Постанова
від 04.04.2024 по справі 902/839/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року Справа № 902/839/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 2 листопада 2023 року в справі №902/839/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

час та місце ухвалення рішення: 2 листопада 2023 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 13 листопада 2023 року

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України

до Приватного підприємства "Тінік-Оіл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницький національний аграрний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби

про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 19 жовтня 2021 року та стягнення 46 298 грн 17 коп.

за участю представників сторін:

від Органу прокуратури - Кривецька-Люлич Т.А.;

від Позивача, Відповідача, Третьої особи 1, Третьої особи 2 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України (надалі Позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства Тінік-Оіл (надалі Відповідач; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницький національний аграрний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" (надалі - Третя особа 1); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби (надалі - Третя особа 2)) про:

·визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 19 жовтня 2021 року до договору №72/21 від 5 квітня 2021 року про закупівлю бензину А-92 та дизельного палива, укладеної між Третьою особою 1 та Відповідачем;

·стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 1 безпідставно надмірно сплачених коштів за договором №72/21 від 5 квітня 2021 року в сумі 31753 грн 75 коп.;

·стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 1 безпідставно надмірно сплачених коштів за договору №72/21 від 5 квітня 2021 року в сумі 14544 грн 42 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилався на те, що Додаткова угода № 2 від 19 жовтня 2021 року до Договору про закупівлю товарів підлягає визнанню недійсною через недотримання вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", щодо пропорційності збільшення ціни та визначеної у статті 5 вказаного Закону принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності. Прокурор зазначає, що Третьою особою 1 на підставі Додаткової угоди № 2 від 19 жовтня 2021 року надмірно сплачені кошти за отриманий товар в сумі 31753 грн 75 коп. внаслідок підвищення цін на товар та зменшення поставлення обсягу. Окрім того, Прокурором зазначається, що виходячи з умов Додаткової угоди №1 від 28 травня 2021 року до договору про закупівлю товару, закупівельна ціна придбання на пальне визначена у наступному розмірі: бензин А-92 - 27,40 грн з ПДВ за 1 літр; паливо дизельне - 25,62 грн з ПДВ за 1 літр. З даного Прокурор робить висновок, що станом на 18 жовтня 2021 року враховуючи ціну згідно умов Додаткової угоди від 28 травня 2021 року №1 до договору від 5 квітня 2021 року №72/21 за бензин А-92 в кількості 800,01 літрів до оплати підлягала сума 21 920 грн 27 коп. (фактично оплачено 23 856 грн 30 коп., різниця 1 936 грн 026 коп.), за дизельне паливо в кількості 5530 літрів до оплати підлягала сума 141678 грн 6 коп. (фактично оплачено 154 287 грн, різниця 12608 грн 4 коп.) (1936 грн 026 коп. + 12608 грн 4 коп. =14544 грн 426 коп.). Прокурор вказує, що Третя особа 1 надмірно сплатила кошти за отриманий товар в сумі 14 544 грн 42 коп. внаслідок підвищення цін на товар та зменшення поставлення обсягу.

Звертаючись до суду з цим позовом, Прокурор зазначав, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять державний інтерес, а витрачання цих коштів за угодою, яка підлягає визнанню недійсною, а також безпідставне витрачання коштів такому інтересу не відповідає і порушує інтереси держави в особі Позивача, який не вживав заходів для захисту зазначених інтересів. Враховуючи те, що Третя особа 1 є структурним підрозділом ВНАУ та належить до сфері управління Позивача, контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу віднесено до компетенції Позивача. Тому, Прокурор вказав, що Позивач є саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, де порушуються економічні інтереси держави, що на його переконання свідчить про правильність визначення його позивачем у цій справі.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 2 листопада 2023 року (том 2, а.с. 69-76) в позові відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оцінка належності визначеного прокурором Позивача у спірних правовідносинах в контексті наявності/відсутності порушення прав держави в його особі у спірних правовідносинах, а також ефективності заявленого позову, може надаватись для з`ясування обґрунтованості позовних вимог при розгляді спору по суті, і не може бути підставою для залишення позову без розгляду через недоведення підстав для представництва інтересів держави в особі саме визначеної Прокурором сторони правовідношення тому, що за висновком суду першої інстанції стороною спірного правовідношення має бути інша юридична особа, тоді коли суд, має лише перевірити дотримання Прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо належного обґрунтування підстав для представництва та виконання Прокурором визначених законодавством дій, що мають передувати його зверненню до суду.

Стосовно вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 1 безпідставно надмірно сплачених коштів за договором №72/21 від 5 квітня 2021 року в сумі 14 544 грн 42 коп, то суд зазначає, що дана позовна вимога є можливою одночасно із заявленою вимогою про визнання недійсним додаткової угоди, із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, і який є належним способом захисту, який передбачений законом, що на переконання місцевого господарського суду не містять заявлені позовні вимоги.

Прокурор не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 82-96), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Прокурор звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно з інформацією від 22 квітня 2022 року № 01.1-33-259 та від 27 лютого 2023 року № 01.1-33-170 відповідно до договору про закупівлю товару № 72/21 від 5 квітня 2021 року, а також додаткових угод № 1 від 28 травня 2021 року та № 2 від 19 жовтня 2021 року оплата товару (бензину А-92 та дизельного палива) здійснювалася Третьою особою 1 згідно з затвердженим планом використання бюджетних коштів на 2021 рік в межах затверджених кошторисних призначень. Вказує, що оплата за товар (бензин А-92 та дизельне паливо) здійснювалася за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали Додаткову угоду № 2, якою суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до безпідставної переплати за товар на суму 31 544 грн 75 коп., а також те, що Третьою особою 1 здійснено оплату за товар по ціні не передбаченій договором, що призвело до переплати у сумі 14 544 грн 42 коп.. Дане на переконання Прокурора, не відповідає гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому за доводами Прокурора правовідносини, пов`язані з використанням коштів державного бюджету, становлять державний інтерес, а витрачання цих коштів за угодою, яка підлягає визнанню недійсною, такому інтересу не відповідає і порушує інтереси держави в особі Позивача, який не вживав заходів для захисту зазначених інтересів.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що Третя особа 1 у даних правовідносинах має перебувати в статусі позивача, а не третьої особи, є безпідставними, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21, заборона на здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом із цим Прокурор звертає увагу на необхідність враховувати, що у контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі України «Про прокуратуру» інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзацом 1 частиною 3 статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва Прокурором законних інтересів держави. Враховуючи те, що Третя особа 1 не є суб`єктом владних повноважень, Прокурор вказує, що позбавлений можливості визначити його позивачем у цій справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі № 902/839/23 за апеляційною скаргою Прокурора. Запропоновано учасникам по справі протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив.

2 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Третьою особою 2 подано відзив на апеляційну скаргу в якому Третя особа 2 просила долучити даний відзив до матеріалів справи, вказавши, що за результатами участі в досудовому розслідуванні кримінального провадження №42022022130000014 від 6 травня 2022 року спеціалістами Управління складено довідки від 9 червня 2022 року та 14 липня 2022 року, відповідно, які надано в додатках (під номером 16 та 17) до позовної заяви (містяться в матеріалах справи). Третя особа 2 зазначає, що вимогами абзацу 8 пункту 3.1 розділу 3 Порядку №346 передбачено, що за матеріалами участі працівників органів державного фінансового контролю як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів органами державного фінансового контролю не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

4 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач, з підстав, зазначених у даному відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. При цьому, Відповідач вказав, що додаткова угода № 2 від 19 жовтня 2021 року до договору №72/21, яку просить визнати недійсним Прокурор, укладена безпосередньо між Третьою особою 1 та Відповідачем. Зазначив, що оплата за товар за договором (бензин А-92 та дизельне паливо) здійснювалося за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, який формується за рахунок власних надходжень Третьої особи 1, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги. Наголосив, що Третя особа 1 є самостійним учасником бюджетного процесу, наділений повноваженнями розпоряджатися бюджетними коштами та відповідно є стороною спірного матеріально-правовідношення. Також, Відповідач просив проводити розгляд апеляційної скарги у відсутності представника Відповідача.

8 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач, з підстав, зазначених у даному відзиві, просив апеляційну скаргу Прокурора задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому, Позивач вказав, що Додатковою угодою від 28 травня 2021 року № 1 до Договору № 75/21 визначено, що у зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку, що підтверджується Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати від 12 травня 2021 року № В-234, сторони домовилися збільшити ціну на бензин А-92 та дизельне паливо не більше ніж 10% та встановити її у розмірі: 27,40 грн. з ПДВ за 1 літр А-92 та 25,62 грн. з ПДВ за 1 літр дизельного палива. За доводами Позивача вказаною додатковою угодою, збільшено ціну на бензин А-92 на 6,4% та дизельне паливо на 9,02%. Наступною додатковою угодою від 19 жовтня 2021 року № 2 до Договору № 75/21, у зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку (що підтверджується Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати від 7 жовтня 2021 року № В-510), сторони домовилися збільшити ціну на бензин А-92 та дизельне паливо не більше ніж 10%, встановивши її у розмірі: 29,82 гри з ПДВ за 1 літр А-92 та 27,90 грн з ПДВ за 1 літр дизельного палива. Позивач наголосив, що коливання мінімальної ціни на пальне в період з 12 травня 2021 року до 7 жовтня 2021 року (дати експертних висновків Вінницької торгово-промислової палати від 12 травня 2021 року № В-234 та від 7 жовтня 2021 року № В-510) було наступним: бензин А-92 - 4,12% (з 26,89 до 28,0 грн/ л), що менше від застосованої ціни, визначеної умовами Додаткової угоди № 2 на 4,68%; дизельне паливо -4,19% (з 26,49 до 27,60 грн/л), що менше на 4,71 %. З даного Позивач виснує, що внесені зміни до істотних умов Договору № 75/21 на підставі Додаткової угоди № 2 в частині збільшення ціни за одиницю товару непропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі її коливання.

23 січня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по справі в яких Прокурор вказав, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача, зазначив, що Позивач у даних правовідносинах виступає як орган управління, якому підпорядковані та підзвітні ВНАУ і Третя особа 1, та яке є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює контроль за законністю використання цих коштів навчальними закладами. Прокурор, з посиланням на приписи Положення про Третю особу 1, зазначив, що фінансування Третьої особи 1 проводиться, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету. Вказав, що згідно з наданими інформаціями Університету від 22 квітня 2022 року № 01.1-33-259 та від 27 лютого 2023 року № 01.1-33-170, відповідно до договору про закупівлю товару №72/21, а також Додаткових угод № 1 від 28 травня 2021 року та № 2 від 19 жовтня 2021 року оплата товару (бензину А-92 та дизельного палива) здійснювалася Третьою особою 1 згідно з затвердженим планом використання бюджетних коштів на 2021 рік в межах затверджених кошторисних призначень. При цьому, Прокурор зазначив, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять державний інтерес, а безпідставне витрачання цих коштів такому інтересу не відповідає і порушує інтереси держави в особі Позивача, яке не вживало заходів для захисту зазначених інтересів. Враховуючи те, що Третя особа 1 є структурним підрозділом Університету та належить до сфери управління Позивача, тому на думку Прокурора, контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу віднесено до компетенції Позивача, який є саме тим органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

30 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Третьої особи 2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Третьої особи 2.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 січня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено на 7 лютого 2024 року об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 лютого 2024 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 21 лютого 2024 року об 15:40 год..

У зв`язку із відпусткою судді-члена колегії Маціщук А.В., на підставі Службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 21 лютого 2024 року за №01-05/89 призначено заміну судді-члена колегії в справі №902/839/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року прийнято справу №902/839/23 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 20 березня 2024 року об 15:40 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 березня 2024 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, виправлено описку, допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського від 21 лютого 2024 року по справі №902/839/23 щодо невірного зазначення дати та часу судового засідання, виклавши пункт 1 резолютивної частини в наступній редакції: "розгляд апеляційної скарги відкласти на "04" квітня 2024 р. об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2".

20 березня 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення по справі в яких Прокурор вказав, що звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача, зазначив, що Позивач у даних правовідносинах виступає як орган управління, якому підпорядковані та підзвітні ВНАУ і Третя особа 1. Наголосив, що згідно з річним планом закупівель Третьої особи 1 на 2021 рік, затвердженим рішенням тендерного комітету від 22 березня 2021 року, джерелом фінансування закупівлі - «Бензин А-92, дизельне паливо (код ДК 021:2015 - 09130000-9. Нафта і дистиляти) є Державний бюджет України. Констатував, що згідно з листом Третьої особи 1 від 14 квітня 2022 року, Третя особа 1 входить до структури ВНАУ, є відокремленим структурним підрозділом без прав юридичної особи та є державною власністю і відноситься до Позивача. Укладання додаткової угоди № 2 до договору призвело на переконання Прокурора до порушень інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки її умовами передбачається збільшення витрат, а також безпідставне витрачання коштів, внаслідок розрахунок за отриманий 18 жовтня 2021 року товар у розмірі, що не відповідало умовам договору та Додаткової угоди № 1. Прокурор наголосив, що інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, а безпідставне витрачання бюджетних коштів не відповідає меті та принципам бюджетного процесу, закріплених в Бюджетному кодексі України.

20 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Третьої особи 2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Третьої особи 2.

В судове засідання від 4 квітня 2024 року представники Позивача, Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 не з`явилися.

З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання (том 2, а.с. 202-203).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 15 березня 2024 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд апеляційної інстанції констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане апеляційний господарський суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому колегія суду наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг за відсутності представників Позивача. Відповідача, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Відповідача, та письмові пояснення Позивача та Третьої особи в котрих висвітлено їх позиції з приводу оспорюваного рішення суду та апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 21 лютого та 4 квітня 2024 року Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове, яким позов задоволити. Прокурор зазначає, що Позивач у даних правовідносинах виступає як орган управління, якому підпорядковані та підзвітні ВНАУ і Третя особа 1, та яке є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює контроль за законністю використання цих коштів навчальними закладами. Прокурор, з посиланням на приписи Положення про Третю особу 1, зазначив, що фінансування Третьої особи 1 проводиться, зокрема, за рахунок коштів державного бюджету. Констатував, що згідно з наданими інформаціями Університету від 22 квітня 2022 року № 01.1-33-259 та від 27 лютого 2023 року № 01.1-33-170, відповідно до договору про закупівлю товару №72/21, а також Додаткових угод № 1 від 28 травня 2021 року та № 2 від 19 жовтня 2021 року оплата товару бензину А-92 та дизельного палива здійснювалася Третьою особою 1 згідно з затвердженим планом використання бюджетних коштів на 2021 рік в межах затверджених кошторисних призначень. При цьому, Прокурор зазначив, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять державний інтерес, а безпідставне витрачання цих коштів такому інтересу не відповідає і порушує інтереси держави в особі Позивача, яке не вживало заходів для захисту зазначених інтересів. Враховуючи те, що Третя особа 1 є структурним підрозділом Університету та належить до сфери управління Позивача, тому контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу віднесено до компетенції Позивача, яке є саме тим органом, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор підсумовуючи все також наголосив, що згідно з річним планом закупівель Третьої особи 1 на 2021 рік, затвердженим рішенням тендерного комітету від 22 березня 2021 року, джерелом фінансування закупівлі - «Бензин А-92, дизельне паливо (код ДК 021:2015 - 09130000-9. Нафта і дистиляти) є Державний бюджет України. Відтак Прокурор вважає підставни своє звернення з даним позовм в інтересах Позивача.

Заслухавши пояснення Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиви на апеляційну скаргу, письмові пояснення подані апеляційному господарському суду, стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Прокурором здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні провадження №42022022130000014 від 6 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України, досудове розслідування у якому здійснювалось слідчим відділенням Жмеринського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області. В межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було залучено спеціалістів Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (надалі- Управління) з метою участі в досудовому розслідуванні з питань віднесених до повноважень органу державного фінансового контролю. За результатами участі в досудовому розслідуванні кримінального провадження №42022022130000014 від 6 травня 2022 року спеціалістами вказаного Управління складено довідки від 9 червня 2022 року та від 14 липня 2022 року.

Встановлено, що Третя особа 1 в 2021 році здійснила закупівлю ПА-2021-03-22-007002-а «Бензин А-92, дизельне паливо (код ДК 021:2015 09130000-9. Нафта і дистиляти)» шляхом застосування переговорної процедури закупівлі з Відповідачем.

Зокрема відповідно до відкритої інформації на сайті://prozorro.gov.ua. зокрема оголошень UA-2021-02-13-000019-е та UA-2021-03-01-009692-а двічі проведено відкритті торги на закупівлю пального, однак торги не відбувалися через подання менше двох тендерних пропозицій, про що свідчать дані звітів про результати проведення процедур закупівлі від 1 березня 2021 року та від 17 березня 2021 року, відповідно.

Як вбачається з протоколу засідання тендерного комітету від 22 березня 2021 року прийнято рішення здійснити закупівлю пального шляхом застосування переговорної процедури закупівлі з Відповідачем.

Згідно з розміщеним на сайті https://prozorro.gov.ua. в межах процедури закупівлі UA-2021-03-22-007002-а Протоколом проведення переговорів між Третьою особою 1 та Відповідачем одноголосно прийнято рішення про намір укласти договір.

За протоколом розкриття тендерних пропозицій, розміщеним на сайті Ргоzorro, учасник - Відповідач відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації та відсутні підстави для відмови, установлені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У повідомленні про намір укласти договір від 22 березня 2021 року №90, розміщеному на сайті Ргоzorro визначено кількість товару: -бензин А-92 (код ДК 021:2015 - 09132000-3 «Бензин») - 20000,0 літрів; -дизельне паливо (код ДК 021:2015-09134200-9 «Дизельне паливо») - 50000,0 літрів, з терміном поставки до 31 грудня 2021 року та узгодженою ціною пропозиції учасника процедури закупівлі Відповідача в сумі 1 690 000 грн.

В подальшому Третьою особою 1 в особі директора Кучерявого В.П. з Відповідачем, в особі директора Гуленка І.В. укладено договір про закупівлю товару від 5 квітня 2021 року №72/21 (том 1, а.с. 64-67); надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору передбачено, що Відповідач зобов`язався поставити Третій особі 1 товар: «Бензин А-92, дизельне паливо ДК 021: 2015-09130000-9. Нафта і дистиляти) (далі - Товар), а Відповідач - прийняти і оплатити такий Товар.

Згідно пункту 1.2 Договору, найменування Товару, що постачається Відповідачем за умовами цього Договору, одиниці його виміру та вартість визначені у Специфікації, що є невід`ємною його частиною. Як вбачається з специфікації на поставку товару (додаток №1 до Договору) №72/21, загальна вартість поставки складає 1 690 000 грн, зокрема обсяг поставки бензину А-92 - 20 000 літрів по ціні 25,75 грн з ПДВ за 1 літру на суму 515 000 грн та дизельного палива - 50 000 літрів по ціні 23 грн 50 коп. з ПДВ за 1 літру на суму 1 175 000 грн.

Крім того, за умовою пункту 1.3 Договору, обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Третьої особи 1.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Відповідач повинен надати Третій особі 1 товари, якість яких відповідає умовам, встановленим чинним законодавством (ДСТУ і т.п.) до товарів даного виду та технічної документації, яка встановлює вимоги до якості, або зразкам (еталонам), засвідчити якість товару, що поставляється належними документами (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності, технічним паспортом тощо), які видаються з товаросупроводжувальними документами Третій особі 1 разом з Товаром.

Пунктом 2.4 Договору, передбачено, що кількість Товару, яка є предметом Договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб Третьої особи 1.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна з урахуванням ПДВ складає 1 690 000 грн.

Також, пунктом 3.2 Договору №72/21 визначено, що: ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата Товару Третьою особою 1 здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами Відповідача, визначеними у цьому Договорі, протягом 20 банківських днів з дати прийняття Товару Третьою особою 1 згідно накладної.

Згідно пункту 4.2 Договору, у разі затримки бюджетного фінансування Третьої особи 1 як бюджетної державної установи, Третя особа 1 має право оплатити Товар Відповідачу протягом 5 робочих днів з дати надходження коштів на поточний рахунок Третьої особи 1.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що бюджетні зобов`язання беруться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, та можуть збільшуватися, або зменшуватися на підставі змін до кошторису в межах суми Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, строк поставки Товару визначений з дня укладання Договору та до 31 грудня 2021 року.

Крім того, відповідно до пункту 5.2 Договору, Відповідач поставляє Третій особі 1 Товар відповідно до Специфікації та заявок Третьої особи 1.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що обсяг та термін поставки кожної конкретної партії Товару визначається у Заявках, які узгоджуються Сторонами. Відповідач зобов`язався надати Товар після надходження коштів від Третьої особи 1 в термін, що вказаний в окремому замовленні на кожну конкретну партію Товару.

Згідно пункту 5.8 Договору №72/21, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, поставка Товару здійснюється транспортом, силами та за рахунок Відповідача.

Крім того, за підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Договору визначено, що Третя особа 1 зобов`язалася приймати поставлений Товар згідно з Актом на прийом матеріальних цінностей.

Згідно пункту 6.2 Договору встановлено, що: Третя особа 1 має право достроково, у односторонньому порядку, розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань Відповідачем або порушення ним будь-яких умов Договору, повідомивши про це його листом за 7 календарних днів до дати розірвання Договору; Третя особа 1 має право зменшувати обсяг закупівлі Товару та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків; у такому разі Сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін, реєстрації у Третьої особи 1 та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами.

Розділом XI Договору визначено: відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», - умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від узгодженої пропозиції учасника. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що передбачені частиною 5 статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; будь-які зміни і доповнення до даного Договору, в тому числі щодо коригування його вартості, вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками Сторін.

В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 28 травня 2021 року до Договору, змістом котрої визначено, що в зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку, що підтверджується Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати (далі - Висновок ТПП) від 12 травня 2021 року №В-234 сторони домовилися збільшити ціну на бензин А-92 та дизельне паливо, не більше ніж 10% та встановити її у розмірі: 27 грн 40 коп.. з ПДВ за 1 літр А-92 та 25,62 грн з ПДВ за 1 літр дизельного палива.

Кількість товару при цьому зменшується і становить: бензин А-92 - 17292 літрів, дизельне паливо - 45863 літрів. Загальна суму Договору залишається без змін і становить 1 690 000 грн.

Усі інші положення Договору залишаються без змін та продовжують свою дію.

Поряд з цим, між сторонами Договору було укладено ще Додаткову угоду №2 від 19 жовтня 2021 року, змістом котрої визначено, що в зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку, що підтверджується Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати від 7 жовтня 2021 року №В-510, сторони домовилися збільшити ціну на бензин А-92 та дизельне паливо, не більше ніж 10% та встановити її у розмірі: 29 грн 82 коп. з ПДВ за 1 літр А-92 та 27 грн 90 коп. з ПДВ за 1 літр дизельного палива. Кількість товару при цьому зменшується і становить: бензин А-92 8030 літрів, дизельне паливо - 24005 літрів. Загальна суму Договору залишається без змін і становить 1 690 000 грн.

Усі інші положення Договору залишаються без змін та продовжують свою дію.

Коливання мінімальної ціни на пальне в період з 12 травня 2021 року по 7 жовтня 2021 року (дати експертних висновків Вінницької торгово-промислової палати від 12 травня 2021 року №В-234 та від 7 жовтня 2021 року №В-510 ) було наступним: бензин А-92 - 4,12% (з 26 грн 89 коп. до 28 грн/л), що менше від застосованої ціни, визначеної умовами Додаткової угоди №2 на 4,68%; дизельне паливо - 4,19% (з 26,49 до 27,60 грн/л), що менше на 4,71 %.

Згідно первинних бухгалтерських документів, які наявні в матеріалах справи Третьою особою 1 на виконання умов Договору та Додаткової угоди №2 придбано у Відповідача світлих нафтопродуктів на загальну суму 909198 грн з ПДВ, в тому числі: бензин А-92 - 8030 л. по ціні 29 грн 82 коп. з ПДВ на суму 239458 грн; дизельного палива - 24005 л. по ціні 27 грн 09 грн з ПДВ на суму 669739 грн 50 коп..

За доводами Прокурора, Третьою особою 1 за рахунок непропорційного збільшення ціни по Додатковій угоді №2 зайво понесено витрат, що призвели до втрат фінансових ресурсів, на загальну суму 31753 грн 75 коп., в тому числі: по бензину марки А-92 на суму 9399 грн., по дизельному паливу на суму 22354 грн 75 коп..

Вказане підтверджується довідкою спеціаліста Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 9 червня 2022 року.

Таким чином, як вказує Прокурор внаслідок непропорційного збільшення по Додатковій угоді №2 Третьою особою 1 зайво оплачено кошти у сумі 31 753 грн 75 коп..

Оскільки вищеописані Додаткові угоди та акти приймання-передачі до Договором укладені (вчинені) з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» Прокурор в особі Позивача звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод, та стягнення коштів до бюджету.

Третьою особою 1 на підставі видаткових накладних від 18 жовтня 2021 року № БУ-0000692 та № БУ-0000693 придбано у Відповідача бензин А-92 в кількості 800,01 літрів по ціні 29 грн 82 коп. з ПДВ на суму 23856 грн 30 коп. та дизельне паливо в кількості 5530 літрів по ціні 27 грн 09 коп. з ПДВ на суму 154 287 грн. Всього на загальну суму 178 143 грн 30 коп.. При цьому, виходячи з умов Додаткової угоди від 28 травня 2021 року № 1 до договору № 72/21, закупівельна ціна станом на 18 жовтня 2021 року визначена у наступному розмірі: - бензин А-92 27 грн 40 коп. з ПДВ за 1 літр; - паливо дизельне 25 грн 62 коп. з ПДВ за 1 літр. Таким чином, станом на 18 жовтня 2021 року за бензин А-92 в кількості 800,01 літрів до оплати підлягала сума 21 920 грн 274 коп. (фактично сплачено 23 856 грн 30 коп., різниця 1936 грн 026 коп.), за дизельне паливо в кількості 5530 літрів до оплати підлягала сума 141678 грн 60 коп. (фактично сплачено 154287 грн, різниця 12608 грн 4 коп.). Сума переплати складає 14544 грн 42 коп. (1936,026+12608,4). Вказане підтверджується довідкою спеціаліста Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 9 червня 2022 року та висновком експерта від 8 грудня 2022 року за результатами проведення судової економічної експертизи.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Досліджуючи обставини звернення Прокурора в особі Позивача з даним позовом до суду, колегія суду зауважує, що згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересів держави в особі Позивача, Прокурор зазначив про необхідність даного захисту у спірних правовідносинах у зв`язку із нераціональним та неефективним використання коштів державного бюджету у результаті укладення спірного правочину.

Позивач, однією з функцій якого є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступає у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегує владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів - навчальним закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Водночас, відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), серед іншого, здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (пункт 26)).

Зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суду звертається до позиції Верховного Суд у постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 907/576/19, що замовниками, у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси. Наслідком порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» є нераціональне використання бюджетних коштів, що в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу суб`єкта закупівлі.

Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: - юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; - органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; - у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Згідно з річним планом закупівель Третьої особи 1 на 2021 рік, затвердженим рішенням тендерного комітету від 22 березня 2021 року, джерелом фінансування закупівлі - «Бензин А-92, дизельне паливо (код ДК 021:2015 - 09130000-9. Нафта і дистиляти) є Державний бюджет України (том 1, а.с. 40).

Крім того, згідно з листа Третьої особи 1 від 14 квітня 2022 року, вбачається. що Третя особа 1 входить до структури Вінницького національного аграрного Університету, є відокремленим структурним підрозділом без прав юридичної особи та є державною власністю і відноситься до Позивача.

Відтак, у даному випадку Прокурором здійснюється представництво інтересів держави в особі Позивача у зв`язку із невиконанням ним свого обов`язку щодо захисту інтересів держави в суді з огляду на наступне. Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Позивача Прокурор зазначав, що Позивач у даних правовідносинах виступає як орган управління, якому підпорядковані та підзвітні Вінницький національний аграрний університет та Третя особа 1, та яке є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює контроль за законністю використання цих коштів навчальними закладами.

На підтвердження своїх доводів, Прокурор зазначав, що відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Вінницького національного аграрного Університету (надалі - Університет) засновником юридичної особи є Позивач, а Третя особа 1 є відокремленим підрозділом юридичної особи.

Згідно з Статутом Третьої особи 1, затвердженим наказом Позивача від 20 червня 2017 року №881, Третя особа 1 є структурним підрозділом Університету. Третя особа 1 здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, Статуту Університету та Положення про Третю особу 1, яке розробляється і затверджується Університетом.

Відповідно до пункту 2.1 Статуту Університету, Позивач здійснює контроль за дотриманням статуту Університету, затверджує кошторис Університету, забезпечує фінансування Університету відповідно до встановлених нормативів та напрямів діяльності, а також здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету, ефективним використанням майна, переданого Університету в господарське відання відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 9.9 Статуту Університету, в Університеті створюються; загальний фонд для підготовки фахівців у межах державного замовлення та проведення науково-дослідних робіт і фінансується з державного (місцевого) бюджету; Спеціальний фонд, який формується за рахунок: коштів, одержаних за надання освітніх послуг, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх послуг згідно з укладеними договорами з юридичними та фізичними особами; доходів від здавання в оренду рухомого та нерухомого майна; коштів, що надходять від надання (компенсації витрат) транспортних послуг; безоплатних та благодійних внесків, дарунків, грантів юридичних і фізичних осіб, зокрема й з інших держав; коштів, одержаних за науково-дослідницькі проекти (послуги) та інші роботи, виконані Університетом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян; дотацій та субвенцій 10 місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; доходів від реалізації сільськогосподарської та іншої продукції; інших доходів згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 9.10 Статуту Університету, Університет використовує доходи загального та спеціального фондів відповідно до кошторису доходів і видатків, що Позивачем.

Відповідно до пункту 10.1 Статуту Університету, Університет, відповідно до законодавства, затверджує в Позивача кошторис, складає форми місячної, квартальної та річної звітності, подає їх до відповідних державних органів.

Відповідно до пункту 1.4 Положення Третьої особи 1, основним видом діяльності Третьої особи 1 є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти.

Пунктом 1.6 Положення Третьої особи 1 визначено, що основним завданням Третьої особи 1 є забезпечення реалізації права громадян на фахову передвищу освіту; підготовка кадрів; виховання патріотизму, соціальної активності, громадської позиції; участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави, шляхом формування людського капіталу; ефективне використання майна і коштів для провадження освітньої діяльності та інші.

Пунктом 1.13 Положення Третьої особи 1 передбачено, що Третя особа 1 має окремі права юридичної особи, майно, передане йому Університетом в оперативне управління. Третя особа 1 має самостійний баланс, рахунок в органах державного казначейства та установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України, найменування органу управління, Університету і своїм найменуванням, штампи та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку та атрибутику, зареєстровану відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 2.1 Положення Третьої особи 1, Позивач здійснює контрольні функції за дотриманням умов щодо якості фахової передвищої освіти, а також здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог і стандартів освіти, державне інспектування. Відповідно до пункту 7.5 Положення Третьої особи 1, фінансування Третьої особи 1 проводиться за рахунок коштів державного бюджету та позабюджетних коштів. Кошти Третьої особи 1, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої цим Положення, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Додатковими джерелами фінансування Третьої особи 1 є кошти, одержані за навчання, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців відповідно до укладених договорів з юридичними та фізичними особами; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані Коледжем на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; кошти одержані за результатами 11 грантової діяльності Коледжу; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян, у тому числі інших держав; інші доходи згідно з законодавством України.

Колегією суду встановлено, що згідно з наданими інформаціями Університету від 22 квітня 2022 року № 01.1-33-259 та від 27 лютого 2023 року № 01.1-33-170 відповідно до Договору, а також Додаткових угод № 1 та № 2, оплата товару (бензину А-92 та дизельного палива) здійснювалась Третьою особою 1 згідно затвердженого плану використання бюджетних коштів на 2021 рік в межах затверджених кошторисних призначень.

Позивач, як центральний орган виконавчої влади, згідно статтей 1, 6 Закону України Про центральні органи виконавчої влади забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Відповідно до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Вінницького національного аграрного університету (ідентифікаційний код юридичної особи 00497236) засновником юридичної особи є Позивач, а Третя особа 1 (код ЄДРПОУ ВП: 05471922) є відокремленим підрозділом юридичної особи.

Позивач реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет. Позивач здійснює контроль за дотриманням статуту Університету, затверджує кошторис Університету, забезпечує фінансування Університету відповідно до встановлених нормативів та напрямів діяльності, а також здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Університету, ефективним використанням майна, переданого Університету в господарське відання відповідно до законодавства.

Фінансування Третьої особи проводиться за рахунок коштів державного бюджету та позабюджетних коштів. В той же, як встановлено вище апеляційним господарським судом, згідно з річним планом закупівель Третьої особи 1 на 2021 рік, затвердженим рішенням тендерного комітету від 22 березня 2021 року, джерелом фінансування закупівлі - «Бензин А-92, дизельне паливо (код ДК 021:2015 - 09130000-9. Нафта і дистиляти) є Державний бюджет України (том 1, а.с. 40). Тобто, в даному випадку закупівлі за Договром проводились з Державного бюджету України, як джерела фінансування закупівлі за Договором.

Водночас колегія суду констатує, що укладання Додаткової угоди № 2 до Договору призвело до порушень інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки її умовами передбачається збільшення витрат, а також безпідставне витрачання коштів, внаслідок розрахунку за отриманий 18 жовтня 2021 року товар у розмірі, що не відповідало умовам Договору та Додаткової угоди № 1.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, а безпідставне витрачання бюджетних коштів не відповідає меті та принципам бюджетного процесу, закріплених в Бюджетному кодексі України. Неефективне використання бюджетних коштів, їх безпідставне витрачання порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів.

Отже, порушення «інтересів держави» в даному випадку полягає у тому, що розпоряджаючись бюджетними коштами, Третя особа 1 порушила принцип максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості закупівель. Таким чином, укладання Додаткової угоди № 2 до Договору суперечить нормам Закону України «Про публічні закупівлі», а безпідставна сплата коштів за товар, у більшому ніж встановлено договором розмірі, є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відображатися на державних інтересах та авторитеті держави.

Отже, оскільки фінансування спірної процедури закупівлі здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету України, а Позивач є органом якому підпорядкована Третя особа 1 (зокрема законність та ефективність використання Третьою особою 1 коштів бюджету за договорами про закупівлю товарів), то колегія суду виснує, що Позивач є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави в галузі освіти, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому, колегія суду виснує, що Прокурор звернувся в інтересах держави в особі належного позивача у цій справі.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то апеляційний господарський суд доходить висновку, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача, що не спростовано сторонами в даній справі.

11 квітня 2023 року листом за вих. № 52-1351 вих-23 окружною прокуратурою повторно надіслано до Позивача лист щодо виявлених порушень під час закупівлі паливно-мастильних матеріалів Третьою особою 1. Позивачем листом від 1 травня 2023 року № 1/6049-23 повідомлено, що Позивач не здійснює контроль у сфері публічних закупівель, а вжиття заходів за їх результатами не належить до компетенції Позивача. З огляду на викладене, у разі наявності підстав Позивач просив вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави. Оскільки Позивачем до цього часу не вжито заходів щодо усунення порушень у судовому порядку, вбачалися підстави для представництва Прокурором інтересів держави та звернення до суду із даним позовом.

При цьому Прокурором на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду на адресу Позивача спрямовано повідомлення від 19 червня 2023 року №52-2244вих-23 про намір звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору № 72/21 та стягнення з Відповідача на користь Третьої особи 1 коштів в сумі 31 753 грн 75 коп. та 14 544 грн 42 коп..

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суду констатує, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

В той же час, розглядаючи позовну вимогу Прокурора щодо визнання оспорюваної Додаткової угоди № 2 недійсною із посиланням на порушення при укладення такого правочину статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Досліджуючи оспорювану Додаткову угоду №2 Договори щодо характеру їх недійсності, що входить в предмет позовної вимоги Прокурора та про що зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів досліджує наступні обставини.

У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електрично енергії.

При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено вище в даній постанові, що між Третьою особою 1 та Відповідачем укладено Договір про закупівлю дизельного палива.

Відповідно до пункту 1.1 Договору передбачено, що Відповідач зобов`язався поставити Третій особі 1 товар: «Бензин А-92, дизельне паливо ДК 021: 2015-09130000-9. Нафта і дистиляти») (далі - Товар), а Відповідач - прийняти і оплатити такий Товар.

Згідно пункту 1.2 Договору, найменування Товару, що постачається Відповідачем за умовами цього Договору, одиниці його виміру та вартість визначені у Специфікації, що є невід`ємною його частиною. Згідно специфікації на поставку товару (додаток №1 до Договору) №72/21), загальна вартість поставки складає 1 690 000 грн, зокрема обсяг поставки бензину А-92 - 20 000 літрів по ціні 25,75 грн з ПДВ за 1 літру на суму 515 000 грн та дизельного палива - 50 000 літрів по ціні 23 грн 50 коп. з ПДВ за І літру на суму 1 175 000 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна з урахуванням ПДВ складає 1 690 000 грн.

Також, пунктом 3.2 Договору №72/21 встановлено, що: ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 28 травня 2021 року до Договору, змістом котрої визначено, що в зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку, що підтверджується Експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати (далі - Висновок ТПП) від 12 травня 2021 року №В-234 сторони домовилися збільшити ціну на бензин А-92 та дизельне паливо, не більше ніж 10% та встановити її у розмірі: 27 грн 40 коп. з ПДВ за 1 літр А-92 та 25 грн 62 коп. з ПДВ за 1 літр дизельного палива.

Усі інші положення Договору сторонами залишено без змін та продовжили свою дію.

Усі інші положення Договору залишаються без змін та продовжують свою дію.

Згідно первинних бухгалтерських документів, які наявні в матеріалах справи Третьою особою 1 на виконання умов Договору та Додаткової угоди №2 придбано у Відповідача світлих нафтопродуктів на загальну суму 909198 грн з ПДВ, в тому числі: бензин А-92 - 8030 л. по ціні 29 грн 82 коп. з ПДВ на суму 239458 грн; дизельного палива - 24005 л. по ціні 27 грн 09 коп. з ПДВ на суму 669739 грн 50 коп..

За доводами Прокурора, Третьою особою 1 за рахунок непропорційного збільшення ціни по Додатковій угоді №2 зайво понесено витрат, що призвели до втрат фінансових ресурсів, на загальну суму 3 1753 грн 75 коп., в тому числі: по бензину марки А-92 на суму 9399 грн., по дизельному паливу на суму 22354 грн 75 коп..

Вважаючи, що вказана Додаткова угода №2 не відповідає вимогам законодавства, Прокурор просив визнати її недійсною.

Третя особа 1 на підставі видаткових накладних від 18 жовтня 2021 року № БУ-0000692 та № БУ-0000693 придбала у Відповідача бензин А-92 в кількості 800,01 літрів по ціні 29 грн 82 коп. з ПДВ на суму 23856 грн 30 коп. та дизельне паливо в кількості 5530 літрів по ціні 27 грн 09 коп. з ПДВ на суму 154 287 грн. Всього на загальну суму 178 143 грн 30 коп.. При цьому, виходячи з умов Додаткової угоди № 2 до Договору, закупівельна ціна станом на 18 жовтня 2021 року визначена у наступному розмірі: - бензин А-92 - 27,40 грн з ПДВ за 1 літр; - паливо дизельне - 25,62 грн з ПДВ за 1 літр. Таким чином, станом на 18 жовтня 2021 року за бензин А-92 в кількості 800,01 літрів до оплати підлягала сума 21 920 грн 274 коп. (фактично сплачено 23 856 грн 30 коп., різниця 1936 грн 026 коп.), за дизельне паливо в кількості 5530 літрів до оплати підлягала сума 141 678 грн 60 коп. (фактично сплачено 154287 грн, різниця 12608 грн 40 коп.). Сума переплати складає 14 544 грн 42 коп. (1936 грн 026 коп. +12608 грн 40 коп.). Вказане підтверджується довідкою спеціаліста Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 9 червня 2022 року та висновком експерта від 8 грудня 2022 року за результатами проведення судової економічної експертизи.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди № 1) істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відповідно до частини 1 статі 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.

Таким чином Додатковою угодою №2 від 19 жовтня 2021 року до Договору збільшено ціну відносно ціни зазначеної у Додатковій угоді від 28 травня 2021 року №1, зокрема на бензин А-92 на 8/8% та дизельне паливо на 8,9%. Відповідно, по відношенню до первинно укладеного Договору збільшується ціна товару по Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди № 2, перевищенно встановлений Законом ліміт у 10% та склало: за бензин А-92 загальне збільшення досягло 15,8 %; за дизельне пальне загальне збільшення досягло 18,72 %.

Згідно Експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати від 7 жовтня 2021 року №В-510, рівень вартості світлих нафтопродуктів станом на 7 жовтня 2021 року становить: бензин А-92 від 28,0 до 30,99 грн/л, дизельного палива від 27,60 до 30.23 грн/л.

Таким чином, внесені зміни до істотних умов Договору на підставі Додаткової угоди від № 2 в частині збільшення ціни за одиницю товару непропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку щодо її коливання та як встановлено вище, перевищує 10% ліміт збільшення, встановленого Законом.

Отже, колегія суду виснує, що Третьою особою 1 внесені зміни до істотних умов Договору на підставі Додаткової угоди від 19 жовтня 2021 року №2 в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків непропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, чим порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та з перевищенням 10% від суми первинно укладеного Договору.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів спарви, Третьою особою 1 за рахунок непропорційного збільшення ціни по Додатковій угоді №2 до Договору зайво понесено витрат, що призвели до втрат фінансових ресурсів, на загальну суму 31753 грн 75 коп., в тому числі: по бензину марки А-92 на суму 9399 грн, по дизельному паливу на суму 22354 грн 75 коп..

Також як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів спарви, з моменту підписання Додаткової угоди ; 2 Третьою особою 1 зайво сплачено за Товар 14544 грн 42 коп. без отримання Товару, в тому числі: по бензину А-92 на суму 1936 грн 02 коп.; по дизельному паливу на суму 12608 грн 40 коп..

Підсумовуючи колегія апеляційного господарського суду, Третьою особою 1 та Відповідачем документально не підтверджено наявності підстав для укладення оспорюваної Додаткової угоди № 2.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року в справі №915/346/18, від 12 лютого 2020 року в справі №913/166/19, а також у постановах від 21 березня 2019 року у справі №912/898/18, від 25 червня 2019 року в справі №913/308/18 та від 12 вересня 2019 року в справі №915/1868/18.

В той же час, саме по собі коливання цін на ринку є природною обставиною ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З огляду на що, колегія суду зауважує, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Додатково колегія суду звертає увагу на відсутність будь-яких доказів у підтвердження оприлюднення повідомлень про внесення змін до Договору, як це передбачено пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України Про публічні закупівлі.

Отже, встановлюючи наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання додаткових угод недійсними на момент їх укладення, колегія суду виснує, що оспорювана Додаткова угода №2 суперечать статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", та доходить до висновку про наявність підстав для визнання її недійсною відповідно до статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи усе описане вище колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку Третя особа 1 (як сторона Договору) розпоряджалася бюджетними коштами, і таке використання фінансових ресурсів, а Відповідач шляхом подання відповідного висновку сприяв підвищенню ціни товару та укладенню оскаржуваної Додаткової угоди № 2, зважаючи на усі перелічені обставини, виявилося неефективним (будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору), здійсненим із порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на що Додаткова угод № 2, якою збільшувалася ціна за одиницю товару, підлягає визнанню недійсною.

Відповідно суд апеляційної інстанції задовільняє позов у цій частині. Північно-західний апеляційний господарський суд приймаючи таке судове рішення щодо визнання недійсною Додаткової угоди №2 скасовує рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача коштів в сумі 46298 грн 17 коп., перерахованих за Товар, який не був отриманий відповідно до умов Договору, то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними. Подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13 липня 2021 року в справі №927/550/20, від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що Третьою особою 1 на виконання умов Договору та Додаткової угоди №2 придбано у Відповідача світлих нафтопродуктів на загальну суму 909198 грн з ПДВ, в тому числі: бензин А-92 - 8030,0 л. по ціні 29,82 грн з ПДВ на суму 239454,6 грн; дизельного палива - 24005,0 л. по ціні 27,9 грн з ПДВ на суму 669739 грн 50 коп..

Таким чином, вбачається, що Третьою особою 1 за рахунок непропорційного збільшення ціни по Додатковій угоді №2 зайво понесено витрат, що призвели до втрат фінансових ресурсів, на загальну суму 31753 грн 75 коп., в тому числі: по бензину марки А-92 на суму 9399 грн, по дизельному паливу на суму 22354 грн 75 коп..

Як встановлено вище в даній постанові Третьою особою 1 на підставі видаткових накладних від 18 жовтня 2021 року № БУ-0000692 та № БУ-0000693 придбано у Відповідача бензин А-92 в кількості 800,01 літрів по ціні 29 грн 82 коп. з ПДВ на суму 23856 грн 30 коп. та дизельне паливо в кількості 5530 літрів по ціні 27 грн 09 коп. з ПДВ на суму 154 287 грн. Всього на загальну суму 178 143 грн 30 коп.. При цьому, виходячи з умов Додаткової угоди від 28 травня 2021 року № 1 до договору № 72/21, закупівельна ціна станом на 18 жовтня 2021 року визначена у наступному розмірі: - бензин А-92 27 грн 40 коп. з ПДВ за 1 літр; - паливо дизельне 25 грн 62 коп. з ПДВ за 1 літр. Таким чином, станом на 18 жовтня 2021 року за бензин А-92 в кількості 800,01 літрів до оплати підлягала сума 21 920 грн 274 коп. (фактично сплачено 23 856 грн 30 коп., різниця 1936 грн 026 коп.), за дизельне паливо в кількості 5530 літрів до оплати підлягала сума 141678 грн 60 коп. (фактично сплачено 154287 грн, різниця 12608 грн 40 коп.). З даного колегія суду виснує, що сума переплати складає 14544 грн 42 коп. (1936,026+12608,40). Вказане підтверджується довідкою спеціаліста Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 9 червня 2022 року та висновком експерта від 8 грудня 2022 року за результатами проведення судової економічної експертизи. Все вищевстановлене свідчить про те, кошти у сумі 14 544 грн 42 коп. сплачені на користь Відповідача безпідставно.

З урахуванням наведеного вбачається надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод, якими безпідставно збільшено ціну товару.

Таким чином, грошові кошти в сумі 46298 грн 17 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому Відповідач зобов`язаний їх повернути Третій особі 1, що відповідає приписам статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з Відповідача 46298 грн 17 коп. на користь Третьої особи 1.

Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду і в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 46298 грн 17 коп. на користь Третьої особи 1.

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Прокурором апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог.

Приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, виносячи дану постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу Прокурора, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року в справі №902/839/23 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року в справі №902/839/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 19 жовтня 2021 року до договору №72/21 від 5 квітня 2021 року про закупівлю бензину А-92 та дизельного палива, укладену між відокремленим структурним підрозділом "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" (код ЄДРПОУ 05471922) та Приватним підприємством "Тінік-Оіл" (код ЄДРПОУ 37836304).

5. Стягнути з Приватного підприємства «ТІНІК-ОІЛ» (вул. Хлібна, 21, кв.13, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37836304) на користь Вінницького національного аграрного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» (вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124, код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ - 05471922) безпідставно надмірно сплачені кошти за договором №72/21 від 5 квітня 2021 року в сумі 46 298 грн 17 коп..

6. Стягнути з Приватного підприємства «ТІНІК-ОІЛ» (вул. Хлібна, 21, кв. 13, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ: 37836304) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) витрати на сплату судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 8052 грн та зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 12078 грн.

7. Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Справу № 902/839/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлно 11 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	04.04.2024
Оприлюднено	15.04.2024
Номер документу	118318877
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Яремчук Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 04.04.2024 по справі 902/839/23ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/839/23

Постанова від 04.04.2024

Постанова
від 04.04.2024 по справі 902/839/23
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД