Рішення

від 11.04.2024 по справі 536/1144/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1144/23

Провадження № 2/536/73/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 квітня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Реки А.С.

за участю секретаря судового засідання Клонової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

Встановив:

Кременчуцька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 від 19 листопада 2002 року та копією паспорту іноземця серії НОМЕР_2 . Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №671611 з кадастровим номером 5322481700:08:000:0049, виданого 07.07.2007 Кременчуцькою районною державною адміністрацією, 11.05.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Павленком Б.М. зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 . В подальшому 11.05.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Омельницької сільської ради за № 26147526 внесено відомості про реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, на підставі договору оренди землі серія та номер б/н укладеного 03.11.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ АФ «Кам`янка». Строк дії договору до 15.11.2027. На теперішній час вказана земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ «Говтва», яке є правонаступником ТОВ «Агрофірми «Кам`янка». За ОСОБА_1 , на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13.02.2006 визнано право власності на спадщину, в тому числі на 4 га. землі, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_2 та 11.05.2005 матері ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримала на підставі Державного акту серія ЯГ №671611 від 07.07.2007 вказану земельну ділянку площею 4 га. сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватну власність, однак на теперішній час її не відчужила, проте зобов`язана була відчужити успадковану нею земельну ділянку не пізніше 07.07.2008. Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, то така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року заяву керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:08:000:0049, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4 га, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із забороною змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:08:000:0049.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 червня 2023 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор Лісовий В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними у позовній заяві. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області уповноваженого представника до суду не направили, надали в провадження суду клопотання, відповідно до якого просять провести розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, про причини неявки відомостей не надходило. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» уповноваженого представника до суду не направили, надали в провадження суду пояснення третьої особи щодопозову,відповідно до яких при розгляді справи покладалися на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленої відповідачки, яка про причини неявки не повідомила, неподання відповідачкою відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки та ухвалення заочного рішення у даній справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2006 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на спадщину, що складається, у тому числі, з земельної ділянки розміром 4 га, яка знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради (а.с.28).

З копії державного акту про право власності на землю серії ЯГ №671641 вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0 га, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №332920009 від 19.05.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:08:000:0049, площею 4 га, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області належить громадянці рф ОСОБА_1 , інше речове право: право оренди земельної ділянки, орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка» на підставі договору оренди землі №б/н від 03.11.2006 року (а.с.17-19).

Відповідно до копії договору оренди землі №б/н від 03.11.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка» та ОСОБА_1 , остання передає в оренду земельну ділянку площею 4,0 га з кадастровим номером 5322481700:08:000:0049, яка знаходиться в адміністративних межах Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Договір укладено на 20 років (а.с.20-26).

З відомостей про юридичну особу СТОВ «Говтва» вбачається, що останнє є правоноступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Кам`янка» (а.с.27).

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 та серії 74 06 №608288, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином російської федерації (а.с.29,30).

З листа Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області №52-2732 вих-23 від 02.03.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон на території Полтавської області не документувалася, з заявою про оформлення громадянства України не зверталася.

Приписи ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положень ст. 145 Земельного кодексу України, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Положення про Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

14 березня 2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області за вих. № 10-16-0.14-874/2-23 надано відповідь на запит Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, з якої вбачається, що Головне управління позбавлене можливості звернутися до суду з позовною заявою про конфіскацію земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано підготовлені матеріали для оперативної співпраці, в частині представництва в суді законних інтересів держави (а.с. 34).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку з вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Положення статей 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку вона не відчужила упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 148 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322481700:08:000:0049, площею 4 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не відчужила їх, тому право власності на зазначену земельну ділянку підлягає примусовому припиненню шляхом конфіскації.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 81, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов Кременчуцької окружноїпрокуратури вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру уПолтавській областідо ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача Сільськогосподарськетовариство зобмеженою відповідальністю«Говтва» проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом їїконфіскації задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_1 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_2 ) на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 5322481700:08:000:0049, площею 4 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2018 за номером 1552679653244.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_1 , паспорт іноземця серія та номер НОМЕР_2 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800, МФО 820172) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.00 коп.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяА. С. Река