Постанова

від 11.04.2024 по справі 935/3025/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/3025/23 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 935/3025/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 січня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської (надалі лікарня) про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову зазначила, що 19.06.2016 року о 01 год. 00 хв. до КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради був доставлений її син ОСОБА_4 з діагнозом швидкої медичної допомоги: «Наркотична кома».

Після огляду черговим лікарем ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі, здійснено запис у медичній картці стаціонарного хворого від 19.06.2016 №3236: «...Загальний стан тяжкий. Свідомість порушена по типу коми. На больові подразнення реагує стогоном...» та встановлено діагноз: «Наркотична кома? Алкогольна кома».

У подальшому її сина було переведено до відділення анестезіології та інтенсивної терапії, де 19.06.2016 року він був оглянутий лікарем-анестезіологом ОСОБА_2 та встановлено діагноз: «Підозра на передозування опіоїдами? Алкогольне сп`яніння?», розпочато дезінтоксикацію, а згідно запису анестезіолога 19.06.2016 о 01 год. 20 хв. ОСОБА_4 знову було введено Налоксон (медичний препарат).

Вказує, що згідно висновку експерта №101/17 від 25.11.2019 року, діагноз, встановлений ОСОБА_4 в лікарні, зокрема те, що коматозний стан у хворого обумовлений саме вживанням алкоголю та наркотичних речовин об`єктивно не підтверджений.

Зазначає, що саме внаслідок неналежного виконання лікарями КНП «Коростишівської ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків, недбалого та несумлінного до них ставлення, що полягають в порушенні посадових інструкцій, наказу №245 від 25.04.2006 «Про затвердження протоколів про надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою» та інших норм чинного законодавства України, настала смерть її сина - ОСОБА_4 . Надання неналежної медичної допомоги її сину лікарями Коростишівської ЦРЛ підтверджується висновком експерта від 25.11.2019 №101/17.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року у справі № 935/3364/21 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1ст. 140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12016060190000446 від 20.06.2016 року, у якому вона визнана потерпілою, закрито.

У зв`язку з тим, що діями відповідачів внаслідок вчинення кримінального правопорушення їй завдано моральної шкоди, вона звернулася до суду з даним позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн. Вказує, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли їй моральну шкоду, яка полягає у глибоких та довготривалих душевних стражданнях, що негативно вплинуло на стан її здоров`я, нервову систему та життя в цілому, адже втрата сина є найвищою немайновою втратою, яка не може бути відновлена.

Рішенням Коростишівського районного судуЖитомирської областівід 04січня 2024року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. та вирішено питання відшкодування судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів, як працівників медичного закладу, що полягали у неналежному наданні медичної допомоги та смертю особи не доведений належними і допустимими доказами.

Висновок №1/2017 за результатами психологічного дослідження позивача, складений 06.01.2017 психологом ОСОБА_5 , необґрунтовано прийнятий до уваги місцевим судом, оскільки він лише підтверджує моральні страждання позивача пов`язані із діями ОСОБА_6 , який спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , що стали причиною смерті останнього, та не містить опису моральних переживань позивача, які пов`язані саме з діями чи бездіяльністю медичних працівників. Даний висновок не є експертним дослідженням, проведений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , кваліфікація якої у відповідній сфері нічим не підтверджена, а тому даний документ не можна сприймати як належний доказ.

Крім того, враховуючи неспроможність бюджетної установи, якою є лікарня, забезпечувати належне виконання своїх функцій в умовах обмеженого фінансування, стягнення моральної шкоди буде надмірним тягарем, що матиме негативні наслідки для населення територіальної громади та осіб, що звертаються за медичною допомогою.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна» помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є позивач.

Відносно лікарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було порушене кримінальне провадження за ч.1ст.140 ККУкраїни, в якому позивач визнана потерпілою.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року у справі № 935/3364/21 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1ст.140 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12016060190000446 від 20.06.2016 закрито.

У вказаній ухвалі, судом встановлено наступні обставини.

19.06.2016 о 01 год. 00 хв. до Коростишівської ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна, що розташована по АДРЕСА_1 , був доставлений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом швидкої медичної допомоги «Наркотична кома».

19.06.2016 о 01 год. 00 хв. він був оглянутий черговим лікарем ОСОБА_3 та здійснено запис у медичній картці стаціонарного хворого №3236 від 19.06.2016 «…Загальний стан тяжкий. Свідомість порушена по типу коми. На больові подразнення реагує стогоном…» та встановлено діагноз «Наркотична кома? Алкогольна кома».

Згідно висновку експерта №101/17 від 25.11.2019, діагноз, встановлений ОСОБА_7 в Коростишівській ЦРЛ, зокрема те, що коматозний стан у хворого був обумовлений саме вживанням алкоголю та наркотичних речовин, об`єктивно не підтверджений.

В подальшому, хворий переведений до відділення анестезіології та інтенсивної терапії, де 19.06.2016 був оглянутий лікарем-анестезіологом ОСОБА_2 та встановлено діагноз «Підозра на передозування опіоїдами? Алкогольне сп`яніння?», розпочато дезінтоксикацію, а згідно запису анестезіолога 19.06.2016 о 01 год. 20 хв. ОСОБА_7 знову було введено препарат Налоксон.

Згідно висновку експерта №101/17 від 25.11.2019, введення при наркотичній комі Налоксону забезпечує швидке, протягом декількох хвилин, суттєве покращення загального стану хворого, в тому числі можливість виведення з коматозного стану. У даному випадку, відсутність суттєвого позитивного ефекту на повторне введення Налоксону при огляді ОСОБА_7 о 01 год. 20 хв., а також після тривалого проведення дезінтоксикаційної терапії о 04 год. 20 хв. (хворий продовжував перебувати в стані коми («кома І»), давала підстави підозрювати, що коматозний стан у хворого не залежить від вживання наркотичних речовин, а обумовлений іншими причинами. Це потребувало проведення додаткового обстеження консультації хворого невропатологом для оцінки неврологічного статусу, визначення причини коматозного стану, корекції лікувальної тактики лікарем відділення анестезіології та інтенсивної терапії ОСОБА_2 , а ні о 01 год. 20 хв., а ні о 04 год. 20 хв. невропатолога лікарні для консультації хворого викликано не було, що є дефектом надання хворому медичної допомоги на цьому етапі. 19.06.2016 о 06 год. 20 хв., згідно запису у медичній картці стаціонарного хворого №3236 від 19.06.2016, лікарем-анестезіологом ОСОБА_2 було відмічено різке погіршення стану зі значним порушення дихання (6 дихальних рухів за хвилину) та зниження сатурації (насичення) крові киснем до 90%, порушення діяльності серця (зафіксована частота серцевих скорочень 132 за хвилину) та відсутність реакції зіниць на світло. ОСОБА_7 було переведено на апарат штучної вентиляції легень та викликано невролога для консультації.

У подальшому, цього ж дня о 07 год. 15 хв., за результатами огляду хворого лікарем-неврологом ОСОБА_3 був встановлений діагноз «…Кома, переважно алко-наркотичного ґенезу. Інтоксикаційно-токсична енцефалопатія. Набряк головного мозку. Чмт? Забій головного мозку?...».

Згідно висновку експерта №101/17 від 25.11.2019, у зв`язку з появою у лікаря-невролога ОСОБА_3 підозри на наявність черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, хворого слід було вести відповідно до вимог наказу МОЗ України 25.04.2006 №245 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Нейрохірургія»» (протоколи надання медичної допомоги хворим із забоєм головного мозку). Лікарем-неврологом ОСОБА_3 хворому ОСОБА_7 були призначені обстеження, направлені на пошуки її ознак рентгенографія черепа та ехо-енцефалографія. Опис рентгензнімків черепа рентгенологом лікарні у медичній картці стаціонарного хворого №3236 відсутній.

При вивчені цих знімків (череп у двох проекціях) рентгенологом комісії ДУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» встановлено, що вони виконані неякісно, з наявністю артефактів. Знімки такої якості не дозволяють оцінити стан кісток черепа ОСОБА_7 та бути впевненими у відсутності їх ушкодження. Отримання таких знімків було підставою для повторного виконання хворому рентгенографії черепа. Те, що це не було зроблено є дефектом надання лікарем-неврологом ОСОБА_3 медичної допомоги. Крім того, згідно із записом в медичній карті стаціонарного хворого №3236, лікарем-неврологом ОСОБА_3 було призначено ОСОБА_7 ехо-енцефалографію, за результатами проведення якої виявлено «...зміщення M-ехо Д -S на 8 мм...».

Згідно висновку експерта №101/17 від 25.11.2019, такий результат цього дослідження вказував на наявність у ОСОБА_7 внутрішньочерепного об`ємного утворення, що є однією з ознак важкої клінічної форми черепно-мозкової травми. Отримавши такий результат ехо-енцефалографії лікарям слід було негайно додатково обстежити хворого виконати люмбальну пункцію, яка є лікувально-діагностичною процедурою та отриманий ліквор направити на лабораторне дослідження, а також викликати нейрохірурга до Коростишівської ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна для обстеження ним хворого, оцінки результатів вже виконаних досліджень та визначення оптимальної тактики лікування (виконання оперативного втручання в умовах Коростишівської ЦРЛ, або транспортування хворого до обласної лікарні для виконання оперативного втручання в умовах нейрохірургічного відділення, оскільки транспортування ОСОБА_7 було можливим).

Проте, у даному випадку, незважаючи на підозру наявності у хворого черепно-мозкової травми результати ехо-енцефалографії лікарями до уваги взяті не були, люмбальна пункція хворому не виконувалась, а згідно запису від 19.06.2016 консиліум лікарів Коростишівської ЦРЛ об 11 год. 10 хв. прийняв рішення та провів консультацію по телефону «...з обласним нейрохірургом. Доповіли про стан хворого, анамнез, лабораторні обстеження, призначене лікування..». Записана рекомендація в медичній карті «…проводити тактику консервативного лікування, оперативному втручанню не підлягає…», є необґрунтованою.

Після цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 05 год. 15 хв. у ОСОБА_7 фіксована зупинка серця, реанімаційні заходи були не ефективні, а о 05 год. 30 хв. цього ж дня констатована його смерть.

Відповідно до висновку експерта №101/17 від 25.11.2019, встановлено, що медична допомога ОСОБА_7 лікарями Коростишівської ЦРЛ надавалась неналежним чином.

Необхідна медична допомога ОСОБА_7 з приводу наявної у нього черепно-мозкової травми надана не була, що і обумовило настання смерті.

Таким чином, між неналежним наданням медичної допомоги лікарями Коростишівської ЦРЛ та настанням смерті ОСОБА_7 вбачається прямий причинний зв`язок. При наданні адекватної медичної допомоги з видаленням гематоми шанси на збереження життя ОСОБА_7 були високими.

Внаслідок неналежного виконання лікарями ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїх професійних обов`язків, недбалого та несумлінного до них ставлення, що полягають в порушенні посадових інструкцій, наказу №245 від 25.04.2006 «Про затвердження протоколів про надання медичної допомоги хворим з черепно-мозковою травмою» та інших норм чинного законодавства України, настала смерть ОСОБА_7 (а.с.18-32).

Зі змісту мотивувальної частини ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року у справі №935/3364/21 слідує, що у підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просив звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставіст.49 КК України, а кримінальне провадження відносно них закрити, обвинувачені підтримали клопотання їх захисника (а.с.30).

Так, відповідно дост. 44 КК Україниособа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згіднозі ст. 49 КК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Як роз`яснено у п. 1 Постанови №12 від 23.12.2005 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування до особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, у порядку, встановленомуКримінально-процесуальним кодексом.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, про визнання її невинуватою у злочині, а передбачені законом підстави звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема у зв`язку із закінченням строків давності, визнаються нереабілітуючими. З урахуванням того, що від кримінальної відповідальності може звільнятись лише та особа, яка зобов`язана її нести, вирішенню питання про звільнення від кримінальної відповідальності має передувати і точне встановлення фактичних обставин і правильна кваліфікація вчиненого злочину.

На це орієнтує і Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, згідно якого при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися у тому, що діяння, яке поставлено особі у провину, дійсно мало місце, що вони містить склад злочину, особа винувата у вчиненні останнього, а також, що умовами та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбаченіКримінальним кодексом Українита лише після цього має бути постановлено (ухвалено) відповідне судове рішення у визначеномуКримінально-процесуальним кодексом України.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погоджуючисьна звільнення їх від кримінальної відповідальності за ч.1ст.140 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та на закриттякримінального провадження, відповідно до вимогст.49 КК України, що є нереабілітуючими підставами, погодилися, що судом точно встановлені фактичні обставини справи та дана правильна кваліфікація вчиненого ними злочину, а судом було встановлено, що діяння, яке поставлено їм у провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину за ч.1ст.140 КК Українита вони винуваті у його вчиненні.

Відповідно до ч. 6ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів ще раз акцентує увагу на те, що при вирішенні питання про закриття кримінальної справи відносно відповідачів, останні не заперечували проти винесення такого рішення.

При цьому, з точки зору цивільного судочинства, ухвала суду про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, зумовлює виникнення у потерпілого (позивача) цивільно-процесуального права на пред`явлення позову, а відносини з відшкодування шкоди трансформуються в деліктні зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої злочином.

Відповідно до ст.22,1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписамист.1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначені норми є загальними для відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Суд зазначає, що положенняст.1172 ЦК Українистосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди. Також, у п.8постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4(зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України (ст.23, ст.1167 ЦК України) особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу безперечно спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані зі смертю сина внаслідок несвоєчасної і неналежної медичної допомоги, при цьому позивач постійно відчуває біль, горе, утрату сенсу життя, значні душевні страждання, пов`язані з відсутністю поряд рідної людини, усвідомленням того, що вона назавжди позбавлена можливості матеріальної і моральної підтримки сина тощо.

При цьому місцевий суд правильно визначив належним відповідачем у даній справі Коростишівську ЦРЛ, поклавши обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди саме на неї, як самостійну юридичну особу, оскільки встановлено, що станом на 21 червня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в трудових відносинах із названою лікарнею.

Так, ОСОБА_2 , 03.08.1981 року прийнятий на посаду анестезіолога у Коростишівську центральну районну лікарню ім. Д.І. Потєхіна, а з 13.05.1996 призначений на посаду завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії. 29.02.2016 ОСОБА_2 присвоєно першу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Анестезіологія».

ОСОБА_3 відповідно до наказу головного лікаря Коростишівської центральної районної лікарні ім. Д.І. Потєхіна №99 від 05.08.2002 з 01.08.2002 прийнятий на роботу на посаду лікаря-невропатолога Коростишівської ЦРЛ, а з 22.01.2007 переведений на посаду завідуючого денним стаціонаром ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18, 25).

Прийняття місцевим судом як письмового доказу висновку психолога ОСОБА_5 №1/2017 від 06.01.2017 року за результатом психологічного дослідження ОСОБА_8 (а.с.33-46), не суперечить нормам п.1 ч.2 ст.76, ч.1 ст.95 ЦПК України. Вказаний висновок психолога містить опис психологічного стану позивачки, глибину її душевних страждань та погіршення її загального психоемоційного стану: зниження порогу емоційної реактивності, плаксивості, неврівноваженості, замкненості. Вказано, що втрата близької людини, яка померла внаслідок несвоєчасної медичної допомоги, призвела до почуття безповоротної утрати, горя, трагедії, утрату сенсу життя. Зазначено фактори, які здійснили такий психотравмуючий вплив на її особистість та призвели до значних особистісних змін у її житті (а.с.45-46).

Посилання в апеляційній скарзі щодо недоведеності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів, як працівників медичного закладу, що полягали у неналежному наданні медичної допомоги та смертю ОСОБА_7 , є необґрунтованими.

Як вище зазначалось, обставини надання неналежним чином медичної допомоги ОСОБА_7 відповідачами, які є лікарями КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна», встановлено ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2023 року у справі № 935/3364/21 та проведеним в рамках кримінального провадження експертним дослідженням №101/17 від 25.11.2019, відповідно до яких медична допомога ОСОБА_7 з приводу наявної у нього черепно-мозкової травми надана не була, що і обумовило настання смерті. При цьому, при наданні адекватної медичної допомоги з видаленням гематоми шанси на збереження життя ОСОБА_7 були високими. Вказане свідчить про прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів - лікарів Коростишівської ЦРЛ, внаслідок неналежного виконання покладених на них посадових обов`язків з надання хворому належної медичної допомоги, що і призвела до його смерті.

Так, при підозрі на передозування наркотичних речовин, при госпіталізації у хворого не відібрано кров на їх виявлення.

За відсутності об`єктивного підтвердження того, що причиною коматозного стану є саме вживання наркотичних речовин та алкоголю, а також за відсутності при огляді хворого о 01 год. 20 хв. та о 04 год. 20 хв. суттєвого ефекту від лікувальних заходів, анестезіологом не викликано невропатолога для консультації хворого з метою його дообстеження та пошуку інших причин коматозного стану.

Після отримання неякісних рентгенівських знімків черепа, за якими неможливо оцінити стан кісток, повторне виконання рентгенографії черепа не було призначене.

При підозрі на наявність у хворого черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, результати ехо-енцефалографії, які спостерігаються при важкій черепно-мозковій травмi лікарями не були взяті до уваги, лікувально-дiагностична люмбальна пункція не виконувалась, нейрохірург не Коростишівської ЦРЛ викликаний не був.

Отже, через зазначені дефекти надання медичної допомоги, правильний діагноз хворому з наявністю у нього ознак важкої клінічної форми черепно-мозкової травми, встановлений не був і оперативне втручання з видаленням гематоми, яке давало шанси на збереження життя виконане не було.

Судом першої інстанції правильно акцентовано увагу на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 в справі № 344/3764/21, відповідно до якого сформулювало специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Визначено, що з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Проте КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради на спростування вимог позивача не надано доказів, які б свідчили про надання хворому належної та своєчасної медичної допомоги.

Та обставина, що лікарня є бюджетною установою і стягнення з неї моральної шкоди буде надмірним тягарем, що матиме негативні наслідки для осіб, що звертаються за медичною допомогою, не має правового значення для вирішення спору та не є підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції із посиланням на норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, роз`яснення, наведені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, дійшов висновку, що 1000000 грн є достатньою компенсацією завданих позивачу моральних страждань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

З огляду на наведене та з урахуванням фактичних обставин у цій справі колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради на користь ОСОБА_1 грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди з 1000000 гривень до 700000гривень, а розмір судового збору з 10000гривень до 7000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна» Коростишівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 січня 2024 змінити, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з 1000000 гривень до 700000 гривень, а розмір судового збору з 10000гривень до 7000 гривень.

В рештірішення судузалишити беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.04.2024 року.

Головуючий Судді