Ухвала

від 11.04.2024 по справі 420/8816/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 420/8816/23

провадження № К/990/11776/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

у с т а н о в и в :

26 березня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі автор, як на підстави касаційного оскарження, покликається на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 2, 7, 73-78, 242, 246 КАС України, статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 19 Конституції України, приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 328 без врахування постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року № 7, а також висновків Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 10 серпня 2020 року у справі № 826/11855/18, від 24 січня 2018 року у справі № 2а/1222/137/12, від 23 січня 2020року у справі № 0840/2979/18, від 16 грудня 2021 року у справі № 389/3078/16-а, від 04 квітня 2023 року у справі № 600/102/22-а, від 06 квітня 2023 року у справі № 380/3360/20, від 09 листопада 2023 року у справі № 440/2762/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20, від 16 квітня 2020 року у справі № 495/5105/17, від 21 жовтня 2021 року у справі № 240/6076/18, від 24 листопада 2022 року у справі № 160/7757/21, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 02 червня 2020 року у справі № 766/6695/16-а, від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18, від 04 лютого 2020 року у справі №П/9901/871/18, від 20 лютого 2020 року у справі № 2040/7713/18 у подібних правовідносинах.

Отже, автор касаційної скарги зазначає про незастосування Закону та підзаконних актів без конкретизації норми права. Разом з цим вказує низку постанов Верховного Суду, які не стосуються спірних правовідносин, які склались у цій справі.

Варто зауважити, що у разі, коли автор касаційної скарги уважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідним є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами (пункт, частину, статтю); 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування статті 183 а 189 КАС України в частині визнання суб`єктом владних повноважень позову та обставин у справах щодо оскарження рішень про дострокове припинення повноважень і застосування судами статті 49 КАС України та залучення до участі у справі суб`єкта, права та інтереси якого не порушені та не можуть бути порушені у правовідносинах, що виникли у цій справі.

Наведене свідчить, що автор скарги вказує про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо норми процесуального права, натомість ця справа розглянута по суті, заявлених позовних вимог.

При цьому, вказані автором касаційної скарги норми містить перелік частин, однак автором чітко не вказано яку саме норму права (частину) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовано належним чином, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора касаційної скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.

Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.

Водночас, зазначені норми щодо застосування статей 183, 189 КАС України не стосуються суті предмету спору у цій справі.

По тексту автор зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 49 КАС України та визнав законною ухвалу про залучення третьої особи без врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 990/146/23. Наведене свідчить про те, що автор касаційної скарги просить переглянути оскаржувані судові рішення з двох взаємовиключних підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, варто зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку автора касаційної скарги буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Тож, посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без конкретизації щодо застосування якої саме норми відсутній такий висновок та за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор скарги також покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Однак, з огляду на те, що пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсилочною нормою, тому обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.

Водночас, зміст касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди відповідними покликаннями на нормативно-правові акти України, а також покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші мотиви та аргументи, наведені заявником у скарзі зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції.

Наведене свідчить, що автор касаційної скарги формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга належить поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі № 420/8816/23 за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович