Рішення

від 21.03.2024 по справі 295/12279/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12279/23

2/295/769/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

з участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, в якому зазначила, що 26.06.2013 р. уклала наступні договори: договір дарування з ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним АДРЕСА_1 ; договір дарування з ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним №2112 земельної ділянки кадастровий №1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому 23.01.2014 р. ОСОБА_5 уклав зі своїм племінником ОСОБА_6 спадкові договори щодо вищевказаних будинку та земельної ділянки на загальну суму 200 256,00 грн. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його єдиним спадкоємцем є ОСОБА_7 . Позивач зазначає, що в 2021 році в зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 . Як слідує зі змісту позову, 22 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд розглянув цивільну справу №295/4716/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, визнання договорів дарування, спадкових договорів недійсними та постановою суду визнано недійсним договір дарування від 26 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним №2111 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано недійсним договір дарування від 26 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним №2112 земельної ділянки кадастровий №1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 . За словами позивача, ОСОБА_12 ніяким чином спадкові договори не виконував та грошей за майно, яке в них зазначене, не сплачував. Спадкові договори були укладені на прохання ОСОБА_5 не з метою їх реального виконання, а з метою приховування майна від можливого звернення на нього стягнення кредитором.

З огляду на викладене, позивач просить витребувати від ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею ( АДРЕСА_3 та скасувати рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно, що зареєстровано за №42321184; витребувати від відповідача земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:07:026:0022 площею 0,068 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 та скасувати рішення реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно, що зареєстровано за №42321739.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 31.10.2023 року позовну заяву прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позові, просила їх задовольнити.

В судове засідання 21.03.2024 року позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_12 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляв.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, викладені в позові обставини визнають.

Допитана в судовому засіданні позивач як свідок надала пояснення про те, що відповідач це син брата померлого чоловіка її матері. Він громадянин іншої держави. Свідок придбала будинок в 2003 році за кошти від проданих квартир і за кредити, оскільки вітчим хворів і вона з мамою та ним вирішили придбати приватний будинок. В якийсь момент вітчим сказав, що в будинку його доля і попросив 40 тис.дол. США за неї. Свідок позичила кошти в ОСОБА_3 , проте їх не віддала. У подальшому подарувала будинок вітчиму. Після смерті вітчима дізналась про наявність спадкових договорів. Будинок дарувала через страх втратити дитину, а ОСОБА_5 у свою чергу боявся, що будинок забере ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що позивач її донька, відповідач племінник її чоловіка, який помер в 2021 році. В 2003 році вона з чоловіком і донькою проживали в квартирах на 5 поверсі. Чоловік хворів і йому важко було підійматися, тому вирішили придбати будинок, що й зробили. Будинок був оформлений на позивача, яка купила його за отримані від продажу квартир кошти. Після 2010 року чоловік сказав, що в будинку є його доля, яку він визначив у 40 тис.дол. США. Ці кошти позивач взяла у ОСОБА_3 в позику за умови не проведення відчуження будинку до повернення позики. З 2013 року ОСОБА_5 почав дізнаватись звідки були взяті гроші в борг і почав вимагати оформити будинок на нього, так як він може залишитись без даху над головою через позику. Після дарування будинку наступив спокій. Згодом після смерті чоловіка свідок дізналась про наявність спадкових договорів. За словами ОСОБА_7 , відповідач в спірному будинку постійно не проживав, ніяких ремонтів не робив, земельну ділянку не доглядав, в близьких стосунках відповідач з ОСОБА_5 не перебували та вони навіть не спілкувались.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.

Як слідує зі змісту постанови Житомирськогоапеляційного судувід 22.08.2023року усправі №295/4716/21за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ,третя особа ОСОБА_4 про стягненнязаборгованості задоговором позики,визнання договорівдарування недійсними,та запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_10 ,третя особа ОСОБА_4 про визнанняспадкових договорівнедійсними: «26 червня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено договір дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , за яким ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 належний їй житловий будинок загальною площею 77,6 кв. м, житловою площею 48,2 кв.м. Договір посвідчений за реєстраційним №2111.

26 червня 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 також укладено та нотаріально посвідчено договір дарування земельної ділянки загальною площею 0,0680 га, кадастровий №1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за яким ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 належну їй земельну ділянку. Договір посвідчений за реєстраційним № НОМЕР_1 ».

Вказані обставини не доказуються при розгляді справи №295/12279/23 в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

23 січня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 укладено спадкові договори щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною площею 0,0680 га, кадастровий №1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 6-11).

Судом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного суду від 22.08.2023 року у справі №295/4716/21, серед іншого, визнано недійсним договір дарування від 26 червня 2013 року, укладений між гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним №2111 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано недійсним договір дарування від 26 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В.В. за реєстраційним №2112 земельної ділянки кадастровий № 1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 .

21.04.2021 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 27).

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,068 га кадастровий №1810136300:07:026:0022 за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок за цією ж адресою належать на праві власності ОСОБА_16 (а.с. 71-72).

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічно у статті 321 ЦК України закріплений конституційний принцип непорушності права власності.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Установлено, що спір у справі виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , який набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку на підставі спадкових договорів від 23.01.2014 року, укладених між ним та ОСОБА_5 .

На переконання суду, до спірних правовідносин належить застосувати саме положення статті 388 ЦК України, оскільки у добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову. Аналогічного висновку і дійшов Житомирський апеляційний суд за результатом розгляду справи №295/4716/21.

За вимогами статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Щодо скасування державної реєстрації права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 по справі № 466/8649/16-ц зауважила, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року в справі №199/8324/19 (провадження №14-212цс21), предметом позову у якій були вимоги фізичної особи (іпотекодавця) до банку, державного реєстратора про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності зазначила, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому в задоволенні решти позовних вимог про скасування рішень реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на зазначене у цьому рішенні суду нерухоме майно слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.

Керуючись ст.ст.2-5,10-13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-282,284,352,354ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею (кв.м): 77.6, житловою площею (кв.м): 48.2 розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:07:026:0022 площею 0,068 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 13 420 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_17 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя Д.В. Кузнєцов