Рішення

від 10.04.2024 по справі 908/240/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 справа № 908/240/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/240/24

за позовом комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради (вул. Сталеварів, буд. 34, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет (просп. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

про стягнення 21838,64 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Комунальне некомерційне підприємство Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет, в якій просить стягнути з відповідача 21838,64 грн. заборгованості зі сплати витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 61/10 від 21.12.2010 та договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №21/12/2010 від 25.02.2015.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Договором оренди та Договором про відшкодування витрат передбачений обов`язок орендаря - ТОВ Фарм Маркет компенсувати позивачу як балансоутримувачу витрати з утримання майна, яке є об`єктом оренди. Позивач зазначив, що починаючи з 2022 року відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі виконував свої зобов`язання з внесення орендної плати і відшкодування витрат на утримання орендованого майна, що стало підставою для звернення Запорізької міської ради, КГП «Міська лікарня №6» ЗМР до суду з позовом до ТОВ Фарм Маркет про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди нежитлового приміщення та зобов`язання повернути нежитлові приміщення. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 по справі № 908/1568/23 позов задоволено у повному обсязі. В той же час, до предмету позову позивачами не включено вимоги щодо стягнення з ТОВ Фарм Маркет витрат на утримання орендованого майна. В порушення умов пункту 2.2.3. Договору про відшкодування витрат, відповідачем не підписано акти виконаних робіт за період з січня по грудень 2023 року, не сплачено рахунки на підставі цих актів у сумі 21838,64 грн. Позивачем 24.10.2023 направлено відповідачу лист № 01-06/337, до якого додано акти виконаних робіт за спірний період. Лист містив вимогу про підписання актів виконаних робіт і погашення заборгованості. Листом № 15 від 05.12.2023 відповідач відмовив у підписанні актів виконаних робіт мотивуючи свою відмову тим, що протягом тривалого часу орендар не користується об`єктом оренди, а у травні 2023 року звільнив орендоване приміщення з передачею ключів уповноваженій особі балансоутримувача. Позивач відзначив, що обставини, пов`язані з розірвання договору оренди нежитлового приміщення стали предметом розгляду по справі № 908/1568/23 і рішенням від 09.10.2023 судом встановлені обставини розірвання договору оренди, зокрема, що розірвання договору належним чином не оформлено, відповідного акту приймання-передачі, як це передбачено п. 2.5 договору, оформленого та підписаного сторонами, відповідачем не надано. Посилаючись на приписи частини 4 ст. 75 ГПК України, позивач вважає, що не підлягає доказуванню той факт, що Договір оренди розірвано на підставі рішення суду у справі №908/1568/23, яке набуло законної сили 21.11.2023. Акт повернення майна підписано у грудні 2023 року. Відтак, заборгованість за період з січня 2023 року по грудень 2023 року виникла в період дії Договору оренди і Договору про відшкодування витрат. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 справу № 908/240/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.02.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/240/24, присвоєно справі номер провадження 18/4/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/240/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше 14.03.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Від відповідача 18.03.2024 (конверт від 14.03.2024) надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив наступне. Обов`язки зі сплати орендної плати з боку відповідача виконувалися, але з початку березня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання цих обов`язків стало неможливо по причинам, які слід визнати як форс-мажор. Відповідач звертався до позивача з листами про звільнення від сплати орендної плати та інших платежів, в яких вказував, що орендар не має можливості у повній мірі реалізовувати свої права на користування орендованим майном по незалежним від нього причинам, приміщення не використовуються. Листом від 08.02.2023 позивач відмовив відповідачу у перерахуванні орендної плати. За доводами відповідача, позивачем не складено належним чином розрахунок суми позовних вимог, а тому не доведено безспірно суму, що виставлена до стягнення. Умовами діючого договору (розділ 3 Орендна плата) визначений розмір місячної орендної плати, порядок її нарахування, а у додатку №1 наведений розрахунок орендної плати. Проведені звірки між сторонами не підтверджують суми, зазначені позивачами у позові та у додатку до нього у вигляді довідки. Відповідач зазначив, що фактична передача майна з оренди відбулася у червні 2023 року, але позивач від підписання актів повернення майна відмовився, про що свідчить переписка, яка відбувалася між сторонами. Листом від 25.04.2023 (вих. № 03) відповідач звернувся до позивача з пропозицією щодо розірвання договору, обґрунтовуючи свою пропозицію тим, що на протязі тривалого часу (з 23.02.2022) відповідач фактично не використовує орендоване приміщення, аптека не працює, орендоване приміщення стоїть закрите, у ньому не ведеться робота і не перебувають співробітники. Після оголошення на території України воєнного стану та початку активної фази бойових дій, робота аптечного пункту підприємства була фактично паралізована через різноманітні обставини (відсутність покупців, постійні сигнали тривоги, скорочення робочого дня міської лікарні №6). Пропозиція про розірвання договору позивачем прийнята листом вих. № 0732/01-06. У зв`язку з досягнутою домовленістю відповідач на підставі внутрішнього розпорядження №01 від 16.05.2023 через повноважного представника 22.06.2023 повернув з користування орендовані нежитлові приміщення та передав від приміщень ключі. У зв`язку з тривалим часом невирішення питання щодо підписання акту повернення майна, 11.07.2023 відповідач в черговий раз звернувся до позивача з проханням оформити та підписати акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна, але позивач відмовився від оформлення фактичного повернення орендованого майна посилаючись на наявність спору у суді (лист за вих. №1211/01-05 від 14.08.2023). Разом з цим, починаючи з вказаного періоду відповідач припинив користування орендованим майном, звільнив його від свого майна, передав ключі, чим обґрунтовує свої заперечення проти вимоги про стягнення суми орендної плати та комунальних платежів.

Разом із відзивом на позов відповідачем надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від позивача 25.03.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання, в якому позивач відзначив, що у встановлений ухвалою суду від 21.02.2024 строк відповідач відзив до суду не надав, оскільки в порушення зазначених вище приписів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не зареєструвався. Натомість, 19.03.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня № 6» Запорізької міської ради отримано в паперовій формі відзив на позовну заяву у справі № 908/240/24. Посилаючись на приписи частин 9, 10 ст. 165 ГПК України, позивач просив, оскільки відповідачем не наведено поважних причин несвоєчасної реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, а також через неподання через цей кабінет відзиву на позовну заяву, вирішити справу за наявними матеріалами без врахування відзиву відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні даного клопотання суд врахував надані позивачем та відповідачем пояснення та докази, розглянутий спір з орендних правовідносин сторін у справі №908/1568/23, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено доказів існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи №908/240/24 за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/240/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 10.04.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець), Комунальною установою 6-а міська клінічна лікарня (Балансоутримувач, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Гармонія (Орендар, правонаступником якого є відповідач у справі) 21.12.2010 укладений договір оренди нежитлового приміщення № 61/10 (надалі Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.08.2021) Орендодавець, Балансоутримувач, шляхом проведення аукціону (протокол про проведення електронного аукціону), на підставі протоколу засідання конкурсної комісії на право оренди об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення №№ НОМЕР_1 , 235 другого поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 19,5 кв. м по АДРЕСА_1 , що перебуває в оперативному управлінні комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 6» ЗМР, вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку Майна та становить за висновком про його вартість 118201,00 грн. без ПДВ станом на 30.11.2020.

Згідно із п. 1.3 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.08.2021) майно використовується орендарем для розміщення аптечного пункту.

Пунктом 3.1 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.08.2021) визначено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою (за наявності підстав). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управителями будинку тощо, з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.8. цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди (в редакції додаткової угоди від 02.08.2021) орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на відповідний рахунок Балансоутримувача щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати.

Пунктом 5.13 Договору оренди передбачено обов`язок Орендаря укласти договори з постачальниками комунальних та інших послуг або з Балансоутримувачем на компенсацію комунальних, експлуатаційних витрат, витрат на спільне утримання прилеглої території та елементів благоустрою, своєчасно вносити платню за ці послуги.

Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, комунальною установою 6-а міська клінічна лікарня та товариством з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ 21.12.2010 підписаний відповідний Акт прийому-передачі.

Додатковою угодою до договору від 23.02.2015 сторони домовились внести зміни до договору оренди в частині назви орендаря, а саме: замість Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ читати Товариство з обмеженою відповідальністю ФАРМ МАРКЕТ. В розділі 12 юридичні адреси сторін замість АДРЕСА_2 читати 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11.

Додатковою угодою від 26.01.2016 договір продовжено до 21.12.2020, внесено зміни у пункт 1.1 договору, а саме: замість частину приміщення №105 читати: нежитлове приміщення №1041, внесено зміни до пункту 3.3. договору.

Додатковою угодою від 26.02.2019 внесено зміни до п. 1.1 договору, а саме: замість нежитлові приміщення №№104, 1041 другого поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 20,02 кв.м читати нежитлові приміщення №№234, 235 другого поверху будівлі (літ.А-3) загальною площею 19,5 кв.м.

Додатковою угодою від 12.08.2019 сторони дійшли згоди замінити сторону в договорі оренди від 21.12.2010 №61/10, а саме: замінити Балансоутримувача з комунальної установи 6-а міська клінічна лікарня на комунальне некомерційне підприємство Міська лікарня №6 Запорізької міської ради. Внесено зміни до пункту 3.3 та розділу 14 договору.

Додатковою угодою до договору від 02.08.2021 викладено Договір оренди від 21.12.2010 № 61/10 в новій редакції та продовжено термін дії договору до 01.08.2026.

На виконання п. 5.13 Договору оренди комунальною установою « 6-а міська клінічна лікарня» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМ МАРКЕТ» 25.02.2015 укладений договір № 21/12/2010 про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі Договір про відшкодування витрат) на підставі Примірного договору, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 23.08.2000 № 1774.

Пунктом 2.2.3 Договору про відшкодування витрат (в редакції додаткової угоди від 08.07.2016) передбачено обов`язок товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМ МАРКЕТ» не пізніше 20 числа поточного місця вносити плату на рахунок Орендодавця будинку або організації, яка обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території і допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновленої вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5.1 Договору про відшкодування витрат даний договір діє з 01.07.2015 до закінчення строку дії договору оренди.

Рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 №74 юридичну особу - комунальну установу « 6-а міська клінічна лікарня» припинено шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №6». Останнє є універсальним правонаступником Комунальної установи «6-а міська клінічна лікарня».

За доводами позивача, як Договором оренди, так і Договором про відшкодування витрат передбачений обов`язок відповідача компенсувати комунальному некомерційному підприємству «Міська лікарня №6» ЗМР як Балансоутримувачу витрати з утримання майна, яке є об`єктом оренди. Проте, починаючи з 2022 року орендар несвоєчасно і не в повному обсязі виконував свої зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна. Відповідачем не підписано акти виконаних робіт за період з січня по грудень 2023 року та не сплачено рахунки на підставі цих актів у сумі 21838,64 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати витрат з утримання майна у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що листом № 01-06/337 від 24.10.2023 направив відповідачу акти виконаних робіт за період з січня по грудень 2023 року та просив підписати акти виконаних робіт і погасити заборгованість.

Листом № 15 від 05.12.2023 відповідач відмовився від підписання актів виконаних робіт, мотивуючи свою відмову тим, що протягом тривалого часу орендар не користується об`єктом оренди, а у травні 2023 року звільнив орендоване приміщення з передачею ключів уповноваженій особі балансоутримувача.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучені копії рахунків та актів надання послуг, за змістом яких відповідачу нараховано компенсацію вартості комунальних послуг, а саме: послуги з оренди (земельний податок), відшкодування витрат водопостачання, відшкодування витрат водовідведення, відшкодування витрат розподілу електроенергії, відшкодування витрат по вивезенню побутових відходів, відшкодування витрат з перетікання реактивної енергії, відшкодування теплопостачання/абонплата, відшкодування з постачання електроенергії, відшкодування теплопостачання, за період з січня по грудень 2023 року включно.

Акти надання послуг відповідачем не підписані, доказів оплати вартості спожитих комунальних послуг за спірний період відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат (в редакції додаткової угоди від 08.07.2016) строк оплати Орендарем витрат з утримання будинку не пізніше 20 числа поточного місця.

В порушення умов договору, відповідач оплату компенсації витрат з утримання будинку та вартості спожитих комунальних послуг в повному обсязі у встановлений Договором строк не здійснив, що призвело до утворення заборгованості за період з січня по грудень 2023 року в розмірі 21838,64 грн.

Розмір вартості витрат за утримання будинку та спожитих комунальних послуг відповідач не оспорив. Заперечення відвідача стосуються того, що починаючи з часу введення воєнного стану в Україні виникли обставини непереборної сили і він неодноразово звертався до позивача з проханням звільнити його від сплати орендних та інших платежів, а також фактично відповідач припинив користування орендованим майном, звільнив його від свого майна та передав ключі у червні 2023 року.

Вказані доводи суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

Обставини господарських відносин сторін за договором оренди нежитлового приміщення від 21.12.2010 № 61/10 стали предметом розгляду Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1568/23.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/1568/23 позовні вимоги комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради задоволені у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет на користь комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 61/10 від 21.12.2010 у розмірі 21347,39 грн. В частині стягнення 26612,49 грн. основного боргу провадження у справі закрито за відсутністю предмету спору. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 61/10 від 21.12.2010, укладений Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, комунальною установою 6-а міська клінічна лікарня та товариством з обмеженою відповідальністю ГАРМОНІЯ. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет повернути нежитлові приміщення №№ 234, 235 другого поверху будівлі (літ. А-3) загальною площею 19,5 кв. м, за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 34, Запорізькій міській раді шляхом складання акту прийому-передачі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет на користь Запорізької міської ради 6573,07 грн. судового збору.

Суд вказаним рішенням, зокрема, встановив:

- доказів припинення договору в установленому порядку матеріали справи не містять;

- відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявлених до стягнення сум заборгованості з орендної плати, відшкодування земельного податку та комунальних послуг суду не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував;

- факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором є доведеним.

Також зазначеним рішенням суд визнав безпідставними заперечення відповідача щодо позову, оскільки лист Торгово-промислової палати від 24.02.2022 щодо існування форс-мажорних обставин має загальний характер, а доказів одержання сертифікату про підтвердження настання для ТОВ Фарм Маркет форс-мажорних обставин та неможливості, у зв`язку з цим належно виконувати умови договору оренди нежитлового приміщення не надано. Від сплати орендної плати відповідач не звільнявся. Розірвання договору оренди нежитлового приміщення належним чином не оформлено, можливість одностороннього розірвання договору не передбачена самим договором. Відповідач звертався до позивача листом від 25.04.2023 з приводу розірвання договору оренди нежитлового приміщення, однак позивач повідомив, що не заперечує щодо дострокового розірвання договору при умові сплати ТОВ Фарм Маркет заборгованості. Доказів сплати коштів не надано, розірвання договору оренди нежитлового приміщення двосторонньою угодою не оформлено. Відповідач посилається на фактичне звільнення приміщення, однак доказів його повернення орендодавцю не надав. Повернення приміщення оформлюється актом приймання-передачі, як це передбачено п. 2.5 договору. Однак такого акту приймання-передачі орендованого приміщення, оформленого та підписаного сторонами відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі №908/1568/23 набрало законної сили і є чинним, тому викладені у ньому обставини не потребують повторного та додаткового доведення.

Таким чином, доводи відповідача щодо звільнення орендованого приміщення у червні 2023 року спростовано рішенням суду, яке є чинним.

Суд відзначає, що у справі № 908/1568/23 вимоги про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг позивачем до стягнення з відповідача не заявлялись.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 21838,64 грн. заборгованості зі сплати витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтував, а відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті витрат на утримання орендованого майна та наданих комунальних послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що комунальним некомерційним підприємством Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (платіжна інструкція № 01 від 04.01.2024).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлений на рівні 3028,00 грн.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн. (3028,00 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого комунальним некомерційним підприємством Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради судового збору в розмірі 536,80 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фарм Маркет (просп. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 39432854) на користь комунального некомерційного підприємства Міська лікарня № 6 Запорізької міської ради (вул. Сталеварів, буд. 34, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 054986835) 21838,64 грн. (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять вісім грн. 64 коп.) заборгованості зі сплати витрат на утримання орендованого нежитлового майна та комунальних послуг та 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.04.2024.

Суддя В.В. Левкут