Рішення

від 02.04.2024 по справі 461/5935/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5935/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

відповідача ОСОБА_2

представнка відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицької районноїадміністраціи Львівськоїміської ради як органу опіки і піклування про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги.

Представник ТзОВ «СпектрумЕссетс» звернувся до суду із вказаним позовом.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 20.06.2008 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №108-В/46 від 20.06.2008 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США на термін до 19 червня 2015 року із сплатою 12,5% річних, комісійної винагороди та інших витрат, згідно умов кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов*язань між ними був укладений також іпотечний договір.

Заявник вказує, що в 2014 році ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» про визнання недійсним вище вказаного іпотечного договору. Рішенням Галицького районного суду м. Львова позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано недійсним вказаний іпотечний договір. Рішенням Апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції в частині визнання іпотечного договору недійсним було залишено без змін.

На підставі вказаного рішення19.11.2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Львівської області Гаталяк Оксаною Григорівною, було зареєстровано припинення іпотеки та припинення обтяження, а також здійснено відчуження предмета іпотеки боржником ОСОБА_2 на користь своїх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 шляхом оформлення договору дарування.

Заявник зазначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 04.10.2017 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК», рішення Апеляційного суд Львівської області від 12 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 р. апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» було задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено. Постановою Верховного суду від 25.03.2020 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду в 14.02.2019 р. у справі № 461/11676/14-ц.Однак, при цьому не були відновлені записи про реєстрацію іпотеки та про заборону відчуження нерухомого майна, які були припинені в Державно реєстрі іпотек та Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на виконання зазначеного рішення. Таким чином, позивач вважає, що вказаний іпотечний договір є дійсним в силу презумпції правомірності правочину.

При цьому, оскільки одразу після зняття обтяження іпотекою з вище вказаної квартири, ОСОБА_2 відчужив дану квартиру на користь своїх дітей на підставі договору дарування, то така іпотека є дійсною для вказаний осіб як власників предмета іпотеки, а вони мають статус іпотекодавців з усіма правами і обов`язками за іпотечним договором.

Представник ТзОВ «Спектрум Ессетс» зазначає, що між ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником Акціонерного банку « Факторіал Банк» та ТзоВ «Спектрум Ессетс» 25 вересня 2020 року було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого новому кредитору відступається право вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за договором кредиту під заставу нерухомого майна № 108-В/46 та договором іпотеки р.н. 3801.

Вказує, що станом на день звернення з позовною заявою до суду ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором №108-в/46 від 20.06.2008 року не виконав. Заборгованість по вказаному кредитному договору станом на 03.07.2023 року становить загальну суму 100 699,31 дол. США, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 93 999,62 дол. США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 6 699,69 дол. США.

Представник позивача зазначає, що порушеним правом ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» за даним позовом є його право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, в рахунок погашення кредитної заборгованості, яке порушене внаслідок дій позичальника ОСОБА_2 , які були спрямовані на ухилення від погашення кредитної заборгованості за вище вказаним Кредитним договором, шляхом припинення іпотеки (обтяження забороною), та подальшим відчуженням належної йому квартири у м. Львові на користь своїх дітей на підставі договору дарування.

З урахуванням вищенаведеного, просив:

1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» право іпотекодержателя на нерухоме майно передане в іпотеку, згідно Іпотечного договору, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. 20.06.2008 року за реєстровим №3801, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 (1/2 частки), ОСОБА_5 (1/4 частки) і ОСОБА_6 (1/4 частки), на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 19.11.2015 року за реєстровим №1371.

2) в рахунок погашення частини простроченої заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» за кредитним договором №108-в/46 від 20.06.2008 року в сумі 41 018, 80 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ станом на 03.07.2023 року - 1 500 000,00 грн.), звернути стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. 20.06.2008 року зареєстрованим за №3801, а саме на: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 (1/2 частки), ОСОБА_5 (1/4 частки) і ОСОБА_6 (1/4 частки), на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. 19.11.2015

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 липня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки і піклування.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача адвокат Ткачук О.А. подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що звертаючись у липні 2010 року до Галицького районного суду м. Львова із позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, розмір позовних вимог у сумі 951895,53 грн. становив гривневий еквівалент заборгованості у розмірі 100699,32 доларів США. Відтак дана сума заборгованості збігається із розміром заборгованості, який визначений у відповідному розрахунку, що долучений до позовної заяви у вказаній справі. Вказав, що станом на дату подання позову, іпотека є дійсною для ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , як власників предмета іпотека , а вони мають статус іпотекодавців з усіма правами і обов`язками за Іпотечним договором. Крім того, представник позивача фактично визнав, що позов був поданий з пропуском строків позовної давності, однак просив суд врахувати поважність пропуску такого строку.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Ткачук О.А позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що на момент укладання договору дарування квартири у 2015 році заборгованість за кредитним договором була майже повністю погашена. Зазначив, що на підтвердження цього факту, ним до відзиву було долучено копії відповідних квитанцій, які позивачем, у розрахунку заборгованості, враховано не було.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Огородник О.І. подав досуду відзив, у якому зазначив, що на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом, строк кредитування згідно кредитного договору закінчився. Окрім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором не відповідає дійсності, оскільки рішенням суду у справі № 1304/5186/12, яке набрало законної сили встановлено розмір заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором у сумі 951895,53 грн. Таким чином, на думку відповідача, не можна стягувати заборгованість за одним і тим же кредитним договором двічі. Представник відповідачів вказав, що на квартиру, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 (1/2 частки), ОСОБА_5 (1/4 частки) і ОСОБА_6 не може бути звернено стягнення, оскільки зазначену квартиру вони отримали у власність на підставі договору дарування, який ніким не оспорюваний та не оскаржений. Відтак, у випадку звернення стягнення на зазначену квартиру шляхом продажу її з прилюдних торгів, її власники будуть позбавлені права власності на неї. При цьому, жоден із співвласників зазначено об`єкту нерухомості не підписував договору іпотеки, орган опіки і піклування згоду на іпотеку квартири, де зареєстрована неповнолітня особа не надавав. У випадку звернення стягнення на зазначену квартиру, новий власник матиме змогу зняти з обліку зареєстрованих осіб неповнолітню особу. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до норм Житлового кодексу УРСР громадянам, яких виселяють одночасно надається інше постійне жиле приміщення, а тому позивач не має права звертати стягнення на квартиру та виселяти зареєстрованих там осіб без одночасного надання останнім іншого житлового приміщення. Додатково зазначив, що в матеріалах справи відсутні оригінали документів, зокрема кредитний договір №108-В/46 від 20.06.2008 року та іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. 20.06.2008 року за реєстровим №3801, що також є підставою для відмови у позові.

Крім того, стороною відповідача також було подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Представник відповідачів зазначив, що кредитні зобов`язання чи іпотечні зобов`язання не включені в перелік вимог, на які в силу ст.268 ЦК України не поширюється позовна давність. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відтак, оскільки з 20 червня 2015 року кредитори ОСОБА_2 не зверталися до суду з приводу стягнення грошових коштів за кредитним договором, після спливу 3 років з 20.06.2018 року кредитні відносини та зобов`язання між банком та ОСОБА_2 припинилися, відтак, і іпотечні правовідносини, які є похідними, припинилися. Зазначив, що доводи позивача про поважність причин пропуску строку, зокрема звернення до суду із позовом, у якому обрано неналежний спосіб захисту, не є підставою для поновлення кредитору строку для подання правильного позову про стягнення коштів

В судовому засіданні представник відповідачів адвокат Огородник О.І. у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві. У випадку наявності підстав для задоволення позову просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Відповідач в судове засідання не з`явились хоча були належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи.

Представник третьої особи Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Чура Л.Б. в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. У поданій заяві від 14.02.2014 року проти задоволення позову заперечувала, оскільки відповідач ОСОБА_4 є неповнолітньою особою, а відтак звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, де остання зареєстрована суперечитиме її інтересам.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Відповідно до п.4ст. 82 ЦПКобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2022 року у справі № 461/10960/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, приватного нотаріуса Львівського міського округу Гусака Романа Тадейовича, органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, державного реєстратора Гаталяк Оксани Григорівни про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя було встановлено, що 20.06.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лавриком Т.Я. та зареєстрований у реєстрі за № 3802. В договорі також зазначено, що при його посвідченні нотаріусом накладається заборона відчуження квартири АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2 до припинення чи розірвання договору іпотеки. Згідно положення п. 1.1. Договору, він забезпечує виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту №108-В/46 під заставу нерухомого майна від 20 червня 2008 року, укладеного між Акціонерним банком «Факторіал Банк» та ОСОБА_2 ,. За умовами якого, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 100000 доларів США на строк з 20 червня 2008 року по 19 червня 2015 року, а позичальник приймає та зобов`язується повернути кредит не пізніше 19 червня 2015 року, сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені договором.

Пунктами ( п.п. 1.2, 1.3 )договору іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме квартира загальною площею 110,9 кв. м., житловою плошею 67,4 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Бояківським О.В. від 16 лютого 2007 року за реєстр. № 2-81.

Згідно з розрахуном заборгованості за договором № 108-В/46 від 20.06.2008 року, така, станом на 03.07.2023 року, становить 100699,31 доларів США та складається з наступного: заборгованість за кредитом 93999,62 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків 6999.69 доларів США.

Відповідно до долучених до відзиву представником відповідача квитанцій, ОСОБА_2 на погашення заборгованості за кредитним договором було внесено:

-05.02.2010 року 700 доларів США;

-01.11.2010 року 15000 доларів США;

-15.12.2010 року 2000 доларів США.

Згідно із відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 130304, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 7 осіб, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.05.2014 року у справі № 1304/5186/12 позов Публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , за участю третьої особи Відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - було задоволено частково. Достроково стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість по невиконаним зобов`язанням у розмірі 951 895,53 грн.53 коп. на користь Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК шляхом звернення стягнення на квартиру загальною площею 110,9м2, житловою площею 67,4 м2, що розташована за адресою: : АДРЕСА_1 , реєстраційний №17211643 та надання ПАТ ФІДОБАНК права продажу від свого імені будь-якій особі покупцеві за ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у цивільній справі №1304/5186/12 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» (як сингулярного правонаступника ПАТ «ФІДОБАНК») про поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року по цивільній справі №1304/5186/12, у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заяву Товариства обмеженою відповідальністю "СПЕКТРУМ ЕССЕТС" про перегляд за нововиявленими обставинам рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року по цивільній справі №1304/5186/12 залишено без розгляду.

Відповідно до постанови Верховного суду від 06.10.2022 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у справі №1304/5186/12 залишено без змін.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.05.2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 травня 2015 року про виправлення описок, у справі № 461/11676/14-ц позов ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Фідобанк, з участю третьої особи Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсним, скасування відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек було задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір від 20 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. за № 3801. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 20 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. за № 3803. Скасовано відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7425962, зареєстровані 20 червня 2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. Скасовано відомості у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7426121, зареєстровані 01 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В. М.У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року з урахуванням винесеної ухвали Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року про виправлення описок, в частині задоволення вимог про скасування відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7425962, зареєстровані 20.06.2008 року Приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Лаврик Т.Я та скасування відомостей у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7426121, зареєстровані 01.04.2009 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В.М. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізований суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 04 жовтня 2022 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Постановою Верховного суду від 25.03.2020 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 р. у справі № 461/11676/14-ц.

Відповідно до даних, що містяться у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.11.2015 року приватним нотаріусом Гусаком Р.Т. зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі частки (номер запису 12134863, ОСОБА_5 в розмірі частки (номер запису 12134863) та ОСОБА_6 в розмірі частки (номер запису 12134922) на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №1371 виданого 19.11.2015 року. 19.11.2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Львівської області Гаталяк Оксаною Григорівною, було зареєстровано припинення іпотеки та припинення обтяження квартири АДРЕСА_2 .

Між ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником Акціонерного банку « Факторіал Банк» та ТзоВ «Спектрум Ессетс» 25 вересня 2020 року укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов вказаного договору новий кредитор ТзОВ «Спкетрум Есстс» набуває усього об`єму прав, що належать первісному кредитору ПАТ Фідобанк» щодо вимоги належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами. В додатку № 1 до вказаного договору зазначено, що новому кредитору відступається право вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за договором кредиту під заставу нерухомого майна № 108-В/46 та договором іпотеки р.н. 3801, у сумі 100699,31 доларів США.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2022 року у справі № 461/10960/20 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, приватного нотаріуса Львівського міського округу Гусака Романа Тадейовича, органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, державного реєстратора Гаталяк Оксани Григорівни про скасування державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження забороною, поновлення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою та забороною на нерухоме майно, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_13 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з одночасним визнанням права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 було відмовлено повністю у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушених прав.

Мотиви прийняття рішення судом

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, гідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими «кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації тро обтяження майна).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Крім того, судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду. зазначена у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20):

скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не ммала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до наступних висновків.

Так, судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнаний, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами. Відповідач ОСОБА_2 , під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.

Відсутність в матеріалах справи оригіналів кредитного та іпотечного договірів, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, не впливають на висновок суду, оскільки позивачем надані належним чином засвідчені їх копії. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав факт притягнення його до кримінальної відповідальності та звільнення від покарання на підставі ЗУ «Про амністію». Пояснив, що для отримання кредиту у «Фідобанку» в сумі 100 000 доларів США ним були підроблені документи.

Крім того, факт укладення зазначених договорів було встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 р. у справі № 461/11676/14-ц та рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2022 року у справі № 461/10960/20, які набрали законної сили.

Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт укладення кредитного договору, проте стверджував, що на момент укладення ним договорів дарування квартири, яка перебувала в іпотеці, заборгованість за кредитним договором була майже повністю погашена. Однак, така позиція відповідача судом не приймається, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами та спраостовується матералами справи.

Також судом встановлено, що здійснені відповідачем, відповідно до наданих останнім квитанцій, три платежі на погашення заборгованості були враховані кредитором у відповідному розрахунку заборгованості, долученому до позову. При цьому, оскільки позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення лише частини заборгованості відповідача ОСОБА_2 у сумі 41018,80 доларів США, а не в рахунок погашення загальної суми заборгованості в розмірі 100699,31 доларів США, суд керуючись принципом диспозитивності, вважає позов підставним виключно в межах даних позовних вимог.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до переконання, що укладення договорів дарування предмета іпотеки без погашення заборгованості за кредитним договором, свідчить про недобросовісність дій як ОСОБА_2 так і інших відповідачів у справі (набувачів майна), які є членами родини, а відтак, об*єктивно припускається їх обізнаність про наявність кредитних правовідносин та їх невиконання належним чином. Укладення договорів дарування призвело до ситуації, яка є явно несправедливою, адже кредитор втратив іпотеку, а задоволення своїх вимог не отримав, що не відповідає статті 572 ЦК України, згідно з якою в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), та частині другій статті 589 ЦК України, відповідно до якої за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, суд погоджується із доводами представника позивача про підставність позовних вимог.

В той же час, суд зобов*язаний розглянути заяву сторони відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до правових висновків, які містяться у постанові Великої палати Верховного суду від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

За загальним правилом, яке міститься у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За вимогами частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК).

Відповідно до положень ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд враховує, що теперішньому та попередньому кредиторам ОСОБА_2 було відомо про наявність рішень судів, які набрали законної сили, зокрема рішення Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2016 року, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат було відмовлено та постанови Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року, якою апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_10 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Позивач надіслав на адресу суду засобами поштового зв`язку вказану позовну заяву 04 липня 2023 року, що підтверджується відтиском календарного штемпеля на поштовому конверті, і така позовна заява фактично надійшла до суду 25 липня 2023 року, що підтверджується відтиском календарного штемпеля на першій сторінці позову.

Відтак, з моменту винесення 14.02.2019 року постанови Львівським апеляційним судом, яка набрала законної сили, у позивача сплив строк позовної давності за вказаними позовними вимогами.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Доводи представника позивача, що раніше в кредитора-іпотекодержателя не було необхідності вчиняти інші дії, спрямовані на судовий захист своїх порушених прав, оскільки судами різних інстанцій розглядалася справа за №1304/5186/12 (про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу; про перегляд за нововиявленими обставинами) та за №461/10960/20 (про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя) не приймаються судом у якості поважних причин пропуску строку позовної давності.

Подання позивачем до суду у 2020 році позовної заяви (справа№461/10960/20) про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя не призупиняє та не перериває строк позовної давності, оскільки ОСОБА_2 не був відповідачем у вказаній справі, а був залучений у якості третьої особи на стороні відповідачів. При цьому, предметом позову у вказаній справі не було стягнення заборгованості за кредитним договором з останнього.

Відтак, на переконання суду, звернення позивача до відповідачів із іншими позовами, в тому числі і з тими у яких обрано неналежний спосіб захисту, не переривають перебіг строку позовної давності і не є виправданням для кредитора, який сам несе ризики неналежного способу захисту своїх порушених прав. Об*єктивних перешкод та поважних причин для звернення кредитора до суду за захистом своїх майнових прав, починаючи з 14 лютого 2019 року, судом не було встановлено.

Із аналізу ст.256 ЦК України слідує, що строк позовної давності застосовується судом у разі наявності встановленого судом факту порушення цивільного права або інтересу позивача.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За таких обставин, враховуючи позиції сторін та наявні в справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Галицької районноїадміністрації Львівськоїміської ради як органу опіки і піклування про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко