Рішення

від 01.04.2024 по справі 935/1583/21

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1583/21

Провадження № 2/935/19/24

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Кумечко С.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Старосілецької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача Старосілецької сільської ради, ОСОБА_4 , в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирського району Житомирської області сьомого скликання від 20 грудня 2019 року № 247 у частині затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки загальної площею 2,3944 га (землі сільськогосподарського призначення, рілля (кадастровий номер земельної ділянки 1822587600:03:000:0151), що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області ділянка № 151, за рахунок земель реформованого КСП «Торчинське» (п.6) та в частині надання ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,3944 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822587600:03:000:0151) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_1 , у власність, за рахунок земель реформованого КСП «Торчинське» (п.6.1.);

- припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,3944 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822587600:03:000:0151) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_1 та скасувати державну реєстрації речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 2,3944 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822587600:03:000:0151) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, ділянка № НОМЕР_1 за ОСОБА_4 (номер запису про право в державному реєстрі 35234368).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є єдиним спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 не залишив заповіту, інших спадкоємців немає. До складу спадкового майна, після смерті ОСОБА_5 входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2, 3944 га, що знаходиться на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № ділянки 479, кадастровий номер 1822587600:05:000:0479. Разом з тим ОСОБА_5 був спадкоємцем після смерті мами ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він проживав та був зареєстрований разом з матір`ю та фактично вступив у спадщину. Проте не встиг оформити спадкових прав, оскільки помер до спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини. Після смерті мами залишилось спадкове майно, яке фактично прийняв, але не оформив брат позивача земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3944 га., що знаходиться на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № ділянки 151, кадастровий номер 1822587600:03:000:0151, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 354527, виданого Коростишівською районною державною адміністрацією 14 травня 2005 року. Позивач, через представника звернулась до нотаріуса для оформлення спадкових справ, проте нотаріусом було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем не було прийнято спадщину у порядку і строки, передбачені законодавством. Вказана інформація та фактична відмова у вчиненні нотаріальних дій була оформлена постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.11.2020 № 02-31/761. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2021 р. 1-227 земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3935 га, що знаходиться на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області №479, кадастровий номер 1822587600:05:000:0479 перейшла у спадок позивачу. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13.01.2021 р. позивачу визначено додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Після отримання копії рішення суду, звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який фактично прийняв, але не оформив після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . та з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, отримала повідомлення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3944 га., що знаходиться на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № ділянки 151, кадастровий номер 1822587600:03:000:0151, що належить ОСОБА_6 , оскільки вже зареєстровано речове право у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_4 . Підставою для виникнення права власності на земельну ділянку зазначено рішення Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 20 грудня 2019 року № 247. Таким чином, даним рішенням порушено право позивача, як спадкоємця, на отримання спадкового майна, а тому для захисту своїх прав змушена звернутися до суду.

До суду, відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до відзиву зазначив, що Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесені на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», проте в Державному земельному кадастрі станом на дату виділення земельної ділянки 12.04.2019 р. ОСОБА_4 була відсутня інформація про наявність зареєстрованого речового права за спадкодавцем ОСОБА_6 . Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Спадкодавець ОСОБА_6 не вчиняла дій по внесенню відомостей про земельну ділянку в ДЗК, що стало підставою відсутності інформації щодо перебування даної земельної ділянки у приватній власності та відповідно, перебування даної земельної ділянки у розпорядженні КСП «Торчинське». Земельна ділянка загальною площею 2,3944 га передана ОСОБА_4 реформованого у приватну власність за рахунок земель КСП «Торчинське», а не за рахунок земель комунальної власності сільської ради. Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) (серія ЖТ 00036482) ОСОБА_7 належало право на земельну частку пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Торчинське» розміром 3,20 в умовних кадастрових гектарах. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 12.04.2019 спадкоємцем майна ОСОБА_7 , 1914 р.н., є ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Торчинське» с. Торчин Коростишівського р-ну Житомирської області, розміром 3,20 в умовних кадастрових гектарах. На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_4 . До того ж 26.02.2020 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Торчинське» було укладено договір оренди даної земельної ділянки терміном на 10 років із відповідною реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим, державним реєстратором перевірялася знову ж таки інформацію про спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з мотивів та доводів, що викладені в позові, зазначив, що державний акт, що був виданий ОСОБА_6 , є чинним, земельна ділянка, яка надана відповідачу порушує права позивача на оформлення спадкових прав.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , позовні вимоги не визнала, в їх задоволенні просила відмовити. Вказала, що ОСОБА_4 отримав земельну ділянку у власність на законних підставах і дана земельна ділянка знаходиться у оренді. Також наголосила на тому, що інформація щодо земельної ділянки матері позивача в Державному земельному кадастрі відсутня, а також відсутні відомості про зареєстроване право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішення щодо юридичної визначеності земельної ділянки приймав саме державний реєстратор, проте його не було залучено до участі у справі. Також дана земельна ділянка перебуває у оренді та земельна ділянка не знаходиться в користуванні відповідача.

У судовому засіданні, 24.05.2023 р. представник відповідача Старосілецької сільської ради Налапко М.М., позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити, вказав, що відповідачем не було допущено жодних порушень. В подальшому в судове засідання представник відповідача не з`явивсь, до суду подав заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду показав, що він є ФОП ОСОБА_9 , інженер землевпорядник. Розробляв технічну документацію відповідачу. В процесі виготовлення документації було перевірено, чи не має зареєстрованого права у державному реєстрі прав за земельною ділянкою. Оскільки дана земельна ділянка рахувалась, як не витребувані паї з кадастровим номером і інформація в ДЗК була відсутня щодо зареєстрованого права за ОСОБА_6 , а тому було розроблено технічну документацію та в подальшому було зареєстровано земельну ділянку за відповідачем.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона була сільським головою Торчинської сільської ради. Вказала, що земельна ділянка, яку отримав ОСОБА_4 була вільною, будь якої сплати податку за вказану земельну ділянку та власника ділянки не було. ОСОБА_4 приймав участь у жеребкуванні та витягнув номер паю 151 На дату прийняття рішення у ДЗК інформація щодо земельної ділянки була відсутня. Державний акт знаходився у людини.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ст.ст.15,16ЦК України та ст.4ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та відповідно звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.18). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 (т. 1, а.с.13).

Ступінь родинних відносин померлих ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , як матері та сина та ОСОБА_3 , відповідно як дочки, підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 (Т.1 а.с.14), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України за № витягу 00017458801 від 20 грудня 2016 (Т.2 а.с.15) та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (т.1. а.с.16).

ОСОБА_6 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті та до 28.11.2012 року за цією ж адресою був зареєстрований і проживав син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою, що видана виконавчим комітетом Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 18.11.2016 року за № 314 (т.1. а.с.19).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті та протягом шести місяців після його смерті за цією ж адресою ніхто не був зареєстрований і не проживав, що підтверджується копією довідки Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 18.11. 2016 за № 315 (т.1, а.с.17)

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА354527 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2,3944 га, яка розташована на території Торчинської сільської ради за № НОМЕР_1 , з цільовим призначення (використання) земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1822587600:03:000:0151, що підтверджується копією державного акта серії ЯА № 354527. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010521100497 (том.1, а.с.27).

Відповідно до довідки про коло спадкоємців від 01.04.2024 р. № 239/02-14 , що видана Коростишівською державною нотаріальною конторою Житомирської області -спадкова справа до майна померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно даних Спадкового реєстру не заводилась. Спадкоємцем , який був зареєстрований разом з померлим на день смерті та відповідно прийняв спадщину є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (спадкоємець за законом). Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , сестра, спадкоємець за законом.

Таким чином ОСОБА_5 , є спадкоємець після смерті матері ОСОБА_6 , який спадщину прийняв, але юридично не оформив.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.03.2021 р., виданого державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Ломаковою М.І. ( спадкова справа № 166/2020) зареєстровано в реєстрі № 1-277 - ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки за кадастровим номером 1822587600:05:000:0479, площею 2, 3935 га, розташованої на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області ( том.1,а.с.22,23).

Позивач звернулась до нотаріальної контори щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 1822587600:03:000:0151, що знаходиться за адресою Торчинська сільська рада, Коростишівського району Житомирської області, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 354527, спадщину після смерті якої прийняв її син ОСОБА_5 , але юридично не оформив.

Як вбачається з повідомлення Коростишівської державної нотаріальної контори № 238-02-14 від 01.04.2024 р. видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно є неможливим, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державному земельному реєстрі відсутня інформація щодо зареєстрованого права на земельну ділянку за померлою ОСОБА_6 .

Власником земельної ділянки площею 2, 3944 га, яка розташована на території Торчинської сільської ради, з кадастровим номером 1822587600:03:000:0151, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 248616507 є ОСОБА_4 (а.с.25), також даний факт підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.1, а.с.26).

Відповідно до Сертифікату на право на земельну ділянку частку (пай) серією ЖТ № 0036482 ОСОБА_7 , має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Торчинське» розміром 3,20 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т.1, а.с.45)

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом, від 12.04.2019 р., що видане приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу ( Спадкова справа № 142/2018 та зареєстровано в реєстрі за № 545 - ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , спадщину, на яку видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Торчинське», с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, розміром 3,20 в умовних кадрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0036482, виданого 28 січня 1997 року Коростишівською районною державною адміністрацією Житомирської області, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право земельну частку (пай) 29 січня 1997 року за № 229 (т.1, а.с.46,47).

Відповідно до довідки Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № 141 від 27.05.2019 р., що видана ОСОБА_4 слідує, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 квітня, спадкова справа № 142/2018, номер жеребкованої земельної (частки) паю - № 151 (т.1, а.с.48,72)

Рішенням Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № 219 від 26.06.2019 р. ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,20 умовах кадастрових гектара у власність, за рахунок земель реформованого КСП «Торчинське», що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області (т.1, а.с.49,73).

На підставі заяви ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 загальною площею 2,3944 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Торчинської сільської ради, діл. №151 Коростишівського району, Житомирської області, що підтверджується копією наданої документації із землеустрою (а.с.50-55).

Рішенням Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області № 247 від 20.12.2019 р. затверджено ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки загальною площею 2, 3944 га(землі сільськогосподарського призначення, рілля (кадастровий номер 1822587600:03:000:0151), що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, ділянка 151, за рахунок земель реформованого КСП «Торчинське»(п.6.) та надано громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,3944 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822587600:03:000:0151), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, ділянки № НОМЕР_1 , у власність, за рахунок земель реформованого КСП «Торчинське» (п.6.1) (т.1, а.с.28).

Разом з тим, як вбачається з проектно-технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток ( паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Торчинське» Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області у списку власників земельних часток ( паїв), які передаються земельні ділянки в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області за підписом сільського голови ОСОБА_10 під № 5 значиться ОСОБА_6 номер земельного паю 151. (т.2 а.с.19).

Як вбачається з повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 03.05.2023 р. № 1151/3623 земельна ділянка за кадастровим номером 18225587600:03:000:0151 була зареєстрована до 01.01.2013 року та перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі. Відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки гр.. ОСОБА_6 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯА № 354527 від 14.05.2005, відсутні. Відомості щодо причин з яких земельна ділянка за кадастровим номером 1822587600:03:000:0151 не була зареєстрована за гр. ОСОБА_6 в державному реєстрі земель, відсутня. Відповідно до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, розділу №1 «записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб по Торчинській сільській раді, Коростишівського району житомирської області обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 1822587600:03:000:0151, площею 2,3944 га, гр.. ОСОБА_6 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 354527, який зареєстрований в книзі записів за № 010521100497, від 14.05.2005 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Торчинської сільської ради, ділянка № 151 Коростишівського району Житомирської області.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За приписами статті 1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується.

Пунктом 1 Указу ПрезидентаУкраїни від8серпня 1995р.№ 720/95«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 Указу ПрезидентаУкраїни №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5 Указу).

Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)»від 05червня 2003року (ст.ст. 1-2).

Відповідно до п. 24 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на земельну частку (пай), що підтверджується матеріалами справи, а саме проектно-технічною документацією із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель реформованого КСП «Торчинське» Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області. Також в даній проектно-технічній документації належна інформація, про отримання номеру паю громадянкою ОСОБА_6 за № 151, інформації щодо отримання номера паю громадянкою ОСОБА_7 в матеріалах відсутня. Всі зазначені списки власників земельних часток (паїв) в даній документації складались та погоджувались Торчинською сільською радою.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративної територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 1Земельного кодексуУкраїни визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі В силу ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.ст.22, 23Земельного КодексуУкраїни право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, а відповідно до ч.1 ст.31Земельного Кодексу вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації права власності.

Стаття 152Земельного кодексуУкраїни держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 3 ст.152ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.59Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтями 116, 118ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 01.07.2015 № 6-319цс15, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 отримав у спадок після смерті ОСОБА_7 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Торчинське» с. Торчин, Коростишівського району Житомирської області, розміром 3,20 в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0036482, виданого 28 січня 1997 року, в подальшому відповідачем отримано номер паю 151, що підтверджується наданою довідкою сільської ради від 27.05.2019 за №141(а.с.48), разом з тим земельна ділянка (пай) за № НОМЕР_1 вже була надана ОСОБА_6 та отримано правовстановлюючий документ, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 354527 та присвоєно кадастровий номер 1822587600:03:000:0151.

Відповідно до ч.2 ст.14Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно визначення термінів вказаних у ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Зокрема, як передбачено ч.1 ст. 16 даного Закону, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, що також дублюється ще й ч.9 ст. 24 Закону.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно п.п.9, 10 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013, усі державні акти, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними, незалежно від наявності чи відсутності кадастрового номера. До 01.01.2013 державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент отримання державного акта) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виника після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент отримання державного акта) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003 року державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент реєстрації права власності відповідача) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент реєстрації права власності відповідача) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державний акт серії ЯА № 354527, який виданий ОСОБА_6 зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010521100497 (том 1 а.с.27).

Отже, рішенням Торчинської сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 20.12.2019 р. № 247 надано у власність земельну ділянку ОСОБА_4 , що належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності серії ЯА № 354527.

Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, чинне законодавство безальтернативно зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 248616507 зареєстровано право оренди земельної ділянки № 1822587600:03:000:0151 12.03.2020, строком дії 26.02.2030, з правом пролонгації, Орендар ТОВ «Торчинське», Орендодавець ОСОБА_4 , тобто зареєстроване речове право.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження№ 14-61цс18)зазначено, що: «визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи».

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20(провадження№ 12-31гс22)зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача».

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Отже, за змістом вказаних норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Оскільки земельна ділянка № 1820983000:01:000:0094 перебуває в оренді, щодо неї ще в 2020 році було зареєстровано відповідне речове право. Тому, задоволення позову про визнання протиправним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (право оренди) порушувало б і права орендаря, який, однак не був залучений до справи в якості співвідповідача.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень слід відмовити з підстав їх пред`явлення за неналежного складу відповідачів.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог відмовити з вищевикладених мотивів та доводів.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.4,12,13,76,77,81,263-265 ЦПК України, ст.ст.15-16, 1216, 1217, 1218 ЦК України,ст. 125,126 ЗК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Старосілецької сільської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено: 10.04.2024

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

Відповідачі: Старосілецька сільська рада, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20-А, с. Старосільці, Житомирського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ - 04348705.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: с. Торчин, Житомирського району Житомирської області, РНОКПП - НОМЕР_7 .

Суддя В.В.Янчук.