягнути з Дніпровського районного суду м. Києва суму моральної шкоди (справедливої сатисфакції) в розмірі 100 000 грн.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві виплатити позивачу 100 000 грн. моральної шкоди, вчиненої відповідачем по справі.

З аналізу позовної заяви позивача судом встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку в межах справи №2а-6873/11.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі та роз`яснено ОСОБА_1 , що повторне звернення до Київського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, в даній ситуації на переконання суду, спір у даній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку;

- зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на заяву позивача №31830 від 26.09.2022 по суті звернення;

- зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства три листа зобов`язального характеру по справі №2а-6873/11 цінним листом (з описом вкладення).

- стягнути з Дніпровського районного суду м. Києва суму моральної шкоди (справедливої сатисфакції) в розмірі 100 000 грн.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві виплатити позивачу 100 000 грн. моральної шкоди, вчиненої відповідачем по справі.

З аналізу позовної заяви позивача судом встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку в межах справи №2а-6873/11.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач фактично не згоден з тим, як відповідач виконує обов`язки покладені пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, а саме ненадання позивачеві належним чином оформлених виконавчих листів у справі №2а-6873/11.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У ст.124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень ст.6 Конституції України, Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконання або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У свою чергу, відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України встановлено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва в частині ненадання ОСОБА_1 належно оформлених виконавчих листів упродовж розумного строку та просить зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 відповідь на заяву позивача №31830 від 26.09.2022 по суті звернення, зобов`язати Дніпровський районний суд м. Києва надіслати на адресу ОСОБА_1 оформлені згідно чинного законодавства три листа зобов`язального характеру по справі №2а-6873/11 цінним листом (з описом вкладення), стягнути з Дніпровського районного суду м. Києва суму моральної шкоди (справедливої сатисфакції) в розмірі 100 000 грн. та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві виплатити позивачу 100 000 грн. моральної шкоди, вчиненої відповідачем по справі.

Вказує, що КАС України встановлений спеціальний порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання передбачений ст. 373 КАС України.

Так, відповідн до ч.1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. На виконавчий лист, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії).

Виходячи з викладених вищи приписів чинного законодавства та беручи до уваги предмет розгляду позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції наділений повноваженнями в рамках виконання судового рішення, а саме видачі виконавчого листа, як суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Положеннями ст. 238 КАС України визначено чіткі підстави закриття провадження у справі, а саме суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і не чинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанці передчасно застосовано норми ст. 238 КАС встановивши, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, в даній ситуації на переконання суду, спір у даній справі, не є спором між учасниками публічно-правових відносин.

У зв`язку із зазначеним вище, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, невірно застосовано норми процесуального права у зв`язку з чим безпідставно закрито провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладене та є таким, що відповідають обставинам справи.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження справі, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: М.І. Кобаль

Н.Є. Маринчак