Ухвала

від 09.04.2024 по справі 266/580/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

09.04.2024 Єдиний унікальний номер 266/580/15-ц

Справа № 266/580/15-ц

Провадження № 6/205/173/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Бондар В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_3 , заінтересована особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Корнієнко Л.В. звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною заявою.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 05.06.2015 Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області, у справі № 266/580/15-ц, постановлено рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову, а саме з 23.02.2015 року і до повноліття дитини - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.06.2015 Приморським районним судом м. Маріуполя видано виконавчий лист, який стягувачем ОСОБА_2 пред`явлений до виконання, та на підставі якого Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за № 47858109. До початку введення воєнного стану в Україні стягувач ОСОБА_2 разом із неповнолітнім сином проживали разом у м. Маріуполі Донецької області. Однак, у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, та окупацією м. Маріуполя Донецької області, неповнолітня дитина ОСОБА_1 , змушений був рятуватися від численних постійних обстрілів з боку агресора. Неповнолітній ОСОБА_1 , з метою врятування життя, виїхав за межі України в державу Німеччина. Мати ОСОБА_2 не виїхала з м. Маріуполя. Заявник ОСОБА_1 наразі перебуває під опікою в Центрі соціальної підтримки (ION) В41 в Німеччині. Як вбачається з довідки про взяття на облік неповнолітнього іноземця без супроводу дорослих, ОСОБА_1 06.01.2023 року взятий на облік Центром первинного прийому мігрантів «Ерльвайнфорум» Саксонська земельна адміністрація.

Заявник поза межами України не має ніякого житла, не має власних доходів, та не має на даний час можливості себе матеріально забезпечити необхідними засобами для життя та продуктами харчування. З початку 2023 року зв`язок заявника з матір`ю ОСОБА_2 повністю втрачено, її мобільний взагалі не на зв`язку (абонент поза межами досяжності). Наразі Лівобережним ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в рамках виконавчого провадження за № 47858109, стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 , з його батька ОСОБА_3 , в сумі понад 300 тисяч грн., які перебувають на депозитному рахунку зазначеної державної виконавчої служби. Ці кошти не перераховувалися на рахунок стягувача ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що з нею повністю втрачено зв`язок та невідомі актуальні банківські реквізити для перерахування коштів на утримання дитини ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеними обставинами, враховуючи, що аліментні платежі є власністю дитини, заявник ОСОБА_1 просить замінити сторону виконавчого провадження вибулого стягувача ОСОБА_2 на її правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 18.01.2024 року було витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2

04.03.2024 року Державної прикордонної служби України надійшла відповідь, відповідно до якої відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 08.11.2017 року по 01.03.2024 року в базі даних не виявлено.

Представник заявника адвокат Корнієнко Л.В. у судовому засіданні, яке було проведено в режимі відеоконференції, надала пояснення аналогічні викладеним у заяві, вимоги заяви підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. В подальшому у судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, направив до суду письмові пояснення аналогічні викладеним ним у заяві. В подальшому письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності, вимоги заяви підтримав та просив задовольнити.

Від представника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення, у яких вони підтвердили обставини, викладені заявником у своїй заяві про заміну сторони виконавчого провадження, проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження не заперечували, судове засідання просили провести за відсутності представника відділу.

Боржник ОСОБА_3 письмові пояснення, у яких вони підтвердили обставини, викладені заявником у своїй заяві про заміну сторони виконавчого провадження, проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження не заперечували, судове засідання просили провести за відсутності представника відділу.

Стягувач ОСОБА_2 у судовезасідання нез`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

В силу ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 06.03.2022 року № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.06.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку ОСОБА_3 щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову, а саме з 23.02.2015 року і до повноліття дитини - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.06.2015 року Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за № 47858109 з примусового виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 17).

Заявник зазначає, що до початку введення воєнного стану в Україні стягувач ОСОБА_2 разом із ним проживали разом у м. Маріуполі Донецької області. Однак, у зв`язку із з військовою агресією російської федерації проти України, з початку введення воєнного стану та по даний час в м. Маріуполі Донецької області ведуться активні бойові дії, тому заявник ОСОБА_1 змушений був рятуватися та йому вдалося виїхати за межі України, в той час як його матір ОСОБА_2 залишилась на території м. Маріуполя Донецької області.

Заявник ОСОБА_1 , на час звернення до суду із зазначеною заявою, перебував під опікою в Центрі соціальної підтримки (ION) В41 в Німеччині (а.с. 7-12).

Відповідно до положень статті 179СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими, відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначеній нормі кореспондує частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавець, за заявою сторони, а також заінтересованої особи має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Системний аналіз зазначених норми закону дає підстави для висновку, що правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги (глава 47 ЦК України).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 686/5377/18.

Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Заміна сторони виконавчого провадження є процесуальною дією та здійснюється лише у разі вибуття відповідної сторони.

На думку суду, вимоги зазначеної заяви є передчасними, оскільки представником заявника не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторона стягувача ОСОБА_2 вибула та є підстави для заміни її правонаступником, а ст.442ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», якими врегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження, не містять такої підстави процесуального наступництва, як досягнення повноліття дитиною, на утримання якої стягуються аліменти.

З матеріалів справи не вбачається, що стягувач ОСОБА_2 померла або рішенням суду встановлено факт її смерті чи було оголошено її померлою. А тому на теперішній час, за відсутності належних доказів вибуття стягувача, підстави для заміни її правонаступником у суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 76-81, 89, 247, 442 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_3 , заінтересована особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ: 34908763, Донецька область, м. Маріуполь, Московська, 7.

Повний текст ухвали складено 12 квітня 2024 року.

Суддя: Федотова В.М.