Рішення

від 12.04.2024 по справі 910/16438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.04.2024Справа № 910/16438/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ТАЙЛ»простягнення 127910,89 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» (далі - позивач, ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ТАЙЛ» (далі - відповідач, ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ») про стягнення 127 910,89 грн, з яких: 95 613,70 грн попередньої оплати, 27 479,83 грн інфляційних втрат та 4 817,36 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку-фактури (оферти), в частині порушення зобов`язань з поставки попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати, а також суми інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за безпідставне користування грошовими коштами (попередньою оплатою).

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/16438/23 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 01.11.2023 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду відповідні документи для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем, у строк встановлений ухвалою суду від 01.11.2023, подано заяву про усунення недоліків з долученням відповідних документів.

Ухвалою суду від 14.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд повністю відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що між сторонами починаючи з 17.12.2021 велися перемовини (електрона переписка) щодо укладання договору поставки товару (плитки керамічної), а 07.02.2022 було укладено Договір поставки № 07/02/2022-1, сканований примірник якого, за підписом керівника та скріплений печаткою позивача, отриманий 07.02.2022 на електрону пошту відповідальної особи відповідача rhorkusha@goldentile.com.ua, з додаванням інших запитуваних відповідачем документів необхідних для встановлення договірних відносин між сторонами, а саме: Виписка з ЄДР, сформована 23.11.2021, та витяг з Реєстру платників ПДВ.

Як зазначив відповідач, рахунок-фактура № OS-000654 від 08.02.2022 не є офертою на укладання договору, а був виставлений на електроні адреси відповідальних осіб позивача та відповідача, на виконання п. 4.1. та 6.4. укладеного між сторонами Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, посилання на який міститься в самому рахунку-фактурі.

На думку відповідача, він не порушував свого обов`язку з поставки товару у встановлені строки, оскільки такий обов`язок, в силу положень Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, мав виникнути після 100% оплати позивачем партії товару згідно з виставленого рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 та за відповідним зверненням позивача щодо видачі (поставки) товару з виконанням необхідних для цього дій, чого позивачем зроблено не було, а тому підстав для застосування положень частини другої ст. 693 ЦК України немає, отже відсутні будь які підстави для притягнення відповідача до відповідальності та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

15.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив суд задовольнити позовні вимоги та, посилаюсь на положення ст. 91 ГПК України, зазначав, що позивач не укладав з відповідачем Договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а з якою саме особою, яка діяла від імені ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», відповідач укладав зазначений договір поставки позивачу не відомо.

На думку позивача, з наданих відповідачем скріншотів електронної переписки неможливо встановити, що у вкладені електронних листів знаходиться саме той договір, який був надісланий відповідачем разом із відзивом, оскільки відповідачем не надано суду скріншот відкритого договору, у зв`язку з чим такі роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчиненням сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.

Крім того, даний договір не був підписаний електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації. Отже, роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

Також позивач зазначав, що відповідач не виставляв жодних претензій, листів позивачу з проханням здійснити другу частину оплати, а між сторонами була досягнута усна домовленість про часткову оплату рахунку-фактури для бронювання за позивачем відповідного товару. Відповідач не надав жодних доказів надсилання йому позивачем Виписки з ЄДР та Витягу з реєстру платників ПДВ.

25.12.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просив суд повністю відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що на Договорі поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 наявний підпис директора Тимощенко В.В., скріплений печаткою позивача, який отриманий на електрону адресу відповідальної особи відповідача.

Також відповідачем були наведені аргументи заперечення щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, та долучено надані позивачем копії Виписки з ЄДР, сформованої 23.11.2021 Витягу ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» з реєстру платників ПДВ та скріншот електронного листування з вкладенням відкритого Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2022 ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» було виставлено ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» рахунок-фактуру № OS-000654 на суму 318 712,32 грн з ПДВ на оплату товару: плитка Crema Marfil (Н51900), вид прод. Підлога, в кількості 864 м2 / 20 191,68 кг.

09.02.2022 ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» було здійснено часткову оплату рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 у розмірі 95 613,70 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022.

06.06.2023 ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» звернулось до ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» із заявою № 06/23 на повернення грошових коштів у розмірі 95 613,70 грн, сплачених платіжною інструкцією № 232 від 09.02.2022 згідно рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 із вказанням причини не актуальності замовлення із за збройної агресії Росії і початку війни.

В якості отримання відповідачем вказаної заяви були надані копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№ 0210514365770/№ 0405353383469) та роздруківка трекінгу з сайту Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

10.07.2023 представник ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» звернувся до ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» з претензією № 1 від 07.07.2023 про повернення сплачених згідно рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 коштів (попередньої оплати) у розмірі 95 613,70 грн протягом 7 (семи) днів, аргументовану порушенням відповідачем своїх зобов`язань, а саме не здійснення поставки відповідного товару, та виникненням правом позивача, передбаченим частиною другою ст. 693 ЦК України, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В якості доказів надсилання та отримання вказаної претензії відповідачем були надані копії опису вкладення у цінний лист, накладної Укрпошта № 0315075992670 від 10.07.2023, фіскального чеку від 10.07.2023 та роздруківку трекінгу № 0315075992670 з сайту Укрпошта https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html (рекомендоване повідомлення про вручення ф. 119: 0306709517734).

Оскільки відповідачем залишені без відповіді та належного виконання заява та претензія позивача, не здійснено повернення сплачених позивачем грошових коштів попередньої оплати, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свої прав.

З позовної заяви вбачається, що на думку позивача, зобов`язання відповідача з поставки попередньо оплаченого товару, які були порушені останнім, виникли на підставі Договору поставки, який було укладено між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку-фактури (оферти) № OS-000654 від 08.02.2022.

В свою чергу, відповідач зазначає про укладений 07.02.2022 між ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» (далі - Постачальник) та ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» (далі - Покупець) Договір поставки № 07/02/2022-1 (далі - Договір), на виконання умов якого і було виставлено рахунок-фактуру № OS-000654 від 08.02.2022.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати плитку керамічну (далі по тексту Договору - «Товар») у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити зазначений Товар на умовах цього Договору. Для уникнення будь-яких розбіжностей або неоднозначних трактувань умов цього Договору, Сторони домовились, що під терміном «Товар» слід розуміти ту чи іншу партію Товару.

Згідно з п. 2.2. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару відповідно до Специфікацій, погоджених Сторонами, що додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Кількість Товару визначається шляхом його вказівки Покупцем у заявці і акцептування останньої Постачальником.

Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100% ціни Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 днів (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку або з моменту отримання повідомлення про акцепт заявки, як це передбачено п. 6.4. даного Договору нижче (залежно від того, яким чином Постачальник підтвердить факт акцептування заявки).

Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, зараховується на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється за умови наявності у Постачальника асортименту Товару на наступних умовах:

І. EXW (склад Постачальника) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010. Зобов`язання Постачальника передати Товар Покупцю вважається виконаним у момент, коли Постачальник надав такий Товар у розпорядження Покупця або перевізника Покупця на території свого підприємства/складу (склад Постачальника).

ІІ. СРТ (адреса Покупця Київ) відповідно до Міжнародних правил Інкотермс 2010, за умови, що Товар (партія) буде замовлений у кількості, кратній 10 (десяти) тоннам. При цьому, Сторони погоджуються з тим, що Постачальник звільняється від обов`язку щодо укладання договору (-ів) на перевезення Товару, якщо такий (-i) договір (-н) укладено або буде укладено виробником Товару. Зобов`язання Постачальника передати Товар Покупцю вважається виконаним у момент передачі Товару перевізнику, а якщо перевезення Товару здійснюється декількома перевізниками, то першому з них.

Згідно з п. 6.3. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Товар у строк, зазначений у відповідній акцептованій Постачальником заявці, за умови виконання Покупцем його обов`язку по оплаті Товару.

Відповідно до п. 6.4. Договору, поставка Товару за цим Договором здійснюється партіями на підставі отриманих та акцентованих Постачальником заявок під Покупця. Факт акцепту заявки Постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням Покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти або виставленням Постачальником для Покупця рахунків на оплату Товару. Постачальник має право на відмову від виконання заявки, про що Покупець повідомляється за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання заявки Постачальником.

Покупець зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для прийняття Товару на умовах, визначених цим Договором (п. 7.1. Договору).

Умовами п. 13.1. Договору передбачено, що цей Договір укладено на невизначений термін. Він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Договір складений за обставин повного розуміння Сторонами його умов термінології українською мовою у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін. Цей Договір підлягає розірванню на вимогу однієї зі Сторін на підставі її письмового повідомлення, яке має бути спрямоване іншій Стороні не пізніше ніж за 2 (два) календарні місяці до дати такого розірвання.

Цей Договір може бути змінений повністю або частково за взаємною згодою Сторін, якщо інше прямо не передбачено цим Договором. Одностороння відмова від виконання цього Договору не допускається, крім випадків, прямо передбачених законом або цим Договором (п. 13.2. Договору).

Згідно з п. 13.4. Договору, копії документів, отримані шляхом факсимільного зв`язку, мають юридичну силу до моменту отримання Стороною/обома Сторонами (залежно від призначення) їх оригіналів, за умови здійснення Сторонами дій, що підтверджують виконання зобов`язань за цими документами.

Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що тик чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу (п. 13.4. Договору).

Заперечуючи проти позивних вимог, відповідач зазначав про відсутність порушення його обов`язку з поставки товару у встановлені строки, оскільки такий обов`язок, в силу положень Договору, мав виникнути після 100% оплати позивачем партії товару згідно з виставленого рахунку-фактури та за відповідним зверненням позивача щодо видачі (поставки) товару з виконанням необхідних для цього дій, чого позивачем зроблено не було, а тому підстав для застосування положень частини другої ст. 693 ЦК України немає, отже відсутні будь які підстави для притягнення відповідача до відповідальності та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазначалось, позивач посилається на виникнення господарських зобов`язань відповідача з поставки попередньо оплаченого товару на підставі Договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури (оферти), який був частково оплачений позивачем.

В свою чергу, відповідач зазначає, що господарські відносини між сторонами регулюються укладеним 07.02.2022 між сторонами Договором поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, на виконання умов якого і було виставлено рахунок-фактуру.

Так, умовами п. 13.1. Договору передбачено, що цей Договір укладено на невизначений термін. Він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Цей Договір підлягає розірванню на вимогу однієї зі Сторін на підставі її письмового повідомлення, яке має бути спрямоване іншій Стороні не пізніше ніж за 2 (два) календарні місяці до дати такого розірвання.

Відповідно до п. 13.4. Договору, сторони дійшли згоди, що копії документів, отримані шляхом факсимільного зв`язку, мають юридичну силу до моменту отримання Стороною/обома Сторонами (залежно від призначення) їх оригіналів, за умови здійснення Сторонами дій, що підтверджують виконання зобов`язань за цими документами.

Положеннями частини першої ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя ст. 180 ГК України).

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина друга ст. 184 ГК України).

Положеннями ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина друга ст. 205 ЦК України).

Відповідно до частини третьої ст. 205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга ст. 207 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 частини першої ст. 208 ЦК України).

Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.

Як вбачається з наданої відповідачем сканованої копії, Договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, підписаний зі сторони ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» - директором Тимощенко В.В., що діяв на підставі Статуту, та скріплений відбитком печатки ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», зі сторони ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» - головою правління Д.О. Салімонов, та скріплений відбитком печатки ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ».

Згідно даних з Виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» був Тимощенко Віталій Васильович .

При цьому, позивач не заперечує проти автентичності підписів уповноважених осіб сторін, зокрема директора Тимощенко В.В., та відтиску печатки ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», здійсненого на Договорі поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а також не наводить аргументації про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання печатки всупереч волі ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» до звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема, є суб`єкти господарювання.

Згідно з частиною першою ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки (частина четверта ст. 62 ГК України).

Частиною першою ст. 581 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру (частина четверта ст. 581 ГК України).

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). (Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач до звернення з ним позов в суд звертався до правоохоронних органів з заявою про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч його волі, належної ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ».

Крім того, рахунок-фактура № OS-000654 від 08.02.2022, на який посилається позивач як на виникнення договірних відносин з поставки товару у спрощений спосіб, містить в собі посилання на підставу його складання, а саме: Договір № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, що підтверджує його виконання позивачем шляхом здійснення часткової оплати вказаного рахунку-фактури.

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої ст. 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19 та постанові Верховного Суду України від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.

Як зазанчалось, позивачем було здійснено часткову оплату товару (виконання) згідно рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022, виставленого на підставі Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, що підтверджується копією платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022.

Слід зазначити, що судом прийнято до уваги відсутність підпису на вказаному рахунку-фактурі, однак останній прийнятий до виконання ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» та частково оплачений (виконаний).

Також, на підтвердження надання позивачем відповідних документів для укладення договору, відповідачем в матеріли справи були надані Виписка з ЄДР, сформована 23.11.2021, Витяг ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ» з реєстру платників ПДВ та скріншот електронного листування з вкладенням відкритої сканованої копії Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 за підписом директора позивача, скріпленого печаткою ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ».

При цьому, аргумент позивача, що відповідач не надав жодних доказів надсилання йому позивачем Виписки з ЄДР та Витягу з реєстру платників ПДВ, а також ненаданням відповідачем скріншотів електронної переписки з відкритим договором через що неможливо встановити, що у вкладені електронних листів знаходиться саме той договір, який був надісланий відповідачем разом із відзивом, спростовуються долученням вказаних документів до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги викладене, наявний на Договорі поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 підпис директора, скріплений печаткою ТОВ «АРМАБУД ЛТД КОМПАНІ», посилання на вказаний договір, як на підставу виставлення рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022, та часткову сплату вказаного рахунку-фактури позивачем, судом встановлено, що Договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 містить всі істотні умови договору, а також докази, які підтверджують вчинення сторонами дій (виставлення рахунку-фактури та його часткова оплата) відповідно до вказаних умов договору, виключає висновок про його неукладеність. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 902/1266/21.

Частиною першою ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина друга ст. 91 ГПК України).

Положеннями частини третьої ст. 91 ГПК України передбачено, що електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Згідно з частиною шостою ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частини перш ост. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначив наступне:

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 частини другої ст. 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Долучений відповідачем до матеріалів справи Договір поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, було отримано відповідачем електронною поштою, візуально являє собою відскановану копію з оригіналу у паперовій формі, підписаного уповноваженими представниками сторін та завіреного печатками підприємств, що виключає віднесення вказаного документа до електронних доказів, у зв`язку з чим заперечення позивача, що даний договір не був підписаний електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відсутність якого на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації, також спростовуються матеріалами справи.

Як вірно зазначає позивач, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом в розумінні частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19, від 15.01.2020 у справі № 904/3165/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

При цьому, позивач помилково ототожнює поняття електронного документу та надіслання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.02.2020 у справі № 920/1031/18 та від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21.

Відповідно, у даному випадку відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого ст. 79 ГПК України.

Крім того, сторонами не оспорювалась правомірність Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Також в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з повідомлення про розірвання Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 або односторонньої відмови від виконання вказаного договору в порядку, передбаченому законодавством України або Договором.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару за Договором поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022 та виконання сторонами його умов, у дзвяку з чим, суд розглядає даний спір в межах саме виконання умов Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Параграфа 1. Глави 30 ГК України та Глави 54 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 662, 692 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснити передоплату у розмірі 100% ціни Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 днів (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку або з моменту отримання повідомлення про акцепт заявки, як це передбачено п. 6.4. даного Договору нижче (залежно від того, яким чином Постачальник підтвердить факт акцептування заявки).

Поставка Товару за цим Договором здійснюється партіями на підставі отриманих та акцентованих Постачальником заявок під Покупця. Факт акцепту заявки Постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням Покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти або виставленням Постачальником для Покупця рахунків на оплату Товару (п. 6.4. Договору).

Як зазанчалось, на виконання умов Договору поставки № 07/02/2022-1 від 07.02..2022, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № OS-000654 від 08.02.2022 на суму 318 712,32 грн з ПДВ.

09.02.2022 позивачем було здійснено часткову оплату рахунку-фактури № OS-000654 від 08.02.2022 у розмірі 95 613,70 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 232 від 09.02.2022.

Таким чином, позивачем було здійснено тільки часткову оплату товару на суму 95 613,70 грн, тоді як положеннями п. 4.1. Договору, передбачено зобов`язання позивача здійснити передоплату у розмірі 100% ціни Товару у сумі 318 712,32 грн, у зв`язку з чим позивачем не було здійснено попередню оплату товару на суму 318 712,32 грн.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження твердження позивача щодо досягнення усної домовленості між сторонами про часткову оплату рахунку-фактури для бронювання за позивачем відповідного товару.

Крім того, відповідно до пункту 6.3. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Товар у строк, зазначений у відповідній акцептованій Постачальником заявці, за умови виконання Покупцем його обов`язку по оплаті Товару.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ним здійснено попередню оплату, а товар відповідачем поставлений не був, що підтверджує порушення відповідачем зобов`язання передати у власність покупця товар у встановлені договором строки.

Однак, суд не може погодитись із твердженнями позивача, що відповідач не виконав свого обов`язку по поставці товару, оскільки зі змісту наведених умов Договору вбачається, що сторонами застосовані положення зустрічного виконання зобов`язання, передбачені ст. 538 ЦК України, відповідно частини першої якої виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Тобто, в даному випадку має місце зустрічне виконання сторонами своїх зобов`язань, що безпосередньо вбачається як з умов договору, та кореспондується із вказаною нормою ЦК України. Аналогічні висновки викладені у поставові Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/7256/21.

Так, поставка товару відповідачем обумовлена належним виконанням позивачем свого обов`язку 100% попередньої оплати ціни товару, що позивачем здійснено не було, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок поставити товар.

Крім того, умовами п. 7.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для прийняття Товару на умовах, визначених цим Договором, чого зі сторони позивача виконано не було.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність зі сторони відповідача прострочення зобов`язань, обумовлених Договором поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, у зв`язку з чим відсутність у позивача права вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, передбаченого ст. 693 ЦК України, оскільки відповідач не отримав повну суму попередньої оплати, обумовлену Договором поставки № 07/02/2022-1 від 07.02.2022, необхідну для виконання поставки товару, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, з урахуванням нарахованих інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.

Приймаючі до уваги викладене, відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова