Постанова

від 11.04.2024 по справі 320/12311/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12311/23 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 30 листопада 2022 року № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що норми Податкового кодексу України не містять заборон на формування від`ємного значення за рахунок податкового кредиту, сформованого за операціями з придбання товарів, які були реалізовані в звітному періоді чи будуть реалізовані в наступних звітних періодах. Також жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте Відповідачем за відсутності з боку Позивача порушень вимог податкового законодавства України в частині формування від`ємного значення ПДВ, що підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року позовну заяву задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15 від 30.11.2022 прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення податкового законодавства які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення викладені службовими особами податкової служби в акті перевірки та підтверджуються відповідними доказами.

Крім того, Відповідач звернув увагу, що спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки Позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України при формуванні від`ємного значення ПДВ, отже є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року (№ 9088039899 від 20.06.2022) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 02.11.2022 № 1094/Ж5/31-00-04-03-06/31607028, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укроргсинтез» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.7 статті 200, з урахуванням підпункту 14.1.36, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, абзацу 3 підпункту 4 пункту 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого:

- завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 2 814 358,50 грн;

- відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р.20.2.1) у розмірі 712 692,93 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 3 477 755,40 грн.

На підставі викладеного, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2022 року:

- № 1070/Ж10/31-00-04-03-06-15, яким встановлено завищення суми податку на додатну вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 2 814 358,50 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 703 589,63 грн;

- № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 712 692,93 грн;

- № 1072/Ж10/31-00-04-03-06-15, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3 477 755,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України «Про результати розгляду скарги» від 22.02.2023 № 4503/6/99-00-06-01-02-06, скаргу задоволено частково, скасовано податкові повідомлення рішення Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП від 30.11.2022 № 1070/Ж10/31-00-04-03-06-15, № 1072/Ж10/31-00-04-03-06-15, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15 протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 712692,93 грн є неправомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає критеріям правомірності та підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що від`ємне значення ПДВ розраховується щодо окремих операцій чи окремого товару.

Таким чином, при імпорті товарів бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах до Державного бюджету України, тому незалежно від факту реалізації імпортованого товару, суми податку на додану вартість, сплачені платником податку до Державного бюджету України при імпорті придбаних у нерезидента товарів включаються до складу податкового кредиту та відповідно підлягають бюджетному відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дані податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року сформовані Позивачем на підставі реальних господарських операцій з контрагентом, які не віднесені до ризикових.

Колегія суддів звертає увагу, що Державною податковою службою України у рішенні «Про результати розгляду скарги» від 22.02.2023 № 4503/6/99-00-06-01-02-06 констатовано відсутність фактів заниження податкових зобов`язань з ПДВ та завищення податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за травень 2022 року, тобто не виявлено даних, які б могли вплинути на правильність формування платником від`ємного значення з ПДВ. Крім того, не встановлено перевищення суми ПДВ, заявленої платником до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за травень 2022 року, над сумою, фактично сплаченою ним постачальнику.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо операцій Позивача з його контрагентом, погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки за звітний період сума, розрахована в порядку 200.1 статті 200 Податкового кодексу України має від`ємне значення різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом з ПДВ та не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2022 № 1071/Ж10/31-00-04-03-06-15 підлягає скасуванню в силу своєї протиправності.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 640/30798/20.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Я.М. Василенко

Л.О. Костюк

Повний текст складено 11.04.2024 року.