Рішення

від 04.04.2024 по справі 904/5693/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5693/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро", Дніпропетровська область, м. Жовті Води

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю № 22430 від 12.12.2022 у загальному розмірі 206 361,64 грн.

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро", Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 26 152,60 грн.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Савко Д.Ю., адвокат;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лихолат І.С., адвокат.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) заборгованість у загальному розмірі 206 361,64 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 193 718,10 грн.;

- пеня у розмірі 3 506,30 грн.;

- 3% річних у розмірі 4 298,95 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 4 838,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 31.10.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати докази надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви (з усунутими недоліками) документів у відповідності до кількості аркушів, які подані заявником до позовної заяви з якою заявник звернувся до суду та зазначенням в описі номеру поштового відправлення та кількості аркушів кожного найменування, які позивач надіслав на адресу відповідача та розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові оператором поштового зв`язку.

03.11.2023 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24.11.2023 до суду від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла зустрічна позовна заява, в які останній просить з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" грошові кошти у загальному розмірі 26 152,60 грн., з яких штраф у сумі 25 893,66 грн. та пеню у сумі 258,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5693/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, яке відбудеться 19.12.2023 о 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до спільного розгляду з первісним позовом та розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому судовому засіданні призначеному на 19.12.2023 о 11:40 год.

12.12.2023 від позивача (відповідача за зустрічним позовом) через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив.

26.12.2023 на електронну пошту суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.01.2024 від позивача (відповідача за первісним позовом) через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом.

Представники сторін 16.01.2024 у підготовче судове засідання з`явилися, але на час проведення судового засідання на всій території України, зокрема у Дніпропетровській області, було оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 26.02.2024 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.02.2024 о 11:40 год.

19.01.2024 від відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" до канцелярії суду надійшов відзив на зустрічний позов.

У підготовчому судовому засіданні 13.02.2024 представниками сторін зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 19.03.2024, в судовому засідання з розгляду справи по суті, оголошено перерві до 04.04.2024 о 11:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 04.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

Позиція позивача (за первісним позовом)

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов`язань за Договором про закупівлю № 22430 від 12.12.2022.

Позиція відповідача (за первісним позовом)

Відповідач заперечує щодо позову та зазначає, що у видаткових накладних, рахунках фактури та товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що є недотриманням (порушенням) п. 4.2. Договору з боку Позивача, у зв`язку з чим, на думку відповідача, у нього не настав обов`язок щодо сплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам Договору.

Також у відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач не має підстав для стягнення з нього інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки така неможливість стягнення прямо передбачена в п. 11.1. Договору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" (далі - Постачальник/Позивач за первісним позовом) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - Замовник/Відповідач за первісним позовом) був укладений Договір про закупівлю № 22430 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, а саме п. 1.1., постачальник (ТОВ "НКП "Дніпро") зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника (ПАТ "ДТРЗ") товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Найменування (асортимент) Товару: бронза ливарна О5Ц6С5 (п.1.2. Договору).

Кількість Товару: згідно специфікації (п.1.3. Договору).

Ціна Товару, що поставляється за Договором, вказана в специфікації (п.1.4. Договору).

Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є наступні документи: паспорти (посвідчення якості) та/або сертифікати якості, які надаються Постачальником Товару Замовнику при постачанні Товару з кожною партією. Постачальник повинен надати Замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо Товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні (п.2.2. Договору).

Загальна сума (ціна) Договору складає: 193 718,10 грн., в т.ч. 20% ПДВ - 32 286,35 грн (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 10 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-трапспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Поставка Товару здійснюється партіями, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на е-mail пошту Постачальника, яка зазначена в розділі 15 Договору). Кількість та асортимент партії Товару визначається в заявці Замовника (п.5.1. Договору).

Передача Товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість партії Товару, що постачається. На загальну вартість Товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов`язується надати Замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені п. 2.2 Договору, та, за необхідності, документи, визначені п. 6.3.6 даного Договору (п.5.2. Договору).

У разі не поставки Товару в строк або поставки Товару не в повному обсязі, заявленому Замовником, Замовник має право стягнути з Постачальника штраф у розмірі 20 % (двадцять відсотків) від вартості не своєчасно поставленого або непоставленого Товару (п.7.2. Договору).

За порушення строків поставки Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка від вартості Товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому Замовник має право стягнути збитки з Постачальника в повному розмірі понад неустойку (штраф, пеня) (п.7.4. Договору).

У разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.5. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до " 31" грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.10.1. Договору).

Так, на виконання замовлення відповідача вих. № 15-01/2018 від 14.12.2022 р., підприємством позивача 20.12.2022 року було відправлено продукцію на склад відповідача згідно видаткової накладної № 718, а 27.12.2022 року було ще відправлено продукцію на склад відповідача згідно видаткової накладної № 743 на склад за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7.

Виходячи зі змісту видаткових накладних № 718 від 20.12.2022 року, № 743 від 27.12.2022 р. на загальну суму 193 718,10 грн . (разом з ПДВ), видно що відповідач отримав продукцію про що є відповідна відмітка з підписом отримувача.

Також, на підтвердження отримання товару було складено та підписано товарно-транспортну накладну № 718 від 20.12.2022 року та товарно-транспортну накладну № 743 від 27.12.2022 року.

Позивач звертає увагу нате, що зареєстрована податкові накладні № 48 від 20.12.2022 року та № 49 від 27.12.2022 року на суму поставленого відповідачу товару становить 193 718,10 грн. (разом з ПДВ).

Тож позивачем було поставлено замовлену відповідачем продукцію з усіма необхідними, передбаченими Договором документами, виставлено рахунок на оплату, продукція була прийнята без будь-яких претензій, проте з боку відповідача до цих пір так і не була здійснена оплата за поставлений товар.

На виконання вимог п. 2.2, п. 5.2 Договору в частині надання позивачем разом з продукцією відповідних документів, ними було надані такі документи як:

1. рахунок на оплату № 684 від 19.12.2022 року;

2. видаткова накладна № 718 від 20.12.2022 р., № 743 від 27.12.2022;

3. товаросупровідна накладна № 718 від 20.12.2022 р., № 743 від 27.12.2022 р.;

4. паспорт, технічний опис та інструкція з експлуатації поставленого товару;

5. сертифікат відповідності.

Отже, з боку позивача були виконані всі передбачені Договором умови, тому підстав не сплачувати поставлену ними продукцію у ПАТ "ДТРЗ" не було.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Позивач зазначив, що ним було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити неустойку за прострочення зобов`язання та погасити заборгованість, проте з їх боку по цей день не було вчинено жодних дій для погашення заборгованості.

Вище зазначене і стало причиною звернення позивача до господарського суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 ЦК України.

Приписами ч. 1 ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо вимог за первісним позовом

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписом частини 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 193 718,10 грн підтверджується матеріалами справи.

Оплата за товар мала відбутися протягом 10 днів з дня отримання поставленого товару, тобто у термін до 10.01.2023.

Як встановлено вище, умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до умов договору, строк оплати є таким, що настав.

Доказів на підтвердження повної або часткової оплати поставленого позивачем товару на суму 193 718,10 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Відповідач за первісним позовом не погоджується з сумою боргу, оскільки надані Позивачем накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей не містять коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Суд не погоджується з доводами відповідача за первісним позовом та зазначає таке.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (частина 2 статті 666 Цивільного кодексу)

Так, матеріали справи не містять доказів реалізації відповідачем за первісним позовом своїх прав відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.

Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 10 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Тож, з огляду на вищенаведене положення Договору, можна дійти висновку, що оплата здійснюється на підставі надання Постачальником таких документів, як рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та документів щодо якості на товар, при цьому вони мають бути оформлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 9Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

1. назву документа (форми);

2. дату складання;

3. назву підприємства, від імені якого складено документ;

4. зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5. посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6. особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із цими положеннями корелюється з п. 2.3. Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, яким було затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в якому йдеться про те, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тож, з наведеного вбачається, що зазначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД не є обов`язковим реквізитом при складанні видаткової накладної, а навіть, якщо б і були, їх незазначення можна було б розцінити як неістотний недолік. Це стосується і оформлення рахунків фактури, адже тільки зазначені нормативні положення регулюють те, що саме обов`язково має бути зазначеним в первинних документах, зокрема, рахунках фактури та видаткових накладних.

Відповідно до ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, як:

1. дата і місце складання;

2. вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

3. автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

4. вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

5. транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

6. пункти завантаження і розвантаження.

Тож, у випадку зі складанням товарно-транспортної накладної виходить, то зазначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД також: не є. обов`язковим реквізитом.

Отже, з огляду на вищенаведене, ТОВ "НКП "Дніпро" були виконані умови при яких у відповідача виник обов`язок для оплати поставленого товару, так як позивачем були надані всі документи, передбачені п. 4.2. Договору, які були оформлені належним чином відповідно до норм чинного законодавства України і саме під належним оформленням згаданих документів стороною позивача розумілось оформлення з точки зору чинного законодавства.

При цьому, вимога про наявність УКТ ЗЕД у договорі, не пов`язана з оплатою. Підставою для оплати є саме надання документів оформлених належним чином, відповідно до законодавства. Які і були надані відповідачу.

Жодних претензій з приводу супроводжувальних документів чи товару, який був поставлений відповідачем до позивача не надходило. Також до позову додані повторно надіслані документи, що не вистачало відповідачу з УКТ ЗЕД для оплати.

Суд звертає увагу на те, що речення, яке міститься у п. 4.2., а саме: "У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД", не є продовженням попередньої частини, в якій вказані умови здійснення оплати, а є додатковою приміткою, яка не має впливати на обов`язок відповідача здійснити оплату. Окрім цього, як вбачається з наведених вище положень, частина про зазначення кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, не відповідає нормам чинного законодавства, тобто не робить документи неналежно оформленими.

Дані коди товарів згідно УКТ ЗЕД, були зазначені в податкових накладних № 48 та № 49, Так як в даному випадку для цього документа це є важливим реквізитом.

Окрім цього, при отриманні товару відповідачем не було висунуто постачальнику жодних претензій щодо товару, він був прийнятий в повному обсязі. Такі претензії не поступали і у подальшому. Якщо б відповідач виявив невідповідність товару передбаченим домовленостям, він би звернувся до постачальника одразу після виявлення, а не звертав на це увагу вже після відкриття судового провадження з цього приводу.

Отже, заперечення відповідача є безпідставними, тому суд відхиляє вищевказані доводи відповідача за первісним позовом.

Доказів на підтвердження повної або часткової оплати поставленого позивачем товару на суму 193 718,10 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача основного боргу в сумі 193 718,10 грн.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.5. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 10.01.2023 по 09.07.2024 (181 днів) в сумі 3 506,30 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем була вірно визначена сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведений також вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем визнається судом обґрунтованими та такими, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 506,30 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних (0% річних).

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач посилається на те, що у пункті 11.1. договору сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Вказане твердження відповідача розцінюється судом критично, оскільки, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Слід відзначити, що стаття 625 Цивільного кодексу України не надає сторонами права та можливості встановлювати розмір інфляційних втрат, навпроти, вказана норма імперативним чином встановлює, що на вимогу кредитора боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по серпень 2023 року в сумі 4 838,29 грн.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, враховуючи вказане вище, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 4 838,29 грн.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача також 3% річних за період прострочення з 10.01.2023 по 06.10.2023 у сумі 4 298,95 грн.

Відповідач проти стягнення 3% річних також заперечує, посилаючись на те, що пунктом 11.1. Договору встановлено, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 11.1. Договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Слід відзначити, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3%. Тобто 3% - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0%.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів річних (0%), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень. Отже, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони у договорі визначили інший розмір процентів річних - 0%, що узгоджується зі свободою договору.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що сторони визначили інший розмір процентів річних, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 0% річних, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 298,95 грн. є необґрунтованими та безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

Відповідно до вищевикладеного, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Щодо судового збору.

Судовий збір у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача судових витрат, які за змістом позову, крім судового збору складаються також з витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 5000,00грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представником позивача у справі №904/5693/23 є адвокат Савко В.В., який діє на підставі свідоцтва Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №736 від 18.03.2010.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також справ і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші вид правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

12.09.2023 між ТОВ "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" (далі-Клієнт) та адвокатом Савко В.В. (далі-Адвокат) укладений договір про надання правової допомоги № 1209, відповідно до пункту 1.1 якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту юридичну допомогу, пов`язану із представництвом його інтересів у господарському суді (в тому числі у районному, міськрайонному, апеляційному, окружному, Верховному, іншому господарському суді), бути його представником перед фізичними особами, юридичними особами незалежно від форм власності, державними органами та посадовими особами з приводу захисту та реалізації його законних прав та інтересів, а Клієнт в свою чергу зобов`язується сприяти в цьому Адвокату та своєчасно вносити за це оплату.

Відповідно п.3.1 вказаного договору за надання юридичної допомоги Клієнт сплачує Адвокату плату у розмірі 10 000,00 грн. за складання позовної заяви, та її подачі до суду з приводу стягнення заборгованості с ПрАТ "ДТРЗ" та ДП "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК", 6500,00 грн. - за складання позовної заяви та подачу її до суду з приводу стягнення заборгованості з ДСП "Пуща".

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що у зв`язку із розглядом справи поніс судові витрати на загальну суму, а саме: витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 5000 грн. (складання позовної заяви), сплата судового збору, який був розрахований відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" у загальному розмірі 3 095,42 грн.

В якості доказу на підтвердження факту надання послуг суду надано акт виконаних робіт №2709, за яким підтверджено виконання таких послуг: складання позовних заяв та подача їх до суду -10 000,00грн. (з них відповідно до умов договору 5000,00 грн. за позов до ПрАТ "ДТРЗ").

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, у спірних правовідносинах обов`язковому дослідженню підлягає встановлення обставин щодо реального надання правничої допомоги клієнту.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріалами справи підтверджується, що позов складений за підписом адвоката Савко В.В.

З огляду на те, що виконання умов договору про надання правової допомоги підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, проте, враховуючи часткове задоволення позову, суд вбачає підстави для покладення цих витрат на Відповідача за первісним позовом у розмірі 4 895,84 грн.

АРГУМЕНТИ СТОРІН ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Позиція позивача (за зустрічним позовом)

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем виконання зобов`язання здійснено з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання за Договором, що є його неналежним виконанням, а саме: відповідачем за зустрічним позовом було порушено строк поставки Товару відповідно до умов Договору про закупівлю № 22430 від 12.12.2022 р.

Позиція відповідача (за зустрічним позовом)

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення зустрічного позову мотивуючи наступним.

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару за Договором здійснюється партіями не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати Отримання ТОВ "НКП "ДНІПРО" письмової заявки ПрАТ "ДТРЗ" за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через е-mail пошту, яка зазначена В розділі 15 Договору. Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці ПрАТ "ДТРЗ".

В розділі 15 Договору е-mail почта ТОВ "НКП "ДНІПРО" зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_1

Однак потім позивач за зустрічним позовом зазначає, що ПрАТ "ДТРЗ" направило заявку на поставку товару № 15-01/2018 від 14.12.2022 року до ТОВ "НКП "ДНІПРО" на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2, з огляду на те, що дана електронна пошта зазначена ТОВ "НКП "ДНІПРО" в якості контактної електронної пошти в позовній заяві за первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що фактично ПАТ "ДТРЗ" не виконав умов зазначених в пункті 5.1. Договору № 22430, при яких почав би свій відлік строк виконання зобов`язання відповідачем за зустрічним позовом. В Договору чітко вказано на яку саме пошту має бути відправлено заявку - ІНФОРМАЦІЯ_1 А так як фактично до цього часу заявка на належну пошту ними відправлена не була, то з юридичної точки зору, і підстав поставляти товар на умовах визначених договором у ТОВ "НКП "ДНІПРО" не виникали. Направленням заявки на іншу поштову адресу та прийняття поставленого товару без претензій свідчить про часткову зміну умов договору в частині строків поставки замовленого товару.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як встановлено судом, що 12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" (далі - Постачальник/Відповідач за зустрічним позовом) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - Замовник/Позивач за зустрічним позовом позовом) був укладений Договір про закупівлю № 22430 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, а саме п. 1.1., постачальник (ТОВ "НКП "Дніпро") зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника (ПАТ "ДТРЗ") товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Найменування (асортимент) Товару: бронза ливарна О5Ц6С5 (п.1.2. Договору).

Кількість Товару: згідно специфікації (п.1.3. Договору).

Ціна Товару, що поставляється за Договором, вказана в специфікації (п.1.4. Договору).

Підтвердженням якості Товару з боку Постачальника є наступні документи: паспорти (посвідчення якості) та/або сертифікати якості, які надаються Постачальником Товару Замовнику при постачанні Товару з кожною партією. Постачальник повинен надати Замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо Товар підлягає обов`язковій сертифікації в Україні (п.2.2. Договору).

Загальна сума (ціна) Договору складає: 193 718,10 грн., в т.ч. 20% ПДВ - 32 286,35 грн (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 10 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-трапспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.

Поставка Товару здійснюється партіями, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на е-mail пошту Постачальника, яка зазначена в розділі 15 Договору). Кількість та асортимент партії Товару визначається в заявці Замовника (п.5.1. Договору).

В розділі 15 Договору е-mail пошта ТОВ "НКП "ДНІПРО" зазначена: ІНФОРМАЦІЯ_1

ПрАТ "ДТРЗ" направило заявку на поставку товару № 15-01/2018 від 14.12.2022 року (надалі - "Заявка") за Договором до ТОВ "НКП "ДНІПРО" на електронну ІНФОРМАЦІЯ_2.

ТОВ "НКП "ДНІПРО" здійснював поставку товару за Договором саме на підставі Заявки, а тому строк поставки товару повинен розраховуватись віддати направлення Заявки, а саме від 14.12.2022 року.

З урахуванням строків на поставку товару, зазначених в п. 5.1. Договору, кінцевою датою поставки товару за Заявкою - є 24.12.2022 року.

ТОВ "НКП "ДНІПРО" поставило до ПрАТ "ДТРЗ" частину товару заявленого в Заявці тільки 27.12.2022 року, тобто з порушенням строків поставки визначених в Договорі, що підтверджується видатковою накладною № 743 від 27.12.2022 року.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі не поставки товару або поставки товару не в повному обсязі, заявленому ПрАТ "ДТРЗ", ПрАТ "ДТРЗ" має право стягнути з ТОВ "НКП "ДНІПРО" штраф у розмірі 20% від вартості не своєчасно поставленого або непоставленого товару.

Згідно п. 7.4. Договору, за порушення строків поставки товару з ТОВ "НКП "ДНІПРО" стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки товару за кожний день прострочення.

ТОВ "НКП "ДНІПРО" несвоєчасно поставило товар визначений в Заявці.

Розрахунок штрафу відповідно до п. 1.2. Договору:

Сума несвоєчасно поставленого товару: 129 468,30 гривень.

Розмір штрафу: 129 468,30 гривень * 20% = 25 893,66 гривень.

Розрахунок пені відповідно до п. 7.4. Договору:

Строк розрахунку: з 25.12.2022 року по 26.12.2022 року = 2 календарні дні.

Сума товару, з якого допущено прострочення поставки: 129 468,30 гривень, що підтверджується Заявкою та видатковою накладною № 743 від 27.12..2022 року. Розмір пені: 129 468,30 гривень * 0,2% = 258,94 гривень.

Викладене стало підставою для звернення позивача з зустрічним позовом до суду для захисту свого порушеного права та стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду первісного позову, між сторонами укладено Договір про закупівлю № 22430, який за правовою природою є договором поставки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка товару за Договором здійснюється партіями не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати Отримання ТОВ "НКП "ДНІПРО" письмової заявки ПрАТ "ДТРЗ" за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі через е-mail пошту, яка зазначена В розділі 15 Договору. Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці ПрАТ "ДТРЗ".

В розділі 15 Договору е-mail почта ТОВ "НКП "ДНІПРО" зазначено: ІНФОРМАЦІЯ_1

Отже, аналізуючи п. 5.1 договорів, суд акцентує увагу, що заявка замовника (позивача за зустрічним позовом) має бути саме письмовою.

Суд встановив, що у розділі 15 договорів вказано таку електрону пошту відповідача за зустрічним позовом - ІНФОРМАЦІЯ_1

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач за зустрічним позовом направив заявку на поставку товару № 15-01/2018 від 14.12.2022 року до відповідача на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2

Відтак, матеріалами справи підтверджується направлення заявок на іншу електронну пошту відповідача за зустрічним позовом, ніж зазначена у договорі.

З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями відповідача за зустрічним позовом, що строк поставки встановлений у п. 5.1. договору не сплив на час її здійснення.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З огляду на викладене позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційне підприємство "Дніпро" (52209, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Ярослава Мудрого, буд. 10; код ЄДРПОУ 39775233) основний борг у розмірі 193 718,10 грн, пеню у розмірі 3 506,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 838,29 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 030,95 грн та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4 895,84 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.04.2024.

Суддя В.Г. Бєлік