Постанова

від 11.04.2024 по справі 140/6910/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 140/6910/22

адміністративне провадження № К/990/34530/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Рудницького І.В.,

представника позивача - адвоката Олейника І.Ю.,

представника відповідача - Курцеби Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (суддя Валюх В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (колегія у складі суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З., Матковської З.М.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельське АТП» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю «Ковельське АТП» (далі - ТДВ «Ковельське АТП») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327279 та №327278.

Свої доводи позивач обґрунтував тим, що оспорювані постанови є незаконними, порушень, за які його притягнуто до відповідальності, він не вчиняв, усі документи, передбачені статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) знаходилися у водія та їх було надано під час перевірки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративного-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327279. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи вимоги позивача в частині визнання протиправною і скасування постанови відповідача від 18 липня 2022 року №327279, місцевий адміністративний суд керувався тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність у діях позивача як перевізника порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону (відсутність білетно-облікової документації під час здійснення міжнародних перевезень пасажирів резидентом України).

Суд зауважив, що у Законі №2344-ІІІ не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація», водночас на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання у зв`язку із втратою чинності відповідним нормативно-правовим актом. За цих обставин суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що наявність у нього зареєстрованої у податковому органі Книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) за №7000703826Г/1, яка належить ТДВ «Ковельське АТП» та використовуються на господарську одиницю IVECO, н.з. НОМЕР_1 (транспортний засіб, що перевірявся відповідачем), є належним виконанням позивачем обов`язку мати білетно-облікову документацію при виконанні міжнародних перевезень пасажирів. Суд зауважив, що в акті від 20 лютого 2022 року №329216 не зафіксовано відсутності КОРО на момент проведення перевірки. Водночас місцевий адміністративний суд критично оцінив доводи відповідача про те, що з огляду на відсутність законодавчо визначеної форми квитково-касового листа автомобільний перевізник повинен використовувати самостійно розроблені форми білетно-облікових документів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не покладено на автомобільного перевізника обов`язку самостійно розробити форми білетно-облікових листів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині оскарження постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року № 327278, суд першої інстанції указав, що наявними у справі доказами підтверджується встановлене в акті перевірки від 20 лютого 2022 № 329216 порушення позивачем як перевізником статті 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 11 частини першої статті 60 вказаного Закону (управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку), отже, правові підстав для скасування цього акту відсутні.

У частині відмови в задоволенні позову сторони не оскаржували зазначене судове рішення.

Суд апеляційної інстанції повною мірою підтримав висновки суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327279.

Підставою касаційного оскарження судових рішень відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 53, 60 Закону № 2344-ІІІ у подібних правовідносинах.

Свої доводи обґрунтовує тим, що під час проведення рейдової перевірки посадові особи враховували, що незважаючи на відсутність у даний час та момент проведення рейдової перевірки на законодавчому рівні визначеної форми квитково-касового листа/квитково-облікового листа та порядку його ведення, однак такий документ є обов`язковим документом для здійснення міжнародних регулярних пасажирських перевезень згідно зі статтею 53 Закону №2344-ІІІ та перевізники самостійно розробляють його форму, яка дасть змогу отримати інформацію про кількість проданих квитків на маршруті, вартість квитків, інформацію про вид проданого квитка (повний/пільговий/багажний), реквізити квитка.

Під час рейдової перевірки позивач не надав жодної квитково-касової або білетно-облікових листів, від жодної із автостанцій на шляху прямування автобуса.

Водночас, книга обліку розрахункових операцій, яка використовується позивачем, є документом для здійснення податкового контролю, а не документом, що містить інформацію про продаж квитків.

Позиція інших учасників справи

У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, посилавшись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

Позивач зауважує, що як станом на день проведення перевірки, так і на час судового розгляду справи відсутня законодавчо затверджена форма білетно-облікової документації, а також порядок її використання.

ТДВ «Ковельське АТП» вважає безпідставними твердження відповідача про те, що з огляду на відсутність законодавчо визначеної форми квитково-касового листа автомобільний перевізник повинен використовувати самостійно розроблені форми білетно-облікових документів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не покладено на автомобільного перевізника обов`язку самостійно розробити форми білетно-облікової документації.

Також вказує, що приписи частини четвертої статті 53 Закону №2344-ІІІ допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Рух касаційної скарги

16 жовтня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року визнано поважними причини пропуску Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, поновлено цей строк та відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою. Витребувано з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/6910/22.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду 21 лютого 2024 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року розгляд цієї справи призначено у судовому засіданні на 28 березня 2024 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, Князів Острозьких, 8, корп.5.

Судове засідання, призначене на 28 березня 2024 року, не відбулося у зв`язку з перебуванням у відпустці одного із суддів, що входить до складу колегії.

Справу призначено до судового розгляду на 11 квітня 2024 року о 10 годині 30 хвилин у приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, Князів Острозьких, 8, корп.5.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року задоволено клопотання представників сторін про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Кічуком М.Г. проведено рейдову перевірку (місце перевірки: а/д М-14, км 21 + 434), про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20 лютого 2022 року № 329216.

Відповідно до акта рейдової перевірки встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки IVECO, н.з. НОМЕР_1 , що належить ТДВ «Ковельське АТП», виконував міжнародні перевезення пасажирів за маршрутом Херсон - Гдиня, та зафіксовано порушення статей 60, 53 Закону № 2344-ІІІ, а саме: при наданні послуг з перевезення пасажирів перевізник не забезпечив водія білетно-обліковою документацією, не забезпечив дотримання водієм режиму праці та відпочинку індивідуальної карти водія. Акт перевірки підписаний водієм, у графі «пояснення водія про причини порушення» вказав, що «не згідний, з білетно-квитковою, є дозвіл на міжнародне перевезення».

06 липня 2022 року відповідач надіслав позивачу рекомендованим листом (вручено 11 липня 2022 року) повідомлення за вих. № 19717/22/24 від 05 липня 2022 року про розгляд 18 липня 2022 року з 9 до 12 години справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки.

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327278, за управління перевізником 20 лютого 2022 року на а/д М-14 ТЗ без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія, відповідальність за яке передбачена абзацом одинадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ТДВ «Ковельське АТП» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 680,00 грн.

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327279, за виконання перевізником 20 лютого 2022 року на а/д М-14 міжнародних перевезень пасажирів резидентом України без документів, визначених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, а саме відсутня білетно-облікова документація, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, з перевізника ТДВ «Ковельське АТП» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом №2344-ІІІ.

Згідно зі статтею 1 Закону №2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами частин сімнадцятої, вісімнадцятої, двадцять першої статті 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 4 статті 53 Закону №2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

- білетно-облікову документацію;

- схему маршруту.

Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода).

Згідно з пунктами 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктами 26- 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.

Спершу, колегія суддів нагадує про межі касаційного перегляду.

За правилами частин першої, другої та третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме з огляду на доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 53, 60 Закону № 2344-ІІІ у подібних правовідносинах.

У цій справі встановлено, що згідно з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 липня 2022 року №327279 з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000 грн за виконання перевізником 20 лютого 2022 року на а/д М-14 міжнародних перевезень пасажирів резидентом України без документів, визначених статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, а саме відсутня білетно-облікова документація, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати, зокрема, білетно-облікову документацію.

Згідно з абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Скасовуючи оспорювану постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив сукупно з таких міркувань:

- у Законі №2344-ІІІ не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація»;

- на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання у зв`язку з втратою чинності Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01 грудня 2006 року №1133 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2006 року за №1333/13207) відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 12 червня 2014 року №249 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2014 року за №685/25462);

- жодним нормативно-правовим актом не покладено на автомобільного перевізника обов`язку самостійно розробити форми білетно-облікових листів;

- наявна у позивача КОРО, зареєстрована в установленому законом порядку в податковому органі, є належним виконанням позивачем обов`язку мати білетно-облікову документацію при виконанні міжнародних перевезень пасажирів, що передбачений частиною четвертою статті 53 Закону №2344-ІІІ.

Вирішуючи порушене відповідачем у касаційній скарзі питання, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).

Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

Закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (див. також: перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року №2-р/2017; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року №3-р/2019).

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, §39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, §31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, §65)).

Повертаючись до цієї справи, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що у Законі №2344-ІІІ не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація», водночас на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання.

Фактично, за наведених умов визначеною є лише назва документації, яку повинен був мати позивач, здійснюючи міжнародні перевезення як резидент України - «білетно-облікова документація». Суть, форма, зміст та порядок ведення такої документації - не було нормативно визначено.

На думку колегії суддів, за сукупності зазначених обставин, сформульований у частині четвертій статті 53 Закону №2344-ІІІ обов`язок для резидента України мати при виконанні міжнародних перевезень пасажирів білетно-облікову документацію, не відповідає критерію якості закону, адже не дає можливості однозначно стверджувати - у нормі йдеться про потребу мати один чи декілька документів, яку саме інформацію має містити цей документ (або кожен з документів у складі документації) та які правила його (їх) заповнення, адже очевидно, що обов`язок вести таку документацію покладається на перевізника.

Верховний Суд вважає, що у межах спірних правовідносин фактор нормативно-правового регулювання, яке дозволяє неоднозначне тлумачення і не виключає необмеженість трактування у правозастосовній практиці і, як наслідок, свавільність у застосуванні контролюючими суб`єктами, не є формальним і має вагоме значення при оцінці оспорюваної постанови, якою до такого суб`єкта господарювання застосовано адміністративно господарський штраф у розмірі 34 000 грн, оскільки порушення, яке ставиться позивачеві у провину, є наслідком не стільки його неправомірної винної поведінки, скільки очевидної правової невизначеності.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що спірну постанову прийнято не з мотивів невідповідності білетно-облікової документації позивача формальним вимогам, а у зв`язку з її відсутністю у нього на маршруті як такої, водночас наголошує, що наявність білетно-облікової документації є обов`язковою для здійснення міжнародних регулярних пасажирських перевезень згідно зі статтею 53 Закону №2344-ІІІ та, на переконання відповідача, перевізники мають самостійно розробити її форму, яка надасть змогу отримати інформацію про кількість проданих квитків на маршруті, вартість квитків, інформацію про вид проданого квитка (повний/пільговий/багажний), реквізити квитка.

Із цього приводу колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що жодним нормативно-правовим актом на суб`єкта господарювання не покладено обов`язку займатися нормотворчою діяльністю та самостійно визначати форму білетно-облікової документації, а також правила її ведення з подальшим дотриманням цих правил. Наведене відповідачем тлумачення обов`язку мати білетно-облікову документацію саме у такий спосіб лише підкреслює те, що необмеженість трактування норми через її невизначеність зумовлює свавільність у її застосуванні. Крім цього, відповідач не обґрунтував, на положення якого саме нормативно-правового акта він спирається, стверджуючи про потребу обліковування перевізником саме тих відомостей і саме в тому обсязі, про які він зазначив у касаційній скарзі.

За наведеної скаржником логіки, кожен суб`єкт господарювання, на якого законом покладено обов`язок мати певну, конкретно не визначену документацію невстановленої форми, змісту та за відсутності правил її ведення, повинен визначати на власний розсуд форму, зміст та правила ведення указаної документації, однак тоді постає питання легітимної мети цього обов`язку, адже, фактично, за наведених міркувань, дотримання згаданого обов`язку не переслідує жодної іншої цілі, окрім як формальне його дотримання, що, в протилежному випадку, створює суто формальний привід для застосування адміністративно-господарського штрафу. Таке розуміння застосування статей 53, 60 Закону №2344-ІІІ є проявом надмірного формалізму та правового пуризму (потреби дотримання правил заради дотримання правил).

З огляду на викладене, колегія суддів не може не погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови відповідача від 18 липня 2022 року №327279.

Судова колегія погоджується з доводами скаржника про те, що книга обліку розрахункових операцій (КОРО) першочергово є документом податкової звітності, а тому, з урахуванням мети її створення, не може розцінюватися одночасно і як білетно-облікова документація, яким би не був юридичний зміст цього поняття, однак, вважає, що застосування до позивача за наведених обставин адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн не відповідає принципу верховенства права, адже констатоване порушення першочергово зумовлено правовою невизначеністю, а не протиправною винною поведінкою суб`єкта господарювання.

Водночас Верховний Суд також враховує, що в умовах сьогодення, коли цифровізація документообігу є одним з пріоритетних напрямків як державної політики, так і розвитку бізнесу в усіх сферах суспільного життя, зокрема і сфері міжнародних пасажирських перевезень, відбувається перехід від попередніх застарілих форм ведення білетно-облікової документації у площину сучасних електронних сервісів, що видозмінює спосіб ведення перевізником такої документації та не може не позначитися на потребі зміни підходу до розуміння належного виконання передбачених Законом №2344-ІІІ обов`язків.

Помилковість висновків судів щодо врахування КОРО як білетно-облікової документації, на думку Верховного Суду, не призвела до неправильного вирішення справи, тож суд касаційної інстанції не вважає це безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Решта наведених скаржником доводів фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанції та вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи.

Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування під час касаційного перегляду не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року у справі №140/6910/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2024 року.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду