Постанова

від 09.04.2024 по справі 446/334/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/334/22 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/811/3594/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача Кам`янка-Бузької міської ради Маценко О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Білик Романни Олегівни на рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року в складі судді Котормуса Т.І. в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Кам`янка-Бузької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації,-

встановив:

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.03.2023 просила визнати незаконним та скасувати рішення Кам`янка-Бузької міської ради №12 від 20.10.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0213 га. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (кадастровий номер 4622110100:01:008:0218) та ведення садівництва площею 0,0132 га. по АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 (кадастровий номер 4622110100:01:008:0219); скасувати державну реєстрацію земельних ділянок та припинити всі речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 4622110100:01:008:0218 і 4622110100:01:008:0219.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 отримав в дарунок від своєї мами ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 . Інша 1/2 цього будинку належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 290889 від 24.01.1987. Даний житловий будинок фактично розділений між співвласниками на два окремі домоволодіння, з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремими всіма комунікаціями, однак його поділ чи виділ не здійснено. Вказує, що оскаржуваними рішеннями Кам`янка-Бузької міської ради передано у власність ОСОБА_2 дві земельні ділянки. При цьому, така передача у власність є протиправною, оскільки здійснена без виділення в натурі частки в житлового будинку і порушує її право на користування земельною ділянкою та право на приватизацію частини вказаної ділянки. Зазначає, що міська рада не мала визначених законодавством правових підстав для передачі відповідачу частини земельної ділянки у власність, а тому вважає, що набуття відповідачем ОСОБА_2 прав власності на земельні ділянки №4622110100:01:008:0218 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0213 га та № 4622110100:01:008:0219 площею 0,0132 га, загальною площею 0,0345 га є передчасним та незаконним. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Кам`янка-Бузької міської ради про визнання незаконним рішення, його скасування та скасування державної реєстрації задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Кам`янка-Бузької міської ради №12 від 20.10.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» в частині пунктів 1.1., 1.3, 2.1, 2.3., якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку площею 0,0213 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0218 та земельну ділянку площею 0,0132 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0219, що у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0213 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0218 та земельну ділянку площею 0,0132 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0219, що у АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Стягнуто з Кам`янка-Бузької міської ради на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_2 адвокат Білик Р.О., з таким не погоджується.

В апеляційній скарзі зазначає, що за поданою 22.02.2022 позовною заявою у даній справі, суд 09.03.2022 відкрив провадження та прийняв таку до розгляду.

04.08.2022 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, а 16.03.2022 заяву про зміну підстав позову, що свідчить про те, що позивач у межах однієї справи змінив і підставу, і предмет позову.

Покликаючись на судову практику зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеральної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача, однак одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни таких фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обгрнутовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Також звертає увагу на те, що відповідна частина житлового будинку, як об`єкту нерухомості, розташована на земельній ділянці, площа якої становить 690 кв.м.

Позивачка ОСОБА_6 зазначає, що підтвердженнням перебування у її користуванні земельною ділянкою площею 0,380 кв.м є лист Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 05.08.2013 № 590/02-22, згідно з яким залишення у користуванні ОСОБА_4 цієї земельної ділянки підтверджується рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 23.07.2013 № 5 «Про встановлення меж земельних ділянок»

При цьому, позивачка не надала суду рішення Кам`янка-Бузької міської ради № 13 від 26 серпня 2014 року яким вирішено «відмінити рішення № 5 від 23.07.2013 «Про встановлення меж земельних ділянок».

Зокрема, вказуючи, що з 1987 року є власником 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, позивачка не надає жодних доказів, яким саме чином порушено її права володіння земельною ділянкою та чиняться перешкоди у реалізації її повноважень власника частини житлового будинку.

Зазначає, що частина документів, наданих позивачкою, не відповідають належній адресі, як було встановлено рішенням Кам`янка-Бузької міської ради № 7 від 23.06.2016 «Про присвоєння поштової адреси 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 », тому не можуть бути належними доказами у справі.

27.09.2023 позивачка подала клопотання про залучення співвідповідача Кам`янка-Бузьку міську раду, вважає, що таке клопотнання подано позивачкою та прийнято судом з порушенням вимог ЦПК України, оскільки суд ухвалою від 29.03.2023 закрив підготовче провадженння у справі та призначив справу до судового розгляду по суті. Вважає, що підставою для формування цього клопотання були пояснення сторони відповідача щодо відсутності у справі належного відповідача, як однієї з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, звертає увагу, що позивачка ОСОБА_4 пропустила позовну давність при зверненні із цим позовом, оскільки про існування оскаржуваного рішення міської ради їй було відомо на час винесення такого, а саме у 2015 році, а з позовом вона звернулася лише 22.02.2022.

При цьому, для застосування наслідків спливу позовної давності, суд має встановити підставність позовних вимог, і лише за порушеного права чи інтересу може застосувати наслідки спливу позовної давності, якщо право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необгрунтованість.

Просить скасувати рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставин справи свідчить про те, що орган місцевого самоврядування ухвалив оскаржуване рішення та інші рішення, якими передано у власність одного із співвласників будинку конкретно визначену земельну ділянку, чим фактично здійснив реальний розподіл ділянки, і за висновком суду, таке рішення міської ради є неправомірним.

Зокрема, у випадку якщо право власності на будівлю належить кільком особам з визначеними частками, а земельна ділянка перебуває у їх користуванні, то право користування такою земельною ділянкою є пропорційним розміру їх часток у майні.

Зважаючи на те, що сторони у справі набули право власності на 1/2 частину будинку кожен, а попередні власники не набули права власності на земельну ділянку під цим будинком, то до співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 у розмірі часток по 1/2 кожному, без визначення її конкретних меж на місцевості.

Так, суд погодився з доводами відповідача ОСОБА_2 та його адвоката Білик Р.О. про те, що співвласник будинку має право на приватизацію земельної ділянки під будинком без згоди інших співвласників, однак така приватизація, могла би мати місце, якби ОСОБА_2 приватизував 1/2 частину земельної ділянки, тобто без визначення її меж та розміру на місцевості, тому, надання у власність міською радою одному з співвласників будинку, що перебуває у спільній частковій власності, конкретно визначеного розміру земельної ділянки, на якій перебуває цей будинок, без реального поділу цього будинку між співвласниками чи виділу в натурі його частини, є неправомірним.

Суд відхилив покликання представника відповідача на судову практику у справі №357/1625/21, як нерелевантну, оскільки ОСОБА_2 отримав у власність не частку у земельній ділянці, як цілісному об`єкті, а конкретно визначену земельну ділянку, причому без виділення частини будинку.

Таки чином, за висновком суду, приватизація земельної ділянки відповідачем у даному випадку без виділення в натурі частки житлового будинку чи його поділу порушує право іншого співвласника на користування земельною ділянкою у розмірі, який є пропорційний його частці у будинку.

Більше того, як видно з наданих суду доказів, а саме Висновку експерта №2038 від 29.01.2021, а також плану земельної ділянки, що не заперечується сторонами, на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_2 є господарські споруди та будівлі, які перебувають у спільній частковій власності сторін, а туалет під літ. «Г» взагалі перебуває у фактичному користуванні відповідачки ОСОБА_6 .

Фактичне користування ОСОБА_2 приміщеннями не відповідає розміру його частки, так як він має право власності на 1/2 частину, а користується площею будинку, що становить 53,4 кв.м., тоді як приміщення, що перебувають у користуванні позивачки становлять 48,0 кв.м., відтак, між сторонами фактично існує спір щодо порядку користування спільним будинком, тому, без вирішення такого спору і реального поділу будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 надання одному із співвласників земельної ділянки під цим будинковолодінням із визначеними межами та розміром, є неправомірне.

Також, матеріали справи стверджують, що із земельної ділянки площею 690 кв.м. на якій розміщений будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 виділено дві земельні ділянки з різним цільовим призначенням, а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0213 га. та для ведення садівництва площею 0,0132 га., при цьому, первинно земельна ділянка площею 690 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 не мала цільового призначення для ведення садівництва, а її призначення було для будівництва та обслуговування будинку, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки було викликано тим, що ОСОБА_2 хотів утворити дві окремі земельні ділянки, а чинним законодавством заборонено передавати у власність громадянам двічі земельну ділянку одного й того самого цільового призначення, тому передача таких земельних ділянок у власність ОСОБА_2 відбулася з порушеннями чинного законодавства, а ухвалене міською радою рішення порушує права ОСОБА_4 як співвласника будинку та користувача земельної ділянки, тому у відповідній частині підлягає скасуванню.

Позовна вимога щодо скасування державної реєстрації є фактично похідною від первинної, тому також підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, також представника позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд зазначив, що про оскаржуване рішення від 20.10.2015 позивачка ОСОБА_4 дізналася з листа Кам`янка-Бузької міської ради від 05.12.2018, з чим погоджуються всі учасники справи і доказів іншого матеріали справи не містять, тому саме з 05.12.2018 у даній справі необхідно обраховувати початок строку позовної давності.

З даним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду 23.02.2022, тобто більш як за три роки з моменту, коли довідалася про таке рішення, однак, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 12 де вказано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ухвалених Кабінетом Міністрів України рішень, карантин в Україні, у зв`язку з коронавірусною хворобою (COVID-19) тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, тому суд констатував, що ОСОБА_4 не пропустила строки звернення до суду, які визначені чинним законом.

Також суд вирішив питання розподілу судових витрат.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Згідно із ст.79ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 1 ст. 78 Земельного кодексуУкраїни право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Судом встановлено такі юридичноно значимі факти та відповідні їм правовідносини.

Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 первинно оформлено за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Кам`янка-Бузької міської ради народних депутатів №29 від 10.02.1988 (т. 1 а.с. 129).

Позивачка ОСОБА_9 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 і розмір її частки складає 1/2 частина, що підтверджується копією дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом №290889 від 24.01.1987 та витягом про державну реєстрацію прав від 31.05.2011 (т. 1 а.с. 11, 13).

Зокрема, ОСОБА_4 успадкувала таке нерухоме майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , а до його складу входило 1/2 частини житлового будинку, цегляного, зазначеного в плані під літерою «А-1», що в цілому складається із чотирьох кімнат, житловою площею 50,20 кв.м., двох кухонь, санвузла, ванної, трьох кладових та трьох коридорів з відповідною частиною господарських будівель, а саме двох цегляних сараїв зазначених в плані відповідно під літерами «Б» та «В», дерев`яної вбиральні під літерою «Г», бетонного колодязя під літерою «К», що знаходяться в АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці розміром 690 кв.м., що належало померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності виданого Кам`янка-Бузькою міською радою 05.09.1983 та зареєстрованого у Червоноградському МБТІ 05.09.1983 в реєстрову книгу під № 1194.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 і розмір його частки складає 1/2 частина, що підтверджується копією договору дарування від 12.12.2020 (т. 1 а.с. 278).

Зокрема, ОСОБА_2 прийняв у дар від ОСОБА_5 1/2 частину житлового будинку що знаходяться в АДРЕСА_1 і який в цілому складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 50,9 кв.м., трьох коридорів, чотирьох кладових, двох кухонь, ванної, санвузла та підсобного приміщення. Загальна площа будинку становить 101,4 кв.м. До цегляного будинку (А-1) відносяться такі господарські будівлі та споруди: Б цегляний сарай, В цегляний сарай, Г- дерев`яна вбиральня, № 1 - № 3, І, І, І, К споруди. Також, вказано, що такий об`єкт нерухомого майна належав дарувальнику на підставі рішення виконкому Кам`янка-Бузької міської ради від 09.06.1983 № 154.

З технічного паспорту від 16.05.2011 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 видно, що такий будинок позначений на плані під літ. А-1, 1964 року будівництва, площа всього будинку становить 100 кв.м., площа кв. №1 становить 52,0 кв.м., а кв. № 2 - 48,0 кв.м. (т. 1 а.с.14-18).

З іншого технічного паспорту від 14.12.2012 на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 слідує, що такий будинок позначений на плані під літ. А-1, площа всього будинку становить 101,4 кв.м., площа кв. №1 становить 53,4 кв.м., а кв. №2 - 48,0 кв.м. (т. 1 а.с. 243-247).

Таким чином, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової позивачці ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_2 по 1/2 частині.

Рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 27.07.2012 № 226 вирішено присвоїти 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 поштову адресу: АДРЕСА_1 (без зміни статусу житлового будинку) (т. 1 а.с. 66).

З врахуванням наведеного, колегія суддів розділяє висновок місцевого суду про те, що незважаючи на порядок користування цим будинком, який склався фактично, а також факт присвоєння окремої поштової адреси ОСОБА_4 , виділ частини будинку чи його поділ між співвласниками не відбувся, тому він має статус єдиного об`єкту нерухомого майна, який перебуває у спільній частковій власності.

Так, з матеріалів справи слідує, що будівництво будинку АДРЕСА_1 велося на земельній ділянці площею 690 кв.м., що підтверджується планом земельної ділянки та споруд, які на ній збудовані (т.1 а.с. 129).

Рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 23.07.2013 № 5 вирішено встановити межу між присадибними ділянками по АДРЕСА_1 , згідно з планом земельної ділянки виготовленим ДП «ЦДЗК», залишити в користуванні власникам 1/2 частин будинку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель такі земельні ділянки: 380 кв.м ОСОБА_4 та 312 кв.м. ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 26).

Разом з цим, таке рішення міської ради втратило свою чинність у зв`язку з прийняттям рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 26.08.2014 № 13, яким за наслідками розгляду клопотання Державної інспекції сільського господарства у Львівській області № 508/3-9-8 від 11.07.2014 про усунення виявленого порушення чинного земельного законодавства та протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань землеустрою та землекористування від 29.07.2014, сесія міської ради вирішила відмінити рішення № 5 від 23.07.2013 «Про встановлення меж земельних ділянок» (т. 1 а.с.67).

Крім цього, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі № 876/1703/16 скасовано рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2014 в справі за позовом ОСОБА_2 до Кам`янка-Бузької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання погодженим узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання передати земельну ділянку у приватну власність, провадження у справі закрито (т. 1 а.с. 19-20).

Таким чином, порядок користування земельною ділянкою, яка виділена для будинку АДРЕСА_1 , співвласниками будинку не узгоджений, а також не встановлений компетентними органами державної влади чи судом.

Враховуючи наведене, до моменту прийняття оскаржуваного рішення міською радою від 20.10.2015, земельна ділянка під цим будинком мала загальну площу 690 кв.м., перебувала у комунальній власності та в користуванні співвласників ОСОБА_4 і ОСОБА_2 без визначення порядку користування.

Рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 20.10.2015 № 12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01.), площею - 0,0213 га по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:008:0218) та для ведення садівництва (код 01.05), площею 0,0132 га, що по АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:008:0219), пунктами 2.1. та 2.2. цього рішення, вищевказані земельні ділянки передано у власність ОСОБА_2 (т. 1 а.с.22).

Іншим рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 23.06.2016 № 7 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», вирішено дати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (код цільового призначення земельної ділянки 02.01), орієнтовною площею 0,0380 га по АДРЕСА_1 , для передачі у власність гр. ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 24).

Згідно із рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 23.10.2018 № 27 «Про відновлення та закріплення меж земельних ділянок на місцевості для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та ведення індивідуального садівництва», на усне звернення ОСОБА_2 , як власника земельних ділянок для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд і ведення меж та встановлення межових знаків між суміжною земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), прийнявши до уваги той факт, що технічні документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 були раніше розроблені та затверджені згідно рішення LXV сесії VI скликання № 12 від 20.10.2015, вирішено надати дозвіл на відновлення межі та встановлення межових знаків у поворотних точках земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , площею 0,0213 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:008:0218) та для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0132 га (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:008:0219) (т. 1 а.с. 23).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визнаються державою.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникаютьз моменту державної реєстрації цих прав.

Щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проєктом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

З матеріалів справи вбачається, що певні правовідносини між сторонами вже врегульовані судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2014 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання погодженим акта узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання передати земельну ділянку у приватну власність.

Визнано погодженим акт узгодження меж земельної ділянки від 18.09.2013 про встановлення і узгодження меж земельної ділянки площею 345 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Кам`янка-Бузьку міську раду передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку розміром 345 кв.м, що складається з двох земельних ділянок: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 213 кв.м та для індивідуального садівництва площею 132 кв.м.

Стягнуто з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 229 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 у справі № 876/1703/16 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2014 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про визнання погодженим акта узгодження меж земельної ділянки, зобов`язання передати земельну ділянку у приватну власність, - скасовано, провадження у справі - закрито.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Звертаючись з позовними вимогами у даній справі ОСОБА_4 такі зводить до того, що є одним із співвласників житлового будинку, який розділений між співвласниками на два окремі домоволодіння з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них окремими всіма комунікаціями, однак поділ чи виділ будинку не здійснено, відповідачу, як одному із співвласників будинку, передано у власність дві земельні ділянки, однак вважає, що така передача є протиправною, оскільки здійснена без виділення в натурі частки в житлового будинку і порушує її право на користування земельною ділянкою та право на приватизацію частини вказаної ділянки, відтак оскаржує відповідне рішення Кам`янка-Бузької міської ради, як органу місцевого самоврядування, який вирішував питання затвердження технічної документації та передання у власність земельної ділянки та просить скасувати право власності відповідача на такі земельні ділянки.

Непогоджуючись із оскаржуваним рішенням, яким позовні вимоги задоволено, сторона відповідача фактично у більшій частині свої доводи зводить до порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які, на її думку, призвели про ухвалення незаконного рішення.

Колегія суддів виходить з того, що порядок пред`явлення позову регламентований статтею 184 ЦПК України.

Згідно із принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого устатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звернувшись до суду з позовом про виділення в натурі частки житлового будинку та скасування права власності на земельну ділянку, відповідачем визначила лише ОСОБА_2 , а Кам`янка-Бузьку міську раду третьою особою (т. 1 а.с. 2-8).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із пунктом 2 частини другої, частиною третьоюстатті 49 ЦПК Україникрім прав та обов`язків, визначених устатті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського судувід 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема устатті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява у її первісному вигляді подана 22.02.2022, а провадежння у справі відкрито 09.03.2022, де суд відкрив провадження у справі та вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 35).

01.08.2022 представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про зміну підстави позову, у якій зазначає, що позивачка додатково обгрунтовує заявлені до суду позовні вимоги про виділення в натурі частки житлового будинку та скасування права власності на земельну ділянку, не відмовляючись від тих підстав позову, що заявлені у позовних вимогах та заяві від 22.02.2022, а лише доповнюючи попередньо вказані підстави позову (т. 1 а.с. 97-101).

У подальшому, представник ОСОБА_1 подала заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду (т. 1 а.с. 147-148).

Ухвалою суду від 07.03.2023 залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Кам`янка-Бузька міська рада про припинення права спільної часткової власності та виділення за ОСОБА_4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

29.03.2023 суд закрив підготовче провадженння у справі та призначив справу до судового розгляду по суті. Також суд прийняв до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_4 адвоката Черниш І.І. про зміну предмету позову, яка подана стороною позивача 16.03.2023 (т. 1 а.с. 173, 177-178).

Колегія суддів виходить з того, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК України.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року по справі №723/1233/17.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому, в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При цьому, при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у поданій вперше позовній заяві у лютому 2022 року позивачка ОСОБА_4 не оскаржувала відповідні рішення Кам`янка-Бузької міської ради, натомість, крім вимог про скасування права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, просила про виділення їй житлових приміщень, однак у подальшому таку вимогу просила залишити без розгляду.

Після подання заяви про зміну підстави позову, позовні вимоги залишалися такі ж, а саме про виділення житлових приміщень та скасування права власності.

Разом з цим, подавши заяву про зміну предмету позову та перед цим попросивши про залишення без розгляду вимоги про виділення житлових приміщень, ОСОБА_4 до вимоги про скасування державної реєстрації права власності додала вимогу про визнання незаконним та скасування рішень Кам`янка-Бузької міської ради (т. 1 а.с. 175-176).

Як зазначалося вище, такі процесуальні дії сторони позивача не передбачені процесуальним законом, однак суд першої інстанції жодним чином не відреагував на таке.

Більше того, як раціонально відзначає представник апелянта, заява про зміну предмету позову, яка містила нову вимогу, а відтак і нове обгрунтування, була подана суду за первісного складу учасників справи, тобто відповідачем був лише ОСОБА_2 , а Кам`янко-Бузьку міську раду визначено третьої особою.

Лише після закриття підготовчого провадження у справі представник ОСОБА_1 подала клопотання про залучення співвідповідачем у справі Кам`янка-Бузьку міську раду, яке ухвалою суду від 27.09.2023 задоволено, залучено до участі у даній справі як співвідповідача Кам`янка-Бузьку міську раду Львівської області, встановлено термін на подання відзиву (т. 1 а.с. 253)

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ст. 189 ЦПК Українизавданнями підготовчого провадження є:1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;4) вирішення відводів;5) визначення порядку розгляду справи;6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно із ст. 200 ЦПК Україниу підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд поряд з іншим постановляє ухвалу прозакриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи наведене, матеріали справи, на переконання колегії суддів, містять достатньо доказів для висновку про те, що залучення судом перщої інстанції співвідповідача у справі, як процесуальна дія, не відповідає стадії розгляду справи по суті, при цьому, є завданням підготовчого провадження.

Таким чином, встановивши, що 29.03.2023 суд закрив підготовче провадженння у справі та призначив справу до судового розгляду по суті, однак після цього ухвалою від 27.09.2023 залучив до участі у справі як співвідповідача Кам`янка-Бузьку міську раду Львівської області, колегія суддів розділяє доводи апеляційної скарги щодо порушень судом першої інстанції вимог процесуального закону, які жодним чином не можуть бути спростовані.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивачка доповнила позовні вимоги новими вимогами, тобто змінила предмет позову, змінивши при цьому і підстави позову, а також просила про залучення співвідповідача у справі після закінчення підготовчого провадження у справі, усі ці процесуальні дії сторони у формі відповідних клопотань були задоволені судом першої інстанції без врахування наведених вище положень закону та роз`яснень касаційного суду.

Іншими словами, позивачка ОСОБА_4 пред`явила нові позовні вимоги і до нового відповідача, з іншим предметом та підставами позову, що виключає їх одночасний розгляд з первісно поданою нею позовною заявою.

Таким чином встановивши, що при ухваленні оскаржуваного рішення у справі суд першої інстанції допустив низку процесуальних порушень, які не можуть бути виправлені на стадії апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів приходить переконання про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті спору про відмову у задоволенні позовних вимог, що свідчить про підставність доводів апеляційної скарги, при цьому відсутність підстав для перевірки таких у контексті матеріально-правових доводів, в тому числі і спливу позовної давності.

При цьому, незважаючи на те, що вимога ОСОБА_4 про скасуваня державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 4622110100:01:008:0218 і 4622110100:01:008:0219 фактично була і у первісному варіанті позовної заяви, така є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішень Кам`янка-Бузької міської ради, яка прийнята та розглянута судом з порушенням процесуального закону, тому підстави для залишення в силі оскаржуваного рішення у частині скасування державної реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0213 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0218 та земельну ділянку площею 0,0132 га. кадастровий номер 4622110100:01:008:0219, що у АДРЕСА_1 , відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білик Романни Олегівни задовольнити.

Рішення Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Кам`янка-Бузької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок, сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк