Постанова

від 09.12.2024 по справі 461/5935/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/5935/23 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/1419/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: представника апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» - Ткачука О.А., відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Огородника О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справув режимі відео конференції за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 квітня 2024 року, представника ОСОБА_1 адвоката Огородника О.І.на додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року ,-

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року представник ТзОВ «Спектрум Ессетс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруГалицької районної адміністрації Львівської міської ради,як органу опіки і піклування, про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 20.06.2008 року між АБ «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №108-В/46 від 20.06.2008 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США на термін до 19 червня 2015 року із сплатою 12,5% річних, комісійної винагороди та інших витрат, згідно умов кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов*язань між ними був укладений також іпотечний договір.

В 2014 році ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» про визнання недійсним вище вказаного іпотечного договору. Рішенням Галицького районного суду м. Львова позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано недійсним вказаний іпотечний договір. Рішенням Апеляційного суду Львівської області рішення суду першої інстанції в частині визнання іпотечного договору недійсним було залишено без змін.

На підставі вказаного рішення 19.11.2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Львівської області Гаталяк Оксаною Григорівною, було зареєстровано припинення іпотеки та припинення обтяження, а також здійснено відчуження предмета іпотеки боржником ОСОБА_1 на користь своїх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 шляхом оформлення договору дарування.

Заявник зазначав, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 04.10.2017 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК», рішення Апеляційного суд Львівської області від 12 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 р. апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» було задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено. Постановою Верховного суду від 25.03.2020 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду в 14.02.2019 р. у справі № 461/11676/14-ц.Однак, при цьому не були відновлені записи про реєстрацію іпотеки та про заборону відчуження нерухомого майна, які були припинені в Державно реєстрі іпотек та Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на виконання зазначеного рішення. Таким чином, позивач вважає, що вказаний іпотечний договір є дійсним в силу презумпції правомірності правочину.

При цьому, оскільки одразу після зняття обтяження іпотекою з вище вказаної квартири, ОСОБА_1 відчужив дану квартиру на користь своїх дітей на підставі договору дарування, то така іпотека є дійсною для вказаних осіб як власників предмета іпотеки, а вони мають статус іпотекодавців з усіма правами і обов`язками за іпотечним договором.

Станом на день звернення з позовною заявою до суду ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №108-в/46 від 20.06.2008 року не виконав. Заборгованість по вказаному кредитному договору станом на 03.07.2023 року становить загальну суму 100 699,31 дол. США, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 93 999,62 дол. США та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами - 6 699,69 дол. США.

Представник позивача зазначав, що порушеним правом ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» за даним позовом є його право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, в рахунок погашення кредитної заборгованості, яке порушене внаслідок дій позичальника ОСОБА_1 , які були спрямовані на ухилення від погашення кредитної заборгованості за вище вказаним Кредитним договором, шляхом припинення іпотеки (обтяження забороною), та подальшим відчуженням належної йому квартири у м. Львові на користь своїх дітей на підставі договору дарування.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02 квітня 2024 року у задоволенні позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруГалицької районної адміністрації Львівської міської радияк органу опіки і піклування про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, - відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року заяву представника відповідача Огородника Олега Ігоровича про ухвалення додаткового рішення в справіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруГалицької районної адміністраціи Львівської міської радияк органу опіки і піклування про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості,- задоволено частково.

Стягнуто зТовариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885)на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення суду оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема покликається на те, що в позовній заяві та відповіді на відзив позивач ТОВ «Спектрум Ессетс» просив врахувати поважність пропуску строків позовної давності. ТОВ «Спектрум Ессетс», як діючий кредитор іпотекодержатель, правомірно чекав, що його порушені права будуть задоволені після остаточного ухвалення рішень у судових справах (№1304/5186/12, №461/10960/20), що є поважними причинами пропуску строку позовної давності, який підлягає поновленню відповідно до ч. 5. ст. 267 ЦК України.

Також стверджує, що Судом першої інстанції при ухвалі рішення про відмову в задоволені позову через пропущення строків позовної давності, не врахував, що розгляд справи за № 1304/5186/12 (за позовом первинного кредитора ПАТ «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «СЕБ Банк» і АБ «Фактріал-Банк») про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №108-в/46 від 20.06.2008 року з поручителя ОСОБА_5 , та стягнення кредитної заборгованості з позичальника ОСОБА_1 , шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки) закінчився в жовтня 2022 року, відповідно до постанови Верховного суду від 06.10.2022 року у справі №1304/5186/12, якою було залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року про відмову в поновлені строків та залишенні без розгляду заяви про поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року по цивільні справі №1304/5186/12.

Таким чином враховуючи, що розгляд справи №1304/5186/12, за позовом первинного кредитора про стягнення заборгованості за КД №108-в/46 від 20.06.2008 року, закінчився 06 жовтня 2022 року, тому дані обставини свідчать про переривання перебіг строку позовної давності щодо вимог за вище вказаним кредитним договором, строк позовної давності почався заново 07 жовтня 2022 року.

Крім того зазначає, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також 15.03.2022 Цивільний кодекс України доповнено пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Додаткове рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Огородник О.І.

Вважає, що рішення не відповідає вимогам закону та при його постановленні суд не врахував реальних витрат часу адвоката, а присуджена сума не співмірна з ціною позову, в задоволенні якого було відмовлено.

Покликається на те, що у відзиві на позовну заяву було зазначено попередній розрахунок судових витрат відповідача в суді першої інстанції в розмірі 25000,00 грн. Також до суду було подано заяву (письмову) та усно повідомлено суд до судових дебатів про подання документів на підтвердження судових витрат ОСОБА_1 протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі (4.8 ст.141 ЦПК України). Разом витрачено 23 години робочого часу адвоката, таким чином до сплати за актом №1 підлягає фіксований гонорар 25000 грн.

Просить додаткове рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» - Ткачука О.А. на підтримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Огородника О.І. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із позовом.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25000 грн. є завищеним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішеннямГалицького районного суду м. Львова від 31.10.2022 року у справі № 461/10960/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, приватного нотаріуса Львівського міського округу Гусака Романа Тадейовича, органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, державного реєстратора Гаталяк Оксани Григорівни про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя було встановлено, що 20.06.2008 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лавриком Т.Я. та зареєстрований у реєстрі за № 3802. В договорі також зазначено, що при його посвідченні нотаріусом накладається заборона відчуження квартири АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки. Згідно положення п. 1.1. Договору, він забезпечує виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту №108-В/46 під заставу нерухомого майна від 20 червня 2008 року, укладеного між Акціонерним банком «Факторіал Банк» та ОСОБА_1 ,. За умовами якого, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 100000 доларів США на строк з 20 червня 2008 року по 19 червня 2015 року, а позичальник приймає та зобов`язується повернути кредит не пізніше 19 червня 2015 року, сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди, можливі неустойки та інші витрати в порядку та на умовах, що передбачені договором.

Пунктами ( п.п. 1.2, 1.3 )договору іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме квартира загальною площею 110,9 кв. м., житловою плошею 67,4 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Бояківським О.В. від 16 лютого 2007 року за реєстр. № 2-81.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 108-В/46 від 20.06.2008 року, така, станом на 03.07.2023 року, становить 100699,31 доларів США та складається з наступного: заборгованість за кредитом 93999,62 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків 6999.69 доларів США.

Відповідно до долучених до відзиву представником відповідача квитанцій, ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором було внесено:

-05.02.2010 року 700 доларів США;

-01.11.2010 року 15000 доларів США;

-15.12.2010 року 2000 доларів США.

Згідно із відомостями з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 130304, за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано 7 осіб, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.05.2014 року у справі № 1304/5186/12 позов Публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи Відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - було задоволено частково. Достроково стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по невиконаним зобов`язанням у розмірі 951 895,53 грн.53 коп. на користь Публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК шляхом звернення стягнення на квартиру загальною площею 110,9м2, житловою площею 67,4 м2, що розташована за адресою: : АДРЕСА_3 , реєстраційний №17211643 та надання ПАТ ФІДОБАНК права продажу від свого імені будь-якій особі покупцеві за ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у цивільній справі №1304/5186/12 було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» (як сингулярного правонаступника ПАТ «ФІДОБАНК») про поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року по цивільній справі №1304/5186/12, у зв`язку з нововиявленими обставинами. Заяву Товариства обмеженою відповідальністю "СПЕКТРУМ ЕССЕТС" про перегляд за нововиявленими обставинам рішення Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року по цивільній справі №1304/5186/12 залишено без розгляду.

Відповідно до постанови Верховного суду від 06.10.2022 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у справі №1304/5186/12 залишено без змін.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.05.2015 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 травня 2015 року про виправлення описок, у справі № 461/11676/14-ц позов ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства Фідобанк, з участю третьої особи Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визнання кредитного та іпотечного договору недійсним, скасування відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек було задоволено частково.

Визнано недійсним іпотечний договір від 20 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. за № 3801. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 20 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. за № 3803. Скасовано відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7425962, зареєстровані 20 червня 2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я. Скасовано відомості у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7426121, зареєстровані 01 квітня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лазаревим В. М.У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2015 року з урахуванням винесеної ухвали Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2015 року про виправлення описок, в частині задоволення вимог про скасування відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7425962, зареєстровані 20.06.2008 року Приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Лаврик Т.Я та скасування відомостей у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7426121, зареєстровані 01.04.2009 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізований суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 04 жовтня 2022 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Постановою Верховного суду від 25.03.2020 р. залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 р. у справі № 461/11676/14-ц.

Відповідно до даних, що містяться у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.11.2015 року приватним нотаріусом Гусаком Р.Т. зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_2 в розмірі частки (номер запису 12134863, ОСОБА_3 в розмірі частки (номер запису 12134863) та ОСОБА_4 в розмірі частки (номер запису 12134922) на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №1371 виданого 19.11.2015 року. 19.11.2015 року державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Львівської області Гаталяк Оксаною Григорівною, було зареєстровано припинення іпотеки та припинення обтяження квартири АДРЕСА_2 .

Між ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником Акціонерного банку «Факторіал Банк» та ТзОВ «Спектрум Ессетс» 25 вересня 2020 року укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов вказаного договору новий кредитор ТзОВ «Спектрум Есстс» набуває усього об`єму прав, що належать первісному кредитору ПАТ Фідобанк» щодо вимоги належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами. В додатку № 1 до вказаного договору зазначено, що новому кредитору відступається право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором кредиту під заставу нерухомого майна № 108-В/46 та договором іпотеки р.н. 3801, у сумі 100699,31 доларів США.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2022 року у справі № 461/10960/20 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області, приватного нотаріуса Львівського міського округу Гусака Романа Тадейовича, органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, державного реєстратора Гаталяк Оксани Григорівни про скасування державної реєстрації припинення іпотеки та припинення обтяження забороною, поновлення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою та забороною на нерухоме майно, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_11 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одночасним визнанням права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 було відмовлено повністю у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту порушених прав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно із частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України внормовано, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В силу положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), іпотека- вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

В силу частин 1 і 3 статті 17 Закону № 898-IV іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів та вірно встановлено судом, 20 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним банком Факторіал-Банк, правонаступником якого є ПАТ Фідобанк, було укладено договір кредиту №108-В/46, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100000 дол. США на споживчі потреби.

В якості забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 було передано у іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що оформлено договором іпотеки від 20 червня 2008 року.

ОСОБА_1 вказаний кредитний договір не оспорював, такий недійсним в судовому порядку не визнаний, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 визнав факт притягнення його до кримінальної відповідальності та звільнення від покарання на підставі ЗУ «Про амністію». Пояснив, що для отримання кредиту у «Фідобанку» в сумі 100 000 доларів США ним були підроблені документи.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що укладення договорів дарування предмета іпотеки без погашення заборгованості за кредитним договором, свідчить про недобросовісність дій як ОСОБА_1 так і інших відповідачів у справі (набувачів майна), які є членами родини, а відтак, об`єктивно припустив їх обізнаність про наявність кредитних правовідносин та їх невиконання належним чином.

Що стосується строку позовної давності, то слід вказати наступне.

Позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставоюдля відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦКУкраїни.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася абомогладовідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На заперечення заяви про пропуск строку позовної давності, позивачі покликалися на те, що ПАТ «СЕБ БАНК» (після перейменування ПУ АТ «ФІДОБАНК»), а також в подальшому правонаступник ТОВ СПЕКТРУМ ЕССЕТС» вважали, що порушене право кредитора іпотекодежателя за кредитним договором від 20.06.2008 року буде захищене у судовій справі №1304/5186/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , за участю третьої особи Відділу у справах дітей Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яка розглядалась з 2010 року по 2022 рік в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верхового суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц зазначила, що виходячи з вимог статті 261 ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, щоправо або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц зазначила, щопорівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, теперішньому та попередньому кредиторам ОСОБА_1 було відомо про наявність рішень судів, які набрали законної сили, зокрема рішення Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2016 року, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат було відмовлено та постанови Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року, якою апеляційну скаргу ПАТ «ФІДОБАНК» задоволено, а рішення Галицького районної суду м. Львова від 20.05.2015 року скасовано, в позові ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору відмовлено.

Із позовом про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, позивач звернувся в суд 25 липня 2023 року, тобто через 4 роки після набрання законної сили, постановою Львівського апеляційного суду від 14.02.2019 року.

Враховуючи вищенаведене ТзОВ «Спектрум Ессетс» пропущено строк позовної давності без поважних причин.

Безпідставними є покликання апелянта на те, що раніше в кредитора-іпотекодержателя не було необхідності вчиняти інші дії, спрямовані на судовий захист своїх порушених прав, оскільки судами різних інстанцій розглядалася справа за №1304/5186/12 (про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу; про перегляд за нововиявленими обставинами) та за №461/10960/20 (про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя), оскільки подання позивачем до суду у 2020 році позовної заяви (справа№461/10960/20) про відновлення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, зміну іпотекодержателя та застосування наслідків нікчемного правочину, вчиненого без згоди іпотекодержателя не призупиняє та не перериває строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 не був відповідачем у вказаній справі, а був залучений у якості третьої особи на стороні відповідачів. При цьому, предметом позову у вказаній справі не було стягнення заборгованості за кредитним договором з останнього.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що звернення позивача до відповідачів із іншими позовами, в тому числі і з тими у яких обрано неналежний спосіб захисту, не переривають перебіг строку позовної давності і не є виправданням для кредитора, який сам несе ризики неналежного способу захисту своїх порушених прав.

Що стосується додаткового рішення, то слід вказати наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Огородником О.І. укладено договір №93/2023 від 10.08.2023 року про надання професійної правничої допомоги

Відповідно до п.3.1. договору, оплата правової допомоги оплачується в порядку, визначеному додатком до договору.

15 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Огородник О.І. було укладено додаток №1 до договору, відповідно до якого клієнт доручає представляти виконавцю (адвокату Огороднику О.Г) його інтереси у справі №461/5935/23 у Галицькому районному суді м. Львова. Сторони договору домовилися, що правова допомога, передбачена предметом цього договору, із надання послуг з представництва клієнта у справі №461/5935/23, яка розглядається Галицьким судом м.Львова, оплачується клієнтом виконавцю виходячи з фіксованого гонорару в розмірі 25000,00 грн. При цьому, кількість часу та наданих послуг на гонорар не впливають.

Відповідно до акту №1 про надані послуги вбачається, що адвокатом надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи; підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка клопотань, заяв, пояснень, тощо; відправка поштової кореспонденції; представництво у судових засіданнях. Загальна сума до оплати згідно акту становить: 25 000,00 грн. фіксованого гонорару.

Відповідно п .2 вказаного акту, сторони домовилися, що гонорар, щодо якого складено цей акт, буде оплачено клієнтом в повному розмірі протягом 30 робочих днів з дня ухвалення рішення суду Галицьким районним судом м.Львова у справі № 461/5935/23.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Такі висновки зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявниками розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, те, що в задоволенні позову відмовлено, колегія суддів погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн..

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення суду та додаткове рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», представника ОСОБА_1 адвоката Огородника О.І. - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 квітня 2024 року та додаткове рішення Галицького районного суду міста Львова від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19.12.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.